До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Бути чи ні демократичній Росії

Бути чи ні демократичній Росії
Джерело матеріалу:

Майкл МакФол нещодавно у Києві сказав одну розумну річ.

Коли ми заперечуємо можливість демократичного розвитку майбутньої Росії, коли ми щоразу повторюємо, що росіяни не здатні до демократії через свою історію чи культуру, — сказав він, — то ми тим самим повторюємо гасла путінської пропаганди і працюємо проти України. (Зізнаюся, я й сам був схильний до цієї помилки, поки МакФол не примусив мене задуматися.)

Дійсно, якщо росіяни не здатні до демократії, тоді їм підходить лише монархія, лише авторитаризм, і всі спроби змінити ситуацію, всі намагання опозиційних сил марні. Але в такому випадку і для України нема шансів, адже автократична Росія завжди буде ворогом України, тут нам марно сподіватися на доброго царя. Для України постійною загрозою є як сильна Росія, так і слабка Росія, що розпадається, обрушуючи нам на голову озброєні банди та голодних біженців. Сподіватися, що всі жителі цієї території переселяться на Місяць, також не варто. Єдиний вихід — це кардинальна трансформація імперської Росії на демократичних засадах (скоріше за все, в інших кордонах, як сталося свого часу з Австрійською імперією та Третім Райхом). Тому український інтерес в російському напрямку полягає в тому, щоб всіляко сприяти кінцю імперії, кінцю путінського режиму. Якби в нас були стратегічні спецслужби, вони би всіляко намагалися підтримати, зміцнити і поширити антипутінську демократичну опозицію (хоча і серед неї переважають «небутербродні» настрої стосовно України, але то вже інша справа, бо двом демократичним країнам домовитися простіше, див. французько-німецький приклад). На жаль, Україна поки що не суб'єкт у цій грі, тож ми мусимо хоча би на рівні громадянського суспільства усвідомлювати сутність українського інтересу і просувати його.

Коротше кажучи, старе гасло «За нашу і вашу свободу» ще довго буде залишатися актуальним.

Автор — Валерій Пекар

+2
127
RSS
20:19
+2
На жаль, з Росією домовитися не вийде. Ні з якою. Їхня держава стоїть на брехні і злодійстві і це підтримує народ. А як змінити народ?
Наводити лад у великому борделі складно. натомість в окремих маленьких бордельєрчиках — значно простіше! _добре
21:30
+2
При всій повазі до Пекаря, цього разу він висловився аж надто обтічно, тож акценти у нього змазані. Натомість Наталія Гулевська в «Обозревателе» висловилася значно більш концентровано, а отже — значно конкретніше. Її висновок полягає в наступному: ніяка (!) революція в сучасній Росії неможлива, оскільки Росія як була, так і лишилася імперією — тільки в прихованій формі.
_чудово
А що ж тоді може статися в сучасній Росії? Тільки одне-єдине: національно-визвольна боротьба колонізованих народів!!! Себто, вона логічно вибудовує історичну послідовність розпаду Російської імперії:
1917 рік — втрата Фінляндії, Польщі та країн Балтії;
1991 рік — втрата колишніх радянських республік;
??? — остаточний розпад Російської «федерації».
_подумай
Отже, РФ в її сучасному вигляді не здатна ні до якої трансформації. Спочатку має відбутися третій етап розпаду, а вже потім можлива демократизація рештків Росії. Але нарізно, тільки нарізно!..
_подумай
Цивілізований світ дуже боїться цього третього етапу, бо він означає появу одразу декількох суб'єктів міжнародного права з ядерною зброєю. Пекар також боїться — бо тоді на територію України поринуть «людські уламки» — злі й голодні бандюгани… Все це так. Але чим довше затягувати існування РФ в сучасному вигляді, чим довше відтягати третій етап розпаду Росії — тим кривавіше бойовисько чекає на всіх в майбутньому. Вихід — в прискореній денуклеаризації сучасної РФ… а там вже хай розпадаються! А бандами злих голодних мародерів нехай займаються українські силовики. Цього все одно не оминути…
_шкодую
Згоден із аналізом Тимура. Спочатку ЯДЕРНЕ РОЗЗБРОЄННЯ Росії, а потім її розпад. Але і те, й інше можливе лише внаслідок ПЕРЕМОГИ.

Випадкові Дописи