До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Ненасильницькі революції - це добре!

Ненасильницькі революції - це добре!
Джерело матеріалу:

Головний редактор проекту «Сноб» Станіслав Кучер і генеральний директор Марина Геворкян зустрілися з лідером тибетських буддистів і поговорили про те, як вирішити світові проблеми, подолати депресію і навчитися любити себе і навколишній світ


— Ваша Святосте, під час спілкування з нашими вченими ви сказали, що сучасному світові потрібна не релігія, а світська етика і якісно нова система освіти. Як саме ця нова освіта, по-вашому, має виглядати?

— У всьому світі й особливо на Заході освіта традиційно ставила за мету дати людині максимальний обсяг знань про матеріальний світ, з тим щоб вона знайшла матеріальне благополуччя. У підсумку в світі повно прекрасно освічених інтелектуалів, які відбулися матеріально і при цьому незадоволені життям, страждають від депресії, неврозів, страху й іншого негативу. Їх ніхто ніколи не вчив досліджувати власну свідомість, працювати зі своїми емоціями, розуміти походження своїх комплексів. Гігієна емоцій не менш важлива, ніж гігієна тіла. Вивчати внутрішній світ людини не менш важливо, ніж вивчати зовнішній. Саме на цьому, я впевнений, повинна зосередитися нова система освіти. Людство складається з людей, і всі його проблеми, включно з насильством і війнами, в кінцевому підсумку є результатом егоцентризму і незнання природи власного розуму.

Третьої світової не буде, тому що людство подорослішало

— До речі, про війни. Днями ви порадували всіх, зазначивши, що не вірите в реальність нових глобальних конфліктів на кшталт Третьої світової, оскільки тепер люди знають: є ядерна зброя, здатна знищити все живе. Але на початку XX століття багато хто міркував приблизно так само: винайдений кулемет і, таким чином, здоровий глузд не дозволить розв'язувати нові війни. Схоже, люди нічому не вчаться. Чому ви аж так упевнені, що зараз вони діятимуть розумніше, навіть під загрозою ядерної зими?

— Бо я вважаю, що все-таки вчаться. Подивіться на Євросоюз. Здається, я вже говорив, що вважаю своїм учителем квантової фізики покійного Карла фон Вайцзеккера. Наприкінці 90-х він розповідав мені, що за часів його молодості середній німець бачив у французах тільки ворогів. Французи німцям відповідали тим же. Сьогодні ж відносини між цими народами повністю помінялися. Німецький і французький лідери, Конрад Аденауер і Шарль де Голль, зіграли ключову роль в створенні Європейського союзу. Століттями Європу роздирали війни, але тепер здоровий глузд взяв гору і країни-учасниці Євросоюзу живуть в гармонії одна з одною, поважаючи спільні інтереси. Я впевнений, що якби не було Євросоюзу, то в останні кілька десятиліть між європейськими країнами неминуче сталися б збройні конфлікти. Саме Європейський союз гарантує мирне співіснування європейських держав. Я думаю, що коли в XX столітті вчені відкрили атомну енергію і зрозуміли, що її можна використовувати у військових цілях, всі були в захваті. Але поступово люди зрозуміли, наскільки жахлива ядерна зброя, і стали замислюватися про те, щоб повністю позбавити від неї світ. На мій погляд, це ознака зрілості розуму. Можливо, не так швидко, як нам хотілося б, але, я впевнений, ми рухаємося у вірному напрямку.

— А як щодо революцій? Якщо в авторитарних суспільствах люди не вірять в перспективи мирного протесту, рано чи пізно вони починають серйозно замислюватися про революцію. Таке відчуття, що романтизована фігура Леніна знаходить нове життя, в тому числі і в Росії...

— Тут, в Індії, Махатма Ганді зробив революцію, не вдаючись до насильства. У 1930-1940-ві він протистояв могутності британських імперіалістів. Практично оголений, без зброї, Ганді боровся і переміг. Якщо перемога здобута ненасильницьким шляхом, завжди є можливість зберегти дружні відносини з тими, проти кого боровся! Індія і донині входить в Співдружність націй, і це дуже добре!

— Тобто ненасильницькі революції — це добре?

— Звісно, звісно! У Стародавній Індії Будда і джайнський Махавіра теж вчинили свого роду ненасильницьку революцію. Коли в розумах людей, в їхньому мисленні відбуваються кардинальні зміни, я вважаю, це теж можна назвати революцією. В Індії до приходу Будди, до появи джайнських наставників вже склалася певна релігійна система. А потім прийшов Махавіра і сказав: немає творця, немає бога, а є «самостворення». Мені здається, це цілком революційне мислення.

— Тобто ви впевнені, що насильницьких революцій більше не буде?

— Подивіться на події XX і XXI століть. Навіть протягом минулого століття стиль мислення людей дуже змінився. У другій половині XX століття мислили вже не так, як в першій. Ці зміни тривають і зараз, в XXI столітті. Повторю, я гадаю, що, пройшовши через колосальне насильство і страждання в минулому столітті, людство стало більш зрілим.

Нам потрібні не статуї, а вчення

— Але чи стало воно більш сприйнятливим до цінностей, які споконвіку проповідують різні релігії? Ми з вами вже говорили про розчарування все більшої кількості землян у традиційних релігіях, про те, що для багатьох релігії перетворилися на набір нудних догм, дотримання яких стало чимось на кшталт звички, за якою не стоїть жодне усвідомлене ставлення. Люди будують нові храми, витрачаючи на це величезні кошти, але справжньої духовності від цього навряд чи більшає. За моїми спостереженнями, це стосується і буддистів, в Росії в тому числі.

— Я нерідко наголошую, що як буддист я вітаю будівництво статуй Будди, наприклад величезної статуї Будди в Бодхгаї й інших місцях, але водночас наголошую, що статуї Будди або статуя Падмасамбхави в Ревалсарі, наприклад, можуть бути дуже міцними і, можливо, простоять ще тисячу років, але й через тисячу років вони так і не промовлять жодного слова. Нам потрібно вчення, а не статуї.

Тому я завжди кажу буддистам: ми повинні бути буддистами XXI століття, ретельно вивчати Будда-дхарму і паралельно знайомитися з досягненнями сучасної науки. У буддійському вченні, за словами самого Будди, логічні роздуми, дослідження набагато важливіші, ніж віра. Це унікальна риса буддизму, якої немає в інших релігіях. В інших релігійних традиціях віра відіграє дуже важливу роль. 


Від перекладача: далай-лама явно не в курсі того, що в юдаїзмі віра також не надто важлива у порівнянні з реальними конкретними справами.


Віруючий християнин не має права запитувати у бога, навіщо той створив світ. Кілька років тому мій друг, глибоко віруюча людина, всерйоз запитав мене: бог створив цей світ, і бог сповнений любові, але серед його створінь стільки поганих людей. Чому бог створив світ таким? Що я міг йому відповісти? Вибір у мене був невеликий. Я просто сказав, що якщо бог створив пекло, то, напевно, повинні бути і люди, в тому числі росіяни, які заслужено туди відправляться. Ця людина не володіла буддійським складом розуму, логічним мисленням, інакше б другим його запитанням було: навіщо ж бог створив пекло? На це немає відповіді. Це складно. Адже оскільки все було створено богом, а бог, як передбачається, має всевідання, тоді бог повинен знати майбутнє. Бог також має владу припинити страждання або причини страждання, оскільки він сам все це і створив.

— Ви не задавали всі ці запитання лідерам християн під час ваших поїздок по Європі?

— Ні, ні, ні. Якщо хтось полюбляє… Знаєте, вчора за обідом один з учених сказав, що в якійсь страві забагато гострої приправи, тому він не хотів її брати. Це його право. Я не можу наполягати: мені подобається ця гостра їжа, тому і ви маєте її їсти. Як я можу наполягати? Отак само і з релігією — протягом століть у людей була власна віра, свої традиції. Тому, коли я потрапляю на Захід, коли мене запрошують буддійські організації, я не стверджую, що буддизм — найкраща релігія, не ставлю своїм завданням проповідувати Дхарму. Щоразу, коли я в західних країнах читаю лекцію, пов'язану з буддизмом, я пам'ятаю, що перебуваю в християнській країні. Тому з поваги до християн я не маю пояснювати деякі специфічні буддійські концепції.

— Ви були в дружніх стосунках з Іваном Павлом II. Зустрічалися неодноразово з папою Бенедиктом XVI. Як складаються ваші стосунки з Франциском — нинішнім главою католицької церкви?

— Так, з папою Іваном Павлом II ми були дуже дружні. Він був поляком, а Росія свого часу жорстко контролювала Польщу. Так що у Івана Павла II був досвід життя під контролем комуністів, насамперед радянських. Мені ж довелося свого часу познайомитися з китайськими комуністами. Так що з самого початку, тільки-но ми зустрілися, ми стали близькими друзями: у нас був схожий життєвий досвід, схожі переживання. У складних обставинах йому вдалося зберегти непохитним свій дух. І потім папа Іван Павло II, я думаю, був справжнім християнином, чудовою людиною.

Щодо нинішнього папи… Він з самого початку не дуже хотів зі мною зустрічатися через Китай. Для нього, очевидно, політичні питання важливіші від духовних. Я зі свого боку намагаюся проявляти розуміння. Спочатку робив спроби зустрітися. У 1973 році, коли я вперше відправився в Європу, я спеціально побудував свій графік таким чином, щоб поїхати в Рим і зустрітися з главою католицької церкви. І відтоді вважаю своїм обов'язком познайомитися з кожним Папою Римським і висловити йому моє шанування. За цією традицією я просив про аудієнцію і з нинішнім Папою, але мені відмовили. Я більше не наполягав.

Одне із зобов'язань, які я прийняв на себе, — це просування міжконфесійної злагоди. У цьому сенсі прекрасний приклад — Індія, де ми з вами розмовляємо зараз. Тут послідовники різних релігійних течій живуть у взаємній повазі. Це жива індійська традиція. Кілька днів тому в Пенджабі, в одному селі, де живе нечисленна громада мусульман, індуїсти і сикхи допомогли побудувати невелику мечеть. Це прекрасно! Мусульман там живе зовсім небагато, можливо, 400 осіб. А сикхів — 4000. Такими є традиції Індії. І це чудово.

Улюблена лайка — «король дурнів»

— Давайте тепер поговоримо про способи досягнення тієї самої зрілості та спокою розуму, без яких, як ви стверджуєте, неможлива гармонія в світі. Впевнені, і ви на різних етапах життя були знайомі зі страхом, відчаєм, гнівом, злістю й іншим негативом. Які практики допомагають розвинути внутрішнє умиротворення? Як ви самі подолали гнів і виростили в собі любов?

— Я тренував свою свідомість. Згідно досліджуваної мною давньоіндійської психології, спокій розуму порушують не зовнішні причини, а наші власні негативні емоції, перш за все гнів і страх.

Гнів з'являється з роздратування, причина роздратування — страх. Страх породжується недовірою, яка в свою чергу виникає з крайнього егоцентризму, відсутності турботи про благо інших і зосередження тільки на самому собі.

Якщо ми проаналізуємо, чи є користь від егоцентризму, то побачимо, що він дуже шкідливий для здоров'я людини. Не корисний він і для сім'ї. Якщо чоловік і дружина будуть думати тільки кожен про себе, це неминуче призведе до сварок і закінчиться розлученням. Хіба ні? Якщо брати і сестри поводитимуться егоїстично, між ними ніколи не буде близькості чи дружби.

Ми, люди — соціальні тварини. Нам потрібні друзі, а в основі дружби лежить довіра. Якщо немає довіри, а є один лише страх, неможливо побудувати по-справжньому дружні відносини. Справжня дружба повністю ґрунтується на довірі, що виникає, якщо ви проявляєте пошану до інших, щиру турботу про їхнє благополуччя. Якщо ж ви сповнені егоїзму, то навіть ваші друзі весь час шукатимуть відповіді на запитання: яка ваша мотивація, чому ви посміхаєтеся або даруєте подарунки? Їм постійно здаватиметься, що за вашими діями криється якась інша мета. А ось щира мотивація сприяє справжній дружбі. Такою є природа речей. Егоїзм не корисний нам самим. Я часто кажу, що піклуватися про себе абсолютно необхідно. Але подбати про себе по-справжньому можна, лише проявивши турботу про благо інших, бо ми соціальні тварини. Сьогодні майбутнє кожного з нас залежить від усього семимільярдного людства. Подбайте про людство, і це принесе вам самим найбільшу користь. А якщо думати тільки про себе, виявляти недалекоглядний егоцентризм, результат виявиться прямо протилежним. Турбота про інших найкращим чином відповідає вашим інтересам.

— Все так. На інтелектуальному рівні шкоду егоцентризму, певен, розуміють всі більш-менш розумні дорослі. Але як в реальності осідлати своє его? Можете порекомендувати якісь спеціальні вправи, медитації? Що ви, наприклад, робите, коли гнівайтесь на когось?

— Я завжди згадую, що всі сім мільярдів осіб — мої брати і сестри. З таким настроєм, з ким би я не зустрічався, я бачу в них таких самих людей, як я. Між нами немає бар'єрів. Я ніколи не думаю, що я буддист, або тибетець, або, особливо, що я далай-лама. Ні, я просто один з людей. Отже, куди б я не попрямував, з ким би не зустрічався, я завжди виявляю товариськість. Зустріну двірника — привітаюсь з ним. Зустріну охоронця або індійського поліціянта — привітаюсь і пожартую. Я почуваюся одним із цих людей. Між нами немає дистанції, немає приводу для недовіри.

— А для роздратування? Невже не буває, що хочеться когось висварити? До речі, яке у вас найулюбленіше грубе слово?

— Король дурнів! (Сміється.)

Мені 82 роки, і я можу з власного досвіду сказати, що тренування свідомості дає свої плоди. Не слід очікувати негайних результатів, але потрібно наполегливо працювати десятиліття за десятиліттям.

— Яку техніку контролю емоцій ви вважаєте найефективнішою?

— А найважливіше з тренувань — це плекання альтруїзму. Як буддійський практикуючий і учень філософської традиції давньоіндійского університету Наланди, я знаю, що ніщо не існує незалежно. Приблизно про це ж говорить і квантова фізика. Сьогодні, після 50 з гаком років практики, я бачу, наскільки змінилися мої емоції. Це стало можливим завдяки, по-перше, розвитку альтруїзму, а по-друге, роздумів про відсутність незалежного існування. Ніщо не існує так, як це нам здається. Сьогодні деякі вчені теж кажуть, що руйнівні емоції багато в чому виникають через поверхневий погляд на речі. Один американський вчений, Аарон Бек (йому зараз вже майже 100 років), чоловік, далекий від релігії, який довгий час працював з пацієнтами, що страждають на психічні захворювання, якось поділився зі мною висновком, до якого він дійшов. Він сказав, що, коли людина відчуває гнів щодо когось, той, на кого він гнівається, здається йому на 100% складеним з негативних якостей. Насправді ж таке сприйняття об'єкта гніву як абсолютно негативного на 90% відсотків є наслідком упередженості нашої свідомості.

Це повністю відповідає тому, що говорив і Нагарджуна. Під дією гніву людина може навіть спробувати когось вбити. Але через кілька годин ставлення може змінитися, а через кілька років ці люди стануть добрими друзями. Цього не могло б статися, якби негативні якості, приписувані нами об'єкту нашого гніву, дійсно були реальними.


Від перекладача: про це говорив не тільки Нагарджуна, але й Ісус Христос в Нагірній проповіді. Знов-таки, слова Христа на 100% відображають традиції юдаїзму, про що мовчить християнська церква. Тому далай-лама про подібні тонкощі просто не знає.


Те ж саме стосується любові та прихильності — сьогодні між людьми велика любов, велика прихильність, а завтра все змінюється, і ще через пару тижнів між ними спалахує ненависть.

Подібні емоції засновані на невиправданому перебільшенні якихось одних якостей, що витікає з чіпляння за видимість. Протиотрутою тут є глибше розуміння реальності, роздуми про те, що ніщо не існує незалежно. Ця практика — дуже потужний засіб проти руйнівних емоцій.

У мого вчителя завжди був при собі батіг

— Я знаю вчених, які з величезним задоволенням зайнялися б дослідженням вашого мозку, але вони скаржаться, що ви відмовляєтеся. Чому? Ваш натренований медитацією мозок, впевнений, дуже цінний для науки!

— В цьому я не впевнений! (Сміється.) Я гадаю, що здебільшого використовую свої інтелектуальні здібності в аналітичній, а не в односпрямованій медитації, результати якої фіксують прилади й яка більше цікавить сучасних вчених. Деякі практикуючі, у яких є глибший досвід (в односпрямованій медитації), вже брали участь в наукових дослідженнях в лабораторіях США і Європи, в тому числі в лабораторії Річарда Девідсона. І вчені виявили, що у дуже досвідчених практикуючих під час глибокої медитації відбуваються зміни в мозку. У цих людей за плечима багато років серйозної практики. Якби використовуване обладнання могло показати розумові здібності, тоді вчені побачили б інтелект далай-лами. Проаналізувавши ту частину мого мозку, яка відповідає за інтелект, вчені, напевно, могли б поставити мені високий бал. Але щодо односпрямованої медитації, то тут у мене дуже невеликий досвід.

— Ви проповідуєте відмову від егоцентризму і рівність. Тим часом величезна кількість людей сприймають вас мало не як живого бога і відповідно до вас ставляться. На відміну від римських пап або президентів, вас таке ставлення переслідує з дитинства. Чи це не вище випробування для людського его? Як вам вдалося його витримати й опісля залишитися людиною, здатною посміятися не тільки над іншими, а й над самим собою?

— А мені вдалося? (Сміється.) Деяких лам надмірно оберігають. Я категорично проти такого ставлення. Дехто з них в результаті стає плямою ганьби на нашій традиції. Дуже важлива самодисципліна. Гадаю, наша тибетська традиція в цьому сенсі будується на засадах здорового глузду. Коли я був маленьким, під час церемоній мене саджали на високий трон, приблизно так, як ви говорили — на кшталт живого Будди. Але під час навчання ніхто не вважав мене живим Буддою. У мого вчителя завжди був при собі батіг, яким він мені погрожував. Дуже практичний підхід. Так, під час церемоній до мене ставилися з повагою, можливо, трохи штучною. У звичайному ж житті зі мною поводилися як з дурнуватим учнем-недолітком. Я вчився, як і всі інші: спершу вчив тексти, потім читав їх вголос напам'ять, потім за допомогою ценшабів (помічників по диспуту) брав участь у філософічних дебатах. Так тривало щонайменше 13 років. Потім я здавав випускні іспити. Все це я проходив як звичайний монах-учень. Все влаштовано виходячи зі здорового глузду. Мої наставники під час церемоній виявляли до мене велику повагу, але на уроках могли на мене і розсердитися. В останні роки життя мій учитель подумки повертався в ті дні, коли я навчався під його керівництвом і він дивився на мене з усією притаманною йому суворістю, а я його дуже боявся. Він говорив, що в ті роки накопичив чимало нечесноти.

Єдине зло — це наш егоцентризм

— Ви робили помилки?

— Так.

— У вас є жаль?

— Жаль? Проходячи стадію монахів, ми регулярно проводимо церемонії каяття в недоброчесних вчинках...

— Ваша Святосте, я з різних боків заходжу на все ту ж саму тему: невже ви справді ні на кого не лютитесь і, якщо ні, як вам вдалося виховати в собі добре ставлення до всіх? Невже це взагалі можливо?

— В останні 30 років я практикую альтруїзм і осягнення порожнечі, і ці дві практики справді перетворили мою свідомість. І тепер, коли люди проводять спеціальні ритуали з візуалізацією гнівних божеств, я почуваюся дивно. Для істинного спостерігача немає нічого, що можна було б називати силами зла. У наших тантричних текстах містяться згадки про злих духів, які можуть перешкодити практиці, і тому є методи заспокоєння цих злих духів, які використовуються під час проведення ритуалів продовження життя та їм подібних.

Однак тепер я стикаюся в цьому сенсі з відомим суперечливостями! В результаті практики альтруїзму всі живі істоти стали для мене найдорожчими друзями. Жодна з них не може бути названа «силою зла». Зло — це наш егоцентризм, оце справді зло! А будь-які живі істоти, які поки ще перебувають у владі егоцентризму і чіпляння за незалежне існування, заслуговують на моє співчуття. Цих так званих ворогів дхарми насправді роздирають негативні емоції. Їхні негативні емоції, так само як і мої негативні емоції, — ось справжнє зло.

Людина ж або жива істота, які через незнання стали рабами таких негативних емоцій, мають викликати в нас співчуття. Це стосується всіх істот, яких ми могли б назвати ворогами, які роблять нам перешкоди. У «Бодхічарья-аватарі» в одній з останніх глав Шантідева каже, що сьогодні перед обличчям Будд і бодхісаттв він бере на себе зобов'язання привести всіх живих істот до стану Будди, Татхагати, а доки вони не досягли цієї кінцевої мети, він запрошує їх бути його гостями на бенкеті щастя. І тому, продовжує він, всі живі істоти, яких я можу називати своїми ворогами, нехай вони відчувають радість. Ось такі практики дійсно перетворили мою свідомість. В результаті я відчуваю глибоке щастя й умиротворення, завжди. Але якщо я побачу, що до мене мчить скажений собака, то мені, звісно, доведеться вжити якісь заходи (сміється).

Я сповнений рішучості народжуватися знов і знов

— Якщо врахувати, що, згідно з вченням Будди, кількість перероджень може бути нескінченною, то ким би ви хотіли переродитися в одному з наступних життів? Можливо, росіянином? Або американцем? Вченим, журналістом?

— Щодня я підношу таку молитву: «Доки триває простір, доки живі живуть, нехай в світі й я лишуся серед страждань розсіювати темряву». Отож я можу переродитися й росіянином, і європейцем, в тому числі й папою римським, адже всі вони жителі цієї маленької планети. Я сповнений рішучості народжуватися знов і знов, доки триває простір, доки існують численні життя в різних частинах цієї сонячної системи і в інших галактиках; скрізь, де є можливість служити істотам, всюди, де моє життя буде хоч трохи корисним, де я зможу допомогти іншим людям, іншим живим істотам — там я знайду нове переродження, таке моє устремління. Я думаю не тільки про цю маленьку планету, але про незліченні планети. Вважаю, ваше запитання продиктоване тим, що ви належите до християнської культурної традиції — для неї існує тільки цей світ, створений богом (сміється).

— Та ні, я в курсі, що ви зможете подорожувати різними світами, просто думаю про те, що, якщо вже вибір нескінченний, можливо, вам було б цікаво спробувати деякі конкретні варіанти...

— Головна мета… Перший далай-лама, коли він був в похилих літах, сказав учням: «Я вже старий», і один з них відповів, що тепер він, напевно, готовий відправитися в нірвану. «У мене немає бажання вирушати у вищі світи блаженства і насолоди, я хотів би опинитися там, де найбільше страждань і є хоч якась можливість принести користь своїм служінням. В такому місці я хотів би народитися», — відповідав перший далай-лама. Я поділяю цю точку зору. Отож, якщо виявиться, що народження на цій планеті відкриє мені більше можливостей служити іншим, якщо, народившись в Росії, в Африці чи в інших частинах земної кулі, я зможу принести користь іншим істотам, я готовий.

— То, можливо, президентом Росії?

— Ну, тоді я принесу в Росію демократію! (Сміється.)


Розмова відбулася в ході конференції «Розуміння світу», що відбулася в Дхарамсалі в рамках проекту «Фундаментальне знання. Діалог російських і буддійських вчених», організованого Центром тибетської культури та інформації спільно з фондом «Збережемо Тибет» і Московським центром дослідження свідомості.

+3
214
RSS
20:55
+2
Інтерв'ю порівняно велике, а перекладати слова буддистів не завжди просто. Тому я кілька днів очікував слушної нагоди взятися за цей матеріал — а для цього треба було «вистрибнути» з 1952 року й ще не повністю «зануритися» в 1953 рік… Отже, така нагода нарешті підвалила! І сьогодні я таки переклав матеріал!
_танцюю
Зробив це з тим більшою насолодою, що я дивлюсь на ситуацію не з позицій християнства (як журналісти «Снобу»), а з позицій юдаїзму. Отже, деякі речі бачу в іншому світлі. Особливо виділив у тексті лише дві, проте насправді їх більше.
_сміюсь
А от що мене трохи напружило, то це останній пасаж далай-лами:

— Ну, тоді я принесу в Росію демократію! (Сміється.)

Йому смішно, бачте… Чи він не розуміє, що для переважної кількості тамтешнього населення (оті сумнозвісні 86%) настання демократії стало б найбільшою катастрофою в житті?! Таке вже сталося в 1991 році й обернулося розстрілом російського парламенту з танків всього лише в 1993 році…
_шкодую
21:03
+2
Як написав Доброслав в своєму коментарі:

Тобто в основі пізнання істини спочатку має бути бажання того хто пізнає, а не чиєсь бажання «просвітити» всіх навколо себе. Інакше получається психологічне насильство і «але й всіляко сильно опираються тим людям, які їх до пізнання цієї істини будуть старатися приводити»

Отже, виходить, що далай-лама не проти вчинення ментального насильства над сучасною Росією! Гадаю, від цих слів журналісти «Снобу» щонайменше ошизіли!!!
_сильно_сміюсь _сміх _сміюсь _сміх _сильно_сміюсь
10:36
+3
А хто говорив про сучасну Росію? Йшлося про одне з наступних життів. Може до того часу вже «дозріють» _сміх
А взагалі то, революція там буде набагато швидше і двигуном її будуть переважно молоді люди, які народилися коли вже не було Союзу, і для яких Росія — це саме Росія, а не імперія.
Згадайте, в Україні в 2013, коли починалася революція, все теж йшло дуже туго. Здавалося, що закінчиться нічим, але потім пішло все стрімко. Головне — дотягнути до певного переломного моменту.

Те саме зараз у них. Але це тільки початок. При тих умовах, що там зараз є, опозиція (а у них зараз тільки одна реальна опозиція до влади — Навальний і його структури, всі решта просто «поговорить») діє доволі ефективно і раціонально. Достатньо ефективно, щоб влада їх боялася і ненавиділа. А це добре. Значить все йде своєю чергою, потрібен тільки час.
Не порівнюйте Україну і Росію, навіть сучасну. У нас різна ментальність. Україна територіально відповідає зодіакальному Тільцю, ми можемо довго терпіти несправедливість, а коли впремося спиною в стіну, виставляємо роги і стираємо противника в порох. Більша частина Росії — це зодіакальний Водолій, там можливий лише бунт за ради бунту, який веде до повної анархії. Але в діючому гороскопі Росії Місяць стоїть в майже точному тригоні до Сонця, це безмежна і сліпа любов народу до правителя, тому там можливий лише двірцевий переворот. А вже потім почнеться анархія.
13:47
+2
От добре, Дзвінко, що ти це пояснила…
07:29
+2
Звернув увагу на те, що вживають слово переродження, а не перевтілення . Як на мене, то отримання нового тіла для ДУШІ — це і є можливість для її розвитку.
Дякую за статтю, пане Тимуре! Люблю читати інтерв'ю Лам, їхню історію життя і т.д.
Доречі у видавництві КСД вийшла дуже цікава книга, «Книга Радості».
12:08
+2
Друже Сергію, от коли прочитаєш КНИГУ РАДОСТІ, то напиши для нас коротенько про неї (реферат). Добре?

Випадкові Дописи