До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Підручник і Вікіпедія

Підручник і Вікіпедія

Буквально сьогодні мені повідомили радісну новину: виявляється, моє ім'я потрапило до підручника для українських шкіл з іноземної літератури за 5 клас!!!

В представленому на фото абзаці йдеться про українські переклади знаменитої збірки арабських казок «Тисяча й одна ніч». Серед перекладачів вказані такі майстри слова, як Олександр Олесь, Агатангел Кримський, Ярема Полотнюк, Валерій Рибалкін, Євген Микитченко і… Тимур Литовченко. 

Як подібне могло статися?! Зараз поясню...

Здається, в 2008 році український журналіст Володимир Олійник, який на той час вже розкрутив мережевий медіа-ресурс "OtherSide — Інший Бік", звернувся до мене з дещо незвичайним проханням: зробити матеріал у вигляді злободенного науково-фантастичного твору про сучасне українське життя-буття. Мовляв, у нас в Україні коїться так, що будь-яка фантастика відпочиває… Певний час я всебічно обмізковував його прохання, але не старався уявити майбутній матеріал, та в канони НФ-жанру він не вкладався.

Втім, за деякий час з'явилося несподіване рішення: це буде не НФ-твір, а сатиричне переінакшення арабського казкового циклу «Тисяча й одна ніч»! Себто, казкарка Шахерезада раз-у-раз розповідатиме царю Шахріяру та сестрі Дуньязаді невідомі раніше епізоди циклу, де йтиметься про «північну країну Аніакру» («Україна» навпаки) та «невеличкий півострів Мирк» («Крим» навпаки), сусідню «Велику імперію Яйсор» (навпаки читається «Росйя» — «Росія»), «сусіднє Яйзурзьке царство, або царство Яйзург» (навпаки читається «Грузйя» — «Грузія») та інші північні землі. А також про правителя північної країни Аніакру — Красеня Ю, про його велику візирку Красуню Ю, про яйзурзького правителя Мішо Саах… ах, якого кума Красеня Ю, про яйсорського імператора Великого Ведмедя, а також про аніакрунські партії (Блок імені Лихвина, очолюваний тим-таки Лихвиним; фракція Б’ЮТЬ під проводом народного богатиря Ванюхи Селяниновича; фракція «Наша Убойна Незборима Слава» на чолі із Славою-Розбійником; Партія Командос, традиційно кермована Петькою-Сімафором; Партія Розбійників, керована кремезним батуром Великим Доном), про Вищий Розбійницький Улус (ВРУ) під проводом юного горлогриза Ар-Сенсея з його сорока горлогризами та про багато інших подібних персонажів...

В цілому вийшло 11 епізодів «Таємних ночей Шахерезади». Ну, а щоб фейлетони не обвалювалися на читача, немов піраміда важелезних лантухів, я придумав наступний трюк: кожному епізоду передувало коротке редакційне слово, де йшлося про копію рукопису невідомих епізодів з казкового циклу «Тисяча й одна ніч», які буцімто потрапили в розпорядження «нашої редакції». Там була своя історія з продовженнями. Спочатку оригінал рукопису нібито відшукали в Іраку американські морпіхи замість зброї масового знищення, яка буцімто була схована в палаці Саддама Хусейна, потім цей оригінал перефотографували — отож ці фотки й потрапили до «нашої редакції». Потім, вже після першої публікації, на «нашу редакцію» намагалися вплинути то незадоволені українські партії, то хабарники-менти, то сусіди-росіяни (перекривши газопостачання «нашої редакції»), то песик президента США Дж.Буша-молодшого… Потім з «нашої редакції» викрадали сейф з фотокопіями рукописів, потім американські колеги переправляли нам з-за океану дублікати на мініатюрному підводному човні «Круть-Верть», змайстрованому українським винахідником-ентузіастом Петром… Коротше, в кожному передньому слові містилася своя порція пригод.

11-й епізод вийшов у 2010 році. А далі режим Віктора Януковича засудив, а потім і запроторив за ґрати спочатку Юрія Луценка, потім Юлію Тимошенко. 12-й епізод «Таємних ночей Шахерезади» так і не був написаний саме через цю причину: я міг досхочу стібатися над Красунею Ю та іншими персонажами, коли вони були на волі — але не в тюрмі чи не в колонії… Ну, а вже в 2011 році «регіонали» викупили у засновника ресурс «OtherSide — Інший Бік» і постирали всі журналістські матеріали з серверів.

Тим не менш, «Таємні ночі Шахерезади» провисіли на ресурсі кілька років. «OtherSide — Інший Бік» входив у ТОР-20 найпопулярніших інтернет-ресурсів України. Всі памфлети я продублював авторськими перекладами російською мовою. І схоже, їх таки читали… Принаймні коли «95-й квартал» та «1+1» запустили свої політичні мультики "Сказочная Русь", то дехто звертав увагу на схожість певних сюжетних рішень в моїх памфлетах і в тих мультиках. Не знаю… Можливо, «кварталівці» теж читали мої памфлети. В будь-якому разі, якщо запозичення були — то вже точно не прямі, а на рівні ремінісценцій. Як-то кажуть — творчі запозичення. А може, то були прості збіги… Загалом, кількість можливих сюжетних ходів завжди обмежена, деякі ідеї буквально «ширяють у повітрі». Тому докопуватися до істини я не маю найменшого бажання.

Коротше кажучи, з тих пір сталося стільки всяких різних знакових подій, що про «Таємні ночі Шахерезади» згадувати вже якось незручно. Тим не менш, одного разу я зустрів у Вікіпедії статтю "Тисяча й одна ніч", а в ній наприкінці розділу «5.1. Переклади українською мовою» сказано наступне:


Загалом окремі казки з арабської українською перекладали Агатангел Кримський, Ярема Полотнюк, Валерій Рибалкін та Тимур Литовченко.

Розумієте, що сталося?! Кожну подачу «Таємних ночей Шахерезади» я завершував словами: «З давньоарабської переклав Тимур ЛИТОВЧЕНКО», — але ж це була така собі маленька літературна містифікація! Це ж були натуральні памфлети — сатира на політичне життя України 2008-2010 років, кожній подачі передував явно стьобний епізод… Я ж навіть уявити не міг, що хтось сприйме весь цей розіграш за чисту монету!!!

Тим не менш, сприйняли. Для початку вписали в українську Вікіпедію мене як перекладача з давньоарабської мови. Я спробував протестувати, однак марно: в підсумку все лишилося, як і було. А тепер от, як бачимо, моє ім'я навіть у підручнику опинилося! Бо укладачі того підручника без найменших сумнівів передрали матеріал з Вікіпедії...


Отака цікава, а головне —
абсолютно правдива історія!


UPD. Той самий підручник:


+2
172
RSS
04:18
+2
Історія про те, як моє ім'я до шкільного підручника потрапило!
_сильно_сміюсь _сильно_сміюсь _сильно_сміюсь
Отак і народжуються легенди!..
06:31
+2
Цей допис показує нам, наскільки талановитого маємо автора на СВІТОЧІ. Це ж додуматися: писати сатиру на українське життя, ніби-то є переклади казок Шехерезади! Одне лише прізвисько Мішо Саах-ах чого варте. Вітаю і друга Тимура, і товариство!
18:49
+1
Зробив UPD — додав обкладинку підручника _сміюсь
07:00
+2
Гарна палітурка. Іноземець носатий, троянда, двійко п'ятикласників у мріях і над ними втомлені журавлі…
Іноземець — це Андерсен _сміюсь
17:50 (відредаговано)
+2
Ось тобі портрет Андерсена — порівняй його «шнобель» з профілем на обкладинці:

Підручник з зарубіжної літератури, 5 класАндерсен

двійко п'ятикласників у мріях

До речі! Це не «двійко п'ятикласників»! Це Стійкий Олов'яний Солдатик і Паперова Балерина — герої однієї з казок Андерсена, символи жертовного кохання. Бо коли хлопчик-пустун вкинув Стійкого Олов'яного Солдатика до каміну (під впливом Чортика-З-Табакерки), Паперова Балерина пурхнула до коханого в полум'я. Й обидва згоріли там…
_закоханий _закоханий _закоханий
І на ранок покоївка вигребла з каміна золу, в якій виявили крихітний шматочок олова у вигляді серця (рештки Солдатика) та обгорілу брошку (рештки Балерини)…

А ще на обкладинці є червона троянда — а трояндові кущі фігурують в «Сніговій Королеві». І над ними усіма…

і над ними втомлені журавлі…

Знов-таки не журавлі, а лебеді. Останні фігурують в декількох казках Андерсена: точно — і в казці «Гидке Каченя», і в казці «Дикі лебеді». Можливо, є ще якісь, але в цих двох точно!
_вибачаюсь _вибачаюсь _вибачаюсь
Отож обкладинка — суто «андерсенівська».
19:20
+1
Щодо персони Г.-Х.Андерсена як такої… Він не був щасливим у коханні, а по життю був дуже закомплексованим чоловіком. Це позначилося на деяких його казках. Пройшовши (в буквальному сенсі слова) через жахливий «ножовий» біль, гине закохана Русалонька — перетворюється на морську піну. Згоряють в каміні Стійкий Олов'яний Солдатик, закоханий в Паперову Балерину. Сажотрус виривається на свободу разом з коханою Пастушкою, але йдучи назустріч переляку останньої перед невідомим широким світом — повертається з нею назад і завершує життя статуеткою на камінній полиці…
_шкодую
Сучасні психіатри та психологи мають до цих казок неабиякі претензії. З іншого боку, Герда все ж таки перемагає Снігову Королеву й забирає додому Кая, Еліза розчакловує своїх братів-лебедів, хоч і ризикує при цьому життям, а Гидке Каченя перетворюється на прекрасного лебедя… Отож не все у Андерсена аж настільки сумно!

Золота медаль Андерсена

Саме тому при ЮНЕСКО зорганізована Міжнародна премія ім.Г-Х.Андерсена з дитячої літератури, яку називають «Нобелівською премією для дитячих письменників».
_посміхаюсь
Приємно зазначити, що з українських письменників Всеволод Нестайко хоча й не має золотої медалі Г.-Х.Андерсена, тим не менш, внесений в особливо почесний список цієї премії: це одна з форм визнання заслуг письменника в царині дитячої літератури.
Я ще в дитинстві зрозуміла, що казки Андерсена не можна давати читати дітям. Вони надто депресивні.
А на обкладинці підручника ніс у Андерсена делікатніший, ніж був в реальності. Художник таки дітей пожалів.
19:24
+2
Так, казки ці прекрасні, особливо СНІГОВА КОРОЛЕВА. Треба буде перечитати.

Випадкові Дописи