До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Право на щастя

Право на щастя
Джерело матеріалу:

Я психолог, який мріє про те, щоб людям колись перестали бути потрібними психологи. Щоб як в х/ф «Прекрасна Зелена», здорові дорослі народжували в екологічно здоровому світі здорових дітей, яких виховували через власне здорове сприйняття життя. Але, на жаль… доки люди не прагнутимуть оздоровлення себе зсередини, психологам безробіття не загрожує.

Діти навколо будуть хворіти, грубіянити, потерпати від тривог і нападів агресії, блювати перед школою, здійснювати жорстокі вчинки, розчаровувати батьків пасивністю і небажанням «ставати щасливими».

Тому що шлях до здорового людського щастя лежить поза межами більшості батьківських виховних стратегій.

Тому що, наприклад, неможливо стати щасливим, потерпаючи від оціночної залежності. Коли відповідальність за власні дії передана іншим, життя стає неймовірно заплутаним.

А найкращий спосіб формування у дитини залежності від оцінок оточуючих — це виховання її через сором. У чому, як не сумно, багато дорослих досягають успіху.

Використовуючи сором як критерій правильності вчинків — вихователі закріплюють відповідальність за те, що відбувається, на зовнішньому цензорі.

І ось вже немає у людини відчуття, що вона сама вирішує і відповідає за результат. І не тренується вміння прислухатися до голосу совісті. Достатньо того, щоб хтось авторитетний схвалив. І з'являється можливість здійснювати негарні вчинки, поки ніхто не бачить.

А ще, коли цінність власної думки втрачається, в душі людини панують сумніви (спів-думки, думки інших). І потрібен постійний пошук того, хто вирішить їхню суперечку. Хто обере з різних думок головну. Підкаже, як мені краще — що краще їсти, як краще лікуватися, який одяг носити і які дороги обирати.

Спочатку людину підсаджують на оцінку ззовні, а потім дивуються, що вона «зв'язалася з поганою компанією», «у всьому наслідує кумирам», і взагалі «несамостійна»...

Щоб перебувати у відчутті щастя, необхідно позбутися сумнівів на рахунок свого права на нього. У кожну народженого є це право (з-частиною, бути з частиною) на свій шматочок від великого пирога Життя. Тільки виховані соромом цього права позбавляються.

Бо сором — підміняє совість, важливе почуття спільності. Дайте дитині переживання радісної спільності, і вона не посміє ображати ближнього, тому що відчуватиме свій зв'язок з іншими зсередини.

Образити іншого, того, з ким тотожний в плані загальнолюдському або навіть ширше, означає завдати болю собі ж. Саме цьому потрібно навчати — відчуттю правильності своїх дій зсередини, з центру себе, і щодо всього живого.

Євгенія Кузнєцова,
сімейний, дитячий психотерапевт


Від перекладача: в матеріалі закреслені деякі авторські асоціації, які важко перекласти з мови оригіналу.

+2
210
RSS
14:41 (відредаговано)
+2
Звісно, тут виникає питання до т.зв. «традиційних» релігій (або до того, що люди під цим розуміють), де період щастя штучно відсувається замість «тут і зараз» на далеке «потім» — в Царство Небесне, в рай, в нірвану тощо…
_стежу
Колись я написав на цю тему матеріал "Про духовну безвідповідальність". Отож виходить, що духовно безвідповідальні люди не можуть бути щасливими… Отакий поворот!
_вибачаюсь
06:26 (відредаговано)
+2
Скільки раз ми чули в дитинстві: як тобі не соромно?. Іноді людина помиляється. І за цю помилку їй соромно. Хтось навіть сказав, що сором — це гнів, обернений всередину. А тут ця емоція засуджується.

Випадкові Дописи