До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Індустрія "утилізації" ресурсів

Індустрія "утилізації" ресурсів

Дзвінка Сопілкарка сьогодні опублікувала матеріал "Прогрес у розробці екзоскелету зіштовхнувся з проблемами етики", який мене трохи розсмішив… але також трохи й напружив. Головним чином, це сталося через наступний пасаж:


У свою чергу, співзасновник «Фонду відповідальної роботехніки» професор Ноель Шаркі непокоїться через технологію, яка дозволить людям безперервно і довго працювати. «Можна створити екзоскелети для будівельників, які дозволять людям менше фізично втомлюватися. Але триваліший період роботи буде виснажувати їх розумово. І у нас немає засобів це не допустити», — сказав він.


Річ у тім, що розвиток людства — процес вкрай суперечливий. В ньому проглядаються щонайменше дві протилежні тенденції.

  • Проблема розвитку виробничих сил і потужностей

Хто би що не писав про «Золоту епоху», однак «золотим» минуле людства насправді було… лише з точки зору загальної збалансованості й гармонійності різних частин, та й то до певної міри. Натомість з точки зору підвищення комфорту й захищеності життя теперішній час кардинально відрізняється від минулого в кращий бік. Знов-таки, взяти "Історію про те, як скасували дурне рабство і придумали розумне"

  • у сиву давнину до праці рабів стимулювали (від латинського «stimulus»/«укус» — це така загострена паличка, якою підганяли нерадивих ледацюг)
  • натомість з часом з'ясувалося, що людину краще мотивувати до праці — тоді вона підганятиме сама себе...

І чим далі, тим більше людей не стимулюють, а мотивують! Останній, історично наймасованіший експеримент з жорсткої стимуляції до праці, мабуть, проводився в СРСР в системі ГУЛАГу. І що?.. Система протрималася трохи довше, ніж прожив товариш Сталін: ГУЛАГ почав різко переформатовуватися в 1956 році, остаточно ж був ліквідований в 1960 році, а сам СРСР розпався ще через три десятиліття. А чому?! Бо не витримав конкуренції із «загниваючим» світом капіталу, де давно вже робили ставку на мотивацію до праці!..

Отже, сучасний підхід полягає в тому, щоб всебічно заохочувати розвиток виробничих сил — людей. Бо чим розвиненіші працівники, тим складніші виробничі процеси їм підвладні. А також починається бурхливий розвиток сервісу й обслуговування...

Насамкінець, розвиток виробничих сил створює умови для масового попиту на високотехнологічну продукцію. Справді, домогосподарства насичені різноманітною побутовою технікою, нікого вже не здивуєш смартфонами (по суті — мініатюрними комп'ютерами), наявністю по декілька ноутбуків в одній квартирі тощо. Порівняйте це з тим, що було… припустимо, півстоліття тому. Небо і земля! Але без відповідного інтелектуального розвитку т.зв. «масового споживача» таку продукцію нікому було би споживати. Озирніться довкола — неодмінно побачите старих людей, які просто… бояться сучасної техніки!

  • Проблема утилізації інтелектуальних ресурсів

З іншого боку, якщо якийсь ресурс напрацьовується — то неодмінно з надлишком! Чому так? Через ту саму мотивацію: якщо людський ресурс є в надлишку, тоді серед «рівних» можна обрати «кращих», а серед «кращих» — «найкращих». Останнім довіряється виконання найбільш грошовитої роботи, а хто не потрапив до кола обраних — пасе задніх. В т.ч. і з точки зору доходів… Це мотивує людей конкурувати між собою за (само)розвиток і в кінцевому рахунку сприяє розвитку виробничих сил.

Але натомість виникає інша проблема: а що ж робити з надлишками інтелекту у пересічних людей?! Так, безперечно, розвиток інтелекту — це добре… Але ж якщо всі стануть «занадто розумними», то потягнуться до вищих суспільних щаблів! А це дестабілізує суспільство в цілому. Не може існувати система, що складається лише з «розумних керманичів»: хтось же і працювати мусить...

Отже, інтелектуальні ресурси людей потрібно розвивати… але не так щоб занадто! А ще краще — «спалювати» зайві інтелектуальні ресурси в якийсь доступний спосіб!.. І знаєте, на це зараз «заточена» ціла індустрія! Причому в масштабах людства, а не якоїсь конкретної країни. І почалося це все далеко не вчора, а років приблизно100-150 тому. Як хтось влучно висловився (це не дослівна цитата, але близько до оригінального тексту):


Відколи двірники навчилися читати, виникла потреба в появі масової книжки в м'якій обкладинці.


Справді, двірник, який вміє лише лайно з вулиць прибирати й кланятися в пояс «вашому високоблагородію» — це одне. Натомість двірник, який вміє написати грамотний донос в поліцію (а отже, перетворюється на безкоштовного позаштатного інформатора відповідних силових структур держави) — це вже зовсім інше. Щоб написати грамотний донос в поліцію, двірник мусить знати грамоту. Це добре… Але що йому робити з цим знанням в побуті?! Не весь же час доноси в поліцію писати… Отут і приходить на допомогу дешева масова книжечка в м'якій обкладинці! Таким чином, інтелектуалізований двірник і задіює свій підвищений інтелектуальний ресурс в позаробочий час… і ще й починає споживати додаткову продукцію — масове чтиво. Що мотивує письменників до масового продукування отакого масового чтива...

Коло замкнулося, оскільки в результаті:

  • покращився інтелектуальний рівень пересічного обивателя
  • надлишки інтелектуальних ресурсів «спалюються» в прийнятний спосіб
  • мотивована нова сфера діяльності — масова література й масова дешева книжка

Та "інтелектуальний двірник" — це лише початок. Чим далі, тим доступнішою стає масова освіта. А отже, виникає потреба «спалювати» дедалі більші обсяги надлишків інтелекту. Отож масліт в м'якій обкладинці, фільми «категорії В», нескінченні серіали, телевізійні ток-шоу, збірки кросвордів і сканвордів тощо — це все насправді елементи отакої «утилізаційної» індустрії! Бо уявіть ситуацію: звичайний обиватель чесно відпрацював «з 9:00 до 18:00» заради більш-менш пристойної зарплатні, причаляпав додому, повечеряв… а що далі?! Займатися саморозвитком --> напружувати мозок?.. А нафіг воно йому треба?! Навпаки, хочеться «дати відпочинок голові»... 

Отут і згодиться «утилізаційна» індустрія!!! Бо краще не займатися саморозвитком, гармонізацією себе і свого оточення, а за великим рахунком — себе і довкілля, Мікрокосмосу з Макрокосмом. Краще дешевий романчик прочитати, кросвордик розгадати, подивитися дурнувате ток-шоу по «телеящику». А якщо туди потрапити — то й загалом!.. Пам'ятаєте, як Карлсон, що живе на даху, намагався второпати, навіщо Фрьокен Бок хоче «залізти в цю маленьку коробочку»?! Отож бо...

  • Не розумію!..

Повертаючись до початку статті, я не можу второпати, чому професор Ноель Шаркі так переймається проблемою екзоскелетів, чим же так не догодили вони пану професору?! Справді, якщо екзоскелети дозволять навантажити людину «розумово» — то це саме те, що нам вкрай потрібно! Бо це ще один спосіб «утилізації» надлишків інтелектуальних ресурсів. Якщо він доведе свою ефективність...

Звісно, навряд чи в такому разі поменшає аудиторія любителів дурнуватих ток-шоу, глядачів стрічок «категорії В» або читачів масової книжки в тонкій обкладинці. Кросворди, чайнворди й судоку люди також не припинять розгадувати. Чого ж в такому разі побоюється Ноель Шаркі?! Скажу відверто: не знаю! Оце мене й напружує.

+2
59
RSS
02:18
+2
Це моя відповідь на матеріал, оприлюднений Дзвінкою Сопілкаркою. _соромлюсь
13:15
+2
Людина бажає байдикувати. Чтиво допомагає це робити. А якою мала б бути мотивація до саморозвитку, окрім покращення доброботу й грошей?
По-різному, друже! Це завжди бажання, але на різних етапах розвитку особистості вони різні:
Піраміда Маслоу
Спочатку це справді «покращення добробуту й грошей», потім — потреба гарантувати собі безпеку, потім — потреба в любові, потім — у визнанні, потім — в знанні, потім — в гармонізації світу, потім — в самореалізації… Про це й розповідає піраміда Маслоу.
14:20
+1
Як завжди, мені в руки дуже вдало «приплив» матеріал в розвиток теми _чудово
Людство нарешті підійшло до того рівня, коли боротися за кусень хліба уже не треба. Базові потреби з піраміди Маслоу вже задоволені. І першою це відчула індустрія моди.
Ось цікава думка з цього приводу.
Ми виросли з одягу
22:11
+1

Випадкові Дописи