До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

4 проекти для України

4 проекти для України
Джерело матеріалу:

Патріотична частина стрічки побивається з приводу того, що під час війни з Росією, занадто багато громадян України радіють перемозі [футбольної] російської збірної, ігнорують бойкот чемпіонату [світу з футболу], і взагалі — поводяться, як останні мерзотники, і навіть дивляться в маршрутках російські серіали — «при тому, що самі розмовляють при цьому українською!»

Дітям прикро, що інші діти в пісочниці не поділяють їхню веселу гру в бойкот і ненависть. Мені особисто в цьому хайпі цікаво — наскільки довго «патріоти» зможуть ігнорувати реальність? А реальність приблизно така (згідно з різними версіями соцопитувань):

  • 65% населення України «… не помічають, що в країні — війна»,
  • 50% вважає, що офіційний Київ так само винен у війні на Донбасі, як і Кремль,
  • мінімум 1,5 млн наших співгромадян регулярно виїжджають на заробітки в РФ, або знаходяться там, як біженці,
  • не менше 50% населення України розмовляє російською мовою і не збирається від неї відмовлятися,
  • лояльність до Росії й російського народу зберігається (в залежності від регіонів) в розмірі десятків відсотків,
  • товарообіг з РФ зростає.

Я поясню, в чому річ. На п'ятий рік війни, а ширше — на 405-й, ні «патріоти», ані держава Україна не навчилися воювати. І, судячи з усього, не дуже хочуть вчитися.

Якби хотіли, то давно б зрозуміли — що пояснювальний підхід, заведений в міжнародному праві й офіційної історіографії, що, мовляв, між собою завжди воюють держави, нічого не пояснює, а прийнятий виключно через зручності формалізації та через монополії цих самих держав на трактування права й історії. Інакше, як пояснити, що держави Україна і РФ воюють між собою, а у громадян цих країн зберігається висока лояльність один до одного: українські курорти повні росіян просто зараз.

Отже, якщо працювати з реальністю, а не штовхатися в затишній діжці власної пропаганди, то держави між собою не воюють. І ніколи не воювали. Між собою воюють проекти. Цивілізаційні проекти.

Цивілізаційний проект — це архітектура світоглядів щодо того, як має жити дана конкретна соціальна система — народ, група народів, людство. Він включає в себе, як фізику (як будувати дороги), так і метафізику — яких богів про що просити. В Україні конкурує чотири таких проекти:

  • єврооптимістичний,
  • націоналістичний,
  • російський,
  • радянський.

Це — чотири абсолютно різні метафізики і картини світу, чотири різних етичних системи, чотири обов'язки, чотири щастя і чотири різних совісті. Всі вони терпіти один одного не можуть. Наприклад, нічого більш антирадянського, ніж сучасний російський проект, в світі ніколи не існувало. А єврооптимісти і націоналісти, нібито «об'єднані» патріотизмом, задушити одне одного ладні за «права ЛГБТ».

Найсильнішим проектом в Україні є російський.  Це видно не тільки за реакцією на «кривавий чемпіонат», російський шансон в маршрутках і нескінченні російські серіали в перукарнях. За моїми прикидками, мінімум 65% населення світоглядно живуть з російського проекту — використовуючи його картину світу, словник, логіку, етику і систему оцінок. Що найприкріше для «патріотів» — приблизно половина прихильників російського проекту розмовляє українською мовою.

Насправді, реальність ще веселіша — серед російськомовних українців, прихильників російського проекту, нібито не менше, ніж серед україномовних — тому, що навіть відверті ватники дуже образилися на Путіна щодо його реальної «турботи» про російськомовне населення України. Навіть у відверто ватному середовищі України, у тих, хто розумніший, йдуть свої процеси, що мають ± проектні характеристики, і питання «прихильності Росії» м'яко кажучи, там дуже проблематизоване.

Саме ця путінська «турбота» про російськомовних теж є чудовою ілюстрацією того, що Кремль, як і всі проектні структури на Землі, турбують не формальні ознаки, а конкретна приналежність до проекту. Вже хто-хто, але Кремль — завжди був чемпіоном зі знищення російськомовних, якщо вони належали конкуруючим проектам.

Чого ніяк не можуть зрозуміти «патріоти» з єврооптимістів і націоналістів?.. Під ними, ситуативно вилізлими на коня в результаті революції й війни, дихає величезне море власних співгромадян, яким ця революція і війна байдужа.

А у багатьох, в їхній метафізиці, дані події й зовсім рахуються як «переворот» і «нажива київських бариг на крові». І таких людей не один, не два, не три — відсотків 65. Помедитуйте на цю цифру, перш ніж вкотре спробувати перевести Одесу, Херсон, Миколаїв, Харків на українську мову. І річ навіть не в мові. Серед російськомовних прихильників того чи іншого варіанту євро- та навіть націоналістичного проектів анітрохи не менше, ніж серед україномовних. Мені просто цікаво — що іще і скільки чого має відбутися, щоб в Україні навчилися працювати з реальністю, а не зі своїми хотєлками і власною пропагандою?


Товариші «патріоти»!

Продавати співвітчизникам треба не війну, а проект — детально розписуючи, чому, на ваш погляд, ваш проект кращий, ніж конкуруючі, та чим саме — в деталях, від пенсій і вартості проїзду в маршрутках, до освоєння космосу і міжнародних відносин. Війна, справжня вміла війна — саме в цьому, а не в нескінченному переписуванні чергової історії про касира, плакатів про «кривавий чемпіонат» і розстріляне в Соловках українське відродження.


І запам'ятайте, раз і назавжди, поки вас не протверезили чергові парламентські вибори, а через ще один політичний такт ви не «… виявили Шуфрича спікером парламенту» (Кирило Данильченко), що жоден з проектів тут не має можливості перемогти інші й нав'язати їм свою волю, навіть при повній зовнішній підтримці — що Кремля, що Вашингтона, що Брюсселя, що Пекіна.

Саме в цій неможливості нав'язати — специфіка боротьби проектів на цій землі. 

  • Мова НЕ є маркером приналежності до проекту. 
  • Патріотизм НЕ є маркером приналежності до проекту.

Жахливий «совковий негативний відбір» нікого не скалічив — інакше як пропащі каторжники створили чудову країну Австралію? Ми завжди були такими — перелякані хуторяни, з картиною світу розміром з дірку в грубці.

Не вірите? Ну, давайте [пройдемо] тест:

  1. Думаєте, що в усьому винні олігархи? — Вітаю, радянський проект.
  2. Думаєте, що якби був президент-патріот і характером, як Черчілль, то все було б інакше? — Вітаю, російський проект.
  3. Хочете «суто Український проект»? Це — п'ять областей, стара Гетьманщина і закономірний кінець — Чорна рада.
  4. Хочете єврооптимістичний? Перенесення європейської моделі державності сюди — це парад Каталоній і партії «П'яти зірок». У будь-якому разі, збереження України в її нинішніх кордонах буде вкрай проблематичним.

Однак, справжній жарт полягає в тому, що по наших вулицях масово бродять люди, які розмовляють українською і агітують всіх розмовляти українською — інакше ти — зрадник України. Самі вони при цьому активно дивляться горезвісний Чемпіонат і мріють про потужного лідера, який все змінить на краще.

Вся наша проблема в тому, що у нас практично немає чистих носіїв проектів. А здебільшого — шизофренія різних проектів в головах. Мрії про те, що «час перевиховає» — така сама шизофренія. Якби у нас були технології масового перевиховання людей в масштабах десятків мільйонів, зараз би Вашингтон і Москва запитували нас — як їм жити. Більш того, «успішний досвід реформ» для нашого колективного несвідомого — це досвід Петра Першого, Сталіна, Путіна. Навіть досвід Бендукідзе — Саакашвілі тут не прижився. Цікавий нюанс, чи не так?

Припиніть гнати, подивіться на реальність. У нас єдиний вихід — домовлятися один з одним. Але і тут нюанс:

  • для цього кожен з проектів має висунути прийнятно артикульовані свої пропозиції щодо розвитку країни і виділити за спільний стіл прийнятних перемовників.

А у нас цього не може жоден з проектів. По-перше, рівня особистостей бракує. По-друге, кожен носій, захоплений власною пропагандою, ще сподівається порвати інших на ганчірки.

Ну, сподівайтеся.

Автор — Олексій Арестович

+2
252
RSS
15:57
+2
Оригінал цього матеріалу опублікований на Фейсбуці — але нагадую, що в 2014 році Арестович залізно забанив мене. Отож і доводиться перекладати з чужого ЖЖ… _соромлюсь
20:56
+2
Ага, то це творчість Арестовича! 4 проекти — це 4 світогляди. Може бути. Але як можна домовлятися з антагоністами? Групи людей, опановані певними світоглядами, появилися під дією ПРОПАГАНДИ. Гадаю, що носії російського й радянського проектів з часом (10 років ) чисельно зменшаться.
1. Так, я забув автора вказати вибач… Вже публікував один МініДопис з його матеріалом, але того було трохи замало, я так вважаю… Тим паче, насправді Арестович весь час просторікує про якийсь свій «п'ятий проект» — дюже секретний… бо він не хоче «світити карти», типу, перед тими, хто «не доріс»…
_сміюсь
Оскільки особисто мене не влаштовують всі чотири наведені ним бачення — гадаю, мені теж є що сказати з цього приводу. Тільки вже своє… А відштовхнутися від просторікувань Арестовича… Чом би й ні?!

2. Тепер твоє запитання:

Але як можна домовлятися з антагоністами?

Річ у тім, що в чотирьох перерахованих проектах… не всі аж такі непримиренні антагоністи, як здається.
_стежу
Насправді дуже бажано вийти на суспільний консенсус… десь так 70% населення. Як відомо, «мотором прогресу» завжди буде соціальна група розміром в 5% населення. ОК — така група в Україні є, вона забезпечує вектор (напрям) руху. В даному разі — Європа в широкому розумінні, НАТО + ЄС у більш вузькому.
_стежу
Решта ж — 95% є, за великим рахунком, «баластом», від поведінки якого залежить швидкість просування обраним вектором. Арестович пише:

65% населення України «… не помічають, що в країні — війна»

Це означає, що 65% населення України все пофіг, а ще 30% — це «баласт», який помічає, що йде війна, і або жахаєтья і співчуває (але пасивно) — або потроху підігрує агресору чи думає: «Аби якнайшвидше ці хохли обіс**лися» (активно-пасивний спротив).
_стежу
Що в такій ситуації можна було б зробити? Насамперед, зв'язно артикулювати свої вимоги й бажання. Ось як це описує Арестович:

для цього кожен з проектів має висунути прийнятно артикульовані свої пропозиції щодо розвитку країни і виділити за спільний стіл прийнятних переговірників.

У нас же поки що представники чотирьох зазначених проектів навіть своїх вимог і надій не артикулювали!!! То як при цьому домовлятися?!
_стежу
А якби все це було артикульовано — тоді інша річ! Тоді можна було б виокремити спільну групу інтересів, наявних у тих-таки 65-70% населення України. Сказати: «Хлопці та дівчата! Ось є наша спільна платформа — тут ми широко сприяємо 5% суспільних активістів, решту виносимо за дужки для громадського обговорення. Але ця решта нас не розділить».
_чудово _чудово _чудово
Наприклад, те, що згадав Арестович:

А єврооптимісти і націоналісти, нібито «об'єднані» патріотизмом, задушити одне одного ладні за «права ЛГБТ».

Якщо застосувати описану вище модель, треба було б діяти наступним чином: єврооптимісти й націоналісти укладають "суспільний договір" на платформі патріотизму, а питання «прав ЛГБТ» виносять за дужки (для громадських дискусій). І так можна діяти в контексті всіх чотирьох проектів.
_соромлюсь
НМД, можна спробувати об'єднатися на платформі «державність України». Навряд чи одразу вдасться досягти тут омріяних 65-70%, але якщо працювати в цьому напрямі… все можливо! Всі роки війни я потроху спілкуюся з ватою. Отож повір мені, навіть серед вати є люди, готові змиритися з існуванням «держави України»! Вона їм не мила — і тим не менш, вони краще будуть «поганими українськими громадянами», ніж переїдуть в Росію. Отож я не виключаю варіанту розвитку ситуації, коли єврооптимісти та патріоти знайдуть певний консенсус з такою ватою. Але зараз навіть це є недосяжною мрією! І кроків у цьому напрямі не робиться ніяких… От про що пише Арестович.
05:05
+2
Згоден, що саме ДЕРЖАВНІСТЬ УКРАЇНИ — це та ідея, навколо якої мала б об'єднатися більшість населення. ДЕРЖАВНІСТЬ -Це та ідея, навколо якої об'єднуються люди у ВСІХ країнах. Знаючи це, Московія робить все, щоб проект УКРАЇНА був неуспішним. Шалена атака ведеться зараз на президента. Ясно, що він не безгрішний, але він на правильному шляху, раз проти нього розвернута така боротьба. Його помилка, як і всієї ВЛАДИ в тому, що нема регулярних довірливих розмов з народом, хочби щомісячних! А найкраще були щотидневі годинні виступи, ілюстровані новим успіхом.
Його помилка, як і всієї ВЛАДИ в тому, що нема регулярних довірливих розмов з народом, хочби щомісячних! А найкраще були щотидневі годинні виступи, ілюстровані новим успіхом.

У нас все-таки президентсько-парламентська республіка, тому насправді президент відповідає не за все — а люди ніяк не можуть цього второпати… Отож потрібні також виступи Ґройсмана. А можливо і Турчинова, враховуючи війну…
14:16
+2
Друже, не тому нема щотижневого спілкування влади із суспільством, що в нас є розділ влад. Хай виступають регулярно ВСІ ОЧІЛЬНИКИ, але кожен такий виступ має підкріплюватися прикладом ТВОРЕННЯ НОВОГО.
У нас надто мало позитивних змін і творення нового для щотижневих виступів.
ООО, пане Тимуре, і ви підсіли на Арестовича?
Про п'ятий проект для України він досить детально розказує на своїх лекціях. Їх можна знайти на Ютубі






Якщо коротко — це нові технології + соціальні мережеві об'єднання. І вихід в космос.
Я-то давно за ним стежу. От тільки він далеко не завжди правду говорить, тому до його слів я ставлюсь дуже обережно. Як кажуть в тому відомстві: «БУВШИХ не буває!» — а він саме БУВШИЙ. Тому все, що він говорить, треба ділити на 4.
_не_знаю
А за відео дякую.
16:58
+2
Подивився перше відео. Дякую, Двінко. Багато в чому Арестович має рацію.
17:58
+1
Нове цікаве відео від Олексія Арестовича:


Найцікавішою, НМД, є констатація того, що єврооптимістичний та націоналістичний проекти зараз, на тлі близької перспективи отримання томоса про автокефалію УПЦ дуже зблизилися.
_чудово _чудово _чудово
06:18
+1
Дякую, друже Тимуре.
07:00
+1
Прослухав Арестовича. В дечому він має рацію. Справді боротьба за Україну буде загострюватися, бо нащадки окупантів не змирилися з поразкою. Але так було зі всіма окупантами: вони кінець-кінцем залишають окуповану країну аборигенам. Англійці пішли з Індії, французи з Алжиру, бельгійці з Конго, іспанці й португальці з Америки+, турки з Сирії й Лівану і т.д. Підуть і москалі з України, бо це правило не має винятків. Арестович не каже про неминучий розпад РФ. Повпираються, проллють кров, але змушені будуть піти звідси, як вернулися монголи в свою Монголію. Питання лиш часу. Коли?
Арестович не каже про неминучий розпад РФ.

_чудово Це також неминуче, бо РФ — «тюрма народів» _чудово
17:06 (відредаговано)
Ну що ж, от і настав час для оформлення вже не теоретичного, але практичного «Проекту УКРАЇНА». _чудово

Випадкові Дописи