До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Суть психологічної травми

Суть психологічної травми
Джерело матеріалу:

Психологічна травма — це широке поняття, яке використовується в сучасній психології та психотерапії. Травма виникає в результаті стресового впливу, що виявився надмірним для психіки.


Життя не тільки приносить задоволення — воно загрожує і неприємними подіями. І деякі з них можуть бути настільки небезпечними, жахливими, важкими, що відновитися після них виходить не у всіх.

Тоді говорять про психологічну травму. Що це таке? Якщо коротко і стисло, то суть травми:

  1. Занадто багато потужних емоцій «грудкою» — від цього біль.
  2. Розум не встигає осмислити нові дані про реальність і про те, як далі з цим жити. Когнітивний шок і ЗУПИНКА зростання та розвитку особистості в момент травми (або відкидання особистості до її стану в минулому на момент схожих травм).

Оці дві речі разом призводять до того, що ця частина немов відділяється і капсулюється.

А далі починає поповнюватися новими і новими негативними емоціями, посилюючи біль, від будь-якого випадкового дотику + від схожих ситуацій + від чужого подібного досвіду.

Розширюючись, «чорна діра» починає захоплювати психіку сильніше й сильніше.

Чи можна допомогти повільно і відносно безболісно?

  • Можна, якщо людина розуміє це і у неї є можливість працювати достатньо довго і з тією частотою, яка їй потрібна.
  • Можна, якщо людина готова витратити достатньо багато часу і зусиль, щоб спочатку наростити ресурси (свої сильні частини створити) НАВКОЛО травми.

Щодо безболісності — можна працювати дбайливо, та боляче все одно буде.

Часто наводять приклади «як зуби лікувати» про анестезію.

Але вся річ у тім, що «легкий карієс» — справді й лікується короткостроково, й анестезія діє ефективно.

А якщо процес глибокий і болісний, то і через сильні анестетики боляче буде майже нестерпно. І тут річ не в майстерності «лікаря», а в ступені зруйнованості.

Тепер про власне ретравму, ідея якої, на мій погляд, останнім часом в деяких обговореннях або текстах починає стигматизуватися — щось на кшталт «травма — це індульгенція на щось...» — поки що не дуже зрозуміло, на що [саме], але деякий рух у бік ментальної інвалідизації, на мій погляд, зустрічається.

Ретравма — це коли людина дозволила зовнішньому стимулу «зачепити хворе місце», але нічого з цим не зробила, тобто ЗБІЛЬШИЛА власний біль.

А лікування (зцілення) — це коли:

  1. скидаються/відпускаються (переживаються, проживаються, проговорюються, промальовуються та ін.) накопичені негативні емоції, й на їхнє місце «цілющим бальзамом» включаються відновлювані [позитивні емоції];
  2. йде когнітивна переробка того, що сталося (світ — отакий, я в ньому отакий) і, найголовніше — розширення картини світу і посилення особистісного розвитку до «в такому світі мені потрібно розвиватися і вирости ось в такий-то бік», щоб жити щасливо, тобто, досягти зрілості/мудрості й перерости травму, якою б сильною вона не була.

Часті травми — це, наприклад:

  • відкидання батьками в дитинстві (знецінення, негатив тощо);
  • насильство в дитинстві ВІД батьків, вчителів/вихователів, групи однолітків, ще якихось людей;
  • смерті (нещасні випадки, трагедії) близьких людей;
  • каліцтва (фізична травма + сильні втрати);
  • відхід улюблених людей, яким довіряли (якщо зі зрадою, то травма + ОТРУЄННЯ);
  • соціальні травми (великі втрати — зміна суспільного ладу, розорення та ін.);
  • участь в бойових діях, що не прийнята і не визнана гідною суспільством в достатній мірі, активна участь в кар'єрних іграх, сумнівна діяльність і рішення «проти совісті» (типу, залишити дитину в дитбудинку, піти від хворого партнера, зробити аборт при реальній можливості народжувати й виховати та ін.).

Проблема капсуляції травми та її посилення починається в моменті...

ЗАМОВЧУВАННЯ

Людині боляче про це говорити, але водночас також є потреба якось це пережити й адаптуватися в новій реальності.

А ось його оточенню просто ЛЯЧНО торкатися чужого болю. А ЛЯЧНО тому, що можливості щось реально зробити (допомогти) в прийнятті та розумінні людям здається, що у них немає.

Тобто, з болем вони резонують, проте зцілити себе може тільки сама людина.

Отже, люди уникають стикання з сильним болем і відчуттям власної слабкості й безпорадності.

Активне співчуття, яке зазвичай [на]дають люди, діє короткочасно і підсилює біль, та це й ДОБРЕ, бо це йде ЖИВИЙ процес.

АЛЕ далі минає трохи часу, і життя йде своєю чергою, а людина застрягає в минулому, бо їй, наприклад, потрібно було тисячу разів проговорити те, що сталося, щоб зрозуміти і прийняти те, що з нею сталося (або те, що вона обрала і зробила), а вона замовкла на десятому повторі, тому що ті, хто поруч, втомилися слухати.

Олександра Павловська

+2
429
RSS
17:54
+2
Стилістика у авторки кульгає настільки, що частково я таки виправляв її _соромлюсь
18:30
+2
А таке в житті буває і доводиться переживати. Ретравма — це стара твамва? «Чревато»?
«Загрожує», звісно. Дякую! _чудово

Випадкові Дописи