До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Анатолій ВИСОТА: Садове РІЗНОТРАВ'Я-18, 1, 5.18

Анатолій ВИСОТА: Садове РІЗНОТРАВ'Я-18,  1, 5.18

                Дача ж моя дача — ноги як колоди...

              Андрій Демиденко

       Трава і достаток

Подумав я собі, що нині українці в селі можуть вимірювати свій достаток кількістю скошеної газонокосаркою трави у саду і поза садом. Це колись так років із 60-70 тому в нашому Красному сади хоч і куценькі та були, але траву вижинали й викошували скрізь, навіть на обніжках, на корм худобі. І ми, брати, шукали, де б його нажати корзину трави. Це було материне завдання на кожен день влітку: нажати серпом  і принести корзину трави для корови, яка в обідню пору прийде з чередою. І будеш битий, коли в яслах корові не буде трави.

       Англійські газони

Вже студентом я дізнався про англійські газони. Радянський турист, поглядаючи на зелений моріжок, запитав у англійця, як їм вдається мати таку гарну траву? Той відповів, для цього треба СТРИГТИ траву більше ста років. Я тоді згадав про ті туго натоптані травою корзини, які ми тягали колись додому для корови і задумався про дивне життя в Англії.

Вже в дев'яності роки в нашому селі поменшало корів, бо череду не було кому пасти. Але ще довго по городах люди на своїх городах сіяли пшеницю для сівозміни, а зерно треба ж для курей. В садах появилася трава і її скошували на сіно, а потім спалювали або викидали на гній. Косив і я траву у садку і на частині городу, який потроху ми стали засаджувати молодим садком — не пустувати ж землі. А не скосиш тричі за літо, то все позаростає бур'янами.

       Газонокосарки

Якось я побачив у краснян газонокосарки і подивувався дії цієї техніки: виходив рівно підстрижений моріжок — прямо як в Англії. Такого не досягнеш ні серпом, ні косою. Ще й трав'яну січку можна збирати в контейнер. І вже так років із десять, як по селу загули газонокосарки. Сусід Василь, обв'язаний мов альпініст, носив на собі газонокосарку і косив перед собою траву, яка вилітала з-під двох обрізків жилки, які шалено крутилися на диску. Під завивання бензинового движка та січка розліталася усібіч і мій сусід ходив поважно у захисному шоломі по зеленому вибритому від трави моріжку. Таке мені не сподобалося і я купив газонокосарку на електриці марки FERVOII  з потужністю двигуна  1500 ват. І тепер кошу-стрижу траву 3-4 рази на рік. І це вже роблю, мабуть, років з 8. Косарка на чотирьох колесах. Вона нід силу дітям і навіть моїй тещі, якій 90 літ. 

       Мої вдосконалення 

За ці роки я дещо вдосконалив у косарці, додавши найперше до неї 30-метровий кабель. І поставив розетки, де треба. Провів електрику аж на город, бо й там треба косити і навіть поза огорожою. На косарці при П-подібній трималці була ще така теж П-подібна підпружинена скоба для безпеки: поки на неї натискаєш, доти й працює. Але контакти підгорали, мені надоїло їх зачищати і я змінив їх на гарну турецьку розетку і штепсель. Тепер устромив штепсель в розетку і котиш косарку. 

Потім у косарці почали злітати колеса і я мусив просвердлити в осях отвори і тепер колесо, затримане на осі цв'яшком, вставленим в отвір, не злітає. Я виробив й техніку косіння: туди-сюди на метр кочу косарку від себе й до себе. Виходить гарно підстрижений моріжок. 

Найкращий моріжок виходить на спориші. 

Однією рукою я кочу косарку від себе й до себе, а другою підтримую кабель, щоб не попав під ніж. Онук косив, тримаючи косарку обома руками, а кабель висів у нього через плече.  А як мені придумати, щоб косити обома руками? 

       Карабін альпініста 

І я згадав за КАРАБІН альпініста. Знайшов у гаражі. Ось він. 

То я його негайно почепив собі на пояс і вставив кабель. Стало безпечно косити, тримаючи косарку обома руками. Тихо гуде косарка і я любуюся зеленим моріжком за собою. Ось струменить свіжістю — це пахнуть конвалії, випустивши серед двох широких листків білі разочки цвіту- намиста. Ось кущик любистку. На ходу зриваю і розминаю листочок — який різкий і приємний запах. По плесу чебрецю поросла якась трава — треба і її скосити. І в повітрі розноситься неповторний якись ніби церковний аромат: це потривожений чебрець так дає знати про себе — не чіпай!

       Про безпеку 

Косячи, треба пильно дивитися в траву, бо в ній трапляються камінці. Ножі щербляться і їх треба гострити. Якось я помітив у траві навіть обривок колючого дроту -хтось закинув на город. У траві ховається всяка живність. Особливо жаль їжаків, які не тікають, а згортаючись в колючий клубок, перечікують небезпеку. Ну й треба дбати й за своє здоров'я: не косити в дощ, бо маємо справу з електрикою і дивитися за кабелем, щоб не потрапив під ножі.

       А куди діваємо січку? Прикриваємо нею землю, мульчуємо, як ось трояндові кущі. 

Перша тревнева трава закульбабина, а тому мушу викидати січку на гній. 

Я поглянув на ще чорний город, на якому ми посадили 30 квітня картоплю і овочі. 

Буде чим укрити його січкою трави після наступних укосів. Щоб все гарно вродило. Не так, як в Англії, але і в нас добре.

Хай же буде!

 Додаток від 16.5.18 р.

На городі почала сходити картопля  і її заборонував, щоб було  менше бур'янів

Ось такою бороною 

+6
111
RSS
07:02
+6
Оце мої травневі-18 будні. А ви що робите, друзі?
Ач, який допитливий!.. Я весь в літературних справах, в сьогоднішньому відрядженні дочки, в святкуванні Дня Перемоги з мамою (Дня примирення вона принципово не визнає) + в приготуванні їжі. Хочеш подробиць?..
А ще сьогодні ввечері, доки читав Світоч і відповідав Доброславові, я встиг змайструвати отакі тарталеточки (кошики з тіста) з жульєном під сиром:
10:36
+2
А чого ви вибрали іменно цей епіграф «Дача ж моя дача — ноги як колоди...»?
12:12
+2
Бо коло землі, Занко, треба потрудитися. Коли дачник приїжджає на свою ділянку 1 день на тиждень, то за той день наробиться так, що ноги стають мов колоди.
17:15
+2
А розетки, які ти наставив там, де треба, дощем не заливає?
18:48
+5
Розетки, Тимуре, на стінах, внутрішні. Дощем їх не заливає. Ми з твоєю матір'ю одного покоління. А як же відрізняються наші погляди на 8-9 травня.
В даному питанні мама дійшла до своєї межі «ватяності», яку вже ніколи не переступить. Я з цим нічого вже не зроблю. Це можна або прийняти й жити з цим — або розірвати стосунки з мамою. Звісно, я обрав перше. Натомість з мамою я не можу відверто поговорити про деякі речі. А з тобою можу!
_чудово
06:26
+5
Україна аграрна держава. Є земля, то є й трава, і бур'яни. Газонокосарки в порівнянні з серпами й косами — це вищий рівень благоустрою власної земельної ділянки. Чи мав я рацію, пишучи, що рівень достатку українців можна вимірювати кількістю скошеної газонокосаркою трави на власній ділянці?
Ти селянин, тобі видніше!
10:27
+4
Яка прикрасна ваша робота, ви завжди знаходите творчі та практичні рішення для щоденних проблем. Дякую вам. Цікаво дізнатіся про еволюцію газонокосарок. Ця світлина відображає які були газонокосарки у 1930 берлині, зручно сидіти!
10:29
+4
12:15
+4
І це було в Берліні в 1930 році? А в нас у 1932-33 роках був Голодомор, коли люди їли траву…
А німці намагалися підтримувати цільовим постачанням продовольства етнічних німців, які проживали на наших територіях…
11:31
+2
18:11
+5
Дуже цікаво… мало я знаю про що розповідаєте мій друже… _засмучений
практично я живу в двох містах — Бейрут і Тир, де зникає газон… _вибачаюсь тільки рідкісні дерева можна знайти на вулицях і біля будинків.
12:12
+4
Наша країна Україна квітуча та зелена, багато різних трав, квітів та дерев.Ти тату дуже чудово придумав з газонокосаркою.А ще мені дуже подобається запах скошеної трави.Я і не знала, що у Німеччині у 30тих роках були такі газонокосарки, цікаво.
Ну а мені більше до душі все ж таки бензо-коса, або ж як її в магазинах називають «Тример». Справа в тім, що молоде покоління завжди кудись поспішає, а я відношуся саме до нього, а бензо-косою скошувати траву набагато швидше і вона косить навіть високі бур'яни та може класти валок, тому її перевага на моєму боці. Газонокосарка ж більше підходить людям в літах, це так і є, і ваша 90-то літня теща цьому підтвердження.
Дякую, що ви ділитесь своїми життям в селі, це цікаво!
19:51
+3
Дякую вам, Імаде, Яро й Сергію за добре слово, за підтримку. Ось Імад каже, що в Лівані нема проблеми трави, бо вона щезає. А Україна таки зелена країна!
16:41
+3
Друже Анатолію, теща з газонокосаркою — прямо сучасний хіт! Дуже незвичне поєднання! _посмішка Ви чудово все описали. Цікаво, як завжди! _радий
А от я мрію про газонокосарку по типу велосипеду: щоб можна було без струму й дротів крутити педалі, а ножі своєю чергою косили би собі те, що слід. Думаєте матеріалізується колись моя мрія? _посмішка
Якщо Ви таке сконструюєте — тільки тоді… Я про подібні агрегати щось не чув. Отже, не виключено, таку косарку доведеться «з нуля» розробляти. Або пошукати, де живе Едвард Руки-Ножиці

_сміюсь _сміюсь _сміюсь
13:06
+2
20:53
+4
Раю, ти природний винахідник, коли зуміла поєднати косарку з велосипедом. Треба як мін. 3 колеса для стійкості. Плюс поєднання: 1. Ножі мають ШВИДКО обертатися, 2. Косарка має повільно рухатися, бо це земля, а не асфальт, 3. Навантаження на педалі подвійне, бо треба себе везти та ще й косити траву. Гадаю, цей механізм можна було б використовувати як тренажер для скидання лишньої ваги.
1. Ножі мають ШВИДКО обертатися, 2. Косарка має повільно рухатися, бо це земля, а не асфальт

Отож! А тепер спробуй-но сумістити швидкий рух ножів косарки з повільним переміщенням по землі… Це треба побудувати багатоступеневу передачу, яка:

  • з одного боку, пришвидшуватиме рух ніг при передачі на ножі;

  • з іншого боку, уповільнюватиме рух ніг при передачі на колеса...

А якщо косар в певний момент зупиниться — треба все одно не зменшувати обертів ножів… От до чого складна механічна передача виходить! Простіше рознести ці функції, наприклад:

  • на колеса косарки дати ніжний (педальний) привід;

  • на ножі дати ручний (наприклад, від правої чи лівої руки — на вибір) привід.

Тоді конструкція косарки спроститься, а робота стане більш гнучкою — бо ми розносимо джерела руху ножів косарки і руху косарки по оброблюваній території.
13:11
+3
_посміхаюсь Ото ж бо й воно… Татові коли ту ідею видала, то він відповів щось на зразок: «Дитинко, не бери дурного в голову і заспокойся».
22:12
+3
Мої улюблені запахи- це свіжоскошена трава та хвоя, і запах свіжої стружки.все це запахи дитинства мабуть.
Так, цікавий вимір достатку селянина його газоном та косилкою. Це вміння! А от мене заворожували завжди рухи і вправність діда Михайла, коли він косив пшеницю чи траву. І як на твій тату погляд, в с.Красному багато є газону(травички) та косилок?
05:38
+2
Іринко, дякую, що одною з перших звернула увагу на зв'язок газонів і достатку. Колись у селах навіть не знали за газони і це значить, що достаток родин був дуже низьким. Потім по селах з'явилися перші дачі з газонами, але там жили час-від-часу ГОРОДЯНИ, а не селяни. Вже років з 10, як в Красному стали стригти газони селяни, що явно свідчить про зростання достатку. Бачу, що на нашій Новоселиці газонокосарки є майже в кожному дворі: бензинові й електричні, прості і з баками для січки. Але не бачив жодної, яка б возила ще й косаря.
Ніяк не може зрозуміти, про що загалом йдеться?!

Колись у селах навіть не знали за газони і це значить, що достаток родин був дуже низьким.

Тут все насправді дуже просто: газон перед будинком робиться для краси, його первинне навантаження — естетичне! А те, куди йде скошена травичка з газону (на корм худобі, на гній тощо) — це вже діло десяте. Отже, якщо селяни роблять собі газони «заради естетики» — ясен перець, це свідчить, що естетичне (не господарське) використання частини землі означає високий достаток родини! І навпаки:

Це було материне завдання на кожен день влітку: нажати серпом і принести корзину трави для корови, яка в обідню пору прийде з чередою. І будеш битий, коли в яслах корові не буде трави.

Ці твої слова свідчать, що в час твого дитинства якийсь жалюгідний кошик трави раз на день був критичним для виживання селянської родини! Бо не буде кошика трави раз на день — не буде достатньо харчування для корови. І побут селянської родини критично знизиться. Тут не до газонів -> не до естетики… то про що говорити?!
_стежу
Більш того, наявність газону перед сільською хатою — це далеко не єдиний маркер селянського добробуту. Те, що видно навіть здалеку — чим вкритий дах на сільській хаті: соломою, дошками, бляшанкою, шифером або черепицею.
_стежу
Аби розгледіти газон перед хатою, треба під'їхати близько. Тоді як відрізнити солом'яну стріху від бляшаного чи шиферного даху на хаті можна і здалеку.
05:43
+2
Ти пишеш за улюблені з дитинства запахи: свіжоскошеної трави і стружки з дерева. А я люблю запах полину або деревію, коли розтерти їх між пальцями. А ще є такий чудовий аромат кануперу… Чим ви косите газон коло свого будинку?
06:16
+2
Ось тут про косарку з вело-колесами youtu.be/Zp06kAx7aqI
І все одно косар рухається сам (і косарку рухає!) своїми ніжками, а ножі мають свій окремий привід! Я кажу про те саме: ножі рухаються швидко, колеса рухаються повільно — отже, щоб не робити собі головняк, джерела обох рухів треба не поєднувати, а розносити!
_не_знаю
11:06
+2
Ти все, друже, пояснив. Справді, про добробут селянської родини багато що свідчить. Але коли в селі почали дбати за газони у дворі й коло двору, це таки свідчить про ЗРОСТАННЯ ДОБРОБУТУ.
13:27
+1
Вчора пройшов хороший дощ і ми з дружиною посадили розсаду помідорів (39). А сьогодні 16 травня дивлюся, аж почала сходити картопля. І я їх заборонував. Чи знає хтось, що таке БОРОНА? А поруч з ділянкою картоплі зеленіє газон — це я позавчора скосив тут траву-1.
Борона — це такий прилад для боронування, або ж поверхневого розрихлення землі:
Борона
Боронування
А навіщо ти заборонував помідори?! Це ж і розсада, і робота…
_шкодую _шкодую _шкодую

Випадкові Дописи