УВАГА!   З 1 лютого діяльність спільноти "Світоч" переноситься в Telegram.

Сайт буде доступним ще довгий час, проте без нових публікацій.
Підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями на нашому Telegram-каналі @svitoch_in_ua

Розібратися як користуватися Телеграмом або створити власний канал для подальшої участі в спільноті "Світоч" можете за ІНСТРУКЦІЄЮ. З правилами участі можете ознайомитися тут.

Якщо у Вас є якісь запитання, задавайте їх в групі підтримки в Телеграмі тут.

Вони були в пеклі, вони бачили небо... (скорочено)

Вони були в пеклі, вони бачили небо... (скорочено)
Джерело матеріалу:

У СВІТІ існує чимало людей, які пережили клінічну смерть. Я почитав багато джерел по цій темі, в тому числі й наукові праці. Всі сходяться в одному — рай і пекло існують! Брешуть? Навряд чи тисячі опитаних, які проживають в різних кінцях світу, змогли так уміло змовитися.

Екскурсія в пекло

У 1982 році жителька одного з військових гарнізонів Кримської області Валентина Романова потрапила в автокатастрофу. Її травми виявилися несумісними з життям, в лікарні лікар констатував смерть. Постраждала чула, як медики говорили, що вранці з Сімферополя треба викликати машину і відправити тіло в морг, а поки нехай воно полежить в палаті. Жінка дивувалася цьому «казусу», намагалася говорити, але ніхто її не бачив і не чув. Незабаром її стало засмоктувати в якусь «чорну діру». На кам'янистій сумній рівнині її зустрів чорний чоловік зі звірячими очима, від якого виходила люта злоба. Він намагався заволодіти Валентиною, але її захистив Янгол-охоронець. А потім її повели на дивовижну і страшну «екскурсію».

«Після смерті людина втрачає не тільки тіло, — розповідала Валентина. — У неї волі немає. У тому світі хочеш піти, втекти, сховатися — але не можеш. Воля у нас є тільки тут. Ти вільний заслужити рай чи пекло. А там — уже пізно...»

Їй показали пекло. Воно складалося з різних «рівнів». Ось деякі з них. У величезній смердючій ямі з нечистотами мучилися мільйони збоченців, маніяків і розпусників. Віддалік, у бездонній прірві, кипіла жива людська «вуха». У вируючому вогняному озері моторошно страждали вбивці, що не розкаялися. чаклуни і відьми… Потім Валентина побачила безкрайнє звалище, посеред якого стояли похмурі брудні сірі бараки. Усередині нудилися сумні, виснажені люди. Вони жили надією, що в їхньому роду з'явиться праведна людина, яка відмолить їх і визволить з пекла. Час від часу долинав голос, який називав ім'я чергового прощеного щасливчика, якому було дозволено покинути пекло і перейти в рай.

А потім Валентині дали відчути різницю між світлом і темрявою. Її привели на прекрасну галявину. Вона дихала свіжим повітрям, милувалася травою, деревами і квітами. Там були світлові сходи, біля підніжжя стояли люди в білих шатах. Підніматися вгору було дуже важко, але рай манив світлом і любов'ю. Долинав незвичайний, солодкий для душі спів, з'явилося відчуття неземної насолоди, яке неможливо описати словами. Валентина встигла побачити чарівну зелень райських садів і блакить величезного купола-неба, ласкаві промені невідомого світила сповнили її душу такою радістю, про яку неможливо було й думати...

І тут вона відчула тяжкість і біль. Відкрила очі та — прокинулася на лікарняному ліжку. Як пізніше з'ясувалося, вона була мертвою близько трьох з половиною годин. Після одужання Романова різко змінила своє життя, стала вірянкою і написала книгу про свої посмертні пригоди.

Смерть комуністки

У ХХ столітті «рекордсменом» за тривалістю перебування за межею смерті була мешканка Барнаула Клавдія Устюжаніна, померла 19 лютого 1964 року під час операції. Її тіло везли в мертвецьку, а вона йшла слідом і все дивувалася: «Чому це нас двоє?» Вона бачила, як привели її маленького сина, як він плакав. Намагалася обійняти і втішити хлопчика, але він її не бачив і не відчував. Потім Устюжаніна побачила свій будинок. Сварилися і лаялися через спадщину її родичі, а трохи віддалік стояли біси, які раділи кожній лайці, роблячи записи в якійсь книзі. Вервечкою пронеслися всі місця, пов'язані з її життям, а потім душа кудись помчала і, трохи згодом, виявилася посеред лаврової алеї, біля величезних блискучих воріт. Звідти вийшла сліпуче-красива жінка в чернечому вбранні — Цариця Небесна, супроводжувана сумним Янголом-охоронцем Клавдії. Пролунав голос Всевишнього: «Поверни її на Землю, вона прийшла не в строк. Доброчесність її батька і його безперестанні молитви умилостивили Мене». Рано померлі батьки Устюжаніної були добрими вірянами, але вона виросла в роки затятого богоборства, стала атеїстеою і встигла наламати чимало дров.

Перед поверненням на цей світ Клавдії показали, що чекає на всіх тих, хто живе на землі як доведеться, робиться рабом гріха і пороку і не кається в цьому. Вона опинилася в пеклі. Там стояли чорні, обгорілі люди, їх було безліч. Біси, які вивергали полум'я, били, мучили нещасних… Одного з пекельних в'язнів на її очах випустили з царства мороку зі словами: «Прощений!» Його відмолити рідні. Для наочності було дано випробувати страждання і самій Клавдії. На неї наповзали моторошні вогняні змії, вони проникали в тіло, спричиняючи жахливий біль… Наостанок Бог сказав Клавдії: «Рятуйте ваші душі, моліться, бо небагато часу лишилося. Скоро, скоро прийду судити світ! Не та молитва дорога, яку ви читаєте і яка вивчена, але та, яка від чистого серця. Скажіть: «Господи, допоможи мені!» — і Я допоможу. Я всіх вас бачу».

Вона воскресла в морзі через три дні з моменту смерті. Зробили нову операцію, і з'ясувалося, що у Клавдії повністю зникла ракова пухлина з метастазами! Вона прожила ще 14 років. До речі, сина Клавдії родичі вже встигли віддати в дитбудинок, довелося його повертати (нині Андрій Устюжанін — протоієрей Свято-Успенського монастиря міста Александрова). Колишня комуністка здала партквиток і життя присвятила проповідям. Вона розповідала людям про те, що з нею сталося. Їй погрожували, неодноразово намагалися посадити в тюрму, але гоніння її не зламали. Багатьом вона допомогла знайти православну віру.

У тому, що розповіді Устюжаніної — ніякі не вигадки, переконалися багато шанованих людей. Наприклад, керівник душепопечительського Православного центру святого Іоанна Кронштадтського на Крутицькому Подвір'ї в Москві, доктор медичних наук, ієромонах Анатолій Берестов, який спілкувався з Клавдією, так відгукується про неї: «Це була проста розважлива жінка, без будь-яких ознак істеричного фанатизму. Клавдія показала мені свідоцтво про смерть й історію хвороби із записом, що вона була оперована з приводу раку тонкого кишковика, під час операції перенесла клінічну смерть… Пам'ятаю, я дуже уважно розглядав ці довідки...»

<...>

Леонід Павлов, СПб


Від перекладача:

Друг Анатолій Висота публікує серію матеріалів про тонкий світ і перебування в ньому людських душ "Додому, додому! (Про життя після життя), 2, 4.18)", "Знову додому! (Про життя після життя), (2, 6.18)" та ін. Можливо, я не надто уважно прочитав ці матеріали… Проте раніше — ще десь на межі 1980-1990-х років я самостійно прочитав книгу доктора Моуді (Муді) "Життя після життя". І знаєте… якщо чесно, то там не все настільки радісно, як описує друг Анатолій.

Бо в тім-то й річ, що пекло існує, і принаймні в книзі доктора Моуді свідчення про це наведені!!! Ну так, їх на порядки менше, ніж «райських» свідчень — проте це ще не привід їх ігнорувати.

В цьому відношенні є показовими два свідчення, які я переклав. Фінальну частину статті опустив — бо пропаганда православної доктрини в мої завдання не входить. Але два наведені свідчення багато чого варті! Особливо в порівнянні між собою.

Свідчення №1 (Валентина Романова) змальовує картину пекла… геть не канонічну — якщо добре придивитися, звісно! Ніяких казанів з киплячою смолою, ніяких чортів з вилами, які мучать грішників. Гола кам'яниста рівнина, на якій померлу захищає власний Янгол-охоронець (!!!) — що дуже показово. Смердюча яма з нечистотами. Вируюче вогняне озеро. Похмурі сірі бараки посеред звалища… Порівняйте з канонічною картинкою й оцініть рівень розбіжностей:

Свідчення №2  (Клавдія Устюжаніна)  значно ближче до канонічного християнського пекла. Однак з тексту видно, що «рано померлі батьки Устюжаніної були добрими вірянами» — отже, хоч вона виросла затятою атеїсткою, тим не менш, на ранніх етапах життя могла несвідомо засвоїти від батьків-вірян всі ці канонічні «картинки», які спотворили її сприйняття. Єдине, що поєднує обидва свідчення, то це:

  • присутність в пеклі (у разі потреби) Янгола-охоронця людини;
  • можливість полишити пекло після певного терміну перебування там, щоб перейти звідти до раю.

На мою думку, це свідчить на користь, швидше, юдейських уявлень про пекло: «Біль від розриву з прийдешнім світом, глибоке усвідомлення того, ким ми могли б стати, якби зробили інший вибір — ось в чому особливість єврейського бачення Пекла». Отже, як і проповідував Ісус, пекло — це «зовнішня темрява, буде плач там і скрегіт зубів…» (Матв. 22:13). Чому «зовнішня пітьма»? Чому «плач», чому «скрегіт зубів»? Та всього лише тому, що пекло — це відсутність Бога! Не любиш Всемогутнього або Джерело? Діло твоє — можеш не любити, маєш на те право і свободу волі. Але тоді задовольниться прагнення душі твоєї, й у «тонкому» світі опинишся ти в богополишеному місці — в «пітьмі зовнішній». Все, як ти бажав! Отже, до пекла душі потрапляють цілком добровільно, от що важливо розуміти! Бо це їхній добровільний вибір.

+3
1149
RSS
00:12
+2
Я зовсім не хочу нікого лякати. Просто хотів доповнити дописи друга Анатолія — бо якщо є ї такі свідчення про «тонкий» світ, їх не варто ігнорувати тільки тому, що вони змальовані в чорних тонах і таких свідчень меншість.
_не_знаю
00:16
+2
До речі, про добровільність (!!!) вибору на користь пекла замість раю з усіма його принадами свідчить і ця даоська притча: "Щастя в пеклі". _сильно_сміюсь _сильно_сміюсь _сильно_сміюсь
08:58
+4
Насміявся _розгублений _сміх Це ж настільки хвору фантазію треба мати щоб придумувати такі речі. Хоча, не виключено що «постаралися» провідники, яким треба було за мінімум часу «змінити людину». Що в такому випадку робити? Звичайно «залякати пеклом». Якщо людина більше нічого не може сприйняти, то приходиться показувати такі картинки щоб заставити задуматись.

В реальності ж, звичайно, ніхто нікого там не б'є, не смажить, не мучить. Та і свобода волі нікуди не зникає.

Щодо пекла, то уявіть собі, що буде після того як, наприклад, п'яниця помирає. Він опиняється в астралі і вже немає фізичного тіла, завдяки якому може задовольнити свою залежність від алкоголю. І звичайно він буде там від цього фізично мучитись, так само як мучився би на Землі якби його закрили у кімнаті і не давали алкоголю. Та сама ломка. Так, для нього це пекло. І поки «ломка» не закінчиться, нічого не зміниться. Так приблизно виглядає «пекло» там. І воно, звичайно, тимчасове. І створене не «чортами», а самою людиною.

А взагалі то, немає ніякого пекла і раю, є тільки різні рівні тонких світів. І їх дуже багато. А пекло і рай прийшлося колись придумувати, щоб хоч якось можна було «зупиняти» від поганих вчинків людей, які не можуть зрозуміти чогось вищого. А так як зараз таких людей значно менше ніж колись, то і необхідність «лякалки пеклом» потрохи відпадає.
Та сама ломка. Так, для нього це пекло. І поки «ломка» не закінчиться, нічого не зміниться. Так приблизно виглядає «пекло» там. І воно, звичайно, тимчасове. І створене не «чортами», а самою людиною.

Отож бо!!! Так воно і є!!! Саме тому таку душу затятого алкоголіка (наркомана, розпусника і т.ін.) варто потримати в ізоляції від решти душ, доки «ломка» не скінчиться. Це і є період перебування в пеклі, створеному душею для себе власноруч!

А взагалі то, немає ніякого пекла і раю, є тільки різні рівні тонких світів. І їх дуже багато.

Ота сама «пітьма зовнішня» (пекло) і є найнижчим з тонких світів, своєрідним "ізолятором" для тих душ, які поки ще «ковбасить». З любові до Своїх створінь Всемогутній спеціально звільнив цей "ізолятор" від Своєї присутності, щоб порушувачів Божого порядку там спокійно «перековбасило».
_сміюсь _сміюсь _сміюсь
Що в такому випадку робити? Звичайно «залякати пеклом». Якщо людина більше нічого не може сприйняти, то приходиться показувати такі картинки щоб заставити задуматись.

Згідно з Вашою ж публікацією, енергетичний рівень «Страх» = 100 засвідчує про нерозвиненість такої душі, яку можна (варто) лякати. А більш розвиненим душам такі «жахлики» просто смішні.
_сміюсь _сміюсь _сміюсь
12:16
+3
Люди, опановані світоглядом про одноразове життя і непростимі гріхи, ще й не таке побачать.
23:04
+2
Доброслав виклав мою думку щодо ада і раю. Дякую за статтю

Випадкові Дописи