До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

ЧОГО МИ СПІВАЄМО?

ЧОГО МИ СПІВАЄМО?

Почнемо із загального

Навколишній світ і безмежний Всесвіт впорядковані і навколо нас не хаос, хоч багатьом так здається. З науковців цьому найпершими здивувалися астрофізики, помітивши структурованість Всесвіту і зафіксувавши його стільникову побудову. Хто це робив? Хто підтримує цей порядок? Здавна люди пояснили собі, що це Боги, розуміючи собі під ними істот з велетенськими, грандіозними нелюдськими можливостями. Справді, створити Землю, підвісити її у просторі і зігріти Сонцем – таке не під силу навіть усьому людству. Наша Галактика, одним із чотирьох рукавів якої є Чумацький шлях, є локальним Світом, яких у просторі безліч. Можна допустити, що для їх творення й підтримки треба ціла ієрархія Богів, яка має узагальнюючу назву Творець або Бог-Отець.

Оскільки Всесвіт розширюється, то для творення нових локальних світів потрібно й збільшення ієрархії Богів. Ось для чого потрібні ми – люди на Землі: з нас тут творять майбутніх Богів. Недосконалу духовну сутність помістили в матеріальне тіло, створили конкурентне середовище і протягом життя тіла постійно випробовують й екзаменують її з метою вдосконалення до Божого рівня. Цей процес потребує багато людських життів і недосконалій істоті надається все нове й нове тіло (реінкарнація). Коли істота переповнюється Любов'ю і потребою постійного творення Добра, земний її шлях завершується переходом до ієрархії Богів. Отже Земля – це школа, а ми в ній учні.

Мова забезпечує взаємодію між людьми, а для чого пісні?

Мова – це насамперед впорядковані звуки, які забезпечують пряму взаємодію між людьми, наприклад, оклик «Гей, ти! Йди сюди!». Мова є чітким оформленням наших думок і помислів; окрему думку виражають окремим реченням із кількох слів. З часом звукова мова отримала символьне означення (літери) і її карбували на камені, писали на папері, а тепер ось ми застосовуємо комп'ютерний запис. Це дає можливість ділитися досвідом між поколіннями людей. Може мої правнуки це колись прочитають й, може, відмітять собі, який їхній дід багатослівний.

Щоб підсилити вплив думки, речення структурують віршуванням, наприклад, Тарасовим: «Зоре моя вечірняя, зійди над горою. Поговорим тихесенько удвох із тобою…». Віршована мова краще й надовше запам'ятовується, а також вмикає уяву слухача та читача. Дивні речі відбуваються з віршованими творами: завдяки уяві читача авторські думки творчо переосмислюються й підсилюються.

Першому винахіднику пісні сміло можна ставити золотий пам'ятник. Винахід пісні можна поставити поруч, наприклад, із винаходом колеса. Імена цих винахідників невідомі, скоріше, це був дар людям від наших Учителів. А, здавалося б, проста річ: надай своїм змістовним думкам віршовану форму, придумай для них мелодію, створи пісню, і результатом буде десятикратне зростання твого авторського впливу на уяву слухачів та читачів. Тут секрет в тому, що пісня СПІВАЄТЬСЯ її слухачами та читачами. А особливі слова ще й повторюються у приспіві.

Українська пісня – це молитва

Шлях людини в ієрархію Богів починається із ЧИСТОТИ її ПОМИСЛІВ. Щоб навіть подумки не заподіяти комусь зла. У пісні ДИВЛЮСЬ Я НА НЕБО співаючий прямо звертається до Бога:

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю,

Чому я не сокіл, чому не літаю?

Чому мені, Боже, Ти крилець не дав?

Я б Землю покинув і в Небо злітав…

Гуртовий спів багатократно підсилює дію пісні-молитви, як ось пісні В. Самійленка ТИХЕСЕНЬКИЙ ВЕЧІР:

Тихесенький вечір на Землю спадає,

І Сонце сідає в темнесенький гай.

Ой, Сонечко ясне, невже ж ти втомилось,

Чи ти розгнівилось? Іще не лягай!

Як і в усяких великих речах, значення пісні багатопланове. Найперше, це створити радісно-піднесений настрій у співаючих і слухаючих пісню. По-друге, завдяки співанню пісень наші Вчителі мають можливість відслідковувати зміни в свідомості цілого народу (зміни рівня чистоти помислів). По-третє, при співанні відбувається виплеск емоцій, а вони, мабуть, підживлюють Божу ієрархію.

Хто складав і складає пісні?

Українці співучий народ тому, що самі й наскладали цих пісень сотні тисяч. Я читаю й перечитую пісні в цьому збірнику і за змістом намагаюся визначити їх авторів. І бачу, що із ста народних пісень, мабуть, з 99 написали українки. Жінки дуже емоційні, часто усміхаються, іноді плачуть і в цьому стані слова у них ніби самі ліпляться одне до одного «за прикладом», а разом ніби із «нізвідки» зринає й мелодія. Особливо вражають пісні про кохання. Це ж який талант треба було мати, щоб придумати:

Як ми з тобою любилися – сухі дуби цвіли,

А як з тобою розлучились – зелені пов'яли.

Тепер простіше: пісні складають поети й композитори. І наскладали чималенько, та не всі стали народними. А от Малишкова ПІСНЯ ПРО РУШНИК чи Павличкові ДВА КОЛЬОРИ, або ЧЕРВОНА РУТА І. Білозора та й інші із цього збірника, наприклад, давнішу пісню Леоніда Глібова СТОЇТЬ ГОРА ВИСОКАЯ, українці заспівали. З часом забудеться їхнє авторство, а пісні будуть линути в небеса, творячи суголосся з Богами.

Як укладений цей збірник пісень?

Із великого пластународних пісень ми відібрали із сотню найкращих й уклали з них розділ ЛІРИЧНИХ ПІСЕНЬ. Українці люблять жартувати й посміятися одне з одного. Це відбилося і в пісенній творчості нашого народу. Тому окремий розділ ми присвятили ЖАРТІВЛИВИМ ПІСНЯМ, яких тут до сотні.

Майбутнє України творитиме ще юне сьогодні покоління. Які пісні люблять співати теперішні школярі? За свідченням Тамари Корх – директора Трипільської школи-інтернату, та Нелі Колодзейської – вчительки співів Трипільської школи всіх ступенів, трипільським школярикам до вподоби пісні про Україну. Цих пісень 11 та ще є понад три десятки пісень різних авторів, серед яких вирізняються пісні Антоніни Литвин (Гармаш), і з них ми утворили окремий розділ УЛЮБЛЕНИХ ПІСЕНЬ. Це ми зробили в надії, що деякі з цих пісень стануть улюбленими й для вас – читачів цього пісенника.

Ми знову співаємо гуртом на стадіонах і майданах

З чого почалася Революція Гідності у 2013-14 роках? Було дивом побачити, з якою гідністю співали Гімн на стадіонах у Донецьку, Харкові і в інших містах переважно російськомовні уболівальники ще в 2012 р. У майданний час Гімн стали співати в школах і Вишах, і на всіляких урочистостях. Продовженням цього стало повсюдне привітання між українцями: «Слава Україні!» – «Героям слава!» Ось недавно, 15 липня 2015 р. ми утворили дійство-радію в Обухові, відзначаючи 80-ліття Юрія Домотенка – відомого краєзнавця. Дві молодиці, увінчуючи ювіляра барвінково-колосистим Вінком Добра, несподівано заспівали Гімн, а ми всі його дружно підхопили.

Цей пісенник так укладений і освячений просвітленими українцями, що регулярне, щоденне співання пісень з нього освітлюватиме твою душу й оздоровлюватиме твоє тіло на шляху до Со-Творця.

Коли заспіваємо повсюдно, станемо квітучою непереможною нацією-державою Україною.

Хай же буде!

+3
326
RSS
09:19
+2
Оце, друзі, мій черговий допис. Тепер вже про українську пісню. Це моя передмова до другого зшитку НАША ПІСНЯ. Разом із ще двома зшитками ці книги були презентовані на 15-й конференції БУТТЯ УКРАЇНЦІВ, яка відбулася 2 квітня 2016 р. у Києві. Гадаю, що написане тут якось доповнює попередню публікацію друга Тимура про вплив української мови на життя українців. Не заперечуєте?
18:49
+1
Прочитаю цю вашу публікацію, пане Анатолій, після того як Ви її виправите. Як це зробити написав Вам в особистому повідомленні.

Проблема зі зливанням слів при копіюванні з Ворда нажаль залишається. Хоча в Дзвінкої Сопілкарки не спостерігалося подібного. Мабуть просто різні версії Ворда. Перед вставлянням чистіть текст через www.html-cleaner.com/

Просто у Дзвінки Сопілкарки вистачає терпіння перевіряти текст і виправляти помилки. Я ж педагог.
19:26
+1
До речі на зображенні до публікації, зелений герб на жовтому верхньому полі гарно виглядає.
19:49
+1
Я вже казав, що у пана Анатолія, очевидно, стоїть пакет MS Office — 2010. Я ж колистуюсь пакетом MS Office — 2003, й у мене неприємностей не виникає.
Хоча…
Хоча принаймні останній матеріал (про діалог з духами землі) я друкував просто тут, на Світочі. Й форматував тут. Нібито все вийшло нормально…
Далі, НМД, пан Анатолій не враховує молживостей форматування редактора, вшитого в Світоч. Я читав його матеріали в Ворді, тому знаю, що він полюбляє використовувати підкреслення слів. А тутешній редактор цього не передбачає. Може, тому й виникають збої?!
20:04
Там воно з Ворда ніби добре вставляється, але при збереженні на сайті ще проходить текст обробку типографом. І ось він чомусь зліплює деякі слова якщо текст вставлений з Ворда. Буду пізніше розбиратись як переналаштувати типограф. А поки що простіше просто попередньо пропускати текст через www.html-cleaner.com І до речі, це кращий варіант ніж через Блокнот. Бо в Блокноті чистяться і абзаци, і потім не добре на сайт вставляється.
Бо в Блокноті чистяться і абзаци, і потім не добре на сайт вставляється.

У мене, як у досвідченого редактора, є своя технологія збереження абзаців.

Перш ніж запускати текст з Ворда в Блокнот, всі приховані позначки абзаців можна замінити, наприклад, на слово «ABZAZ» — в реальності такого слова в англійській немає ))) Потім текст чиститься в Блокноті, а далі ставиться назад в Ворд, і слово «ABZAZ» знов-таки міняється на приховану позначку абзацу! Все це робиться автозаміною…
Я все ж таки думаю, що редактор спантеличує підкреслення тексту, про яке він явно не знає (бо немає такої кнопки!) і яке так полюбляє пан Анатолій!
20:20
+1
Так не простіше просто пропустити текст через той сервіс, який я згадую? Набагато менше рухів потрібно
Той сервіс ще треба опанувати, розібратися з ним. Облом!..
До того ж, він в Інтернеті — а як без «павутиння»?!
20:30
А що, зараз ще існують комп’ютери без павутиння? Давно таких не бачив
Інтернет від Укртелекому надто хріновий, хоч і дешевий.
Якщо дружина дивиться кіно, дочка сидить у ВКонтакте, то мене може вибити, й я без мережі сидітиму. Або варто зателефонувати по міському телефону, й мене вибиває якимись наводками. Мені в кімнату дружина факс поставила, що там чого вибиває — не знаю. Але вилітає Інтернет саме у мене, хоча в нашій хатній мережі мій ноутбук є головним… І в міському телефоні час від часу в слухавці гуде — нічого не чути. Загадка!..
І ще, НМД, пан Анатолій користується комп'ютером, немовби друкарською машинкою:
  • абзаци робить зазвичай табуляціями;

  • довгі нестандартні абзаци робить пробілами;

  • не вичищає зайві пробіли з тексту;

  • не доводить до однотипного стану риски, лапки й апострофи;

  • і таке інше.



Подібних коректорських виправлень у мене цілий віз, в залежності від засміченості тексту їх може бути до 27-ми. Нехай пан Анатолій не ображається — просто я працював на редакторських посадах в різних часописах, з невеличкими перервами, з 1997 по 2013 роки. Тож я вже неозброєним оком бачу, «чистив» той чи інший автор текст чи не чистив, перш ніж надсилати до редакції. Як на його вік (майже 70 років) текст набраний на комп'ютері й виглядає нормально. А от коли він потрапляє в на редакційний «конвеєр» і спрямовується на верстку — отут і вилізають проблеми!..

Тому у досвідчених коректорів є своя процедура чищення авторських текстів. Оскільки ж в нинішню епоху посади коректорів в часописах скорочуються (економія штатного персоналу!), ці обов'язки перебирають на себе редактори.
20:16
+2
Дякую, що помітили гармонійність в поєднанні жовтого кольору Духу і зеленого кольору Життя.
Гарна стаття, пане Анатолію. Ще так багато незбагненного. Чому співане Слово сильніше від звичайного? А намальований пейзаж гарніший від реального? Іноді навіть фотографія ловить та увічнює якісь моменти концентрованої енергії, яка впливатиме на людей ще багато років.
Людина — це спавжній Творець, хоча ще не Бог.
І тобі, Дзвінко, дякую за добре слово. Коли збирався на конференцію БУТТЯ УКРАЇНЦІВ, то повідомив декого про це. Товариш із Сумщини — Сергій Гончаренко замовив мені купити всі три томи пісень. Лише сьогодні, 7.4.16 р., мені вдалося переслати їх адресатові. Вже звикаю до такого сервісу: нині від Сергія надійшли гроші на мою картку. Хлопець він світлий…
А де ще можна купити ті збірники? Чи тільки у вас?
06:26
+1
Пісенники видані по 500 примірників. Я закупив 11. Залишилися 4 для рідних і на подарунок. Маю телефон видавця.

Випадкові Дописи