До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Синдром матері Терези

Синдром матері Терези
Джерело матеріалу:

«Я хороший»,
або Що таке «синдром матері Терези»


Вічна турбота про оточуючих, нав'язлива потреба допомагати комусь, нескінченне почуття провини від неможливістю врятувати всіх. Знайоме? Перед вами варіант так званого «синдрому матері Терези» в крайньому його прояві. Розбираємося, як він проявляється у відносинах, чим [він] руйнівний для «хворого» і «жертви» і чому безкрайній альтруїзм — не завжди ознака психологічного здоров'я.


Взагалі поняття «синдром матері Терези» офіційно не існує. Цей термін добре прижився в побуті та журналістському середовищі, однак психологи вважають за краще говорити про те, що «синдром» — це лише наслідок дитячих травм, неправильного виховання, наявності помилкових установок, відсутності розуміння важливості наявності у себе власних меж і здорового егоїзму.

Жадібність, егоїзм, «поганість» — ось чого так бояться «Терези» будь-якої статі. Їм чомусь весь час потрібно доводити свою «хорошість» для оточуючих. Таким людям дуже страшно бути поганими, вони гостро відчувають справедливість та її відсутність і дуже розбещують вже дорослих людей, що перебувають поруч з ними, гаючи свій власний час, розуміння свого індивідуального шляху і доводячи до інфантилізму оточуючих.

Нерідко «Терези» в своїй доброті залишаються безликими. Кандидат психологічних наук Е.Омельченко пише:

«На мій погляд, тільки егоїзм може допомогти людині домогтися виконання всіх цілей і завдань, успішно реалізувати свої плани, впоратися з труднощами, що й забезпечить їй здоровий спосіб життя».

Важливо розуміти, що нав'язлива потреба постійно допомагати іншим і тривога через неможливість врятувати світ — не ознака здоров'я. Така «Тереза» одночасно егоцентрична (важливо бути хорошою для всіх) і абсолютно глуха до своїх потреб. Наприклад, в побуті жінки-«Терези» намагаються купити бодай щось кожному своєму знайомому (особливо якщо хтось є нужденним), соромляться відкладати гроші для себе заради досягнення власних цілей, вигадують замість дорослих людей нібито притаманні їм потреби і намагаються терміново забезпечити партнера, дітей, друзів — грішми, солодощами, книгами, одягом, допомогою в пошуках житла, своєю майже повною відсутністю часу. Вони погоджуються бути жилетами, втрачають свої межі й ось їм вже здається, що приходити в гості без подарунка — непристойно, що дорослий чоловік сам не зможе купити собі черевики, а подруга не зможе сама знайти психотерапевта або нову квартиру. У підсумку «Терези» розбещують оточуючих і втрачають себе, віру в себе і поняття власної цінності та унікальності. Адже гроші, які вони заробляють, перш за все, необхідні їм для власних цілей, час, який вони мають, призначений для власної реалізації або відпочинку тощо. Однак «безмежні Терези», відчуваючи дискомфорт, продовжують робити інфантильними всіх, хто знаходиться поруч з ними. Не можна сказати в цілому, чому так відбувається. Щоразу причина індивідуальна і вимагає втручання психолога.

Активістка, письменниця і одна з лідерів феміністського руху США Бетті Фрідан з'ясувала методом опитувань батьків, дітей, вчителів та психіатрів, що в [19]60-ті роки пані, які слідували «американській мрії» того часу («Працюючий чоловік, гарний дім, чарівні діти, дружина-домогосподарка» — прим. ред.)  зробили своїх дітей настільки інфантильними, що ті ледь могли вчитися в школах. Крім того, юнаки, виростаючи, шукали собі не активну, сповнену захоплень дружину, а нову «маму», оскільки звикли, що їхні власні матері іноді навіть фарбувалися, готуючись до їхнього повернення зі школи.

«Терези» не можуть зрозуміти, що їх люблять не за подарунки та інше, їм складно прийняти той факт, що їх можуть приймати просто тому, що вони існують в цьому світі з усією своєю унікальністю. Психологи петербурзького центру «Форсайт» часом вчать клієнтів на сімейній терапії намагатися вибирати один одному подарунки, які коштували б не більше 200 рублів. Складне завдання для перфекціоніста, однак подібна практика вчить бути більш практичними і, головне, щирими. Я купую не тому, що «треба», а тому, що у мене є щира, сердечна потреба.

Омельченко підкреслює:

«Егоїзм робить людину чесною. Чесність є предметом моральності».

Також і психотерапевт В.Дашевський стверджує, що: 

«...[егоїзм] нормальна властивість людської породи, що оберігає «Я» від впливу зовнішнього світу».

При цьому фахівець зауважує, що поняття егоїзму перетворюється на хворобу, коли «з'являються одержимі бажання, котрі опановують все єство. Коли я точно знаю, яким має бути результат, і не допускаю жодних варіантів, я починаю самоотруєння».

Те ж саме, тільки навпаки, проявляється і у «Терез» — вони чомусь вирішують, що тільки їм підвладні знання про життя, про те, як і що має відбуватися, вони починають контролювати дії оточуючих, перебуваючи в абсолютній впевненості, що левову частку завдань в цьому світі можуть вирішити тільки вони.

Проте, можливо, «Терезам» час зупинитися? Спокійно зітхнути, випити кави без докорів сумління, подумати про себе, накопичити на те, про що давно мріялося, поставити реальні життєві цілі й стати для оточуючих не надокучливими добряками, а унікальними особистостями, які поважають свої та чужі межі, до яких хочеться тягнутися.

В іншому разі власники «синдрому матері Терези» отримують неврози, депресії, хронічну втому, манію контролю, що аж ніяк не сприяє ні щастю, ані розвитку.

+3
213
RSS
21:09
+2
Знов про щастя й егоїзм!.. _вибачаюсь
07:42
+3
Та терез не так- то й багато. Я, до прикладу, не зустрічав ні одної. Хіба що друга Тимура. Чимось схожий. Щира безвідмовність.
Ага, ти ще з моєю мамою не надто близько знайомий!.. _соромлюсь
17:20 (відредаговано)
+3
Тож недарма, згадай друже, я вже кілька років називаю її героїчна мама Жанна .
20:57
+3
Так, цікаво написано. Згодна з паном Анатолієм, що таких «Терез» не так і багато.

Випадкові Дописи