До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Травмована особистість

Травмована особистість
Джерело матеріалу:

Травмована особистість,
або Людина з контейнером


Не впоратися психологічно — це означає не зуміти пережити потужні негативні емоції, як-от страх, гнів, провину, сором. Ці емоції вже виникли, і вони мають найсильніший заряд енергії, а розрядка не відбулася. Не прожиті, тобто не усвідомлені емоції являють собою психологічне утворення — «контейнер». Контейнер відділений від свідомої частини особистості й охороняється психікою від впровадження в свідомість.


Ззовні людина може виглядати цілком успішною, спокійною, але при виникненні стимулу вона може втратити контроль над собою і в залежності від заряду, сили пригнічених емоцій, відреагувати найнеадекватнішим чином. Стимулом може стати запах, інша людина, що нагадує про пережите, звук, місце та ін.

Одна і та ж подія може для однієї людини бути травмуючою, для іншої ж залишитися просто спогадом.

Такі страшні події як війна, катастрофи, безсумнівно, впливають на будь-яку людину, але в залежності від індивідуальних особливостей і умов розвитку, людина може з ними впоратися чи ні. Для деяких людей розлучення або зрада може стати не менш травмуючим переживанням, ніж автокатастрофа і заважати побудові нових відносин.

Тут я сформулюю поняття травмованої особистості, опишу умови формування такої особистості, те, як вона проявляє себе у відносинах з іншими, який світогляд у неї формується. Травмованою, в даному контексті, вона стає, якщо не вийшло трансформувати біль в досвід, тобто примиритися з ним [(з болем)] як з неминучим.

Іноді, переживши гострий стрес, розчарування, травматичну ситуацію, людина вважає, що вона анітрохи не змінилася. Змінився Світ. Або у неї, нарешті, відкрилися очі на своє оточення, ситуацію, кохану людину. Такий світогляд часто призводить до відчуття ізоляції та самотності, розчарування в житті й людях. У всіх. Це є основною ознакою того, що людина не змогла або не захотіла проаналізувати, ЩО все-таки з нею сталося, і замість одних, зруйнованих базових ілюзій побудувала інші.

Що можна вважати ознаками травмованої особистості

1. Романтизм (тут розглядається в найгіршому значенні цього слова).

Він може проявлятися в:

  • Ідеалізації відносин і неминучому надалі розчаруванні, котре пояснює подальшу самотність;
  • У фанатичній відданості будь-якій ідеї чи спільноті.

Такі люди знають, в чому щастя людства, і заради цього готові пожертвувати всіма, хто має інші уявлення про щастя.

2. Переважання групових цінностей над індивідуальними.

Людина на перше місце ставить життя групи, спільноти, а не своє. У глобальному масштабі ця ідея проявляється в принесенні в жертву себе чи іншого заради своєї групи. Групою може бути також власна сім'я, в якій провідною жертвою, а згодом обвинувачем невдячних нащадків, найчастіше є бабуся або матір сімейства, але буває і батько чи дід. Цьому ж навчаються й їхні діти, які теж починають жити заради своїх дітей. Якщо ж вони протестують проти такої перспективи, то можуть взагалі відмовитися продовжувати рід. Вони не хочуть мати власних дітей.

  • Все заради сім'ї! Або заради справи!

Таке уявлення має пряме відношення до ілюзії безсмертя. Основна установка говорить, що людина житиме, поки буде жива група, з якою вона себе ототожнює. Таким чином, вони немовби знаходять безсмертя.

3. Прагнення до саморуйнування.

Травматична подія або вирва травми затягує і не відпускає. Людина «застряє» в минулому. У тому віці, в тій обстановці, в тому відрізку часу. Вона продовжує діяти і думати тими категоріями, які були застосовані в тій ситуації, заперечуючи, таким чином, Реальність. «Мой дедушка был тих и мил, он до сих пор Берлин бомбил», як співає «Агата Крісті».

Багато бійців АТО так і не змогли адаптуватися до мирного життя, звідси прагнення до масових самогубств, алкоголізму, протиправних дій тощо.

Прагнення до саморуйнування — це як «взяття» контролю над смертю в свої руки. Саморуйнування проявляється в алкоголізмі, наркоманії, перебуванні в токсичних відносинах. Більшість алкоголіків, «наркоманів-початківців» свято намагаються себе переконати, що можуть кинути в будь-який момент. Залежності — це дорога до смерті й залежні начебто можуть контролювати цей шлях.

4. Ілюзія справедливості устрою світу.

  • Добро завжди перемагає, не можна зраджувати свої принципи, потрібно бути завжди чесним і справедливим тощо.

Деякі люди вважають, що все зло обов'язково буває покаране, а добро неодмінно переможе. Це, як правило, занадто чесні, шляхетні, принципові та справедливі люди. Щоправда, їхня чесність і шляхетність відносяться тільки до членів своєї спільноти, а заради принципу вони готові пожертвувати і своїм життям, і життям своїх близьких. Прикметно те, що такі люди найчастіше грають в гру «Нікому не можна вірити» за Е.Берном. Така людина спеціально нариватиметься на неприємності, щоб довести правильність свого гасла й отримати підкріплення власної позиції: «Зі мною все гаразд — з ними негаразд». Тому гравець в Н[ікому ]Н[е ]В[ір] шукатиме ненадійних людей, укладатиме з ними двозначні контракти і з задоволенням, навіть з радістю, отримуватиме підтвердження, що нікому не можна вірити — тільки мені. Така людина може навіть відчути своє право вчинити вбивство, виправдане численними зрадами з боку людей, яких вона сама колись наблизила саме через їхні ненадійності.

5. Ілюзія простоти влаштованості світу.

Як уже писалося в статті «Три ілюзії...» — це чорно-білий світ перфекціоністів, достатньо регідних особистостей, а також тих людей, які зазнали фізичного насильства чи були зраджені. Все просто: є «наші», яких потрібно захищати, і «не наші», які мають бути винищені чи покарані, або їх потрібно уникати. Наприклад, жінка, яка була зґвалтована, стверджуватиме, що всі чоловіки — насильники, а жінки — жертви. Чоловік, якого зрадила жінка, ділитиме людей на хитрих хтивих жінок і обдурених, шляхетних чоловіків. І цей свій «багаж досвіду» турботливі батьки втюхують своїм дітям. Насправді ж існує ще багато інших варіантів відносин.

Більшість з перерахованих рис можна зустріти у підлітка. Для підліткового віку це — нормальний етап соціалізації, «юнацького максималізму».

Якщо такий образ світу залишається у дорослої людини, то її можна назвати травмованою особистістю.

Хочу повторитися, що не кожна особистість при рівних травматичних умовах стає травмованою.

На жаль, найчастіше найневинніші й найчистіші душею люди, котрі виховуються на книжкових ідеалах, які ретельно оберігаються батьками від будь-яких життєвих труднощів, будуть болючіше травмовані Реальністю, через погану адаптацію до дійсності.

Наталія Щербакова


Що робити, якщо ви погодилися з багатьма твердженнями і коментарями в цій статті? Ви можете знайти шляхи зцілення в наступній статті "Травмована особистість: як зцілитися".
+1
206
RSS
15:42
+1
Далі буде…
17:04
+1
Буду читати.
22:26
+1
Є такі травмовані люди. У них твавмована душа. Лікуються вони добротою.

Випадкові Дописи