До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Козина епопея або суворі будні домогосподарки

Козина епопея або суворі будні домогосподарки

Притаскав як-то одного чудового ранку наш папулька домів руду козу і зі словами "її звати Манюня" одвів на постій у сарайку.Пійшли ми з донечкою подивить теє чудо зблизька, бо до цього тіко мимо припнутих на лужку бігали.Перше враження було від козиних очей, такі незвичні, зіниці цеглинкою, морда як у собак коллі, видовжена, роги, ого, які були роги, рожиська.Колись мене моя бабча з Полтавщини вчила корову доїти, та мені та наука не зайшла тоді, корівка була з характером і ше й я боялася, не навчилася я тоді тій справі.І ось воно сталося, треба робити те, чого не вмієш, це була неймовірна паніка, допомогла мотивація-дитині тре чистого, свіжого молочка.Десь близько року ходили з чоловіком вдвох по молоко, коза була вже доросла, норовиста і мої тупцяння та залицяння біля неї відчувала і відмітала на раз, отож батечко й робив їй усілякий театр з виставами аби я в цей мент набрала молочка.Але ж це того вартувало, молочко було дуже смачне, не магазинське, різниця велика, вершки напливали вже починаючи з третьої години після доїння, та й самим молочком радше наїдалися ніж напивалися, густе, солодке.Але порозумітися я з Манеї так і не змогла, не сприймала вона мене за «старшу козу» поки ми її не продали, отримавши від неї козенятко Флорочку.З цією було вже трошки легше.Молочка давала трохи більше двох літрів на день, а от козенят приносила кожен рік трійню, йой же ж клопіт, третього приходилося догодовувати з соски, потім шукати ті добрі руки для цапків, пристраювать десь у людей, перші роки то було все так не знайомо, мізки кипіли.А ше й як прозівала, та залишили в себе дві вагітні кізки, та вони мені обидвоє принесли по три козенятка ото попригорало тоді в мене, більше так не робила.Одна кізка доїться, друга підростає.Та то вже мо років із шість козиної практики було.За кожну можна випадків порозказувать і сміх і гріх.Марфушенька любила закриватися зсередини, мордою засуне щеколду і хоч плач о п«ятій ранку біля теї „пегасні“.

Ляля -перелякана, боїться геть усього, чужих людей, машин, просто самій пастися на лужку то не про неї, ото скількі на вигулі, стільки й голосить несамовито та з таким одчаєм, аж перед людьми соромно))
Манну кашу вже ж не варимо давно, то прийшлося опановувати науку готування йогуртів.Тре ж кудись 2.5 л молочка за день переробляти. Дуже смачні йогурти, сирок.А Лялюнька, сама найулюбленіша козюнька з усіх, шо були в нас, правда, Мушка підростає, та, взагалі,іграшкова і цілуватися полюбляє аж випрошує.
Висновок козиної епопеї такий-заводьте козу у випадку дуже сильної мотивації, бо про море-забудьте, про десь поїхати більш, ніж на півдня-забудьте, про солоденьке спання зраночку-забудьте.Вихідних нема, святкових днів-нема.Але є молочко-черешневе, полуничне, грушово-яблучне, анісове.
І нікому не вірте про вонюче козине молоко, то ганебний наклеп на козявок, якщо кізка доглянута і стоїть на чистій, духмяній підстилці, молочко ні в якому разі не буде пахнути.Хіба шо лободу не тре давати, бо тоді молоко не смачне, а от чистотіла трошки для профілактики, то норм. А. Ще. Кози, на відміну від корівок, ніколи не хворіють на туберкульоз, НІКОЛИ!!! в них шалений імунітет проти цієї зарази,і той імунітет є і в їхньому молочку, коли маєте алергію на коров»яче молоко, то це теж"+" в карму козочкам,їхнє молочко не призводить до алергії і взагалі, своїм составом, воно саме наближене до грудного молока.

+3
177
RSS
20:12
+2
Таню, вітаю! Такий гарний життєвий допис. Колись і я пас в дитинстві (1953-58 рр.) Козу. Така вреднюща була, все норовила забігти в сусідський город. Та мекала. Такі гарні у вас козині імена, особливо «Ляля».
От питання: а чим ви годуєте кізок узимку? Почім продаєте молоко та йогурти?
20:26
+3
Сіно, кашку з висівок, дерть, хлібчик, яблучка, бурячок, капустка.Молоко і йогурти не продаю, ми втрьох самі управляємось з поїданням смакоти))
Мої козюньки всі були умняшками.
20:15
+2
А ще ось, Таню, розмісти тут фото кози. Здається, воно буде першою світлиною домашніх тварин у нас на СВІТОЧІ.
20:32 (відредаговано)
+3

Ляля маленька, Марфушенька більшенька.
20:35
+3
Ага, ага:

Висновок козиної епопеї такий-заводьте козу у випадку дуже сильної мотивації, бо про море-забудьте, про десь поїхати більш, ніж на півдня-забудьте, про солоденьке спання зраночку-забудьте.Вихідних нема, святкових днів-нема.

_сміюсь _сміюсь _сміюсь
Не мала баба клопоту, то купила порося ©
20:42
+2
Коли я був малим, то час від часу спостерігав, як у нас або на Подолі, або на Куренівці місцеві «куркулі» пасли кізочок просто на газонах чи галявинах у парку.
_сміюсь _сміюсь _сміюсь
Дякую, згадав дитинство.
А ще, коли наша донька була зовсім малою, і ми їздили відпочивати на базу відпочинку в Козині, то там водили її до місцевої жінки, щоб поїти свіжим козиним молочком. Люся попервах не хотіла його пити. Але те молоко мало незвичайний блакитний відтінок… тоді я їй сказав, що ця коза виробляє не молоко, а спеціальне «козине какао». Тільки звичайне какао світло-брунатне, а «козине» — блакитне. Тоді Люся стала його пити ще й як!..
04:31
+3
От про це я й забула написати, парне козине молочко має дуже цікаву властивість, перші 2 години після доїння воно бактерицидне, тобто вбиває всі мікроби, тому його й рекомендують пити парним і скільки подужаєш.
А Ви, пане Тимуре, ще той «Макаренко»))Ти бач як дитинку заохотили, без заставлянь і нервів.
09:48 (відредаговано)
+2
Я не «Макаренко», я всього лише письменник…
ТЛ - ЗПУ
«Золотий», щоправда, але це вже деталі…
_соромлюсь
20:46
+3
Друже Тимуре, зате крім вітамінного молока ще є й спілкування. А погладити козу? Та це справжня козотерапія! Можна записувати в чергу.
На жаль, козотерапія не всім підходить. Була я цього року на відпочинку, то там був зоокуток для дітей. І кози теж були. Тільки чорні та кучеряві. Я таких перший раз бачила. А ласкаві які. Мало з-за огорожі не повистрибували, так хотіли всі щоб їх
погладили. Погладила я одну чи дві кізки, а потім до вечора чухалася і пчихала.

21:28 (відредаговано)
+1
_шкодую У мене з 12 років алергія на будь-яку шерсть тварин, отож це не для мене _шкодую
Вау!!! _браво
Який колоритний, живий і життєвий опис. Аж запахло тим теплим молочком. Я колись свою алергію козячим молоком вилікувала.
04:32
+3
Дякую за відгук.
21:01
+3
А я додам, що мої діти любили слухати, як я їм розказував казку ПРО КОЗУ-ДЕРЕЗУ. А тепер онуки слухають і переповідають самі, навчаючись мові: «Став дід на воротах у червоних чоботах: Кізонько моя мила! Кізонько моя люба!»
22:14 (відредаговано)
+2
Казка:



Пісня:

04:33
+3
Ага, це життєва правда про козячу поведінку.Завжди мають вигляд недолюблених, як їх не балуй))
21:34
+1
Принагідно згадав епохальний кліп OT VINTA:

23:56
+4
Тетяна, вітаю з першою публікацією на Світочі!

Ви мабуть створювали допис у старому Ворді і тоді копіювали на сайт. І тому получилося, що в багатьох місцях (переважно після крапки) немає пробілів. В такому випадку краще текст з Ворда спочатку копіювати в Блокнот, а тоді з Блокнота вже на сайт. Таким чином очиститься зайве форматування тексту і все має відображатися правильно.
Також при створенні допису бажано додавати картинку в полі «Картинка для привернення уваги».
Буду вдячний, якщо Ви відредагуєте цю публікацію у відповідності з рекомендаціями вище. Якщо щось не получиться можете задавати запитання тут або мені особистим повідомленням.
В такому випадку краще текст з Ворда спочатку копіювати в Блокнот, а тоді з Блокнота вже на сайт.

Але при цьому ще необхідно простежити, аби у внесеному до Блокноту тексті перед кожним абзацом стояв додатковий пробіл. Інакше в публікаціях не буде інтервалів між абзацами.
04:41
+3
Дякую.
Так, цей текст скопійовано і перенесено, доволі спонтанно все вийшло, перепрошую.
Не бачу функції «відредагувати».
Шукайте «жовтий олівець» вгорі-праворуч!

14:20
+3
Ой, Таню, та ти вже спромоглася відредагувати допис. І навіть зуміла поставити КАРТИНКУ ДЛЯ ПРИВЕРНЕННЯ УВАГИ. Я цього всього вчився значно довше. Всі свої дописи я тепер перепускаю через БЛОКНОТ.
На компі шукаю ПРОГРАМИ-СТАНДАРТНІ-БЛОКНОТ.

Випадкові Дописи