До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Зворотний бік Рятувальника: не тягніть іншого на своїй енергії!

Зворотний бік Рятувальника: не тягніть іншого на своїй енергії!
Джерело матеріалу:

Хіба погано любити, підтримувати, спрямовувати, піклуватися, турбуватися, думати про нього? Хіба погано?! Непогано, тільки, якщо в тому, що ви робите для іншого — бажання цього Іншого, його енергії, його прагнення більше, ніж вашого.


Турбота, підтримка, бажання тільки кращого для близької людини — хіба це погано?

Хіба погано любити, підтримувати, спрямовувати, піклуватися, турбуватися, думати про нього? Хіба погано?!

Непогано, тільки, якщо в тому, що ви робите для іншого — бажання цього Іншого, його енергії, його прагнення більше, ніж вашого.

Якщо ж навпаки, якщо вашої енергії в цьому процесі в рази більше, ви тягнете, вмовляєте, перестерігає, контролюєте, переконуєте, що цього Іншому (чоловікові, брату, батьку, матері, близькій подрузі, дорослому сину чи повнолітній дочці) це дуже потрібно — зайнятися своїм здоров'ям, скинути вагу, піти від алкоголіка-чоловіка, здобути вищу освіту, займатися спортом, переїхати, знайти іншу роботу, кинути пити, змінити своє життя, і ви вкладаєте, вкладаєте, вкладаєте...

А ваш близький робить вам послугу тим, що робить це для себе...

Все, ви в пастці!

Пам'ятаєте, в школі вчителі говорили: «Це ж ТОБІ потрібно! Вчися, старайся! Це потрібно тобі!»

Кому потрібно? Чи відчуває дитина, підліток, що йому потрібно вчитися? Ні. А кому це потрібно? Вчителям, викладачам, батькам — рятувальникам і «вимагателям» всіх мастей. Енергії бажання самої дитини в цьому немає. Її потреба зовсім в іншому, але ніяк не в навчанні.

Якщо те, що ви робите для близького, вам більше треба, ніж йому, ви стаєте не підтримкою, на яку можна спертися, а рятувальником, тим, хто тягне іншого на своїй енергії.


Рятувальник — це той, хто тягне іншого на своїй енергії.


Рятувати потрібно і важливо! Коли будинок у вогні, і потрібно винести на собі мешканців, які задихаються. Коли люди безпорадні й вони не можуть допомогти собі самі. Коли вони знерухомлені, не осудні, в астматичному нападі, в тяжкому алкогольному сп'янінні, під дією наркотиків, потопають в річці, потрапили в аварію, знаходяться під завалами. У момент, коли людина дуже потребує допомоги і не може спиратися на себе.

У всіх інших випадках свій порятунок — це відповідальність самої людини. І міст до своєї мрії він повинен будувати на своїй власній енергії.

Допомогти, підтримати, порадити — будь ласка! Але так, щоб вашої допомоги і підтримки було відсотків на двадцять від того, що людина робить в цьому напрямі сама. Немає у нього сил, енергії, бажання — прямувати тим світлим шляхом, який ви для нього бачите? Може, і не його це шлях. А якщо є хоч якесь бажання і власна енергія, нехай інвестує її стільки, скільки може, поступово вибудовуючи свій власний міст в своє світле майбутнє.

Якщо ви стаєте основною опорою цього мосту, найбільш зацікавленою особою в тому, щоб у цієї чудової людини все вийшло (щоб чоловік кинув пити, син вступив до університету, дочка закінчила ВНЗ, подруга знайшла гідну роботу, мама зайнялася своїм здоров'ям, батько домігся пільг, брат реалізував свій талант), то ви ризикуєте тягти на собі набагато більше, практично все, і повністю відповідати за успіх всієї задумки.

Крім цього, є великий ризик, що людина, чийого щастя ви так завзято бажаєте, в один прекрасний момент пошле вас куди подалі з усією вашою щирою підтримкою і чітким баченням її щасливої долі. І всі ваші сили, енергія і час будуть викинуті в трубу, розтоптані та знецінені.

Жодної подяки, на яку ви в глибині душі сподівалися, ви не отримаєте. Ні любові, ані вдячності. Тільки глибоке почуття образи, розчарування і відчуття власної дурості й використаності — от що лишається в сухому осаді у героя-рятувальника, який з благих спонукань тягне лямку за себе і за того хлопця, бажаючи найкращого для своїх коханих та близьких.


Візьміть за орієнтир формулу: «20+80», де 80% — це власні зусилля людини, а 20% — це ваша допомога і підтримка.


Коли я була керівником громадської організації, що займається допомогою дітям-сиротам та малозабезпеченим сім'ям, мудрі ґрантодавці (організації-спонсори, які дають таким волонтерським організаціям, як наша, кошти на реалізацію соціальних проектів), виділяли тільки 20% від потрібного нам на проект бюджету.

«Подобається тобі ідея, хочеш її реалізувати, віриш в неї? Тоді вкладайся енергетично, фінансово, шукай ще джерела, ворушись, працюй! А ми підтримаємо. Чого ж не підтримати, якщо людина сама багато робить для реалізації своєї мрії?!»


Між підтримкою і нав'язуванням, диктатом своїх умов, контролем і тиском — тонка грань.


Рятувальники часто стають «диктаторами правильного життя», переслідувачами для бідолашних спасенних, перетворюючи їх на жертву своїх власних амбіцій.

Перш ніж рятувати когось, запитайте себе: «А кому це потрібно? Хто основна зацікавлена особа в тому, щоб все це сталося?»

Чи хоче чоловік кинути пити, дружина знайти роботу, мама зайнятися здоров'ям, сестра схуднути, а брат вилізти з боргів? Чи мріє ваш син вступити до університету, а дочка вивчити англійську? Чи потрібна вашій подрузі нова робота або її влаштовує ця стара?


І найголовніший розпізнавальний знак — чи вкладається сама людина у все це.


Рятувальник може стати «підтримувачем», якщо він як дорослий подає руку дитині, яка йде по вузькому бордюру: 

«Хочеш йти, є у тебе інтерес, подобається тобі це? Ось тобі моя рука! Підтримаю!»

Ірина Дибова

+2
271
RSS
15:04
+2
Як не перейти тонку грань між допомогою та шкодою…
19:59
+2
У селі так і діяли. Збудуй хату, а ми тобі допоможемо її обмазати толокою.

Випадкові Дописи