До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Мандрівка Сумською областю (Частина 2)

Мандрівка Сумською областю (Частина 2)

Мандрівка Сумською областю (Частина 1)

Ранок виявився дуже теплим і сонячним. Зібравши свої речі ми попрямували на автостанцію, дізнавшись що наш найближчий автобус буде аж через дві години, вирішили перекусити на галявині, яка була неподалік.

Ближче до обіду ми прибули у село Камінь. Це дуже мальовниче село зродилося на березі річки Клевень, яка тече поруч із річкою Сейм. Травень, це той саме час коли Сейм розливає свої води, і ці дві артерії планети зливаються в одне ціле.

Це неймовірне видовище, бачити затоплені дерева (десь на 50-90 см.), столики та лавки глибоко під водою, ми навіть відкрили купальний сезон, і скупалися у двох річках одним махом.

На березі Клевені, під селом, видніються кам’яні валуни, які, по словом місцевих жителів ростуть із під землі, цей камінь дуже важко піддається обробці, а раніше із нього робили бруківку.

В цьому селі майже на кожному електричному стовпі оселилися лелеки, а бузок росте біля кожного двору, люди привітні і радісні, не даремно ж тут живуть лелеки, говорять що вони мешкають тільки біля добрих людей. 

Першими мешканцями, з якими ми познайомилися в цьому селі були двоє АТОвців, один із них гранатометник, а другий водій БТРа. 

Вони трішки розповіли про свої подвиги, показали і дозволили сфотографуватися зі своїм бойовим прапором. Свої нагороди вони віддали у тутешню школу в куточок героя. Дружина місцевого голови Галина Борщ провела нам екскурсію у місцевому краєзнавчому музеї, який знаходився в одній будівлі із клубом. Після екскурсії ми залишили свої побажання та подяки у книзі відгуків, яких там виявилося не так то й багато.

Ввечері ми пройшлися околицями села, жителі розповіли, що раніше це було передове село, мешкало в ньому 2.5 тисячі людей, зараз же в ньому живе всього лиш 700 людей і дуже багато хат стоять пустками.

Заночували ми біля старої напівзруйнованої школи, а вечеряли смачним кулішем і смаженими на багатті курячими яйцями, які купили у місцевих селян.

9 травня о 6-й годині ранку ми вже направлялися до села Литвиновичі, яке знаходиться на півдні Кролевецького району і розташоване найближче до славнозвісного Спадщанського лісу. Далі наш шлях пролягав через болотисту місцевість де треба було закочувати штанину вище за коліна щоб дійти до нашого заповітного містка, це те єдине місце, через яке можна потрапити до лісу з цього його боку.

Дорогою нам зустрічалися зайці та соколи. Знайшовши переправу, ми пішли нарешті лісом і вжахнулися кількістю комарів, їх було стільки, що не можливо було відпочити і стояти на місці. Вони нас атакували з усіх сторін великими зграями, напевно були дуже голодні, а люди для них це як якась екзотика ;).

Ми швиденько мастилися кремом від комарів і йшли далі без відпочинку, з нелегкими наплічниками на плечах. Ось так ми й подолали близько 15 км. трішки більше ніж за дві години, не відвідали навіть музею, який знаходився на території лісу, тому що думка була лише одна, скоріше б вийти із цього комариного розсаднику.

Дійшовши до села Спадщина, ми пообідали і чекали автобус на Путивль, біля мальовничого озера, так як на автостоп у нас вже не було сил. О 16-й годині ми були в Путивлі. Відвідавши Мовчанський монастир, попивши і набравши із собою водички, попрямували ми до Сейму шукати місце для ночівлі. 

Нам довелося знову йти по воді, по затоплених луках і не даремно, знайшли ми дуже затишну, безлюдну галявину, де було сухо для розбиття нашого міні-табору. 

Після важкої дороги лісом і боротьби з комахами, ми спали цієї ночі дуже кріпко і прокинулися аж о 8-й ранку.

Мандрівка Сумською областю (Частина 3)

Відео зроблено Данилом Кравченко (@windy_firefly). Фото частково мої, частково Данила.

+6
253
RSS
11:03
+5
Дякую пане Сергію за цікаву подорож!
12:20
+4
2500/700=3,6
Приблизно в 3,5 разів зменшилася кількість селян. Та й лишились, мабуть що, не всі молоді… Сумно, дуже сумно!..
_шкодую
Клевень приносить свої води на територію України з сусідньої Росії.
Цікаво, що в Білорусі є своя річка Клева/Клява. Один тамтешній мовознавець виводить її назву від литовського слова «klevas» — "клен". Гадаю, що топонім «Клевень» має аналогічне походження. Цікаво, чи ростуть клени на берегах теперішньої Клевені — «кленової» річки?!
_стежу _стежу _стежу
І ще цікаво, що про нашу Клевень ми написали в 4-й книзі епопеї — в Книзі Спустошення (1939-1945).
Книга Спустошення
Танкова група Гайнца «Залізного» Гудеріана хотіла переправитися через Клевень в районі села Черневе в 20-х числах вересня 1941 року, а радянські бійці 2-ї Гвардійської дивізії не дали німцям зробити цього. «М'ясорубка» була жахлива: 2-га Гвардійська майже повністю полягла, але й «Залізний» Гайнц не міг рухатися далі. В підсумку після 3-денної «м'ясорубки» всі рештки 2-ї Гвардійської переправилися через Клевень і трохи відступили на схід, німці зайняли Черневе.
І хоча це Глухівський район, а не Кролевецький, все одно поруч. Ех, мені б там побувати!.. От тільки не на милицях болотами повзати. Мене коли на Стіну подивитися возили, я й те ледь проповз маршрут — а там тільки ліс, боліт немає.
_шкодую
Отож доведеться й надалі уявою користуватися, описуючи ті місця. Але за матеріал красно дякую, бо на його основі можна уточнити свої уявлення!
_чудово _чудово _чудово
Тополь та берез багато біля річки росте, а от кленів якось не помітих. Дуже цікаво що навіть про Клевень ви написали у своїй книзі _чудово
Аякже! У нас там за сюжетом п'ятеро поранених червоноармійців опинилися в селі, щойно зайнятому німцями. Господиня оселі, яка їх тимчасово сховала, наказала вимітатися з подвір'я щонайпізніше вночі — бо якщо їх знайдуть німці, їй та її дітям буде непереливки… У тій групі не всі можуть ходити, а тут треба через річку Клевень перебратися непомітно. Вона неглибока — 1,5-2 метри. Але ж коли 1,5 метри — це можна йти вбрід, а коли 2 метри — вже треба плисти…
Отже, Клевень була перешкодою подоланою, але все ж таки не безпроблемно. Тому не згадати річку ми не могли. Та й штаб дивізії нібито заздалегідь відступав на Шалигіне (штаб і справді саме туди відійшов) — це був єдиний орієнтир. А що там на лівому березі — хтозна… А там від Чернева по лівому берегу до Шалигіна пиляти й пиляти! Особливо пораненим…
Ну, і був там такий батальйонний комісар Пивоваров — загальний улюбленець всієї дивізії. То він повівся абсолютно не «по-командирські»: решта отців-командирів і комісарів відступали попереду всіх, а «рядові необучені» їхні спини прикривали, тоді як Пивоваров особисто заліг з кулеметом біля переправи на березі Клевені й прикривав відхід рядових бійців свого батальйону до останнього. Навіть кулеметний розрахунок на чолі з сержантом Василяном відправив геть на лівий беріг! Там, за кулеметом і загинув. Ото мужик був…
То як же Клевень не згадати?!
Дуже цікаво, обов'язково придбаю вашу книгу!
14:38
+3
Чим далі, Сергію, тим цікавіше читати. Болота, луки, ліси, а люди скрізь українці. І так приємно, що привітні. Села Камінь і Спадщина — дух України. От запитаю: чи траплялися вам змії?
В тих районах де ми бували люди розмовляють українською мовою або ж суржиком, а от в Путивлі всі говорять російською.
Із змій траплялися лише вужі, але про них згодом _підморгування
16:49
+3
А є запитання таке — чи достатньо добре ви знаєте-усвідомлюєте ту найблжчу від вас місцину де ви мешкаєте самі — дуже багато поверхів може мати те усвідомлення — а ще дехто заявляє яка уся Земля""
16:58
+3
18:29
+2
Я скажу, що знаю недостатньо.
Ось чому ми і вирішили мандрувати саме Сумщиною, це наш рідний край, а ми про нього ой як мало знаємо.
На сумщині ще дуже багато не досліджених нами місць, що тільки вартує Шелехівське озеро. Ми туди плануємо окрему експедицію зробити.
18:28
+2
Друже Сергію, а скільки коштували вам ті яйця?
Яйця нам коштували по 3 грн./шт., а в магазині у тому ж селі Камінь по 3,40/шт.
Прочитала з задоволенням другу частину про подорож.Кожного разу не втомлююся повторювати, що у нас дуже гарна природа. Молодці!!!
04:42
+3
Сергію, помітив, що казанок ставили на обрізках колод і потім варили. Де ви їх брали? Ми колись казанок вішали на триногу.
Тринога це добре, та це для нас зайва вага, тому ми брали полотно з лучкової пилки, вставляються в неї по краях два болта на 8 і виходить така собі міні «дружба 2».
На фото вона крайня зліва.
10:58
+4
Ще й пилку з собою брати? Ну ви справжні мандрівники! Ми колись під Чернечою горою у Каневі триногу зробили з підручних матеріалів, з гілок. І раніше так робили. З ліщини або лози виходить найкраща тринога.

Випадкові Дописи