До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Перемагає швидший

Перемагає швидший
Джерело матеріалу:

В матеріалі "Що знають сучасні українці про свою Богиню Перемоги?" Дзвінка Сопілкарка зачепила, сама того не бажаючи, питання зв'язку військової ефективності та ментальності народів. Цей матеріал продовжує тему.


При аналізі Другої Світової війни американські військові історики виявили дуже цікавий факт. А саме, що при раптовому зіткненні з силами японців американці, як правило, набагато швидше ухвалювали рішення — і, як наслідок, перемагали противника навіть [за умови чисельної] переваги його сил. Дослідивши дану закономірність, вчені дійшли висновку, що середня довжина слова у американців складає 5.2 символу, тоді як у японців — 10.8. Отже, на віддачу наказів йде на 56% менше часу, що в короткому бою грає важливу роль.

Заради "інтересу" вони проаналізували російську мову — і виявилося, що довжина слова в російській мові складає 7.2 символу на слово (в середньому), проте при критичних ситуаціях російськомовний командний склад переходить на ненормативну лексику… і довжина слова скорочується до (!) 3.2 символів в слові. Це пов'язано з тим, що деякі словосполучення і навіть фрази замінюються одним словом.

Для прикладу наводиться фраза [(мовою оригіналу)]:

  1. 32-ой — приказываю немедленно уничтожить вражеский танк, ведущий огонь по нашим позициям
  2. 32-ой — ё*ни по этому х*ю!

Від перекладача:

Знов вертаючись до матеріалу Дзвінкої Сопілкарки, а також до коментаря друга Анатолія Висоти, підкреслюю: річ не в тім, звикнемо ми кричати на параді: «Слава! Слава!» — чи не звикнемо. Звикнемо, це ясно… Інша річ, яка з цього користь самим нашим солдатам?! Бо парад — це одне, а реальний бій — зовсім інше. В реальному бою під час атаки краще викрикувати слово, в якому останній склад буде наголошеним — бо його можна розтягнути. Так би мовити — «розкатати». Тому кричати під час атаки «ураааааа!!!» краще, ніж «слааааа-ва!!!» — бо на безударний склад "-ва" треба лишити трохи повітря в легенях. Це означає додатковий контроль дихання, що відволікає безпосередньо від подій на полі бою. 

То що ж кричати українським солдатам на полі бою?! Якщо не «ура!», тоді:

  • впереееееед!
  • биииииий!
  • атакууууууй!
  • нападаааааай!

Або підібрати якісь інші варіанти. А вигук: «Слава!» — залишити виключно для парадів.

+1
183
RSS
13:31
+2
_не_знаю Ідеологія тут ні до чого — це питання суто практичне… _не_знаю
18:06
+2
З усіх варіантів найкраще: би-ииий!!.
18:08
+2
Виправ: «чисельно переважаючі сили».
«Переважаючі» — це неграмотно з точки зору української мови. Довелось переформулювати частину речення.
То що ж кричати українським солдатам на полі бою?!

Враховуючи розвиток технологій, скоро уже ніхто нічого кричати не буде, будуть лише натискати кнопки.
Але має значення, з яким вигуком воїн буде помирати.
Це ж ви на Світоч цю статтю поставили. Це наш генетичний код.
А на останньому подиху «Слава» як раз легко вимовити, бо там двічі звучить найвідкритіша голосна і приголосні, які не потребують сильної артикуляції. А в «Ура» перша голосна вузька, вона потребує додаткових зусиль, ще вужчою є тільки "і", і найважча приголосна. Спитайте у співаків чи логопедів. Є спеціальна розминка для голосу, коли на одному подиху послідовно виспівуються всі голосні: а-е-о-у-и-і.
а-е-о-у-и-і

Оооо!!! Коли я від заїкання лікувався, ми це колективно співали!.. _сміюсь

Враховуючи розвиток технологій, скоро уже ніхто нічого кричати не буде, будуть лише натискати кнопки.

Технології технологіями, але ближнього рукопашного бою й досі ніхто не скасовував! Я загалом моніторю силу-силенну матеріалів, і в одному з них нещодавно прочитав цікавий аргумент: мовляв, нехай 40-50-річні «діди» вдягнуть «обвіску» сучасного солдата і спробують пішки рухатися весь день зі швидкістю піхотного підрозділу — тоді зрозуміють, що це апріорі завдання для здорових молодих 20-річних хлопців… Я це ж саме декому давно сам говорив — бо знаю, скільки всього волонтери фугували у військо в 2014 році.
Солдат ІІ Світової війни
Сучасний солдат
І мушу сказати, що у порівнянні з ІІ Світовою війною, піхотинці тягають на собі більше вантажів. Ті ж таки «розгрузки» в їхню комплектацію входять тепер недарма. І не повсякчасно стрілецьке відділення їздить на БМП чи на БТР, часто-густо доводиться пішки і бігом, бігом… Тому прогрес прогресом, а піхота як була, так і є наймасовішим родом військ.

Але має значення, з яким вигуком воїн буде помирати.

Це стосується не тільки вояків — це загальнолюдська тема. І недарма у різних народів з'явилася «Книга мертвих» (у кожного своя, що прикметно!), де регламентується, як поводитись і про що думати в момент смерті.
_стежу _стежу _стежу
04:05
+1
Коли треба було звільнити Обухів від німців і гетьманської варти восени 1918 р., то Отаман Зелений віддав наказ і цілий полк повстанців зняли чоботи і босими побігли із Трипілля в Обухів. А це 12 км. І добігли, і встигли. Це було так несподівано, що ворог був змушений теж рятуватися втечою.
А навіщо було бігти босоніж — невже тільки для того, щоб не було чути гупання чобіт по землі?! А чи не простіше було б, наприклад, обмотати чоботи якимись ганчірками?.. Тим паче, стройовий крок полку повстанців справляє не найбільший шумовий ефект, чутний здаля. Ту ж таки стройову пісню почують раніше — але сумніваюся, що полк Зеленого наступав на Обухів з піснею. Та й навряд чи вони бігли строєм — швидше, несинхронно. А тоді гупання не настільки чутне.
13:24
+1
Ех, друже — дитя асфальту… В селі всі знають, що босий прибіжить швидше, ніж взутий. Роззувся, чоботи зв'язав за халяви, повісив на шию, гвинтівку закинув на спину і рвонув на Обухів. Поки шпигуни донесли, що зелені будуть рушати, а вони вже тут! Ось наші здавна й знали перевагу швидкості.

Випадкові Дописи