До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Томас Мор: Утопія (стислий огляд)

Томас Мор: Утопія (стислий огляд)
Джерело матеріалу:

Від перекладача: Після того, як у друга Анатолія виникло запитання щодо «чорної антиутопії», я зрозумів, що варто прояснити інше — а що ж таке «утопія» без префіксу «анти-»?! Ясна річ, найбільше для цього годиться оригінальний трактат «Утопія» авторства Томаса Мора… Однак перекладати весь текст цього трактату — справа нудна, марудна й невдячна, отож я вирішив обійтися цим стислим оглядом...


1. Чим починається «Утопія»: Томас Мор вітає свого друга Петера Егідія (реальна особа), який і познайомив його з моряком на ім'я Рафаїл Гітлодей

(Гітлодей — грецьке слово, перша частина якого — означає «порожні балачки», «дурниця», друга — «досвідчений», «розумник». Цим прізвищем Мор хотів підкреслити, що йдеться про особу вигадану).

Рафаїл Гітлодей в першій книзі «Утопії» критикує сучасні йому недосконалі державні устрої, а в другій книзі — розповідає про найкращий устрій держави утопійців, на острів яких його занесло під час мандрівок.

Чим закінчується «Утопія»: стомлені бесідою Рафаїл Гітлодей та «лондонський громадянин і віконт, знаменитий чоловік Томас Мор» відправляються вечеряти.

Сер Томас Мор в парадному одязі Лорда-канцлера Англії (1530 рік)

2. Людське/писане право (закон) повинно мати своїм реальним джерелом божественне право (10 заповідей), оскільки закон має договірний характер і встановлюється людьми. Закони — це нагадування кожному про його обов'язки.

3. Державний устрій Утопії характеризує: «повну внутрішню згоду» (то є чітка ієрархічна система управління, порушник якої є злочинцем) і «наявність непорушних установ» (відсутні будь-які раціональні канали зміни державних інститутів — оскільки наявний устрій вже є найкращим, залишається його тільки підтримувати). 

Результат: таке суспільство буде приречене на стагнацію, неможливість розвитку через необхідність підтримки однієї ідеальної, єдино вірної моделі організації життя суспільства.

Головна основа утопійського устрою: «спільність їхнього життя і харчування при повній відсутності грошового обігу». Знищення приватної власності спричиняє рівномірний розподіл коштів державою.

4. Тотальність: хто знає одне місто, той знає усі міста Утопії, хто знає одного утопійця, той знає всіх утопийців. Все знаходиться в певному порядку, який підтримується можливістю застосування сили держави.

5. Утопія — федерація з 54 міст.

54 міста були в Англії та Уельсі за часів Томаса Мора.

Загальноутопійський сенат або Народні Збори: 1 раз на рік в центрі країни в м.Амауроті збираються по 3 старих громадянина [від] кожного міста — загалом 162 особи — для обговорення загальних справ острова, перерозподілу продуктів у разі нестачі. Реально цей сенат нічого не вирішує.

В одному місті проживає 6 тисяч сімей. На чолі однієї сім'ї — батько і матір.

Філарх/сифогрант (нова і стара назва посади) — на чолі кожних 30 сімейств. Обираються на 1 рік. Завдання: наглядати, щоб ніхто не сидів без діла. Філархів загалом — 200 осіб. Філархи таємним голосуванням намічають князя з 4 кандидатів, запропонованих кожною четвертою частиною міста.

Протофіларх/транібор — на чолі 10 филархів з їхніми родинами. Обираються на 1 рік, але знічев'я, без вагомих підстав їх не змінюють. Протофілархів загалом — 20 осіб.

Князь — обирається довічно.

З трактату Томаса Мора незрозуміло: чи то князя пропонують тільки жителі одного міста-столиці Амауроту, а обирають, відповідно, амауротські 200 філархів — чи то в обранні князя повинні брати участь і філархи інших 53 міст Утопії?..

Сенат: транібори/протофілархи кожні 3 дні радяться з князем. На нараду допускаються щоразу по 2 різних сифогранти. 

У підсумку: сенат, який має реальну владу, що ухвалює закони, складається з:
20 траніборів + 1 князя + 2 сифогрантів (кожного дня різні) = 23 людини.

6. Ухвалення громадських рішень, окрім як сенатом і Народними Зборами — це злочин, за Утопійськими мірками.

У підсумку: державний устрій:

1 Князь
Сенат: 20 траніборів
[Народні] Збори: 200 сифогрантів

Сім'ї: 6'000 осіб

7. Село: функція: забезпечення міста хлібом. Сім'ї [складаються] з 40 осіб. Термін їхньої роботи в селі — 2 роки, по закінченні — [повернення] назад в місто.

8. Кожен утопієць з дитинства навчається землеробству й 1 ремеслу. У вільний час — займається своїм ремеслом або вивчає науки. У місті мають право не працювати близько 500 осіб:

сифогранти/філархи;
розряд вчених — отримують звільнення для проходження наук за таємним голосуванням сифогрантів. Саме з вчених, які не входять до складу сифогрантів/філархів, обираються транібори.

9. Зі стану вчених обирають:

послів, духовенство;
траніборів;
Барзана/Адема (стара і нова назва посади) — главу всієї держави

А хто він такий, звідки взявся і як співвідноситься з князем — про це можна дізнатися тільки у самого Томаса Мора. «Утопія» — не найзручніший твір для запозичення схем практичного устрою держави...

10. Громадяни виявляються феодально прикріпленими до свого робочого місця. Якщо є прикріплені, отже, є прікріплювачі — отже, соціальний антагонізм зріє.

Щоб з'їздити до друзів в інше місто, необхідно: взяти дозвіл у сифогранта, транібора, письмовий дозвіл з приписом, коли повернутися — у князя. Поїхав кудись без дозволу — тебе повертають як втікача і жорстоко карають, після другої несанкціонованої «поїздки» — тебе перетворюють на раба.

Якщо ви в гостях довше 1 дня — ви повинні працювати там за своїм ремеслом. У межах свого міста можна вештатися після роботи з дозволу батька і подружньої половини.

11. Приватне життя: відсутнє у громадян повністю, оскільки є неминучою постійна присутність кожної людини на очах у всіх.

12. Ієрархія віку: на чолі сімейства стоїть найстаріший. Дружини прислуговують чоловікам, діти — батькам і взагалі молодші — старшим.

13. Сім'я — виробничий осередок суспільства. 

Священним є інститут шлюбу: розлучення — тільки з дозволу сенату і дружини утопійця, та ще й з наявністю обопільної згоди — якщо характер не підходить. 

Покарання за перелюб — рабство.

14. Людське щастя життя — в духовній свободі та освіті.

Задоволення — основний елемент щастя.

Доброчесність — це життя в згоді з законами природи.

15. Політична норма: пріоритет інтересів суспільства. 

«Піклуватися про свою вигоду, не порушуючи громадських законів про розподіл зручностей життя — є вимога розсудливості, а мати на увазі також і інтереси суспільні — твій обов'язок. Викрадати чуже задоволення, домагаючись свого — несправедливо. Навпаки, відняти щось у себе самого, щоб надати іншим — обов'язок людинолюбства і доброзичливості».

16. Кого перетворюють на рабів: свого громадянина — за ганебне діяння; злочинців з інших країн, засуджених у себе на батьківщині до вищої міри покарання.

Публічна страта Томаса Мора, звинуваченого у державній зраді, 9 липня 1535 року за наказом короля Генріха VIII. Гравюра вперше опублікована в Антверпені в 1587 році

17. Зовнішня політика: Утопія — економічно самодостатня, ізольована країна. Утопійці несуть місіонерську функцію щодо інших, менш просунутих країн. Воюють вони майже завжди за чужі справи — якщо інший народ їх попросить.

18. Війна: внутрішня — не буває. Зовнішня: якщо утопійській купці несуть в чужій країні майновий збиток — тоді утопійці не мстяться війною, оскільки вони втратили частину державного майна (тобто, не отримали вигоди від надлишку). Якщо ж громадяни Утопії понесли в чужій країні фізичний збиток — бути війні.

З недоторканного запасу країни на випадок війни з зовнішнім світом роблять золоті та срібні нічні горщики і ланцюги для рабів.

Воюють утопійці хитрістю, влаштуванням у ворога внутрішніх чвар, використовуючи наймане плем'я заполетів, яким платять золотом. Це плем'я настільки аморальне, що скільки заполетів не помре — все на краще. Утопійці вважають: розумніше підкупити/продати ворога, ніж воювати, витрачаючи життя людей.

По закінченні війни — з переможених стягується податок за понесені витрати. Для управліннями цими доходами утопійці щороку надсилають в переможену країну частину своїх громадян — квесторів. Ці гроші утопійці можуть подарувати друзям, зрадникам серед переможених, самим ворогам, які виправилися.

19. Релігія: в Утопії [панує] релігійна терпимість. Винятки — ті, хто не вірять в безсмертя душі, [в те,] що пекло належить за зло, рай — за доброчесність, бо таких невіруючих не зможуть зупинити закони, а керуватимуться вони особистими пристрастями. Священнодійства, властиві будь-якій секті окремо, кожен відправляє в стінах свого будинку.

Священики (не більше 13 осіб в кожному місті) — охоронці моралі, обираються таємним голосуванням народу (це єдине, що реально обирає народ). 

Функції священиків: умовляння, навіювання, виховання. 

Покарання, виправлення — компетенція князя, філархів, протофілархів. У священиків же відсутня всяка влада, окрім пошани, якою оточують їх громадяни.


Від перекладача:Здається, саме в табірних спогадах Лева Разгона, свого часу опублікованих в радянському журналі «Юність», я вичитав цікаву думку. Один з героїв тих мемуарів дивувався: мовляв, як це ніхто не помічає, що всі до одного ідеї «Утопії» Томаса Мора й «Міста Сонця» Томмазо Кампанелли були реалізовані на практиці… в таборах радянського ГУЛАГу!!! Єдине, до чого не додумалися видатні утопісти минулого — то це до універсальної єдності табірного одягу чоловіків і жінок. Справді, «рівність чоловіка і жінки», проголошена Кампанеллою, в радянських таборах обернулася можливістю вдягнути жінку в ті самі штані, бушлат, ватник і вушанку, що й чоловіка — принципово нічого не зміниться.

Можливостей ознайомитися з «Утопією» на той час, коли читав мемуари Лева Разгона, я не мав. Це сталося значно пізніше. І я переконався: справді, якщо побудувати «Утопію» або «Місто Сонця» на практиці — вийде тоталітарна поліційна держава, де громадяни з ретельно промитими мізками слухняно працюватимуть на задоволення харчових потреб себе й інших під пильним наглядом «псів»-сифогрантів. У них не буде ніякого приватного життя, ніяких мрій і прагнень — бо всі їхні зусилля спрямовуватимуться на виробництво матеріальних благ і підтримку наявного устрою. Шлюб існуватиме виключно для розмноження — для народження заданої кількості дітей. Релігія — суцільне лицемірство й культивування егоїзму. Тож не дивно, що Генріх VIII наказав стратити Томаса Мора, а Томмазо Кампанелла багато років просидів у в'язниці...

Але сьогодення продемонструвало нові паралелі, не помічені мною раніше! Зокрема, тепер мені очевидно, що «місіонерська функція щодо інших, менш просунутих країн», яка культивується в сучасній РФ під виглядом просування «русского мира», закладена ще в «Утопії» Томаса Мора. Як і описана у нього «хитра» війна, здійснювана руками оплачуваних безпринципних найманців-«заполетів» на практиці вилилася в «ополченців Донбасу», «бурятських шахтарів» та «зелених чоловічків». А ще й «квестори», які осипають золотом колаборантів з числа завойованих народів...

+1
428
RSS
15:46 (відредаговано)
+2
_шкодую Ось тобі, друже Анатолію, «Утопія» в чистому вигляді! _шкодую
17:56 (відредаговано)
+2
Я маю цю книгу, друже. Колись мав намір її перечитати і щось написати для світочан. Почав був навіть читати про розповіді Гітлодея. Але ти мене випередив. Цікава пропозиція: всі городяни мають працювати по 2 роки в селі. Цьому була б рада моя мати. Вона казала, що селяни раби у городян.
Все тече, все змінюється: зараз безробітним навпаки пропонують з'їздити в село на громадські роботи! Та й за радянських часів це вже почалося:

18:07 (відредаговано)
+2
А книгу можеш презентувати окремо в розділі «Книги». У мене щось є в Бібліотеці фантастики — чи то «Утопія», чи «Місто Сонця»… Але то ж великий трактат! Там поки перечитаєш… Тому я й вирішив перекласти (з редактурою) цей стислий огляд! Для шукачів істини це корисно знати.
_чудово
10:00
+2
Хай-но може колись…

Випадкові Дописи