До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Ти мене любиш?

Ти мене любиш?
Джерело матеріалу:

— Ти мене любиш? — хлопчик років п'яти запитав у мами, від якої дві хвилини тому втік на велику відстань.

— Ні! — безапеляційно сказала мама, не вкладаючи в тон і натяку на жарт.
— А ти? — хлопчик з надією в очах перекинувся до тата.
— І я, — також прозвучало у відповідь.

Хлопчик пригальмував, спробував взяти батьків за руки, які ті, в силу виховного моменту, відсмикнули. Він заглянув їм в очі і опустив голову. Саме в цей момент в цій маленькій голові з'явилася ледве помітна думка, що любов потрібно заслужити. За любов потрібно боротися. Любити можуть тільки коли ти хороший, і не роблять цього, коли ти оступаєшся.

Цей причинно-наслідковий зв'язок осів скалкою в свідомості дитини. Вкоренився там правилом і перетік в несвідоме. Трансформувався в переконання і став формувати реальність через свій фільтр. Можливо потім, в дорослому віці, якийсь розумний психолог і докопається до проблеми самотності або нещасного шлюбу цього хлопчика, але цього ж може і не відбутися.

Величезна кількість людей живе з таким розумінням, вважаючи це нормою. Вчені б'ють на сполох, але дорослі жінки і серйозні чоловіки несвідомо впевнені, що любов можна отримати тільки за щось.

— Якщо ти будеш поводитись добре, я буду тебе любити, — виринає фраза, сказана мамою в дитинстві. Але любов — це не товар для обміну. Акт любові — це не угода. І якщо постійно думати, що ти можеш дати, щоб отримати щось натомість, можна хвацько прогріти, виснажитися, озлобитися. На себе, життя, партнера.

Принцип «дай-за-дай» в любові неприродний. Якщо ти не причина в любові, то наслідок тебе розчарує, а зв'язок швидко урветься. Постійно наступати на горло своїм демонам, заглядаючи в очі коханій людині, намагаючись усвідомити — догодив / не догодив, правильно повів себе чи ні. Цей процес виснажливий. В такому режимі нитка, що пов'язує людей гниє, а незадоволеність зашкалює, як в одного, так і в другого. Першому доводиться постійно виляти, ховати «темну» частину себе, виставляючи напоказ білу і пухнасту сторону, намагатися бути завжди хорошим, а другому постійно відчувати неповноцінність біля першого.

Цілісна людина — це комбінація білого і чорного, доброго і злого, веселого і сумного. Любов — це гра з прийняттям обопільних правил. Любов — це дорога з плюсами і мінусами. Любов — це просто так. Любов — це тому, що люблю твої очі, ніс, волосся. Люблю, коли ти хропеш і плачеш, істериш і смієшся. Але ніяк не «зараз тебе люблю, тому, що ти був добрим, а завтра ні — бо був поганим».

Такі стосунки утопічні. В них любов випрошується, вимінюється, купується зі знижкою або потрійною накруткою. В таких контекстах в кожного свій шлях споживання і віддачі. Але на цьому шляху є одне спільне — там нема щастя! А все тому, що любов не заслуговують, її просто отримують. Безкоштовно і просто так!

— Ти мене любиш? — хлопчик років п'яти запитав у мами, від якої дві хвилини тому втік на велику відстань.
— Так, я тебе дуже люблю, але коли ти втікаєш, я дуже хвилююся, не роби так більше...

В. Савицька

+5
321
RSS
13:58
+3
Любов отримують безкоштовно, просто так. А як любов втрачають? Тут є ще така річ, як ЧАРИ. Зачарування і розчарування. Захоплення це ще не любов. Приходжу до висновку, що любов — це, мабуть, таки рідкісне явище.
16:17
+1
Хлопчик — це на купюра в $100, його ніхто не зобов'язаний любити. Це він рано чи пізно також зрозуміє _вибачаюсь
16:20
+1
Був колись такий мультик-підказка радянським дітлахам:

Випадкові Дописи