До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Чому відмінник в школі – не відмінник в житті

Чому відмінник в школі – не відмінник в житті
Будь-кого з батьків тішать досягнення дитини. Приємно, коли син або дочка прекрасно справляється із завданнями в школі і регулярно заслуговує схвалення учителів. Деякі батьки до цього звикають. А іншим здається, що бути відмінником – прямий обов’ язок дитини. Вони продовжують тиснути, навіть коли вона втрачає інтерес до якогось предмету.

Але чи так добре отримувати за все «відмінно» і старанно зубрити уроки?

Ми в склали список пояснень, чому бути відмінником в школі не означаєбути успішним в житті. І знайшли причини, вимога яких від дитини може привести до дуже гнітючих наслідків.

1. Зіпсує здоров'я

Якщо дитина встигає добре вчитися, займатися спортом і спілкуватися з однолітками, значить все добре. Але у реальному світі багато дітей несуть на собі великі навантаження. Досить рідко робота дитини обмежується однією школою. Часто батьки додають до цього уроки музики, англійської та інші додаткові секції. Плюс домашні обов'язки.

У спробі виростити із спадкоємця генія батьки не враховують можливостей його організму. Часто байдуже ставляться до фізичних навантажень, якщо тільки дитина сама не виявляє до них цікавості. Мабуть, тому все більше дітей у світі страждають зайвою вагою, а вільний час проводять за комп’ ютером, щоб відключитися від реальності. Проте фізичне і психічне здоров’ я дитини важливі так само як і інтелект: їх необхідно  розвивати і захищати, щоб виростити повноцінну особу.

2. Не навчиться правильно розставляти пріоритети

Що важливіше: отримати п’ ятірки з усіх предметів в семестрі чи урізноманітнити оцінки четвірками, але підготуватися до важливої конференції, яка допоможе поступити до ВНЗ? Відповідь, здавалося б, очевидна. Але тільки не для тих, хто звик вчитися на відмінно. У старшій школі таким дітям як і раніше важливіше діставати схвалення учителів і батьків, ніж вибирати те, що допоможе їм стати успішним в дорослому житті.

Гарні оцінки – це дуже добре. Але важливіше навчити дитину не механічно заучувати матеріал, а орієнтуватися в реальному житті та визначати, що насправді буде для неї корисним.

3. Не навчиться самостійно мотивувати себе

Може здатися, що відмінники – це найбільш мотивовані діти. Але це не завжди так. У багатьох з ранніх років, через тиск батьків, закріпилася навичка добре вчитися і вчасно виконувати домашню роботу. В старшій школі такі діти продовжують старанно вчитися, але уникають іншого зайняття, де треба самостійно себе контролювати. Інших мотивує страх перед покаранням або розчаруванням батьків, і саме це примушує їх старанно вчитися.

Дорослій людині доводиться самостійно себе хвалити, підбадьорювати і примушувати. У тих, хто в дитинстві не звик робити щось без зовнішнього тиску, є ризик досить швидко перетворитися з відмінника на невдаху.

4. Соціальні навички не сформуються

У фільмах про підлітків відмінників уникають і дражнять, а вони не можуть захистити себе. І цей стереотип, на жаль, не завжди далекий від істини. Знання не замінять спілкування. Можна скільки завгодно говорити собі, що ваша дитина особлива і не рівня невихованим однокласникам. Чи думати, що вона піде у ВНЗ – і все зміниться. Але  соціальні навички  не з’ являються нізвідки. Їх, як і інші, потрібно розвивати. Інакше врешті-решт розумна дитина заздритиме привабливому однокласникові-трієчникові, який легко спілкується з дівчатками і подобається учителям так, що вони завищують йому оцінки.

До дорослого віку людині важливо навчитися будувати знайомства і легко спілкуватися з іншими. Не варто ізолювати дитину від однолітків заради гарних оцінок.

5. Звикне оцінювати себе й інших за зовнішніми досягненнями

Діти недолюблюють відмінників ще і тому, що вони вважають себе кращими за інших. Але важко докоряти в цьому дитині: з ранніх років вона звикає думати, що гарні оцінки роблять її хорошою, а погані – навпаки.<br />Така логіка не лише перешкодить подружитися з дітьми, але і може зіпсувати доросле життя. Адже якщо оцінювати себе тільки за досягненнями, будь-яка невдача перетворюватиме її з переможця в лузера. Важливо виховати в дитині безумовну цінність себе і інших, щоб вона розуміла, що оцінки, та і інші зовнішні досягнення теж, не визначають ні її особистість, ні особистість оточення.

6. Уникатиме невдач

Усім рано чи пізно доводиться зіткнутися з провалом. І краще, якщо це станеться в ранньому віці. Тоді дитина навчиться справлятися з неприємними емоціями і рухатися вперед. Якщо ж вона звикне до думки, що все повинно даватися легко, в дорослому житті, швидше за все, вона уникатиме невдач і боятиметься.

Для людей, які звикли оцінювати свої здібності як природжені, провал — це сигнал про те, що вони не такі вже розумні і талановиті. Ті, хто розуміє, що здібності розвиваються, відносяться до невдач як до уроків і неминучих помилок на шляху до вдосконалення. Простіше кажучи, дитині корисніше отримати трійку, виправити її і винести з цього урок, ніж відчайдушно зубрити і трястися від жаху, що вона її отримає.

7. Не навчиться мислити креативно

Високі оцінки - багато в чому результат хорошої пам'яті та старанності. Але доросле життя не дає готових рішень і не виставляє бали за результати тесту. Дитині доведеться стикнутися зі складними етичними питаннями, регулярно робити вибір в ситуаціях, де немає однозначно правильного рішення, самостійно аналізувати дані та робити висновки на їх основі.

Фантазія, мислення і логіка набагато корисніші в житті, ніж уміння завчити за вечір два параграфи. Варто зосередитися на розвитку в дитини цих навичок, а не на отриманні ідеальних оцінок.

8. Не навчиться відстоювати свою точку зору

Якщо син або дочка старанно вчиться, відповідально виконує завдання і покірно наслідує усі ваші вказівки, не варто радіти поступливості та слухняності.

Діти готові днями грати у футбол, із захопленням читати книги з історії або фантастики. І це нормально — відстоювати свої інтереси і намагатися уникати того, чого робити не хочеться. Якщо дитину не цікавить нічого, окрім гарних оцінок, вона намагається виконувати усі вимоги дорослих і боїться заперечувати — справи кепські. Покірність і слабкий характер — не найкращі риси для дорослого життя. Краще надати дитині хоч би мінімальну свободу і відповідальність в ухваленні рішень, у тому числі і в навчанні. Це розвине самостійність і полегшить подальше життя. 

Вчитися на відмінно, звичайно, непогано. Але немає нічого страшного і в тому, щоб мати середні оцінки. Врешті-решт, успіх в житті визначає не шкільний атестат. А як оцінки в школі вплинули на ваше подальше життя?

Джерело матеріалу:
+5
63
RSS
14:20
+2
Ля-ля-фа-фа… Черговий «наїзд» на відмінників, заснований на стереотипах, що існують виключно в головах авторів статей-«наїздів» на відмінників.
_жартую _жартую _жартую
Розбирати матеріал по пунктах навіть не цікаво. Просто зверніть увагу на те, що кожен його пункт напханий ділемами на кшталт:
«Часто...» — «Але це не завжди так...»
Та під таку конструкцію можна яку завгодно «міну» підвести!!!
_жартую _жартую _жартую
Наприклад:

Звідки беруться МАНІЯКИ?
Часто
в благопристойних сім'ях дітям намагаються дати якнайкраще виховання. Але це не завжди дає належні плоди, і з дитини-аристократа виростає справжній маніяк…
_жартую _жартую _жартую

Чому в світі досі існують КАНІБАЛИ?
Більшість
первісних племен, входячи в контакт з сучасним цивілізованим світом, просто зникають. Але частина членів таких племен зберігає вірність «священним» традиціям предків і продовжує споживати людське м'ясо…
_жартую _жартую _жартую

Безпрограшний варіант.
_жартую _жартую _жартую
Я сама була відмінницею, а зараз маю з цим проблеми. От стаття й відгукнулася.
А я з цим проблем не маю _хитрий Тому наведена мною схема і тут спрацьовує:

Чому відмінники в школі мають проблеми в житті. Чи НЕ мають?..
Часто
діти, які в шкільні роки були відмінниками, в дорослому житті мають купу різноманітних проблем. Але це не завжди так, бо частина шкільних відмінників у дорослому житті з типовими проблемами «ботанів» не стикаються…
_вибачаюсь _вибачаюсь _вибачаюсь
18:56
+2
Відмінників учні не люблять. І найбільше щастя, це коли відмінник отримав 2 і плаче. Не люблять, бо самі ними не стануть. Люблять відстаючих, бо в порівнянні з ними почувають себе такими розумними.
Все залежить від того, як себе поставити.
Якщо відмінник задиратиме носа, вдаватиме з себе «улюбленця долі» й «небожителя», який вхопив Бога за бороду — це одне. Тоді його, природно, не любитимуть.
Але якщо не вдавати з себе велике цабе, якщо не жмотитися й давати списувати та/або роз'яснювати незрозумілий матеріал, коли тебе попросять, якщо зробити так, що з тобою буде цікаво спілкуватися — тоді мало знайдеться тих, хто конфліктуватиме з тобою.
23:28
+2
Була відмінницею, але не «цабе», дружила з усіма, допомагала, коли треба, іноді отримувала і незадовільну оцінку за поведінку-непокору(могла на уроці в шахи грати з сусідкою по парті). Мабуть я не типовий«ботанік», а просто розумна дитина, яку любили вчителі і поважали однокласники. А от знаю таку типову «відмінницб», з мого ж класу, яка зубрила все та сидіоа по бібліотекам, не живучи юнацьким життям, навіть в університеті!(бо доля звела нас у той самий універ та ще й факультет)! На жаль сім'ї у неї не склалося. Робота і все… Тому я і не хочу, щоб мої діти були відмінниками, далекими від життя. Головне-вчу їх бути в першу чергу людиною. І не зважаючи на це- гарно учаться і встигають ЖИТИ своє дитинство та юність!
11:33
+2
Погоджуюсь із статею і з усіма попередніми коментарями. В мене круглою відмінницею була тітка. крім того її батьки дуже її за це возвелмчували і ставили мені в приклад (вона сидить вдома, а ти посьійно ходищ на всі концерти, вона тільки вчиться а ти встигаєш всюди....). Зараз в неї все чудово: сім'я, робота, дім. Але якщо хтось має трішки краще, або те чого нема в неї (люба дрібниця) це вже велика для неї проблема, бо вона звикла бути кращою від інших, у всьому. І ви знаєте маючи все щастя це їй не приносить, бо неможливо у всьому бути кращим. Можна нічого немати а бути просто щасливою людиною))

Випадкові Дописи