До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Коли розпускається квітка

Коли розпускається квітка

Я погана господиня. Не вмію доглядати за квітами, ну не ростуть у мене вазонки та й годі. Хіба що найвитриваліші кактуси і кілька сукулентів. Та й ті теж зрідка то засохнуть то зігниють, бо я то на кілька тижнів про них забуваю, то, як згадаю, забагато води наллю. Відповідно, з таким екстремальним доглядом вони у мене ніколи не цвіли.

Але цього літа на одному сукуленті таки з’явився пагінець майбутньої квітки. Це мене заінтригувало, і я стала поливати свої вазонки регулярніше і не так щедро. Пагінець ріс, на ньому з’явився пуп’янок, який все збільшувався і збільшувався. І вже виріс так, що я мусіла його підперти, щоб він не перекинув горщик, чи зламав своєю вагою стебло. Певно, в природі ті квіти просто лежать на землі. Я по кілька разів на день до нього заглядала, бо не могла дочекатися, коли ж та квітка розкриється.

І от сьогодні вранці я ще валялася в ліжку, бо ж вихідний, і виглядала у вікно, яка там погода. На підвіконні стояв той мій вазонок з величезним зеленаво-червоним пуп’янком, схожим на коробочку для коштовного подарунка. «Ну от, все ще не відкрився», подумала я. На якусь хвилину відвернулася від вікна, а коли глянула зову, то не повірила очам. Від міцно стиснутої коробочки відігнулася одна пелюстка. Минула хвилина чи дві, і відхилилася друга. Через якихось п’ять хвилин квітка повністю розкрилася. Вона була велика, 10-12 см в діаметрі, червоно-бордова, з такого ж кольору довгими ворсинками на пелюстках і чорними тичинками.

Я не знала як та квітка називається, то полізла в Гугл шукати. Виявляється це Stapelia grandiflora. Оскільки фотоапарата в мене нема, а в телефоні камера зовсім слабенька, то сюди я вставила картинки з інтернету.

Це неймовірне відчуття, спостерігати як розпускаються квіти. І не має значення троянда це, лотос, чи сукулент у горщику на підвіконні. Це чудо життя і Божого творіння викликає майже релігійний екстаз. Коли хочеться відразу і плакати, і сміятися, і стрибати, плескаючи в долоні, як мала дитина.

Як мало треба для щастя. Всього лиш зловити момент, коли розпускається квітка.

Дзвінка Сопілкарка

+2
262
RSS
02:31
+2
Це є справжній авторський допис. І він гарний. Вітаю, Дзвінко! Розпускання квітки — це пришвидшена біохімія — біомеханіка. Це непомітний ріст. А варто таки приглядатися і тоді очам відкривається ДИВО. Як от колись я помітив був теж дивину, яку описав у статті ЯК НА ВЕРБІ ГРУШІ.https://svitoch.in.ua/593-anatoliy-vysota-yak-na-verbi-hrushi-2-08-17.html
02:37
+2
А ще відмічаю дуже красиву заставку. Це мабуть із творів Марії Примаченко?
Та ось же посилання на згадану мною статтю:https://svitoch.in.ua/593-anatoliy-vysota-yak-na-verbi-hrushi-2-08-17.html
20:00
+3
Дзвіночок — доглянь для початку власне Тіло — а потім і інші Тобі піддадуться
А на що мені інші тіла?
16:59
+3
Вітаю, бажаю щоб і життя частіше дарувало тобі квіточки у всьому))
17:06
+2
У моєї дружини цьогоріч вже цвів і кактус:

— і не-кактус також:
17:24
+3
Головне, друже, що ви з Оленою вже дома — з кактусами і некактусами. То де ж ви були?
Напишу — почитаєш. Потерпи…

Випадкові Дописи