До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Громадянська Революція. Стаття 1

Громадянська Революція. Стаття 1
Джерело матеріалу:

Цією статтею автор планує відкрити серію публікацій і, можливо, відео виступів щодо перспектив розвитку сучасної цивілізації.

Стаття 2 *** Стаття 3 *** Стаття 4


Стаття «Громадянська Революція» констатує очевидну кризу сучасної цивілізації та відкриває серію статей і дискусію щодо напрямів глобальної політичної модернізації й створення нового і більш досконалого типу суспільного устрою.


Жахливі кадри жертв застосування хімічної зброї в Сирії облетіли весь світ. Терористичні атаки з різною частою і періодичністю повторюються в самих різних куточках планети і стали буденним явищем сучасності. Страждання цивільного населення від безперервних військових конфліктів, підривна діяльність одних держав проти інших, практика застосування владою тортур і політичних переслідувань щодо цивільних осіб, безкарне порушення елементарних прав людини в багатьох регіонах світу є невід'ємною частиною сучасного життя.

Чим відрізняються, наприклад, болісна смерть Олександра Литвиненка в результаті його отруєння радіоактивним полонієм-210, спроби вбивства Сергія Скрипаля та його дочки Юлії нервово-паралітичним газом в центрі Англії, вбивство Миколи Глушкова в Лондоні, Дениса Ворон[ен]кова в Києві, Бориса Нємцова в Москві та інші численні факти розправ і диверсійних актів російських спецслужб по всьому світу від середньовічної інквізиції й тортур? В принципі, нічим, хіба що тільки часом і місцем.

Тоді в чому відмінність сучасного світу XXI століття від дрімучого середньовіччя, епохи варварства або первісної дикості? Базова відмінність — в рівні технологічного розвитку, в здатності технологій завдавати адресні й точкові руйнування, зводячи до мінімуму супутні негативні наслідки, в набагато вищій продуктивності праці, що дозволяє забезпечити суспільство ресурсами для виживання на рівні мінімальних життєвих стандартів. Все це доводить, що у наявній соціально-політичній парадигмі основною метою розвитку сучасної цивілізації є розвиток технологій як засобу збільшення прибутку, збагачення, боротьби еліт за владу і зосередження в їхніх руках влади над суспільством, але не розвиток самого суспільства.

Держава виникла як інститут впорядкування відносин в первісному суспільстві, що прибувало в стані дикості. Сила і насильство дужого над слабким — це той самий механізм, який породив інститут держави. Тільки ті, хто були сильнішими і тільки за допомогою їхнього насильства над слабшими виявилися здатними не тільки підпорядкувати собі слабких, але й змусити їх слідувати правилам, придуманим і встановленим сильними. Це — відправна і системоутворююча філософія виникнення і побудови держави.

Сильні займали верхні рівні соціальної ієрархії, а слабкі — залишалися в соціальних низах. Так виникла соціальна ієрархія суспільства. А створення законів і виникнення права дозволили законсервувати соціальну ієрархію, надати їй стійкість і зосередити владу в руках сильних, утворили владні еліти.

В міру ускладнення соціальних систем влада сильного над слабким стала здійснюватися не стільки за допомогою прямого насильства, скільки за допомогою зосередження в руках еліт влади з розподілу ресурсів в суспільстві, влади, що дозволяє одним людям не тільки виживати, але і процвітати, а іншим — залишатися рабами або вмирати. Пряме насильство стало комбінуватися з владним впливом, влада стала багаторівневою й ієрархічною, а сила влади з ускладненням соціальних механізмів стала вимірюватися не тільки здатністю підпорядковувати, але здатністю знаходити центрами влади підтримку всередині владної й соціальної ієрархії і делегувати всередині ієрархічної градації частину владних повноважень. Зокрема, важливим фактором життєздатності влади стало мистецтво досягнення соціального балансу в міру реалізації владного управління, утримуючи, тим самим, різні верстви суспільства в системі владного підпорядкування центральній владі та зміцнюючи її.

Сила влади стала вимірюватися ресурсними можливостями суспільства, що їх контролює і розподіляє влада. Фактором виживання влади стала її здатність стимулювати розвиток продуктивних сил і виробництва в підконтрольному їй соціумі, що призвело до розвитку економічних, політичних свобод, соціальних прав та механізмів зворотного зв'язку. Стали розвиватися ліберальні та демократичні процеси.

Разом з тим, розвиток прав і свобод ніколи не ставав абсолютним пріоритетом, а завжди був не більше, ніж прикладним інструментом посилення влади еліт і могутності держави. Влада стимулює розвиток виробництва і ресурсів з тим, щоб збільшувати свої можливості щодо розподілу цих ресурсів на користь тих соціальних груп, які контролюють владу або наближені до неї. Її поведінка аналогічна поведінці паразита, який може піклуватися про свого господаря не більше, ніж тільки для того, щоб зберегти життя свого господаря як середовище свого паразитичного існування. Соціально-патогенний паразитизм — це базова характеристика держави та державної влади.

Таким чином, розвиток суспільства в парадигмі державної влади приречений на розвиток двох протилежних тенденцій, одна з яких є первинною та основною і полягає в соціально-паразитичному підпорядкуванні суспільства владній еліті, а друга з яких підпорядкована першій і є вторинною і полягає в розширенні прав і свобод громадян з метою їхнього стимулювання виробляти якомога більше матеріальних благ і ресурсного забезпечення. Ця соціальна конфігурація найочевиднішим чином демонструє, що права і свободи громадян є не більше, ніж придатком державної машини владного придушення.

Цей факт стає ще більш очевидним, якщо порівняти розвиток технічних і суспільних наук в сучасному світі й виявити, що при тому, що технічні науки в своїх досягненнях пішли далеко вперед, підійшовши до створення штучного інтелекту, нанотехнологій, штучних органів тощо, суспільні науки топчуться на одному місці в суперечках і дискусіях щодо оцінок історичних подій та визначення граничних можливостей прав і свобод особистості, причому, на догоду тим політичним системам, які прямо або опосередковано беруть участь в дискусії. Іншими словами, суспільні науки в сучасному світі не здатні ефективно розвиватися через запропоновану їм владами різних держав апологетичною функцією.

Іншим наочним прикладом безперспективності забезпечення реальних прав і свобод громадян є розвиток демократії в сучасному світі. Більший розвиток прав і свобод громадян в одних політичних системах і їх менший розвиток в інших призвів до утворення автократій, диктатур і тираній на одному політичному полюсі і демократій на іншому. При цьому, під демократією розуміється представницька демократія, заснована на представленні інтересів різних груп населення представницькими органами влади. Інтереси громадян в процесі реалізації владних функцій держави виражаються не безпосередньо, а опосередковано. І в цьому об'єктивно закладена помилка репрезентативності інтересів. Від того, яким чином працюють механізми репрезентації інтересів, помилка репрезентативності може бути як неусвідомленою, так і з умислом влади спотворювати інтереси суспільства до їх повного невпізнання.

Співвідношення автократичних і демократичних тенденцій в суспільстві визначаються рівнем розвитку політичної культури. Чим розвиненіша політична культура, тим розвиненіша демократія в суспільстві. Але в цьому ж закладено дуже небезпечна суперечка. Розвиток прав і свобод громадян веде до того, що державна влада дедалі більше починає спиратися на правові механізми регуляції, в суспільстві видозмінюються соціальні цінності та стандарти, що супроводжується дегенерацією механізмів застосування грубої сили. Це призводить до того, що за інших рівних умов демократії стають більш розвиненими соціально-економічно, але більш слабкими з точки зору розвитку інструментів силового протистояння щодо войовничих автократії і диктатур, що веде до підкорення перших останніми з їх повним знищенням або переродженням.

Наприклад, паростки античної демократії призвели до розквіту грецьких полісів, які згодом були захоплені та зруйновані більш відсталими, але більш войовничими тиранічними режимами. А розвиток середньовічної демократії на Русі в Новгородській Республіці, який приніс їй економічне процвітання, закінчився її розгромом і захопленням Московським князем Іваном Грозним, що не просто знищило середньовічні демократичні паростки, а поклало початок формуванню однієї з найбільш одіозних світових імперій — Російської імперії, яка досі в її остаточній версії — Російської Федерації — продовжує загрожувати миру, підриваючи світовий порядок і гальмуючи розвиток світової цивілізації.

Це перше правило державної влади — перемагає не кращий, а найсильніший. А базовим законом будь-якого політичного розвитку є закон балансу сили.

Інтереси суспільства, що в автократії, що в демократичних країнах, реалізуються державою не такими, якими вони є насправді, а такими, якими вони виглядають в розумінні владної еліти. Соціальні групи, що формують і контролюють владу, об'єктивно мають переваги як при визначенні правил розподілу ресурсів, так і при їхньому безпосередньому розподілі незалежно від того, чи є ця влада автократичною або демократичною. Демократичні режими здатні лише знизити ступінь паразитичного навантаження через наявність демократичних механізмів контролю суспільства над владою, але не здатні позбавити суспільство від соціально-патогенного паразитизму взагалі.

Більш того, історія рясніє прикладами, коли демократичні режими не перешкоджають і навіть сприяють розвитку найбільш одіозних форм автократії й тиранії. У гонитві за прибутком демократичні режими нехтують нормами моралі та справедливості, вступаючи в прямий колабораціонізм з країнами «зла».

Економіка нацистської Німеччини розвивалася дуже швидкими темпами, в тому числі, за рахунок активного торгового і ділового співробітництва з країнами демократії. Вигоди від взаємного співробітництва виявилися важливішими від норм моралі, тож країни демократії дозволили Гітлеру розв'язати національний і політичний геноцид всередині країни, ввести війська в рейнську демілітаризовану зону, окупувати Австрію, потім Чехословаччину, потім напасти на Польщу і розв'язати Другу світову війну. Збитки від руйнувань і жертв Другої світової війни незмірно багаторазово перевищили прибутки від співпраці з нацистською Німеччиною, але в цьому й полягає парадокс і абсурдність функціонування демократичних режимів.

Здавалося б, цей наочний історичний досвід міг би допомогти унеможливити подібні сценарії в майбутньому. Однак державна влада залишається відданою своїй парадигмі. Прибутки від поточного комерційного співробітництва демократичних країн із сучасною Росією знову паралізували їхню волю слідувати декларованим ними політичним принципам. Вони проігнорували очевидний факт захоплення влади в Росії вихідцями з КДБ і кримінального світу з подальшим розвитком витончених форм політичної автократії, що супроводжується політичними репресіями усередині країни, агресією, окупацією й анексією частин території Грузії та України, військовою підтримкою тиранії в Сирії, політичними вбивствами і диверсіями на територіях різних країн і в кіберпросторі, підривом світового порядку і ядерним шантажем Заходу, дедалі щільніше наближаючи сучасну цивілізацію до Третьої, до того ж ядерної, світової війни.

Декларації країн розвиненої демократії про правовий характер їхніх державних систем не заважають їм продавати фальшиві облігації на кшталт Будапештського меморандуму 1994 року, що позбавив Україну ядерної зброї, єдиної ефективної в сучасному світі зброї профілактики від нападу в обмін на згодом невиконані гарантії територіальної цілісності країни. Доказом тому є факт анексії й окупації 10% території країни Росією за станом на сьогоднішні.

Ще більш шокуючі приклади можна знайти в політичному житті самої України. Нещодавно в одній зі своїх передач журналіст Дмитро Гордон відзначив той факт, що в 2017 році Україна посіла одинадцяте місце за обсягами продажу зброї на світових ринках, при цьому, головним покупцем української зброї виявилася Росія. Тобто в той час, коли українські патріоти терплять нестатки й гинуть на фронті, український військово-промисловий комплекс постачає свого ворога засобами військової поразки, безпосередньо сприяючи збільшенню кількості жертв своєї ж власної країни!

Другий закон держави полягає в тому, що політична корупція в системі державної влади є не похибкою і не недугою, а об'єктивним законом її існування.

Розвиток прав і свобод громадян в процесі політичної еволюції цивілізації спонукав владу створювати технології управління свідомістю людей, щоб компенсувати втрату влади внаслідок обмеження застосування засобів прямого насильства. Створення релігій, ідеологій, штучних невротичних страхів і агресивна пропаганда, що перетворює людей на політичних фанатиків, подібних до дресованих тварин, стала нормою життя. Епідемії психопатичного конформізму, що вражають психічне здоров'я широких верств суспільства, роблячи людей неадекватними, стали масовими.

Добровільна відмова від своїх прав і свобод на користь державної влади може слугувати об'єктивним критерієм втрати людьми своєї адекватності. Близько 86% населення сучасної Росії саме таким чином висловлюють свою політичну волю прямо або побічно. Сучасне російське суспільство, штучно занурене режимом В.В.Путіна в інформаційний вакуум, заповнений оскаженілою психотравмуючою пропагандою, — мабуть найстерильніший експеримент, який наочно демонструє сучасні можливості спрямованої деформації суспільної свідомості. Ймовірно, саме такий же відсоток психотравмуючого ураження населення матиме місце в разі застосування технологій інформаційного впливу і в усіх інших країнах сучасного світу. А передумовами сприйнятливості населення до засобів інформаційного ураження є якість політичної культури і освіти, що продукується в різних країнах їхніми державними машинами, націленими на підпорядкування людей державі на підсвідомому рівні.

Психотравмуюче порушення адекватності людської свідомості — це третій закон функціонування державної влади.

«Демократія — найгірша форма правління, однак кращого людство не вигадало», — говорив Вінстон Черчілль. І це було правдою, але тільки доти, доки людство не почало вступати в інформаційну еру.

Соціальні мережі створили прецедент соціальних комунікацій у віртуальному просторі. Інформаційні технології агрегації даних відкривають перспективи створення електронних механізмів прямого волевиявлення громадян, нового типу справедливого соціального партнерства, ведення бізнесу і розподілу ресурсів, і нового типу політичної влади — Суверенного Цивільного Співтовариства (див. Игорь Горький. Гражданская Революция. Jacksonville, FL, U.S.A, 2017. ISBN: 0692866368 — www.amazon.com/Grazhdanskaya-Revolutsiya-Russian-Igor-Gorkiy/dp/0692866361; Igor Gorkiy. Civil Revolution Jacksonville, FL, U.S.A, 2017. ISBN: 0692902686 — www.amazon.com/Civil-Revolution-Igor-Gorkiy/dp/069....

Можна сказати, що сучасна цивілізація дійшла до критичної точки свого розвитку і опинилася перед вибором. Цифрові технології використовуються державною машиною для дедалі більшого тотального контролю над особистістю і його підпорядкування державі, відкриваючи перспективи повноцінного перетворення населення в біологічних роботів, біологічний матеріал, який обслуговує касту політичної еліти подібно до сільськогосподарської худоби.

Ця тенденція стає дедалі більш очевидною. А покоління людей доінформаційної ери дедалі більш схильні до підкорення їй. Вся надія — на молоде покоління інтелектуалів, гордість яких не дозволить їм перетворити себе в біологічні придатки ненаситних паразитів. Настає момент істини, приходить час об'єднатися тим, хто не тільки сповідує політичну культуру прав і свобод особистості, але і вважає, що особистість і людське життя є найціннішим, що даровано нам природою! Наближається час Громадянської Революції!

Ігор Горький

+3
54
RSS
23:18
+3
Далі буде ще три частини…
04:42 (відредаговано)
+2
Буду читати… Чимала стаття. Дякую, друже Тимуре.
05:13
+2
Десь взявся Ігор Горький. Хто це? Хоч аналіз суспільства близький до правдивого. Наявність інтернету дозволяє ЗМІНИТИ суспільство. А як це зробити технологічно?
Десь взявся Ігор Горький.

_вибачаюсь ХЙЗ, чий це псевдонім!!! _вибачаюсь
Тим не менш, книжку він в USA видав…

як це зробити технологічно?

Попереду ще 3 (три!!!) статті, обсяг чималий. Дай-но мені спочатку все те перекласти, бо це ще та робота, сам розумієш…
_соромлюсь
А на мою думку, змінювати суспільство технологічно — це продовжувати його технологічну трансформацію, яка й без того значно обігнала духовний розвиток. Отож, НМД, треба розвивати суспільство не технологічно, але духовно.
_соромлюсь _вибачаюсь _соромлюсь
Саме тому я письменник (як казав Максим Горький — "інженер душ людських"), а не політик чи політтехнолог
14:13
+3
Друже, я мав на увазі технологічно, просто як послідовність кроків для досягнення мети.
08:54
+3
Дякую пане Тимуре
Там є ще 2-4 частини, далі читайте _крутий

Випадкові Дописи