До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Заздрість очима психоаналітика

Заздрість очима психоаналітика
Джерело матеріалу:

Чи помічали ви, що є люди, які нас особливо дратують? На роботі, на вечірці, на професійній тусовці, ми ставимося достатньо рівно до всієї «чесної компанії», але є хтось один, хто викликає сильне роздратування одним фактом свого існування на землі. 

Заздрість

«Я терпіти його не можу! Ненавиджу! Не можу перебувати з ним поруч! Він такий тупий (нахабний, брутальний, лінивий, демонстративний… — список людських недоліків великий), що це абсолютно нестерпно! Так би і вбила (убив) його!»

Напевно ви і чули таке, і колись говорили самі. Хоча б подумки.

Адже здавалося б — дивись на нього і радій — що ти не такий тупий (нахабний, брутальний...), а розумний і вихований, і особливо вигідно виглядаєш на тлі цього чудовиська.

А ти лютишся і в безсилій люті тупаєш ногами.

До того ж, всі інші присутні теж не ідеальні.

Однак вони викликають у тебе зовсім іншу реакцію.

У чому ж річ?

А секрет в тому, що дратують нас ті людські якості, яким ми потай від самих себе заздримо, але не можемо їх собі дозволити.

Уявляю, яка лавина гніву зараз на мене впаде — та щоб я заздрила (заздрив) цій нікчемі, цьому… і так далі, недостойному жити на землі? Та він для мене порожнє місце… і таке інше.

Однак давайте спробуємо заспокоїтися і проаналізувати те, що ми відчуваємо.

Адже вся ця злість, роздратування, бажання знищити — все це ознаки стану людини, у якої щось відбирають. Щось, гостро необхідне і життєво важливе. Або не дають отримати це «щось».

І тут на сцену виходить заздрість.

Заздрість, поряд з гнівом — одна з перших негативних людських емоцій, що виникають ще в дитинстві. Як це відбувається, дуже яскраво ілюструє теорія об'єктних відносин Мелані Кляйн.


Сама ж суть процесу може бути осмислена і зрозуміла з позиції теорії об'єктних відносин Мелані Кляйн.


З її точки зору, у немовлят особливе сприйняття самих себе і світу, через яке об'єкти, що оточують новонароджених, а також вони самі не відчуваються цілісними, а внутрішнє не відокремлене від зовнішнього.

Таким чином, світ дитини дробиться на парціальні об'єкти: наприклад, матір розпадається на безліч «материнських об'єктів» — обличчя, очі, руки, груди тощо.

І кожен такий об'єкт, в свою чергу, розпадається на «хороший» і «поганий».

Якщо об'єкт приносить задоволення, то немовля сприймає його як «хороший», а якщо ж об'єкт стає джерелом фрустрації, то він «поганий», атакуючий, агресивний.

Наприклад, якщо дитину мучить голод, вона сприймає це почуття як напад «поганих» грудей.

Якщо немовля перегодовують, то це також сприймається як «погані», агресивні груди, що переслідують його.

Відчуття задоволення, комфорту, безпеки переживаються як взаємодія з «хорошим» об'єктом.

Це перехідний етап розвитку і з часом у дітей формується здатність інтегрувати парціальні об'єкти в цілісний образ і відокремлювати себе від навколишнього світу.

А поки що дитину захльостує заздрість щодо цієї «самостійно існуючої» [жінки].

Адже у неї є джерело його, дитячого життя, його щастя — молоко! А у нього самого його немає...

І життя залежить від грудей, то добрих, то атакуючих. Від низки їхніх появ і зникнень.

І ця страшна залежність викликає гнів і заздрість.

І те, й інше почуття витісняється психікою як неприпустиме щодо до улюбленого об'єкту — мами. Щойно вона стає цілісною...

Таким чином, з самого раннього дитинства в психіці формується механізм — реагувати заздрістю на щось життєво нам необхідне, і негайно ж витісняти цю заздрість як неприпустиме, «погане» почуття.

Але ж почуття не бувають поганими чи хорошими. Хорошими і поганими бувають продиктовані цими почуттями вчинки.

Скаженіти від заздрості, не усвідомлюючи її — на мій погляд, це поганий вчинок. А використовувати заздрість як маркер наших потреб, як спосіб отримати доступ до них — це вчинок хороший.

І при вигляді персонажа, який нас аж так дратує, варто подумати — а що у нього є такого, чому я можу заздрити? І порадіти можливості розібратися в собі.

Тетяна Гунар

+2
280
RSS
20:14
+2
Як «погану» заздрість перетворити на «добру»…
22:00
+3
Все що робиться — на краще — є погана заздрість — значить вже Є — ДОБРЕ
13:23
+2
А й справді, пригадую, що зустрічав нестерпних людей. Не часто, але буває. Не намагався розібратися, що саме мене в них дратує. Але, здається, причиною мого роздратування не була заздрість.
Цю теорію я чула, але до кінця погодитися з нею не можу. Я миролюбива людина, і єдині, хто мене реально дратує, це п'яні. Ну не переношу я тих, хто добровільно задурманює собі голову. То з цієї теорії виходить, що єдина моя неусвідомлена мрія, це напитися до свинячого вереску?
11:56
+2
Не можу погодитися з тим, що причиною нетерпимості до іншої людини може бути тільки заздрість.

Є багато інших вагомих причин. Наприклад, від людини постійно погано пахне (точніше сказати — воняє… потом, несвіжою одежею, перегаром...); людина веде себе нахабно і брутально; людина безнадійно тупа.

Випадкові Дописи