До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Чи може таке бути? Явища зі світу "неможливого".

Чи може таке бути? Явища зі світу "неможливого".

Чи вірять користувачі Світоча в можливість настання таких подій про що мова йде нижче?

Уявіть собі таку ситуацію, що ви як людина, яка добре знає розташування того чи іншого великого острова в океані, або форму континенту раптом помічає у всіх сучасних атласах в тому числі і в Інтернеті, що розташування острова радикально змінилось, а форми континенту стали значно іншими. Чи може ви добре знаєте Біблію і раптом помітили, що у всіх як сучасних так і давніх екземплярах Біблії у деяких цитат сталися радикальні зміни? Більше того чи вірите ви в те, що після описаних вище подій різні, незнайомі між собою люди пам’ятають одну версію географії чи Біблії, а інші іншу? На перший погляд люди, які нічого не знаю про феномен мова про який піде нижче скажуть, що такого “не може бути тому, що цього не може бути ніколи”.
Пані та панове, я пропоную вам задуматись, а чи не є ваше мислення настільки обмеженим, що і в принципі не допускаєте такого розвитку подій?
Колись давно ще задовго до появи Світоча я з його власником і адміністратором працювали разом над одним комп’ютерним проектом. І так сталося що заговорили про те, як за одну добу горизонтальна стеля в одній хаті безслідно зникла, а залишився лише “пірамідний” дах. Пан Доброслав висміяв мене сказавши, що не може такого в принципі бути. Так як ніхто крім мене серед моїх і знайомих власника цієї не пам’ятає моєї версії справжнього даху цієї хати такою як її пам’ятаю я. А тепер смішки закінчились і людство зустрілося із таким явищем, яке назвали ефектом Мандела. Ось список відео, що на мою думку найкраще висвітлює його суть. Тому переглянувши їх подумайте наскільки широким було ваше мислення коли прочитавши початок цієї статті твердо були переконані, що описаних подій не може бути взагалі. 
+2
129
RSS
16:49
+2
Ну, чому ж неможливе… Можливе цілком! От я прекрасно пам'ятаю, що коли вперше подивився в кінотеатрі к/ф "Міміно":


— то там з екрану прозвучав, зокрема, такий жарт у виконанні головного героя та його малолітнього племінника:

— Валико, е если связать большой толстой цепью твой вертолет и большой-пребольшой самолет, кто из них победит?
— Цепь.


У цього жартика було вражаюче «подвійне дно»… Але при всіх подальших переглядах хоч в кіно, хок по ТБ, хоч в мережі я цього жартика більше не чув!.. Отож ще й як буває.
_вибачаюсь
17:01
+3
А от пан Доброслав сміявся з мене коли я розповідав про подібні епізоди зі свого життя. Про що це може говорити?
_стежу Ой!.. Пояснення можуть бути всякі — від реалістичних до фантастичних _стежу
17:48
+2
Все може бути те, що промислене. В антиутопії «1984», зміни історії були поставлені на потік.
18:58
+2
А от ще такий чудернацький випадок зі мною стався…
_стежу _здивований _стежу _здивований _стежу
Колись за часів СРСР все наше сімейство паспортизували як «Літовченків» — що просто неграмотно. Коли я вперше отримував паспорт в 1979 році, то й мене так паспортистка записала. Природно, я спробував протестувати, однак мент, який сидів у паспортному столі, спитав мене прямо й відверто:
— До Сибіру хочеш прокататися? То всі такі вумники, як-от ти, саме туди й їздять.
Оскільки «екскурсія» до Сибіру в мої найближчі плани не входила (бо я хотів, насамперед, вищу освіту дістати) — довелося стулити пельку.
Про це я раніше на Світочі писав, отож не в тім річ…
Бо історія насправді має продовження.
_зупиняю
Отже, я дуже переживав, що у мене скрізь в усіх документах прізвище буде написане з помилкою — бо його переписували з паспорту, де українською я був «Літовченко Тімур Іванович» — кругом невірно… Тим не менш, десь в голові я собі «поставив галочку»: щойно видасться нагода — неодмінно виправити помилки! Й насамперед у прізвищі, бо воно походить від «Литва» й «литвин» а не від «літа». От щодо «Тимура/Тімура» можна сперечатися — але не щодо прізвища!..
Коли закінчував КПІ — природно, диплом мені виписали російською на «Литовченко Тимура Ивановича», українською — на «Літовченка Тімура Івановича». Все як в паспорті. Потім, коли влаштовувався на роботу в ДКТБ ІЕЗ ім.Патона, а далі в сам інститут — у кадровиків питань не виникало. Бо запис в дипломі відповідав запису в радянському паспорті.
Потім СРСР розвалився. В 1996 році ми отримали нові паспорти. Батьки як були, так і лишилися «Літовченками», я ж навмисно пробився на прийом до начальника паспортного столу і попросив, щоб як українською, так і російською мої прізвище та ім'я писалися однаково — «Литовченко Тимур». Начальник паспортного столу попередив, що у мене можуть виникнути проблемами як з батьківською спадщиною (бо формально у нас прізвища ставали різними), так і зі всіма моїми документами. Але я сказав, що то мене не обходить. Отак я й почав офіційно писатися «Литовченко Тимур Іванович/Иванович»…
_крутий
А далі сталося саме те, що сталося!!! Бо коли я влаштовувався на роботу в науково-виробничу фірму, а далі в Спілку орендарів і підприємців України (вперше) і в газету «Селянська спілка» в 1996-1997 роках, то все проходило без особливого формалізму: у мене були заздалегідь розмножені копії диплому, я їх заносив «кадровикам» — і все. І в диплом не дивився. А от коли в 1998 році влаштовувався до Мінвуглепрому — о-о-о, там все було значно серйозніше! Там вже старі ксерокопії скінчилися, треба було нові робити. Отож взяв я диплом… і як стояв, так і сів!!! Бо там було написано наступне:



Російською — «Литовченко Тимур Иванович», українською — «Литовченко Тімур Іванович»!!! Я не міг собі пояснити, яким чином в дипломі українське прізвище виправилося саме собою… На написання «Тимур/Тімур» точно ніхто б не став звертати уваги, але прізвище?! Незрозуміло яким чином воно тепер відповідало написанню в новому — українському паспорті.
_стежу
І далі скільки я не заглядав у свій диплом — таким воно й досі лишається.
04:19
+2
Справді, друже Тимуре, бачу, що в тебе диплом червоний, а в мене синій. Щоб було переконливо, треба б розмістити поруч ксерокопію диплома з колишнім написанням: Літовченко.
Ті ксерокопії у мене скінчилися ще в 1998 році: колись я зробив декілька. звільняючись з Інституту Патона. Нічого не можу вдіяти… _не_знаю
22:31
+2
Щодо самого по собі Нельсона Мандели: так, я теж пам'ятаю, що він помер в 1990 році! Однак в СРСР, загалом-то, подібні речі не були рідкістю: то про одного, то про іншого діяча починали говорити, що такий-то помер, емігрував, захворів… тощо. Аж раптом з'ясовувалося: ні-ні — живий і здоровий, нікуди не виїжджав!..
_сміюсь

Отже, подібні речі мали місце й раніше — просто на культурологічний феномен вони не дотягували. А от коли американці спохопилися — тільки тоді «ефект Мандели» з'явився як феномен масової свідомості!..
_сміюсь

Тому пов'язувати його з CERN'ом я б не став. На мою думку, все простіше: людство помітило, що повільно «подорожує» між паралельними реальностями. Згадайте, що я писав про 6-вимірний простір Бартіні та про «простір дива». Площина Т1-Т2 містить, по суті, всі можливі варіанти розвитку нашої реальності — отож між цими різними варіантами й переміщується наш просторово-часовий контінуум! Різні люди (читайте: різні історичні персонажі) пам'ятають минуле, що мало місце в різних посторово-часових контінуумах… От і все пояснення. Нам не довелося навіть задіювати вісь Т3 — «вісь неможливого»!..
_сміюсь

А як відбувається переміщення? Приблизно як в к/ф "Ефект метелика"! Там все показано дуже дохідливо.
_сміюсь

Отже, нічого аж такого незвичайного з людством не відбувається.
Про Нельсона Манделу в 1990 році я не чула. А от те, що Кенеді їхав на читиримісному білому лімузині, і значок Вольво просто круглий без усяких стрілочок, я була впевнена.
У мене частіше бував ефект «дежавю». Я бачила якусь людину вперше, а розуміла, що вже колись її зустрічала. І це не був спогад з попереднього життя, я пам'ятала, що наша зустріч була в цій історичній епосі.
04:12
+2
Здається, правильно буде континіум.
22:45
+2
В тему — пісня Олександра Галича "Про мулярів, опалювача й теорію відносності"!


_сміюсь _сміюсь _сміюсь
Это гады-физики на пари
Шарик раскрутили наоборот!..
©
_сміюсь _сміюсь _сміюсь
23:11
+2
Відео тут більше не додаємо тому що сторінка вже підвисає.
То наш друг astronom1987 з відео переборщив, бо вони, загалом-то, однотипні, а ролик «Гіпноз через Інтернет» загалом не відкривається. _шкодую
23:32
+3
В багатьох випадках це просто гра нашої уяви, яка щось дофантазувала коли ми перший раз дізнались про якусь подію або якусь річ.

Ось, наприклад, є така відома всім книга «Трансерфінг реальності» Вадима Зеланда.
Проте, я коли перший раз побачив її назву я прочитав як «ТрансФЕРінг реальності» і в подальшому читав так кожного разу коли бачив цю назву і писав її також так доки одного разу побачив, що все-таки читаю і пишу неправильно.

Я впевнений, що людей, які саме так як я прочитали цю назву, є багато. Так що, мені тепер з ними об'єднуватися і доказувати, що книга насправді називалась «ТрансФЕРінг реальності», а потім змінилася реальність і вона почала називатися «ТрансЕРФінг реальності»? _сміх Ні, звичайно, це було би повним божевіллям.

Тут очевидно, що коли перший раз побачив назву книги, то моя фантазія трохи перекрутила її і в подальшому коли читав це слово то не зосереджувався вже на назві і читав так як запам'ятав після першого прочитання.

Так що це просто гра фантазії.
Це також можливо. Однак питання в іншому: чому до моменту часу Ч масова свідомість сприймає якийсь феномен в стані Х1 — тоді як в момент часу Ч немовби спрацьовує якийсь тумблер, і після моменту часу Ч той самий феномен починає сприйматися як Х2?!

11:55
+2
Давайте спробуємо собі уявити: якби ефект Мандела би не був таким поширеним, то скільки б людей на Світочі насміхалися б з його свідків або просто радили звернутися до психіатра?
Світоч створений не для того, аби «насміхатися» з інших. Тому навряд чи хтось би «насміхався». Не вставайте в позицію ображеного — це негарно і непродуктивно _троянда
13:50
+2
Я просто знаючи ментальність людей можу легко передбачити як вони поставляться до чого такого, що виходить далеко за межі їх розуміння і багатьом видається божевільним і фантастичним. Наді мною не насміхалися на Світочі в публічно доступних матеріалах на цьому сайті. Але в процесі особистого спілкування з деякими його учасниками таке було.

Випадкові Дописи