До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Казка про образу

Казка про образу
Джерело матеріалу:

Образа — це така маленька тваринка, на вигляд зовсім нешкідлива. При правильному поводженні ніякої шкоди вона і справді не завдає. Якщо не намагатися її приручити, образа прекрасно живе на волі й нікого не чіпає.
Але всі спроби заволодіти нею закінчуються зле… Звірятко це маленьке і спритне, може випадково потрапити в тіло будь-якої людини. Людина це одразу відчуває, бо їй стає прикро.
Звірятко починає кричати людині: «Я ненавмисно попалося! Випусти мене! Мені тут темно і лячно! Відпусти!» Але люди давно розучилися розуміти мову тварин. Є такі, які відразу відпускають образу, поки вона маленька — це найкращий спосіб розпрощатися з нею.
Та є такі, які нізащо не хочуть відпускати образу. Вони відразу називають її своєю і носяться з нею, немов із писаною торбою. Постійно думають про неї, піклуються… А їй все одно не подобається в людині.
Образа крутиться, шукає вихід, але оскільки у неї зір поганий, сама виходу знайти не може. Таке ось недолуге звірятко. Та й людина теж… зіщулилася вся, і нізащо не випускає образу.
А звір-то голодний, їсти хочеться — ось і починає потихеньку їсти, що знайде. І людина відчуває це. То там заболить, то тут… Але не випускає людина з себе образу. Тому що звикає до неї. А вона їсть і росте… Знаходить всередині людини щось смачненьке, присмоктується і гризе. Так і кажуть: «Образа гризе».
І зрештою приростає до чогось в тілі людини і проти своєї волі стає її частиною. Слабшає
людина, хворіти починає, а образа всередині продовжує рости… І невтямки людині, що тільки і треба — взяти й відпустити образу! І їй без людини краще, і людині без неї легше живеться...
Мораль: Образа — це стан душі. По суті, ми самі ухвалюємо рішення бути скривдженими. І коли ви вкотре захочете образитися, подумайте: чи так уже приємно жаліти себе? Хижак завжди відчуває слабкого і нападає саме на нього. Не дарма в народі кажуть: «На скривджених воду возять». Відпустіть образу, нехай собі біжить!

+3
417
RSS
Одразу попереджаю: казка не моя! Сьогодні знайшов в мережі й одразу переклав для Світоча.
16:09
+1
Чудово!
Дякую! Спробую й надалі підкидати такі історії.
Нерідко хтось щось на тему карми пише… Бувають пристойні речі.

P.S. А якщо народ схоче — можу тут і свої твори репостнути. На НО висіли «Миколка й Різдвяна Зірка», «Обручка принца» та «Антропоцентризм».
16:33
Ідеальний варіант якби Ви тут публікували якісь свої роботи, які ще ніде в неті не опубліковані. Або, наприклад, якісь цікаві вибірки з Ваших книг, які б Ви хотіли обговорити, і подібне. Для нас завжди цінний унікальний контент.
Авторський контент завжди унікальний )))
19:27
+1
Про образи, які є причиною хвороб, сказано правильно. Дякую за те, що нагадав. Тому Марія чи Зоріна не раз мені казали: Образили? А ти прости і відпусти. Тимуре, ось ти вже маєш тут дві публікації. Де вони разом знаходяться?
Не знаю. Мабуть, в моєму блозі.
19:57
Я вже відповідав на таке Ваше запитання тут svitoch.in.ua/102-shcho-take-im-ya-dushi.html#comment_938 Так само із матеріалами пана Тимура. Натисніть на його фото в коментарях і на сторінці його профілю натисніть на «Блоги» під аватаром.
Доброславе, я ретельно виконав твій припис: натиснув на Тимурову світлинку в коментарі. Під нею я побачив АНКЕТУ, а під нею СТІНУ. Тимурового БЛОГА не знайшов, як і його публікацій.
14:45
А, Ви значить з мобільного пристрою користуєтесь сайтом. Там по-іншому відображає. Дійсно немає цього блоку.

В такому разі, мабуть, найзручніший спосіб — переглядати активність користувача.

На тій же сторінці профілю зверху між іменем користувача і його аватаром в меню, яке розкривається, оберіть «Стрічка» (як на знімку)



І побачите останню активність користувача на сайті, в тому числі його публікації.
А ще є стрічка блогів. Там загалом всі матеріали в хронологічному порядку розкладені )))
Гарна казочка.
Я десь читала, але зараз уже не знайду де, що саме наші невідпущені образи є причиною онкології. Рак так як і образа «з'їдає» людину.

Випадкові Дописи