У яких батьків виростають щасливі й успішні діти

У яких батьків виростають щасливі й успішні діти
Джерело матеріалу:

Всі батьки хочуть, щоб їхні діти трималися подалі від неприємностей, добре навчалися в школі і створювали щось хороше і корисне, коли стануть дорослими. На жаль, керівного підручника щодо виховання щасливої й успішної дитини не існує. Але психологи змогли вказати на ті чинники, які передбачають успіх. І всі вони стосуються батьків і родини, що, звісно, не дивно. Батьки, які виховують щасливих і здібних дітей, мають багато спільного.

Вони навчають дітей навичкам соціалізації

Дослідники з Університету Пенсильванії і Університету Дьюка спостерігали за понад 700 дітьми з усієї Америки протягом 20 років, щоб знайти зв'язок між розвитком соціальних навичок в дитинстві й успішністю в 25-річному віці.

Тривале дослідження показало, що ті діти, які вміють співпрацювати зі своїми однолітками, розуміють їхні почуття, готові допомогти іншому і вирішувати проблеми самостійно, частіше закінчують навчання, отримують диплом і влаштовуються на постійну роботу.

Водночас ті, хто в дитинстві ніяк не налагоджували контакт з іншими, в дорослому віці набагато частіше потрапляли в неприємні ситуації, загалом мали вищі шанси бути заарештованими і не могли похвалитися високим соціальним статусом.

«Це дослідження демонструє, що батьки мають допомагати дітям розвивати соціальні навички й емоційний інтелект. Це одні з найважливіших умінь, які необхідні дитині для того, щоб бути підготовленою до майбутнього, — розповідає Крістін Шуберт (Kristin Schubert), програмний директор Фонду Роберта Вуда Джонсона, який фінансував дослідження. — З раннього віку ці навички визначають те, чи буде дитина навчатися або потрапить у в'язницю, чи отримає вона роботу або загрузне в наркотичних залежностях».

Вони очікують багато від дитини

Використовуючи дані національного опитування 6'600 дітей, що народилися в 2001 році, професор Ніл Хелфон (Neal Halfon) і його колеги з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі змогли виявити: очікування батьків мають величезний вплив на те, чого їхні діти досягнуть в майбутньому.

«Батьки, які розраховували, що в майбутньому їхня дитина буде навчатися в університеті, здається, підводили її до цієї мети, незалежно від сімейного доходу та інших факторів», — розповів професор.

Це підтверджується і так званим ефектом Пігмаліона, описаним американським психологом Розенталь. Його суть полягає в тому, що людина, яка твердо переконана в якомусь факті, неусвідомлено діє таким чином, щоб отримати реальне підтвердження своєї впевненості. У випадку з дітьми, вони несвідомо намагаються виправдати очікування батьків.

Матері успішних дітей працюють

Психологи виявили, що дочки працюючих матерів йдуть до школи вже з досвідом самостійного життя. У майбутньому такі діти заробляють в середньому на 23% більше, ніж їхні однолітки, які виросли в сім'ях, де мами не працювали і весь час приділяли дому та сім'ї.

Сини працюючих матерів яскравіше проявляли тенденцію до турботи про дітей і до хатньої роботи: дослідження показало, що вони проводять на 7,5 годин в тиждень більше, доглядаючи за дітьми і допомагаючи по господарству.

«Моделювання ситуації є способом подати сигнал: ви демонструєте, що є доречним в плані того, як ви поводитеся, чим займаєтеся, кому допомагаєте», — говорить провідний автор дослідження, професор Гарвардської бізнес-школи Кетлін Макгинн (Kathleen McGinn).

Вони мають більш високий соціально-економічний статус

Чим вищий дохід батьків, тим вищі оцінки їхніх дітей — така загальна закономірність. Ці дані можуть нас засмутити, адже багато сімей не здатні похвалитися великим доходом і широкими можливостями. Що ж, психологи кажуть: така ситуація дійсно обмежує потенціал дитини.

Шон Ріердон (Sean Reardon), дослідник зі Стенфордського університету, вказує, що статистична різниця в успішності дітей з багатих і бідних сімей тільки збільшується. Якщо порівнювати тих, хто народився в 1990 році, і тих, хто народився в 2001 році, то можна побачити, що цей розрив зріс з 30% до 40%.

Якщо не брати до уваги комплексні дорогі заходи, сам по собі соціально-економічний статус сім'ї мотивує дітей досягати більшого в навчанні.

Вони здобули вищу освіту

Дослідження показало, що діти, народжені матерями в підлітковому віці, з меншою ймовірністю закінчують школу і вступають до університету.

Дослідження, проведене в 2014 році під керівництвом психолога Сандри Танг (Sandra Tang), виявило, що матері, які закінчили школу й інститут, швидше за все, виростять дитину, яка також отримає вищу освіту.

Відповідальність за прагнення дитини принаймні частково лежить на плечах батьків.

Психолог Ерік Дубов (Eric Dubow) виявив, що рівень освіти батьків на той момент, коли їхній дитині виповнюється 8 років, є визначальним на наступні 40 років. Це означає, що саме від нього багато в чому залежить успіх дитини в майбутньому.

Вони навчають своїх дітей математиці з ранніх років

Аналіз поведінки 35'000 дошколят із США, Канади та Англії, проведений в 2007 році, показав: ранній розвиток математичних здібностей стає величезною перевагою для дитини в подальшому. Чому так, не дуже зрозуміло, але факт залишається фактом. Діти, які з малих років розбираються в числах і найпростіших математичних поняттях, швидше вчаться читати.

Вони розвивають відносини зі своїми дітьми

Дослідження, проведене в 2014 році, показало, що діти, до яких ставилися з розумінням і повагою в перші три роки життя, не тільки краще показують себе в навчанні, а й здатні встановлювати здорові взаємовідносини з іншими. До 30 років більшість із них є більш успішними й освіченими людьми.

Батьки, які чуйно і уважно ставляться до своєї дитини, дають їй відчуття безпеки, необхідне для того, щоб розвиватися далі і досліджувати світ довкола себе.

Вони менше схильні до стресу

Наукові дослідження говорять: та кількість часу, яку матері проводять наодинці зі своїми дітьми у віці з 3 до 11 років, має невелике значення для їхнього розвитку. Натомість активне, інтенсивне і нав'язливе материнство може мати руйнівні наслідки.

Коли матір перебуває в стресовому стані через спроби балансувати між роботою і сім'єю, вона погано впливає на своїх дітей. Річ у тім, що існує психологічний феномен «заразливості» емоцій. Люди здатні вловлювати почуття одне одного подібно до того, як заражаються застудою. Тому, коли один з батьків морально виснажений або сумний, це похмуре почуття передається й дитині.

Вони цінують зусилля, а не страх провалу

Протягом десятиліть Керол Двек (Carol Dwek), психолог із Стенфордського університету, проводила дослідження, в ході яких виявила: діти (і дорослі) здатні оцінювати успіх двома способами.

Перший з них називається фіксованим мисленням. Люди, які так думають, оцінюють свої здібності, інтелект і таланти як даність, як щось, що вже не можна змінити. Відповідно, для них успіх вимірюється лише цією величиною і всі сили вони кидають на те, щоб не тільки досягти поставленої мети, а й уникнути помилок у будь-який спосіб.

Існує ще перспективне мислення, спрямоване на прийняття виклику. Невдача для такої людини є «трампліном» для подальшого зростання і роботи над власними здібностями.

Тому, якщо ви говорите дитині, що вона успішно здала тест тому, що у неї «завжди було добре з математикою», ви привчаєте її до фіксованого мисленню. А якщо ви скажете, що у неї вийшло тому, що вона доклала усіх зусиль, малюк зрозуміє: він може розвивати свої здібності, і кожне наступне зусилля буде приносити новий результат.

+2
676
RSS
00:04
+1
Не мені судити, наскільки щасливим та успішним я виріс… Точніше, я себе, звісно, оцінюю, але це суб'єктивно. Тому скажу м'яко: нібито задніх не пасу й дечого таки досягнув. Й навіть подеколи пив шампанське, чого без ризику, як відомо, не буває…

З іншого боку, повного набору якостей, наведених у цій статті, мої батьки точно не мали — лише частково.
А як у інших? Може, комусь пощастило більше?..
08:17
+1
Дякую, друже, за цю несподівану статтю. Вражає рівень і масштаб досліджень суспільства, які проводять на Заході. Тисячі й десятки тисяч досліджень людей! Протягом десятків років! Де в нас було хоч одне таке дослідження?
Нашій сучасній державі (пострадянській Україні — перелицьоваій УРСР) наука не потрібна як така…
08:32
+2
Ця стаття і твій приклад закликає нас познайомитися ближче. Я щасливий чоловік.Маю родину. Ми викохали двох дочок. Умови життя для них були однакові, а старша після школи вивчилася на лаборанта, а молодша вивчилася на економіста в університеті. Обоє утворили родини і мають 2+5 дітей. У старшої син закінчив ліцей, а в молодшої дві дочки вчаться в університеті. Чого воно так?
Бо дід — к.х.н.!!!
А мій, Тимуре, один дід трипільський — Степан був умілим теслею і столяром. Він помер від ран до народження дочки — нашої матері. Другий дід краснянський — Денис. Він кидався то в церкву співати, то на партійні збори. В кінці життя читав БІБЛІЮ церковно-слов'янською, шкутильгаючи на кожному слові. Навчання і виховання ними онуків близьке до нуля. Результат: 4 онуки. Троє здобули вищу освіту, один кандидат наук, а інший професор. Може таки ГЕНИ?
Можливо.

Випадкові Дописи