До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Чому тварини опікуються своїми дітьми лише близько року, а жінки все життя?

Чому тварини опікуються своїми дітьми лише близько року, а жінки все життя?
Джерело матеріалу:

Старовинна Українська Легенда.

З народним гумором.

Одного разу, в день якогось свята, зібралися жінки поспілкуватися. От одна і говорить: 

— Послухайте, от чому така несправедливість? Будь-яка тварина, корова, свиня, коза, думає за своїх дітей і доглядає їх лише рік, а ми, жінки, мусимо турбуватися і піклуватися про дітей все життя?  

Неначе у вулику загуло серед жінок, кожна намагалася висловитись, щодо такої несправедливості. І вирішили вони, що без Бога, який їх створив з цією проблемою не розібратись. Тому потрібна делегація до Даждьбога. Обрали самих сміливих і язикатих, знайшли велику драбину, поставили її на горі, поблизу села, біля височенного дуба і відправили по драбині до Бога делегацію. Піднялися дві жінки на самий верх драбини, далі, як можна вище- на дуб і зчинили страшний лемент. 

Почув їх Даждьбог, та й запитує: 

— Чого ви хочете жінки, чому такий шум? 

От та, що сміливіша і запитує: 

— Ой Ти Боже, Ти Даждьбоже ну чому така несправедливість? Тварина думає про своїх дітей лиш до року, а ми мусимо дбати за своїх дітей все життя.

Усміхнувся Даждьбог і відповідає:

— Будь-яка тварина, корова, чи свиня, чи коза, парується лише раз на рік, а ви можете паруватися з своїми чоловіками щодня. Якщо хочете-то я зроблю так, щоб ви опікувалися своїми нащадками лише рік, але тоді і паруватися з чоловіками будете лише один раз протягом року.

Нахилилися жінки донизу, та й запитують тих жінок, які залишились на землі. 

— Слухайте, каже Бог, що і ми можемо думати за своїх дітей лише рік, але тоді і спати з чоловіками зможемо лише щорічно. Що будемо вирішувати?

Ох і лемент зчинився на землі! 

— Ви що там, з глузду з’їхали, — кричали знизу! — Негайно злазьте звідти, хай все буде так, як є.

Отак все і залишилося на своїх місцях.

Записано в селі Сушківка, Уманського району, Черкаська область. Один з найбільших центрів трипільської цивілізації. Розповіла Марченко Серафима Яківна. Точна дата запису не збереглась, приблизно 1976-1977 роки.

+2
306
RSS
15:23
+1
Любиш кататися… і далі за текстом _сміюсь _сміюсь _сміюсь
04:41
+1
За цим гумором криються серйозні речі. А для чого люди? Яким був задум щодо людини? Рай — це місце, де все досконало, де є все, чого душа забажає. Але там нема різниці контрастів, яка є причиною РУХУ. А коли нема руху, то нема і розвитку — отже є застій. Можливість щоденного парування має наслідком появи протилежних інтересів і суперечностей, А звідси і шлях до розвитку людей.

Випадкові Дописи