Мандрівка Сумською областю (Частина 1)

Свою мандрівку я почав планувати ще з лютого місяця, думав про місця в яких хочу побувати, планував маршрут. Я розповів про свої наміри моєму другові Данилу, йому ця ідея сподобалася, і він відразу погодився стати моїм компаньйоном у цій подорожі.

І ось початок травня, найсприятливіший час для відкриття сезону літніх подорожей, температура повітря достатньо тепла щоб ночувати в наметі у природних умовах, ліс позеленів, фруктові дерева вже квітнуть квітами.

Ми зібрали всі необхідні речі, карту, компас, намет та спальники і з автостанції Суми поїхали на найпівнічнішу точку Сумщини яка була відмічена у нашому маршруті, в місто Глухів, а звідти вже добиратися до інших наших локацій по максимуму пішки або автостопом, щоб мінімізувати рейсові маршрути.

Місто Глухів зустріло нас дощем. В останній Гетьманській столиці є водонапірна башта, яка зараз слугує за оглядову вежу міста, тому ми вирішили на неї піднятися, її висота 41 метр. Дійшовши вершини по темних гвинтових сходинках, нам відкрились мальовничі обшири міста, з його церквами та озерами, а дощ із громом та блискавкою додали ще більших вражень та емоцій.

Згодом на вежу піднялися троє гарненьких дівчат, двоє з яких навчаються в Глухівському національному педагогічному університеті, а третя з Конотопу, приїхала в гості до сестри. Зробивши декілька фото з дівчатами на фоні міста та захмариного неба ми попрямували до Київської брами, яка залишися від Глухівської фортеці. Брама слугувала не тільки як оборонна споруда, а й ще як митниця для перевірки паспортів подорожніх. Під час Другої Світової Війни вона була повністю зруйнована, а в період з 1953 по 1957 рр. була відбудована коштом відділу будівництва та архітектури.

Далі наш маршрут пролягав через старі вулички та будинки на північно-західні околиці Глухова до заказника місцевого значення «Чернечі джерела». По дорозі зустрічалися привітні люди, які радо показували нам дорогу до цього заказника. Дійшовши до місця ми були вражені тією красою та життєдайною силою яку випромінювало це благодатне місце. 

Там билося серце п’яти джерел які наповнювали криниці кристально чистою та прохолодною водою, а в тому місці де вони сходилися в один струмок побудовано дерев’яну купальню, в ній віруючі християни змивають свої гріхи. З верху над цими джерелами побудована каплиця де люди щонеділі приходять молитися і слухати проповіді. З усього Глухівського краю сюди з’їзджаються люди щоб попити водички та послухати мелодійний шепіт струмка.

Заночувавши недалеко від джерел, зранку 7 травня ми вирушили на трасу Київ-Москва, щоб застопити машину яка б довезла нас до легендарного міста Кролевець.

Годину десь ми «голосували» на трасі і ніхто нас не згоджувався підвозити, аж тут коли вже наша віра майже втратилась, зупинився старенький CITROEN Jumper. Радості нашої не було меж, за кермом був веселий заробітчанин, який їхав з Москви додому в Миколаїв на двотижневий відпочинок. За 20 хвилин ми вже були на околицях Кролевця. До центру міста ми дійшли вже пішки, подолавши 5-ти кілометрову дистанцію. Відпочивши декілька хвилин у парку, ми попрямували до Кролевецького краєзнавчого музею, в ньому саме проходила виставка “УПА — відповідь нескореного народу. Повстанці проти нацизму і комунізму”. До нас підійшов поважний сивочолий чоловік і почав розпитувати хто ми, звідки йдемо й куди прямуємо далі. Виявилося, що він є директором музею і також любить подорожувати, тільки на мотоциклі. Пан Анатолій розповів нам про Кролевецький район, що тут подивитися, як дібратися до яблуні-колонії, а головне показав на карті де знаходиться той заповітний місток через який можна потрапити до Спадщанського лісу. В місті Кролевець дуже багато равликів, вони повзали скрізь по стежках та дорогах, і люди не бачачи їх під ногами дуже часто чавили.

Наступною нашою локацією був музей Кролевецького ткацтва, дуже цікаву екскурсію провела нам жіночка екскурсовод і ми навіть встигли підзарядити свої телефони. Побачили як працює ткацький верстат, дізналися що техніку ткання Кролевецького рушнику на разі не може перевершити жодна автоматика в світі. Біля цього музею розкинувся мальовничий парк із поважними дубами і наш екскурсовод розповіла як визначати вік дерева, в нашому випадку дуба. Треба на висоті 1,3 м. виміряти діаметр дерева, потім помножити його на 1,6, додати 44 і відняти від суми 10% (похибка), число яке виходить після обчислення це і буде вік дерева.

Дорога до яблуні-колонії виявилася довшою ніж очікувалось. Чим ближче ми до неї підходили, ти різкішим ставав запах цвіту цього чудо-дерева. Не даремно час подорожі випав саме на початок травня. Саме зараз яблуня пишно вкрилася білим цвітом, і враження таке наче ми потрапили в Райський сад, а пахне немов першим весняним медом. Це чудо природи відвідують багато людей, від пенсіонерів до дітей, які бігали і грали у якісь ігри, там краще себе почуваєш, всю нашу втому немов рукою зняло.

Після проходження аромотерапії ми пішли до місця нашої ночівлі. Так як час був пізній і насувалися дощові хмари, ми швиденько поставили наш намет біля одного з Кролевецьких ставків і нас накрило рясним дощем, тому під шепітливу музику дощу, грому та блискавки ми лягли спати.

Мандрівка Сумською областю (Частина 2)

Мандрівка Сумською областю (Частина 3)

Відео зроблено Данилом Кравченко (@windy_firefly). Фото частково мої, частково Данила.