УВАГА!   З 1 лютого діяльність спільноти "Світоч" переноситься в Telegram.

Сайт буде доступним ще довгий час, проте без нових публікацій.
Підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями на нашому Telegram-каналі @svitoch_in_ua

Розібратися як користуватися Телеграмом або створити власний канал для подальшої участі в спільноті "Світоч" можете за ІНСТРУКЦІЄЮ. З правилами участі можете ознайомитися тут.

Якщо у Вас є якісь запитання, задавайте їх в групі підтримки в Телеграмі тут.

Інтегральна динаміка та розвиток релігії

Інтегральна динаміка та розвиток релігії
Джерело матеріалу:

Виступ Кена Вілбера, найбільш шанованого інтегрального філософа, на європейській конференції був присвячений, як це не дивно, релігії. Кен зазначив, що духовність фактично розвивається у двох вимірах, які він назвав growing up та waking up. Якщо перший вимір добре знайомий тим, хто щось читав або слухав по інтегральній динаміці, бо це і є рівні розвитку свідомості, то другий вимір (waking up) може бути пояснений як набуття особистого духовного досвіду. Цей досвід «пробудженості» (класичний буддистський термін, чи не так?) інтерпретується кожною людиною відповідно до її власного рівня свідомості — отже, бачимо магічне пробудження, героїчне пробудження, релігійне пробудження і навіть раціоналістичне, і так далі. І тут виникає проблема з організованими релігіями, каже Вілбер, тому що люди вже піднялися на зелений рівень, а організовані релігії залишилися на синьому.

І тут хочеться зробити два зауваження. По-перше, я не згоден, що всі релігії залишилися на синьому рівні. Практично всі світові духовні традиції увійшли в помаранчевий — найпершим прикладом є протестантська Реформація, 500-у річницю якої відзначали минулого року. У ХХ сторіччі помаранчеві рухи з'явилися у католицизмі (Тейяр де Шарден і другий Ватиканський собор), юдаїзмі (вчення рава Кука і релігійний сіонізм) та навіть ісламі (рух Фетулли Ґюлена). Більше деталей у моїй статті «Еволюція вірувань».

Друге зауваження стосується того, чому релігія зеленого рівня асоціюється зазвичай зі східними релігійними традиціями. Це не дуже комфортно для мільйонів людей, що живуть на теренах Європи, Америки і Близького Сходу і виросли у монотеїстичних традиціях (християнство, юдаїзм, іслам). Невже потрібно зрікатися духовної традиції на користь дзен-буддизму? Певно, що ні. Однак варто проаналізувати, чому зелений = східний у свідомості стількох людей (у той час як мільйони китайців у пошуках помаранчевого приймають християнство, десятки тисяч американців та європейців у пошуках зеленого опанувують традицію дзен).

Я бачу чотири причини:

1. Східні традиції дійсно першими започаткували діалог зі своїми послідовниками на зеленому рівні (що не виключає в подальшому аналогічних кроків від інших традицій, як протестантство не виключило, а стимулювало розвиток католицизму).

2. Східні традиції є ближчими до не-дуального бачення світу (в якому не протиставляються людина і Безкінечність, як у монотеїзмі), ніж західні традиції, — а не-дуальність є одним із вищих рівнів пробудження (хоча насправді монотеїзм не заперечує не-дуальні практики і переживання, бо вони сторіччями існують в усіх містичних монотеїстичних традиціях).

3. Західна традиція набагато більше пов'язана із церковними ієрархіями, які асоціюються у людей із нижчими рівнями свідомості та організаційного розвитку (хоча існує багато сегментів релігійного життя, в яких ієрархії не відіграють особливої ролі, і в християнській традиції, і в ісламській, а в юдаїзмі загалом ієрархій нема).

4. Нарешті, зелений рівень асоціюється з особистим духовним досвідом (хоча, як зазначено вище, особистий духовний досвід доступний на будь-якому рівні, навіть шаманському фіолетовому, але зелений визнає таке право лише за собою). З точки зору зеленої парадигми, церковні ієрархії не заохочують особистий духовний досвід, бо його, на відміну від ритуалів, вони не можуть контролювати. І в цьому твердженні частина істини також є.

Що з цього всього випливає?

Випливає, що монотеїстичні релігії, аби зберегти прихильників на зеленому рівні свідомості, яких з плином часу стає все більше, мусять довести: що вони заохочують отримання особистого духовного досвіду містичного ґатунку та відкритий діалог про це; що вплив ієрархій не є авторитарним та повсюдним; що ці традиції вже мають в минулому розмаїту та глибоку, дбайливо збережену містичну спадщину, яка доступна нинішнім поколінням; що вони готові до розвитку тією мірою, якою зростають і пробуджуються їхні прихильники, не втрачаючи при цьому основну масу, яка має більш консервативні запити.

Завдання не з легких, але ставка висока: збереження цих духовних традицій у майбутньому.

Автор — Валерій Пекар

+4
368
RSS
21:50
+2
монотеїстичні релігії, аби зберегти прихильників на зеленому рівні свідомості, яких з плином часу стає все більше, мусять довести

_стежу Божечки, та нічого й нікому вони не мусять доводити! _стежу
Невже не зрозуміло, що, наприклад, Сам по Собі Ісус Христос перебував на рівні або «жовтого пророка», або навіть «бірюзового святого» — в сенсі спіральної динаміки, звісно… Саме тому Його безпосередні учні — апостоли заснували первісний месіанський юдаїзм — течію вже «зеленої» парадигми?! Просто довкола були суцільні «червоні» й лише почасти «сині» культи. Отож сталося саме те, що сталося: Другий Нікейський собор своїм Восьмим правилом на довгі століття розтоптав «зелену» традицію перших апостолів, опустивши новонароджене християнство на «синій» рівень монотеїзму! Дякувати Всемогутньому, що хоч би не на «червоний» рівень вронили… Отож станом на сьогодні «зелена» течія месіанського юдаїзму настільки нечисленна, що той-таки Валерій Пекар її в упор не бачить. Хоча все йде до того самого контексту.
_сміюсь _сміюсь _сміюсь
Але повернуся до самого початкового питання: хто, що й кому мусить «доводити»?! Та ніхто, нічого й нікому! В часи Ісуса Христа фарисеї з садукеями нічого нікому не доводили — вони просто вистежували, коли Ісус припуститься помилки! Однак Ісус довів, що «не порушувати Закон прийшов, але виконати» — єврейський Закон «синьої» (монотеїстичної) парадигми… Отже, той, хто надалі дотримувався «зеленого» месіанського юдаїзму — вже виконував «синій» Закон! Але чи мусив він доводити щось представникам «синього» фарисейського юдаїзму равіністичного штибу?! Не мусив! Хто що хотів сповідувати — той те і сповідував. Усе гранично просто.
14:16
+3
Не треба пов'язувати Ісуса з юдаїзмом. Це різні релігійні світогляди.
Та що Ви кажете?! Втім, значно важливіше, що Він казав Сам про Себе:

Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати.

_хитрий Отже, пов'язані ще й як. _хитрий
P.S. Та й навіть якщо припустити, що це (цитата) «різні релігійні світогляди», в рамках «зеленої» парадигми спіральної динаміки ці «різні світогляди» варто сумістити:

По-друге, синкретизм: оскільки немає загальноприйнятих істин і авторитетів, можна збирати нові релігії з осколків попередніх
14:47
+2
Ви хочете однією сумнівною фразою це довести. І навіть у цій фразі кажуть не про виконати, а доповнити. І Закон — це точно юдейський Закон, а пророки були тільки у юдеїв? Чи може Ісус даремно подорожував Тібетом і Індією, може то їх Закон він мав на увазі — вчення просвітлених. У Євангеліях є маса пізніших вставок, які очевидно ріжуть слух. Чи може у юдейському Законі сказано, що Я і Отець — одне, чи Царство Боже всередині вас, чи ви боги, а помираєте як люди і т. д.
14:54
+2
Хто має досвід, не буде збирати ніяких інших релігій. Для чого? Ти сам вся «релігія» і вся вона в тобі.
Я і отець — одне

Перепрошую, але в Старому Заповіті з євреями мав справу Всемогутній, а не Ісус. Тому в Законі такого не сказано і не може говоритися. Щодо іншого, то все дуже весело. Наприклад, слова:

ви боги, а помираєте як люди

— при всьому Вашому бажанні приписати їх Ісусу Христу… але ці слова не Ним сказані. Це скорочена цитата з Псалтиря (Пс. 81:6-7):

Я сказав був: Ви боги, і сини ви Всевишнього всі,
та однак повмираєте ви, як людина, і попадаєте, як кожен із вельмож.

Псалми належать Давиду, а Давид — це цар юдейський з пророчим даром. А зібрання Давидових псалмів — це пророча книга, що входить до ТаНаХу — до того самого єврейського «Закону і Пророків», які прийшов виконати Ісус.
_сміюсь _сміюсь _сміюсь
Отже, шановний, в даному разі Ви приписали Христу те, що не Він сказав. Христос наговорив дуже, дуже багато цінних речей, але приписувати Йому чужі слова не треба, прошу пана…
Але ж для того, щоб повідати про свій персональний духовний іншим, потрібно його сяк-так упорядкувати! Якщо Вам не подобається слово «релігія», назвіть це «вченням» — різниці немає.

UPD. Наприклад, друг Анатолій згадав про публічні виступи Марії Воробець:

Я нагадую собі про нашу сучасницю Марію Воробець, яка вміє виходити душею з тіла і подорожувати Всесвітом. Деякі її спогади про цей набутий досвід описані в статтях, опублікованих в інтернеті на сайтах Народний Оглядач і Світоч.in.ua Пані Марія іноді розказує про своє дивовижне життя на каналі ТБ-7.

Щоб виступити на НО, Світочі або ж на ТБ-7, вона ж мусить якось про свій духовний досвід розповісти?! Мусить. А для цього зазначений досвід потрібно якось впорядкувати, щоб це була зв'язна розповідь, а не безсистемний набір слів… Отже, при перебуванні на Землі впорядкування духовного досвіду не оминути — якщо ділитися ним з іншими. А називати це «релігією» або «вченням» — різниця невелика.
P.S. Ну, і додаткові міркування щодо співвідношення єврейського Закону і фрази, «що Я і Отець — одне»… Звісно, це непрямий доказ, однак Сам Ісус якось посилався на ще один псалом царя Давида:

Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм!

— і при цьому підкреслює, що цар Давид називає «своїм Господом» свого власного нащадка. Отже, сама можливість того, що Син Давидів (себто, нащадок Давидів) матиме божественну природу, в пророчих книгах (а отже, в єврейському ТаНаХу) передбачена. А це рівнозначно тому, що цар Давид прекрасно зрозумів би справедливість фрази: «Я і Отець — одне».
_вибачаюсь
14:22
+2
Випливає, що монотеїстичні релігії, аби зберегти прихильників на зеленому рівні свідомості, яких з плином часу стає все більше, мусять довести: що вони заохочують отримання особистого духовного досвіду містичного ґатунку

А мають представники цих монотеїстичних релігій власний містичний досвід? Мабуть у свіїй більшості — ні, інакше їх поведінка і риторика були б зовсім інші. І чи потрібні «релігії» тому, хто має духовний досвід. Ні, не потрібні!
Про це сам Ісус говорив, приблизно, що Бог шукає не тих, хто молиться на горі чи у храмі, а тих, хто в Дусі, тобто тих, хто досягає духовного знання.
Мабуть у свіїй більшості — ні

А кого цікавить більшість?! І з якої такої ласки?! Самого Христа, наприклад, цікавила меншість. Це засвідчує, наприклад, сила притчі про весільний обід:

Бо багато покликаних, та вибраних мало.

Всі духовні прориви здійснюються малими групами. Наприклад, Той-таки Ісус обрав Собі всього лише 12 найближчих апостолів.
14:49
+2
Це сказане до того, що автор вважає, що представники монорелігій мають підтримувати цю тенденцію. Той, хто не має досвіду, цього робити не буде.
Монотеїзм не суперечить набуттю персонального духовного досвіду. _вибачаюсь
08:00
+3
Всі течії рано чи пізно ведуть в океан
08:42
+1

Випадкові Дописи