До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Київ очима американця (1)

Київ очима американця (1)
Джерело матеріалу:

Від перекладача: Пітер Сантенелло приїхав до України півтора роки тому, тоді ж описав у своєму блозі перші враження від перебування в Києві. На жаль, перепублікація цього тексту в повному обсязі заборонена, тому всі охочі можуть прочитати його в «НВ» лише російською мовою (клік на нібито «український варіант» результатів чомусь не дає). Але як враження півторарічної давнини, так і нинішні видаються мені цікавими. Зрештою, збоку видно те, чого ми самі за собою не помічаємо...


Півтора роки життя в Києві:
мої спостереження (1)


Українці завжди відповідають на телефонні дзвінки, але рідко роблять компліменти чужий роботі

Перші враження про нове місце часто оманливі. Ми, як правило, фокусуємося на хороших аспектах іноземної культури, адже все захоплююче й іншеу.

Благословення і прокляття того, що ти іноземець, полягає в тому, що ти бачиш і чуєш речі, яких не можуть бачити і чути українці, а українці бачать і чують те, що недоступно мені.

Я вже писав про перші три місяці життя в Україні, описуючи свої враження.

Ті перші спостереження, як і раніше, здаються мені вірними, тому я досі тут живу. Тепер хочу поділитися додатковими враженнями, накопиченими за наступні місяці.

Довіра

Тут все жахливо або приголомшливо.

Рівень довіри в простих транзакціях — на кшталт оренди автівки — жахливий. Коли кілька тижнів тому я орендував автомобіль, то почувався так, ніби підписую документи на усиновлення шестимісячного немовляти. «Так, це мій справжній паспорт, так, я поверну машину, так, вона буде чистою» тощо. Агент з оренди скептично дивився на мене протягом всього процесу, ніби я робив щось підозріле.

Нотаріусів тут майже так само багато, як аптек, а аптеки — всюди. Знаю, що бюрократія тут достатньо глибока, але невже довіра до простих операцій настільки мала, що [це] виправдовує існування такої кількості нотаріальних контор?

На особистому рівні довіра абсолютно відрізняється. Я виявив, що тільки-но з людиною налагодився хороший зв'язок, вона показує себе дуже надійною.

Грубість

В цілому у мене не було з цим проблем. Як правило, люди вельми поважні. Звісно, була випадкова співробітниця магазину, яка визвірився на всесвіт, впустивши монету в 50 копійок. Але грубість, яка дратує мене найбільше, полягає в тому, що люди беруть слухавку, що б не відбувалося.

Це може статися посеред обідньої розмови, коли ти збираєшся висловити думку під час діалогу, а людина навпаки лізе в кишеню і відповідає на дзвінок. Я не кажу про очікувані дзвінки або навіть невідомі номери. Це може бути будь-який випадковий дзвінок.

Або це може статися, коли ти добровільно викладаєш в класі, а студент відповідає на дзвінок і починає розмовляти під час навчального процесу, ніби так і треба.

Скромність

Україна — це не місце взаємного заохочення за успіх.

Деякий час назад я робив відео-проект, для якого музикант дозволив мені використовувати свою музику. Зазвичай найбільшою проблемою створення відео є пошук якісної музики з правом вільного використання, яке не вартувало б цілого капіталу.

Я зустрівся з музикантом, щоб показати йому фінальне відео з його музикою. Для мене це був дуже хвилюючий [момент], адже ми багато спілкувалися на тему проекту і важко працювали, щоб музика і відео добре поєднувалися.

Я показав йому відео. Коли воно скінчилося, він виглядав незворушним, наче цього відео ніколи не було. Він продовжив розмову, яку ми почали раніше в Харкові, про відео нічого не було сказано. Можливо, воно йому сподобалося, а може й ні (ймовірно — ні), але він не повідомив про це нічого.

В Україні ніхто не скаже вам, що ви зробили класну роботу, якщо не впевнений в цьому на 100% і це не йде з серця. Але навіть в такому випадку можуть промовчати.

Хороший аспект в тому, що я отримав прекрасну підтримку з боку передплатників, яка здалася мені щирою і справжньою. І я дуже за це вдячний.

Відкритість до взаємодії

Це [най]кращий атрибут України. Тепер, провівши тут кілька теплих місяців, я відчуваю особливість місцевих парків. Ні, люди не прагнуть заговорити з незнайомцями, але водночас є відчуття, що всі ми тут разом — є частиною чогось більшого, ніж кожна людина окремо.

Вчора ввечері я сидів зі своєю дівчиною і дивився на Дніпро. У парку перебували різні люди, і всі ми насолоджувалися невисловленою істиною в компанії одне одного.

Днями я давав інтерв'ю, під час якого використовувалися англійська та українська, а це означало тривалі паузи під час перекладу. Ми з журналістом виконали потужний танок душі, дивлячись один одному в очі в ті довгі періоди, коли не вимовляли ні слова.

Відкритість до взаємодії є корисною і підбадьорливою, людяною і автентичною. Рушайте за цим почуттям у Лас-Вегас чи Лос-Анджелес — і залишитеся дуже розчарованими. На жаль, світові новини не здатні експортувати кращий атрибут України, щоб показати планеті, чому вона така особлива. Щоб це зрозуміти, це потрібно випробувати тут.

Пітер Сантенелло, підприємець


Далі буде (2)

Далі буде (3)

+2
57
RSS
16:01
+2
Як ми виглядаємо збоку.
08:31
+1
Не досить привабливо. Так і є, що в українців похвала в дефіциті. Це ніби стрибнути в ополонку. Звідки ця риса характеру?

Випадкові Дописи