УВАГА!   З 1 лютого діяльність спільноти "Світоч" переноситься в Telegram.

Сайт буде доступним ще довгий час, проте без нових публікацій.
Підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями на нашому Telegram-каналі @svitoch_in_ua

Розібратися як користуватися Телеграмом або створити власний канал для подальшої участі в спільноті "Світоч" можете за ІНСТРУКЦІЄЮ. З правилами участі можете ознайомитися тут.

Якщо у Вас є якісь запитання, задавайте їх в групі підтримки в Телеграмі тут.

Складнощі вибору

Складнощі вибору

В одному з коментарів до моєї «етологічної» статті "Сила гомеостазу" Анатолій Висота написав: «Якби бажання збереження стабільного й безпечного стану (= синиці в руках =СР) було тотальним, то жоден мисливець нічого ніколи б не вполював. Бо кожне полювання несе ризик, що вполюють мисливця. Схоже, що комплексу СР протистоїть ПОТРЕБА ЗМІН (ПЗ): треба ворушитися, бо наближається зима». За цими простими словами, як це часто трапляється з другом Анатолієм, ховається дуже глибока… навіть глибинна проблема: всім живим істотам загалом (і людині зокрема) дуже важко робити життєвий вибір — але хоч як це важко й ризиковано, обирати доводиться… Про це й поговоримо.


Щоб ти жив в епоху змін!!!

(Найнегативніше побажання у китайців)


З матеріалу «Сила гомеостазу» прямо випливає, що перед будь-якими живими організмами (і людина тут не є виключенням) повсякчасно стоять два діаметрально протилежні завдання:

  • підкорюючись гомеостазу, якнайкраще відповідати старим стабільним умовам — доки вони стабільні;
  • підкорюючись страху знищення в період нестабільності, якнайкраще відповідати новим змінним умовам — коли вони зміняться.

Легко бачити, що для життя в старих і нових умовах організму потрібні різні якості — нерідко протилежні. Наприклад, життя в умовах розжареної сонцем пустелі потребує наявності систем ефективного охолодження організму та вміння запасати вологу, тоді як життя в умовах крижаного холоду потребує вміння якнайкраще зберігати тепло. Для ведення нічного способу життя гострий зір не потрібен, якщо ж спосіб життя денний — наявність гострого зору навпаки має вирішальне значення.

Як може одна особина суміщати в собі протилежні якості? Найшвидше — ніяк: кожен конкретний організм якнайкраще пристосований для ведення певного способу життя за цілком певних умов. При цьому ті організми, які максимально відповідають зовнішнім умовам, активно розмножуються, відвойовують нові ареали проживання за рахунок витіснення видів-аутсайдерів. Зате коли умови життя різко змінюються, вчорашні організми-лідери здають позиції (аж до повного вимирання), зате хтось із вчорашніх аутсайдерів навпаки починає активно розмножуватись.


Таким чином, життя на Землі зберігається за рахунок розмаїття його різновидів.


Щодо людства, то воно переживає не стільки біологічну, скільки соціальну еволюцію, темпи якої значно вищі. Міжвидовій конкуренції в дикій природі тут відповідає змагання між собою країн, народів, окремих класів, соціальних груп і прошарків населення, а також окремих родин. Результатом є динамічний розвиток суспільства.

В основі зазначених соціальних «перегонів» лежить мінімальна соціальна комірка суспільства — сім'я. Звісно, поряд з сімейними комірками діють також одинаки (розлучені, овдовілі, принципові холостяки, незаміжні дівчата, відлюдники та ін.), але все ж таки коли йдеться про комірку суспільства, то мається на увазі саме сім'я в мінімалістичному варіанті з двох поколінь: 

(чоловік + дружина) + діти

Соціальні ролі, а отже й навантаження на окремі компоненти такої мінімалістичної сім'ї (особливо якщо йдеться про сім'ю традиційну) не є ні однаковими, ані рівнозначним. Діти — це взагалі змінний «довісок»: дітей може не бути загалом, потім (від народження принаймні до повноліття) вони не є рівноправними, а отже й несамостійні. Насамкінець, по досягненні повноліття діти поступово віддаляються від батьків, аж доки не утворюють власні сім'ї. Хоча буває, що дехто з «пташенят» занадто довго засиджується в батьківському «гнізді»… але це вже екстремальний варіант.

Якщо ж звузити сім'ю до її «ядра», то соціальні ролі (а отже й соціальне навантаження) теж різняться. Традиційно чоловік виконує функцію добувача ресурсів і тієї самої «кам'яної стіни», за якою ховаються всі інші — дружина з дітьми. Також традиційно інтереси чоловіка спрямовані назовні: він має якийсь «великий проект», ставить «зовнішню мету» (велику чи маленьку, близьку чи далеку), яку реалізує.

Натомість дружина традиційно опікується всім «внутрішнім»: «тримає» дім, виховує дітей, їй зовсім не обов'язково працювати — краще все життя сидіти «за кам'яною стіною» (чоловіком). Як там в старій радянській пісні? «Дом на бабушке моей — целых восемь этажей!» — на бабусі, а не на дідусі...

Зрозуміло, що за таких умов чоловіки мають значно вищий запас соціального маневру, ніж жінки. Провалився якийсь проект, мета виявилася недосяжною? Нічого жахливого — можна започаткувати інший проект, поставити іншу мету! Вже маківка лисіє, борода сивіє, а досі не одружився? Все гаразд, чоловік просто ще не нагулявся як слід! Посватався до дівчини, а вона дала відкоша, «піднесла гарбуза»? Ну що ж — завтра можна до іншої посвататися. Діти погано вчаться в школі? Ну, загалом-то, їх дружина виховує, а завдання чоловіка — зробити з дому «повну чашу»...

Для жінки в традиційній сім'ї все по-іншому. Вона створює один-єдиний «проект» — ту саму сім'ю. Головна мета для неї — вдало вийти заміж, а вже звідси «танцювати». А от за кого вийти заміж, хто достойний її руки та серця?.. О-о-о, це велика проблема і таїна за сімома печатками… навіть для самої жінки!!! Більш того — для неї насамперед!..

Вся біда в тому, що льодовикові періоди, падіння гігантських метеоритів та інші природні катаклізми, що кардинально змінюють клімат Землі й спричиняють масові вимирання багатьох видів життя, стаються все ж не настільки часто, як катаклізми соціальні. Наслідки ж останніх перевертають все суспільне життя догори дригом і змушують всіх членів соціуму, всі сім'ї жити за новими правилами. Це може бути що завгодно: війна, революція, зміна демократичного устрою автократією й навпаки… а також стихійні лиха — землетрус, паводок, неврожай, голод… Перелік можна продовжувати. 

Причому такі струси можуть статися в будь-який момент, та й ситуація може змінитися в непередбачуваному напрямі! Як поведеться той чи інший чоловік?! Програє він від раптової зміни ситуації чи виграє?! А наскільки успішним буде, якщо поточна ситуація навпаки довго не змінюватиметься?! Ось питання, на які жінка мусила б дати відповідь… якби тільки могла! Насправді ж перед нею щоразу виникає «рівняння з багатьма невідомими», яке не має однозначних вирішень через безліч змінних компонентів. І за великим рахунком, все, що може зробити жінка — це покластися на інстинкти чи на вищі сили. Хоча й вони не гарантують надійного результату: як-то кажуть, у Бога теж є почуття гумору — причому вельми своєрідне.

  • Припустимо, дівчину висватав «завидний наречений», у якого батьки «стоять як треба» і який є їхнім єдиним спадкоємцем. Життя може скластися щасливо — тоді жінка все життя проведе в достатку й матиме всі необхідні ресурси для виховання дітей. Але «фінансова імперія» може раптово розвалитися, тепер вже не наречений, а законний чоловік піде по світу голим та босим… а слідом за ним і жінка з дітьми!..
  • Дівчина може пов'язати свою долю з «ботаном», який вже без п'яти хвилин геній, у якого в планах відкриття, що змінить світ і принесе величезний дохід... Але нерідко генії на все життя лишаються в статусі «невизнаних», тоді вони перетворюються або на зануд з великими претензіями, або на заздрісників, або на дрібних капосників...
  • Дівчина може стрибнути в обійми «хулігана», якій не дозволить нікому образити ні себе, ні її, ні їхніх діточок, який вигризе й вирве своє, всіх розкидає й розштовхає... Але хулігани часто хоч і живуть яскраво, проте ризикують або рано померти (і далеко не завжди своєю смертю), або потрапити за ґрати, або перетворитися на алкоголіків чи наркоманів...
  • Дівчина може зійтися з «веселуном», який а словом до кишені не полізе, який завжди розсмішить, підбадьорить... Але ж веселун може виявитись пустопорожнім балаболом...
  • І таке інше — варіантів безліч!

А найгірший варіант — це загалом не вийти заміж!!! О-о-о, для сім'ї традиційних поглядів це трагедія. Доросла дочка перетворюється на об'єкт для постійних нагадувань, що «біологічний годинник цокає», що час «виконати обов'язок перед природою» і т.ін. Це змушує дівчину остаточно замкнутися, завести собі улюблену кицю й назавжди зависнути на шиї батьків старою дівою. Жах, та й годі...

Трохи кращий (хоча теж не завидний) варіант — т.зв. РСП, що є російською абревіатурою «разведенки с прицепом». Єдиний плюс для такої жінки полягає в тому, що «обов'язок перед природою» вона вже виконала, дитину (дітей) в будь-якому разі народила. Але в іншому...

Натрапивши на РСП, чоловік побоюється (часто небезпідставно), що Купідон біля них і близько не пролітав, отож жінкою керує тривіальний розрахунок, як би вичавити з нього (з чоловіка) якнайбільше ресурсів на себе, білу і пухнасту, так і на свою дитину (чи на дітей). До того ж, в природних умовах вихованням чужих дітей зазвичай займаються омега-самці: тоді самка вагітніє від альфа-лідера, сім'я ж утворюється суто для виховання нащадків — навіть не своїх...  Таким чином, виховання дитини (дітей) РСП автоматично грає на пониження видимого статусу (рангу) чоловіка — а це не кожен стерпить.

Можливий також інший варіант, при якому постраждає вже не чоловік зі своїм чоловічим ego, а дитина. Щоб довести свою любов до чоловіка, жінка може махнути рукою на свій «причеп», завести нових дітей від нового чоловіка, які й стануть їхніми улюбленцями. Що ж, недарма в фольклорі багатьох народів повно казок про «бідолашну пасербицю» чи «нещасного пасинка»...

В будь-якому разі, в традиційному суспільстві з традиційним розподілом ролей в сім'ї дівчина або жінка змушена робити значно складніший, неоднозначніший вибір, ніж чоловік. При цьому якщо вибір виявився невірним, то жінка сплачує за свою помилку значно вищу ціну, ніж чоловік. Саме з цієї причини про сімейні негаразди (а тим паче нещастя) жінки волають значно частіше й гучніше, ніж чоловіки. З іншого боку, оточення сім'ї (і близьке, й далеке) теж полюбляє обговорювати з усіх можливих і неможливих позицій «лиху жіночу долю», тоді як на нещастя чоловіка дивиться значно прохолодніше: ну, помилився… ну, молодий та дурний був… ну, з ким не буває!.. Якось воно та й буде.

Втім, все сказане вище стосується традиційних суспільств із традиційними поглядами та розподілами ґендерних ролей. Однак людство пережило ХХ століття і вже вступило в ІІІ тисячоліття, а цей історичний період настільки потужно переламав і перемолов усі традиції, що від них вже мало що залишилось. 

Ось візьмемо хоча б Україну з її народом:

  • 1914-1918 — І Світова війна
  • 1917 — Українська революція
  • 1918-1921 (1922) — російсько-українська та польсько-українська війни
  • 1921-1922 — перший Голодомор
  • кінець 1920-х — початок колективізації
  • 1932-1933 — Великий Голодомор
  • 1937-1938 — Великий Терор
  • 1939-1945 — ІІ Світова війна
  • 1946-1947 — третій Голодомор
  • початок 1950-х — нарощування нової хвилі терору
  • друга половина 1960-х, початок 1970-х — репресії проти «шістдесятників»
  • 1985 — початок дивного процесу «Perestrojka»
  • 1989 — перші масові радянські страйки, Революція на граніті
  • 1991 — крах СРСР, початок існування Незалежної України
  • 1998 — велика криза
  • початок 2000-х — нарощування протестного руху
  • 2004 — Помаранчева Революція
  • 2008-2009 — велика криза
  • 2013-2014 — Євромайдан
  • після 2014 — російсько-українська війна

Не те щоб після усіх цих потрясінь від старих традицій каменя на камені не лишилося… але вони значно трансформувалися, традиційні ґендерні ролі значно змістилися і змінилися. Адже під час кожного соціального струсу з перелічених вище змінювалися вимоги як до всіх людей загалом, так і до чоловіків і жінок (в ґендерному плані) зокрема.

Насамкінець, жінки в масовому порядку припинили «сидіти за чоловіком, як за кам'яною стіною», вони тепер нерідко виявляють значно більшу суспільну активність, ніж чоловіки, активно йдуть в бізнес, в армію і т.ін. — причому нерідко досягають більших успіхів, ніж чоловіки. З іншого боку, чоловіки тепер значно частіше й активніше займаються домогосподарством, вихованням дітей тощо. І навіть якщо жінка опиняється в непривабливій ролі РСП, то може ростити своїх дітей вже самостійно або за допомогою інших родичів зі свого боку — але без традиційного пошуку чоловіка. Дивуватися подібним змінам не варто — навпаки, було б дивно, якби подібні зміни не настали...


В будь-якому разі, могутні суспільні катаклізми та кризи попереду ще будуть, і людство зустрічатиме й «розрулюватиме» їх, перебуваючи значною мірою в трансформованому стані. Лишається сподіватися, що з цими новими викликами люди впораються ще успішніше, ніж з колишніми. Адже ціна тотального програшу людського суспільства в цілому може бути… непомірною. Якось не хочеться, щоб для наступної розумної цивілізації люди стали тим же самим, чим для нас є тепер динозаври...

Але якщо виживемо в як в цю епоху змін — честь нам і хвала! Бо це означатиме, що ми спроможні жити й боротися далі!..

+3
225
RSS
03:36
+1
_підморгую Як і було обіцяно, ось ще одна етологічна стаття! _підморгую
13:59
+2
Чимала і грунтовна стаття. Вже читаю…

Випадкові Дописи