УВАГА!   З 1 лютого діяльність спільноти "Світоч" переноситься в Telegram.

Сайт буде доступним ще довгий час, проте без нових публікацій.
Підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями на нашому Telegram-каналі @svitoch_in_ua

Розібратися як користуватися Телеграмом або створити власний канал для подальшої участі в спільноті "Світоч" можете за ІНСТРУКЦІЄЮ. З правилами участі можете ознайомитися тут.

Якщо у Вас є якісь запитання, задавайте їх в групі підтримки в Телеграмі тут.

Путін очима психіатра

Путін очима психіатра
Джерело матеріалу:

«Він не здатен співчувати». Путін очима психіатра


У 2014 році, коли Росія анексувала Крим, розв'язала війну в Донбасі і почала сваритися з усім світом, виникла хвиля публікацій, в якій нерозсудливість зовнішньої політики Кремля стали пов'язувати з психічною хворобою Володимира Путіна. Цитували Ангелу Меркель, яка сказала Бараку Обамі, що Путін «втратив зв'язое з реальністю», з'явилися міркування про те, що президент Росії є "неврівноваженим психопатом".

Падіння рейтингу Путіна в 2018 році змушує експертів говорити, що ситуація повертається до 2013 року і необхідна нова зовнішньополітична авантюра для того, щоб мобілізувати народ навколо Кремля. Жарти Путіна про ядерну війну тривожно звучать в цьому контексті.

«Я писав чотири роки тому, що все це нагадує „Повелителя мух“, — нагадує політолог Олександр Морозов. — І психологи це бачать. Путін поводиться як 14-річний, а ті, які сидять в залі та іржуть, як 11-річні. Тобто все це інфантильно. Повністю проявлена структура мислення: здорова людина сказала б: „Ви вдарите першими, ми відповімо, і ми всі потрапимо в пекло“. Це була б відповідь, що позначає авторство „дорослої людини“, яка усвідомлює загальну відповідальність, мислить себе на світовому майданчику лідером однієї з великих країн. Але перед нами людина, яка відповідає: „Ви вдарите, ми відповімо, і ми потрапимо в рай“. Нічого більше не потрібно, ніякого аналізу, тут все прозоро, як сльоза».

Американський психіатр, професор Каліфорнійського університету Джеймс Феллон, що вивчає як диктаторів, так і видатних злочинців, знайшов в їхній свідомості чимало схожих рис. Серед них балакучість, зарозумілість, чарівливість, безпардонна брехливість, підступність, бездушність, відсутність почуття провини, безвідповідальність, імпульсивність, гіперсексуальність (або, навпаки, асексуальність). Багатьох вирізняє жахливий художній смак, садизм, неймовірний нарцисизм, чудова пам'ять, неприборканий апетит і хтивість. Про свої висновки професор Феллон розповів в бестселері «Психопат зсередини: подорож невролога в темну зону мозку».


Особливий інтерес у американського психіатра викликає Володимир Путін. У березні Джеймс Феллон виступив в Нью-Йорку на конференції PutinCon з доповіддю «Усередині путінського мозку».

Про свої спостереження професор Феллон розповів Радіо Свобода:

— Звісно, не у всіх диктаторів сексуальні проблеми, і не всі вони садисти, але у більшості є ці риси, особливо нарцисичні: перебільшене уявлення про власну важливість і впевненість у власній обраності. Й ті ж риси ми відзначаємо у психопатів і у людей з нарцисичним розладом особистості. Але тут потрібно відрізняти присутність певних рис і наявність психічного розладу. Людина може мати психопатичні риси, але не бути психопатом.

— Чи можна сказати, що в характері будь-якої людини присутні психопатичні риси?

— Ні, це не так. У більшості людей немає подібних рис, які проявлялись би протягом усього їхнього життя. Тут же йдеться про сталість. Людина може бути нарцисом, але не страждати нарцисичним розладом особистості, тому що люди з цим захворюванням не розуміють, що вони психічно хворі. Вони не бачать нічого неприпустимого в своїй поведінці. Я не думаю, що Путін страждає на нарцисичний розлад особистості, але у нього багато нарцисичних рис характеру, і при цьому він прекрасно віддає собі звіт у своїх діях, це свого роду гра. Люди, які страждають на психопатію, впевнені, що їхня аморальність і безсердечність абсолютно нормальні та прийнятні. І тут ми приходимо до другої великої відмінності між психопатом і соціопатом. Соціопатів, як правило, об'єднує те, що вони отримали якусь психологічну травму в дуже ранньому віці, до 10 років. Можливо, в дитинстві над такою людиною знущалися або били і принижували, і вона озлоблена на весь світ. Такими є багато хто з терористів. На чолі терористичної групи може стояти психопат, але його підручними стають соціопати, молоді люди, які відчувають, що вони лузери, що світ над ними поглумився і вони мають йому помститися. Ось цей тип поведінки схожий на путінський. Я не готовий сказати, що Путін повною мірою соціопат або страждає на інший розлад особистості, але очевидно, що у нього є почуття місії, яке трансформується в націоналізм, і, хоча він не співчуває народові щиро, він розуміє, чого люди хочуть. Окремо все нормально, але комбінація таких рис стає патологією. У Путіна є всі риси не психопата, але соціопата.

— Чи може психіатр ставити діагнози політикам, які не спостерігаючи пацієнта?

— Це дуже важливе етичне питання. Психіатр може поділитися з громадськістю своїми поглядами, але неетично висловлювати думку, якщо він не спостерігав пацієнта особисто. В Америці це називають «Правилом Ґолдвотера». У 1964 році, коли Баррі Ґолдвотер балотувався в президенти, психіатри та психологи заочно оголосили, що він не годиться на цю роль, і це позначилося на результатах виборів. Такого ж висновку недавно дійшла група психіатрів, яка оголосила в Єльському університеті, що Дональд Трамп психічно хворий і не може обіймати свій пост. Вони були прихильниками демократів, отож це політична заява. Такі діагнози ставити неетично, тому на початку свого виступу на конференції я підкреслив, що не можу цього робити. Пацієнта слід аналізувати. Потрібно провести з Путіним кілька днів і зробити психічний аналіз. За поведінкою важко судити, адже психопат, соціопат і той, хто страждає на нарцисичний розлад, поводяться однаково, і діагноз не можна поставити по книгам про пацієнта або його публічним виступам, не спілкуючись із ним. Я працював з правозахисною організацією з приводу Асада, я знаю багатьох сирійських опозиціонерів і колишнього педіатра Асада, і завдяки їм я дізнався, що у нього діагностували нестійкий розлад особистості, це не те, що психопатія або соціопатія. Про Путіна я розпитував Гаррі Каспарова, Віктора Ющенка, Машу Ґессен, колишнього прем'єра Чечні й багатьох інших — хтось із них зустрічався з Путіним, але ні в кого не було можливості вивчати його, аналізувати, як це робить психіатр. Путін поводиться як соціопат, але ми не знаємо, що він думає насправді. Проблема в тому, що жодного професійного аналізу психіки Путіна не існує.

— Однак ми можемо робити висновок про те, що в його характері є риси, які властиві людям з психічними захворюваннями?

— Так, якщо судити за його поведінкою, у нього більше таких рис, ніж у пересічної людини. Але не тільки у нього: у всіх успішних харизматичних лідерів такі риси є. Без них не обійтися, без них неможливо цілодобово протягом багатьох років утримувати владу. Таким правителям, як Путін, доводиться плекати ці риси. Причому якісь із них можуть бути вродженими, а якісь вироблені для того, щоб не втрачати пильність. І я зовсім не засуджую Путіна за це. Не подумайте, що я говорю: «А, то це всього лише якийсь соціопат»...

— У нього багато шанувальників, в тому числі й на Заході.

— Я теж в якомусь сенсі захоплююся ним як соціопатом. Пройдисвіти взагалі подобаються, і вміння Путіна запудрити всім мізки викликає захват. Я не думаю, що він страждає на розлад особистості, він прекрасно віддає собі в усьому звіт. У нього було важке дитинство, його принижували, і звідси в ньому соціопатичні риси. Але не можна плутати соціопата і психопата. Генетична схильність до психопатії посилюється приниженнями, перенесеними в дитинстві. У разі Путіна ми можемо тільки гадати, тому що не можна провести його психоаналіз, зробити сканування мозку і так далі.

— Що ж вас в ньому захоплює?

— Те, що він так яскраво і настільки довго демонструє соціопатичні риси. Його харизма базується на тому, що в якомусь сенсі йому на все наплювати. «Все буде так, як я хочу, і вам доведеться з цим змиритися». І така бравада приваблює людей, це і називається харизмою. Але у всьому цьому є і зворотний бік, про який воліють не згадувати, бо він неприємний, але очевидний для біолога і невролога. Я багато говорив з російськими людьми — від Хелен Міррен до Бурбуліса — про те, що таке Росія. І тут потрібно звернутися до епігенетики. Існує радянська проблема, але вона випливає із царської проблеми — 300 років під керівництвом деспотичного режиму. Постійне насильство, приниження, страх, стрес, перенесені в дитинстві, змінюють геном, і, дорослішаючи, людина не просто звикає до насильства, але і в якомусь сенсі його потребує. Епігенетики виявили, що багато хто з нащадків людей, які століттями перебували в рабстві, схильні до насильства значно більше, ніж ті, у кого не було предків-рабів. Інший приклад: голод в Нідерландах і Швеції наприкінці Другої світової війни вплинув на нащадків тих, хто його пережив. Онуки тих, хто пережили голод, страждають на ожиріння, більше курять, і у них частіше зустрічається діабет другого типу. Третій приклад: онуки людей, які пережили Голокост або вірменський геноцид, — у них ті ж нічні жахи, що і у їхніх предків. Таким чином епігенетично переналаштовується мозок. Тепер повернімося до Росії. Чому такий популярний Путін? Тому що він пропонує саме те, що потрібно людям, яких сотні років гнітив спершу монархічний, а потім радянський режим. Зрозуміло, що в Росії цей висновок багатьом не сподобається, але так виглядає успіх Путіна з точки зору неврології. Це обумовлено епігенетично: люди, що піддавалися насильству, не можуть жити без сильної руки, без диктатора. Коли дивишся ззовні, це здається патологією. Але з точки зору епігенетики Путін підходить для Росії, тому що у людей, які пережили століття гноблення, сформувався потяг до тиранії. Я не сумніваюся в тому, що результати виборів сфальсифіковані, але ж люди все одно голосують за нього, він справді популярний. Я зовсім не звинувачую народ. Неможливо звинувачувати нащадків рабів на американському континенті в тому, що вони вдаються до насильства — це спосіб вижити. Безжальний світ генетично це зумовив. Те ж саме і в Росії. Століття тиранічного контролю призводять до такого ефекту. Путін зазнавав насильства в дитинстві, а згодом почувався зрадженим, в точності як Гітлер; таке відчуття покинутості у багатьох виникло через розпад СРСР.

— Якби у вас виникла можливість зустрітися з ним і поговорити як психоаналітик з пацієнтом, про що б ви запитали?

— Я б перш за все розповів йому те саме, що сказав вам. Пояснив, як я розумію його, як пояснюю його бездушність, його зневагу до чесності виборів. Він вважає, що чинить вірно, бо народ цього хоче. Можливо, він і має рацію? Але при цьому я запитав би, що він думає про те, як його сприймають люди, що живуть поза межами Росії, люди, які помічають цей його патологічний нарцисизм? Я б розпитав його про приниження, які він пережив у дитинстві в Петербурзі, поцікавився, чи вважає він їх схожими на те приниження, якого зазнав Радянський Союз в 1991 році? Він виглядає як людина, взагалі не здатна до співчуття. Звісно, в цьому немає нічого незвичайного: багато які нормальні люди не виявляють емоцій. Але люди з психічною патологією теж: нарцис і психопат нездатні співпереживати. Цікаво, чи вважає сам Путін ці свої риси нормальними. Важливо зрозуміти, як він сам оцінює своє емоційне життя. Ось просте запитання: чи вважає людина прийнятним вбивство? Наприклад, я вважаю, що маю право вбити людину, яка вдерлася до мене в дім і загрожує моїй дружині і дітям. Питання не в тому, що вбивство погано як таке, а в тому, за яких обставин воно виправдане? Можлива така відповідь: «Якщо хтось загрожує моїй країні, я маю право його вбити». Я б ставив такі запитання, щоб зрозуміти, в якому місці його уявлення про мораль, про правосуддя переходять допустимі межі. Звісно, він не скаже, що готовий вбивати, бо відчуває бажання полювати на людей, але він може сказати: «Я вважаю, що маю право вбивати зрадників батьківщини».

— Ви маєте на увазі отруєння Скрипаля?

— Звісно. Торік я виступав в Королівському товаристві в Лондоні разом з колишнім лідером джихадистів. І він розмірковував про те, за яких обставин можна вбивати людей. І, поки ми сперечалися, я згадав Ісаю Берліна. У нього був дуже цікавий погляд на це. Він вважав, що будь-який диктатор (це, звісно, було ще до Путіна) або тиранічна система використовують політичні ідеї, сформульовані Жозефом де Местром. Звісно, мій співрозмовник, молодий терорист, ніколи не чув імені Жозефа де Местра, але погодився зі мною, коли я йому все пояснив, і сказав, що це відповідає його уявленням про справедливість.

При зустрічі з Путіним я б поцікавився, що він думає про Жозефа де Местра. Напевно він знає це ім'я: адже Жозеф де Местр багато років був Сардінським посланцем в Росії. Якби я аналізував Путіна, я б запитав його, що він думає про те, як Жозеф де Местр виправдовує тиранію, так звану «сильну руку», диктатора, який залишається диктатором, навіть якщо обраний демократичним шляхом.

Дмитро Волчек

+2
215
RSS
19:48
+2
_чудово Оцінка професіонала завжди цікава! _чудово
20:41
+2
Написано: пройдисвіти взагалі подобаються А чому?
Це окреме етологічне питання, що заслуговує на окрему «етологічну» статтю!
_вибачаюсь _вибачаюсь _вибачаюсь
Потерпи хоч би до завтра, бо я вчора весь день писав "Складнощі вибору", сьогодні півдня витратив на переклад цього матеріалу — бо Радіо Свобода чомусь не подбало про український варіант… Давай я сьогодні попрацюю над вечерею, потім вночі над епопеєю, а вже завтра напишу про пройдисвітів!..
21:13 (відредаговано)
+2
А втім… Стривай-но!!! Про привабливість пройдисвітів, «бунтарів», «хуліганів» та ін. з точки зору етології я вже писав у матеріалі "Закон Парето і псковські школярі". Перечитай цей матеріал. Якщо запитання залишиться — гаразд, тоді напишу нову статтю!
_вибачаюсь
Ти ж зрозумій, що мені теж трохи образливо. Бо пишеш матеріал цілий день, потім ти пишеш камент, що матеріал "ґрунтовний" і лайкаєш його. Дзвінка Сопілкарка теж лайкає. А обговорення як такого нема… То чи варта шкурка вичинки?!
17:16 (відредаговано)
+2
До речі, ось тобі ще один мій матеріал «Хто кого?», де розбирається спосіб підвищення власного видимого рангового потенціалу за рахунок нібито безглуздих, зате яскравих вчинків! Саме тому пройдисвіти й запам'ятовуються, друже…
22:20
+2
Друже, та не реагуй ти на кожне моє запитання! Творення ЕПОПЕЇ важливіше.
22:32 (відредаговано)
+2
Ти ж ставиш серйозні запитання! Отже, мабуть, ставиш недарма — отож треба комусь відповідати… Бо потім ти ж сам і пишеш з видимим розчаруванням, що тобі ніхто не відповів, що запитання проігнорували.
_шкодую _шкодую _шкодую
А відповісти двома реченнями на серйозне ґрунтовне запитання не вийде. Бо воно справді важливе.
20:59
+2
Та добре, друже. Просто жаль твій дорогоцінний час…
13:31
+2
Неймовірно цікава стаття, дякую за переклад українською. Часто вдома розмовяємо на цю тему, адже вона зараз актуальна. Я теж вважаю що Путін соціопат і соціопатія розвивається в нашому суспільстві, а це плачевно.

Випадкові Дописи