До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Філософія

Філософія

Філософію не вважають наукою у строгому розумінні цього слова. І дійсно, філософствування і філософія – це різні речі.

Якщо взяти науковий факт, який не став ще загальноприйнятою теорією, підтвердженою практикою, то по відношенню до нього іде теоретизування, виставляються різні гіпотези, допоки одна з них не стає загальноприйнятою. Все інше теоретизування відкидається і припиняється.

Чи є такий факт і його теорія в філософії по відношенню до якого припинено філософствування, бо філософія його стала загально прийнятою теорією?

Ні, немає. Філософія навіть не має якоїсь загальноприйнятої основи, яку всі визнали і з теорією якої всі б погодились, як незаперечною.

Тому маємо філософствування-теоретизування, а не філософію-науку.

Це схоже на написання твору на вільну тему. Що таке буття? І кожен учень, чи студент напише своє бачення, своє філософствування. Найбільш оригінальні і яскраві – похвалять, слабі – відкинуть. Але це не означає, що відкинуті неправі, чи праві похвалені. І ті, і ті є вірними вільними висловлюваннями на тему… у відповідності до особистого сприйняття.

Те саме і у «філософії». Скільки філософів – стільки поглядів, варіацій філософствувань на тему…. Одні, яскраві, – признані, інші – ігноровані.

Гегель критикує Канта, Шеллінг – Гегеля, але ми вивчаємо філософствування їх і всіх інших, що показує відсутність істинного знання, розуміння істинності.

У філософії, як науці, ще не знайдена і не вироблена її основа, своя «арифметика», щоб відштовхуючись від неї будувати «вищу математику» і тому з покоління в покоління на протязі століть відбувається філософствування, а не будується філософія, як наука.

«Філософія» в даний час – це той же клас у якому «учні-філософи» пишуть твори на тему… .

+4
178
RSS
10:51
+1
Буду читати.
11:07
+3
Люди живуть і мусять домовлятися одне з одним. Найперше про суть людини і навколишнього світу. Рій поглядів на це, балачки і філософствування показують РІВЕНЬ такої домовленості:
Є
НЕМА
МОЖЕ БУТИ+
Отже треба запроваджувати ВІРОГІДНІСТЬ істинного стану речей.
Давайте й ми, світочани, домовлятися.
Найперше, ПРО ЩО?
11:36
+3
Але ця вірогідність — це тільки в нашому розумі, а не у реальності. Мабуть буде важко узгодити всі погляди. Це як прийти до одного знаменника у питанні відчуття кохання… Уявіть собі узгоджені, але не вірні уявлення у хімії. Що то було б? _посміхаюсь
06:18
+2
Друже Олександре, але ж всі хіміки дійшли до одного погляду на речовину. Вона складається з різнорідних атомів з електронами на орбіталях кожного атома. Завдяки взаємодії цих електронів і відбуваються всі ХІМІЧНІ РЕАКЦІЇ. Нині це є істина, підтверджена практикою. Отже її вірогідність є близькою до 1.
18:00
+3
В тому-то і суть, що хіміки на основі практики, якій не протирічить теорія, прийшли до консенсусу. Це значить, що ніхто вже ніякі інші теорії не висував. А як би це виглядало, коли кожен описував це так, як йому хочеться і ще до того критикував своїх опонентів, що їх теорії не вірні. З цього гармидеру вийшло б щось корисне. І ще уявіть, що Вам прийшлось би в інституті вивчати всі ці теорії, не знаючи, яка з них вірна, а яка ні.Ось такий гармидер — це сучасна філософія, де вивчають всіх підряд і навіть тих, які заперечують один одного.
04:43
+2
Це тому такий гармидер у філософії, друже, що об'єкт дослідження (науковці кажуть ПРЕДМЕТ) філософів дуже важко перевірити практикою. От хочби оце питання: що первинне: ДУХ чи МАТЕРІЯ?.
10:25
+2
А перевірити практикою такий експеремент, як долити води у наповнену до самих, не можу, країв чашку досить таки просто. Тоді буде очевидно, що до повноти не добавиш нічого, тобто відсутнє щось з повноти поза ним. Експеремент підтверджує аксіому основи філософії. Ще можна взяти лист бумаги з намальованим колом і погратись у його стирання і знову наведення і що з того виходить, а ще взяти півколо і проесперементувати з випуклістю і ввігнутістю. Філософія має у своєму арсеналі свої фізичні досліди, які підтверджують її концепції.
13:10
+4
Тим філософія і цінна що являється «філософствуванням», а не «філософією-наукою». Тут головне не результат, а процес. Розширення свідомості людини відбувається саме завдяки процесу філософствування, а не «зазубрюванню» єдиних вже раніше визначених понять і поглядів (як в релігії).
Ніяких узгоджень і домовленостей тут не може бути, так як рівень свідомості кожної людини різний. Вони і не потрібні. Можуть бути тільки схожі погляди.

P.S. Дякую, що підняли цікаву тему.
14:30
+2
Як на мене, то в результаті філософствування не можна прийти до вірного результату, що показує вся історія філософії, точніше — філософствування. А він важливий, бо процес без зупинки втрачає зміст.
Філософія-наука може виробити правильний погляд на речі, тоді коли філософствування може виправдовувати навіть негативні сценарії, бо хто скаже, що це не вірно.
Я думаю, що колись філософія, як наука, не була забаганкою, а формувала людське життя, його напрямок, про це свідчать древні ритуали, які втратили свій внутрішній зміст з втратою їх філософії. Лишилась тільки оболонка, але її живучість це підтверджує.
Щодо розширення свідомості. Я вважаю це загальним непорозумінням, можна навіть в тему сказати, результатом якраз втрати філософії-науки. Свідомість — це як фундамент будівлі, її основа, якою аж ніяк не можна маніпулювати.
Думаю, що зазубрювання світоглядній філософії не загрожує, бо у ній не повинні виникнути якісь догми. Це скоріше відноситься до філософствування філософів, «шедеври» яких потрібно заучувати, якщо ти просто не зацікавлений їх «творчістю».
13:50
+3
У філософії, як науці, ще не знайдена і не вироблена її основа, своя «арифметика», щоб відштовхуючись від неї будувати «вищу математику» і тому з покоління в покоління на протязі століть відбувається філософствування, а не будується філософія, як наука.

Щойно ця основа/«арифметика» буде вироблена, як завершиться процес пізнання довколишнього світу! Це все одно, що людина «осягне неосяжне»…
_стежу
Оце і буде справжній кінець світу!!! Бо доки світ лишається непізнаним, у людини лишається шанс на розвиток.
16:05
+3
Цікава лякалка. Як на мене, філософія, як і люба наука, — це скоріше абстрактна форма пізнаня. Це як знати, що кохання існує, але крім цього абстрактного знання, що не є, по суті, знанням є ще і істинне знання — пережити саме кохання.
Цікава лякалка.

Тю! Я нікого ніколи не лякаю, бо це дурниця.
Лякати — це загалом не до мене.
_язик

Як на мене, філософія, як і люба нвука, — це скоріше абстрактна форма пізнаня.

Так! Але висновок невірний. Просто процес пізнання нескінченний, оскільки обмежена людина не може вмістити в себе необмежену істину. І саме тому апокаліпсису не буде — бо процес пізнання (наближення обмеженої людини до необмеженої істини) нескінченний.
_язик
19:51
+2
От гарний приклад відсутності основи філософії, який дає можливість філософствувати, використовуючи терміни необмеженість і істина поряд. Якщо є необмеженість, то відсутня люба істина, якщо ж є істина, то немає необмеженості. _язик
Істина є, вона існує — от тільки людина надто обмежена, щоб вмістити в себе необмежену істину! От в тім-то і проблема… _не_знаю
20:07
+2
Людина і є ця Істина, тому немає ніяких проблем. _добре
Оооо!!! Тоді доходимо до того, що скільки людей — стільки істин!
_язик
Невже істина відносна?! Приїхали…
19:45
+2
Ну давайте хоч скажемо щось про навколишній світ.
— він кінечний?
— він безконечний?
Хто як вважає?
19:59
+3
Кінечний і вичерпний. Але. Є гарне висловлювання в Упанішадах: " Дякуємо Боже, що розтрачуєш плинне і зберігаєш вічне". Всесвіт кінечний, але ці кінечні його стани є незкінченними по кількості. Це як ланцюг з кільцями: кільце — кінечне, а сам ланцюг — ні. Але знаєте, друже Анатолій, що забезпечує ці кінечні і незкінченні процеси — просте коло. У мене якось руки до описання цього не доходять. _вибачаюсь
В якому розумінні «кінечний» чи «безкінечний»?
Є різні аспекти:
— кінечний/безкінечний в просторо-часі;
— кінечний/безкінечний в можливості пізнання.
Це онтологічний та гносеологічний аспекти навколишнього світу, вони відрізняються між собою. _вибачаюсь
20:05
+3
Він кінечний і в просторі-часі і в пізнанні.
22:06
+2
Те, що нас оточує, є КІНЕЧНИМ. Але ж це кінечне продовжує розгортатися у просторі і часі. І де межа цьому розгортанню? Схоже, що кінечне вміщує в собі БЕЗКОНЕЧНЕ.
06:09
+2
І цьому твердженню є математичне підтвердження. Згадайте про ДИФЕРЕНЦІАЛ — безконечно малу величину. І кожна конечна річ, до прикладу, мачине зерно — видиме неозброєним оком — вміщує в собі незлічиму кількість безконечно малих величин, число яких БЕЗКОНЕЧНІСТЬ.

Випадкові Дописи