До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Громадянська Революція. Стаття 4: Влада і бізнес

Громадянська Революція. Стаття 4: Влада і бізнес
Джерело матеріалу:

Ця стаття є четвертою в серії публікацій «Громадянська Революція».

Стаття 1 *** Стаття 2 *** Стаття 3


Стаття «Влада і бізнес» є четвертою в серії статей «Громадянська Революція». У ній аналізується деформація сучасного суспільства механізмами регуляції економічного партнерства громадян, і пропонуються шляхи де-інтоксикації цієї сфери соціальних відносин.


Кооперацію між людьми в міру виникнення між ними соціальних зв'язків можна назвати їхнім першим досвідом щодо спільної організації та ведення бізнесу. Така кооперація дістала розвиток за двома напрямками — в горизонтальному зрізі соціальних відносин по мірі налагодження між людьми добровільного партнерства і у вертикальному зрізі в міру примусу слабших і уражених в правах індивідів до роботи на більш сильних і привілейованих представників суспільства. Вертикальний тип соціального партнерства отримав серйозний імпульс до розвитку по мірі розростання міжусобних воєн, виникнення переможців і переможених, тіх, хто брав у полон і полонених, рабовласників і рабів. Виникнення рабовласницької формації в стародавньому світі й соціальне розшарування суспільства призвели до домінування вертикального типу соціального партнерства, сутністю якого стало безумовне підпорядкування рабів своїм господарям. Цей тип взаємодії між людьми ліг в основу продуктивної діяльності того часу. Горизонтальний тип соціального партнерства, при цьому, став привілеєм еліт і, частково, класу вільних людей, що посів місце між елітою і рабами в вертикальній соціальній ієрархії.

По мірі свого розвитку соціальні системи стикалися з проблемою низької продуктивності рабської праці. Підпорядкування своїм господарям в обмін на життя виявилося недостатнім мотивом для ефективної виробничої діяльності. Знадобився розвиток механізмів трудового стимулювання. Надання деяких свобод рабам для їхньої більшої трудової мотивації спричинило переродження рабовласників на феодалів, а рабів — на кріпаків. Рабовласницьке суспільство поступово трансформувалося в феодальне. А далі заміна натуральної оплати [праці] кріпаків грошовою оплатою по мірі розвитку товарно-грошових відносин і формування ринків товарів іта праці призвели до розвитку інституту найманої праці. Абсолютна залежність рабів і кріпаків від рабовласників і феодалів змінилася економічною залежністю праці від капіталу. Капіталісти і робітники стали основними дійовими особами нового соціального ландшафту. Так виникли трудові відносини, засновані на оплаті праці. Якщо неупереджено переглянути всюесь хронологічний ланцюжок виникнення трудових відносин та інституту заробітної плати, то неможливо не помітити, що ці атрибути сучасного суспільства є нічим іншим, як соціальним атавізмом рабовласницького ладу.

Погодинна оплата праці стала базовим принципом розрахунку заробітної плати. Тобто, основним критерієм нарахування оплати праці є час, на який роботодавець отримує працівника в своє користування. А базовою функцією заробітної плати є забезпечення фізіологічного виживання працівника для підтримки його працездатності. В процесі еволюції форм оплати праці виникли погодинно-преміальна, відрядна, відрядно-преміальна форми оплати, які стали модифікаціями погодинної форми оплати з метою створення додаткових стимулів для інтенсифікації праці найманих працівників і збільшення норми прибутку роботодавців. Суті трудових відносин це не змінило.

Розвиток ринку праці призвів до формування ринкової ціни на працю в залежності від попиту і пропозиції на професії різних кваліфікацій. Купівля найманого працівника у тимчасове користування роботодавцем стала нічим іншим, як модифікованою формою рабовласництва в системі ринкових відносин.

У своїй основній масі наймані працівники отримують ресурси для свого виживання виключно від роботодавця і, тим самим, залишаються абсолютно залежними від нього. Працівник може старанно працювати і мати високу трудовою кваліфікацією, але якщо він не буде лояльний до свого роботодавця або буде чинити опір виконанню забаганок роботодавця, то він може бути позбавлений ресурсів для виживання за допомогою звільнення чи обмежений в них за рахунок зниження в оплаті праці або інших способів недоплат. Найманий працівник може називатися як завгодно, але, по суті, він — раб!

У процесі соціальної еволюції держави вдалися до регулювання трудових відносин з метою пом'якшення конфлікту між працею і капіталом. Виникли юридичні норми тривалості робочого дня, робочого тижня, оплати тимчасової непрацездатності, відпусток, трудової етики. Вони вирішили питання повного безправ'я найманих працівників, але вони не вирішили питання рівноправності громадян. Наймані працівники отримали права, що обмежують повновладдя і нерозсудливість роботодавців щодо них, але роботодавці як і раніше залишаються повноправними в ухваленні рішень щодо найманого працівника з усього переліку питань, за якими їм дозволяє ухвалювати рішення трудове законодавство.

Крім того, трудові відносини регулюються в формально-правовій площині, тобто вони можуть бути ефективними тільки в правових державах з розвиненими демократичними процедурами. У автократичних режимах, в яких право виконує функцію, прикладну до дій виконавчої влади і реалізується фрагментарно, трудові права громадян найчастіше є більше політичною декларацією, ніж реальністю. І наймані працівники в реальному житті є не просто виконавцями трудових функцій, а й жертвами примх своїх роботодавців-господарів.

Відсутність прив'язки заробітної плати до створюваної цією працею вартості дозволяє владі й елітам маніпулювати нарахуванням зарплати. З одного боку, несправедливо занижуються доходи населення, а з іншого боку — навпаки, завищуються доходи панівної еліти і державної бюрократії, що обслуговує її. Обслуговуючи владу й еліти, державна бюрократія перетворилася на соціальний прошарок, що, по суті, є гіпер-паразитом.

Цілком очевидно, що розподіл створених в суспільстві ресурсів за допомогою оплати праці є інструментом соціального паразитизму влади й еліт і не має права на існування в цивілізованому суспільстві. Всі суб'єкти виробничого процесу повинні перебувати в рівних умовах розподілу спільно створюваних матеріальних благ і володіти рівноправним соціальним статусом де-факто. Наймані працівники повинні отримати статус незалежного бізнесу і функціонувати на правах самостійних компаній. Їхнє трудове партнерство в системі вертикально-супідрядних відносин в формі трудових відносин має бути трансформовано в горизонтально-інтегровані відносини, засновані на цивільному праві. Економіка цивілізованого суспільства має перетворитися на складно-супідрядний механізм взаємодії громадян, що оперують самостійно або інтегрованих в спільну господарську діяльність за допомогою підрядних відносин на умовах горизонтально-інтегруючих правових інструментів, аналогічних цивільному контракту.

Метою економічного партнерства об'єктивно є отримання спільного прибутку. Обтяження трудових відносин соціальними зобов'язаннями примушує бізнес виконувати одночасно взаємовиключні функції. Метою бізнесу є максимізація прибутку, а примус бізнесу виконувати якісь соціальні функції збільшує виробничі витрати і скорочує прибуток. В результаті такої еклектичної конструкції бізнес об'єктивно зацікавлений в саботуванні соціальних обов'язків, але, водночас, їхня наявність не дає йому можливості зосередитися на ефективній організації виробництва і повноцінному використанні виробничого потенціалу. Функції соціального забезпечення не властиві бізнесу за своєю природою і повинні виконуватися в цивілізованому суспільстві окремо від процесу господарської діяльності.

У цивілізованому суспільстві не повинно бути ні рабів, ані паразитів. Відповідно, не повинно бути необхідності в нагромадженні бізнес-відносин функціями соціальних гарантій і привілеїв, які лише заплутують і роблять менш прозорим процес розподілу ресурсів між сторонами, що беруть участь в їхньому спільному виробництві. Порятунок суспільства від вертикального соціального партнерства в формі трудових відносин, що цементують систему вертикально-супідрядної залежності населення від еліти, стане ще одним кроком у лікуванні сучасної цивілізації від гострої соціальної патології та дозволить перейти до розбудови по-справжньому гармонійного суспільства, придатного для повноцінного проживання в ньому.

Ігор Горький

0
44
RSS
Ось і четверта стаття. Чи буде п'ята?.. Побачимо в 20-х числах жовтня.
05:14
+1
А що ж, можна погодитися: найнятий працівник є сучасним рабом господаря. Але як саме можна урівноправити їхні відносини?

Випадкові Дописи