До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Про вибір дорослої людини

Про вибір дорослої людини
Джерело матеріалу:

Вибір — це міф. Від того, в яких умовах ми ростемо, у нас змінюється інтелект, словниковий запас і уявлення про наші можливості. Так, в цих рамках ми можемо щось зробити — й іноді навіть вийти за них. Але рамки все одно існують.


Дуже цікаво завжди розмірковувати про вибір дорослої людини. Ось, наприклад, порівняємо мене і деяку людину. Я народилася у відносно спокійний час у двох люблячих батьків. Інша людина народилася у байдужих батьків сьомою дитиною в розпал економічної і соціальної катастрофи. Я пішла в дитячий садок, де мене вчили грати в шахи, плести макраме і де до моїх послуг була купа книжок (і вдома теж). Інша людина пасла курей, її постійно били, вона голодувала і більшу частину часу була надана сама собі. Книг в її домі не було взагалі. 

Вибір — це міф

Я пішла в школу, зіткнулася із цькуванням і — частково завдяки батькам — мене перевели до іншого вчителя. 

Інша людина потрапила в рабство на два роки, де її били, принижували і майже не годували. Й її туди віддали її батьки, щоб не заважала.

Я виграла кілька олімпіад і наукових конкурсів, за підтримки батьків поступила в МДУ. Інша людина відрубала собі палець в дев'ять років, бо рубала дрова на всю сім'ю, в десять пішла працювати, в чотирнадцять в результаті травми втратила два передніх зуба, в сімнадцять років вивчилася на водія, в вісімнадцять пішла в армію.

Я в 22 роки була випускницею двох вузів, потанінською стипендіаткою і власницею квартири в Москві (батьки допомогли), з роботою у великій компанії і купою таких же друзів. Інша людина в 22 роки отримала кілька небезпечних травм і велику шкоду здоров'ю, працювала на важкій неінтелектуальній роботі з ризиком для життя. 

Це був її вибір?
А у мене це був мій вибір?

І — якщо ви запитаєте, звідки я так добре знаю історію іншої людини, і чи не була вона просто дурнішою за мене — ні. У нас із нею приблизно однаковий інтелект. І навіть генетика на 50% збігається.

Так, це був мій батько.

Вибір — це міф

Якби у мене була інша сім'я, можливо, я б не вчилася в МДУ, а пробивалася через десять училищ. Або відразу пішла в Оксфорд.

Від того, в яких умовах ми ростемо, у нас змінюється інтелект, словниковий запас і уявлення про наші можливості.

Так, в цих рамках ми можемо щось зробити — й іноді навіть вийти за них.

Але рамки все одно існують і значною мірою змінюють розстановку сил. На жаль.

Адріана Імж

+3
194
RSS
15:20
+2
Авторка довела свій аналіз до 22 років. Але в 22 роки життя у більшості людей не закінчується! Отож попри найневигідніші стартові умови, можна виходити за рамки й надалі — аж до самої смерті!..
_чудово _ангел _чудово
19:12
+3
Десь я дізнався, що тривалість життя людини лише на 7% залежить від спадкових генів.
Інша людина потрапила в рабство на два роки, де її били, принижували і майже не годували.

І — якщо ви запитаєте, звідки я так добре знаю історію іншої людини, і чи не була вона просто дурнішою за мене — ні. У нас із нею приблизно однаковий інтелект. І навіть генетика на 50% збігається. Так, це був мій батько.

За логікою опису життя іншої людини, вона в 25 років мала померти від отриманих в дитинстві болячок. Тоді виникає питання про люблячих батьків авторки. І звідки в домі неписьменного чоловіка взялися книжки для дитини? Може її вдочерили якість московські інтелігенти?
Можливо, її батько діяв методом «від противного»: типу, у мене книжок не було — зате у моєї дочки будуть!
_не_знаю
02:03 (відредаговано)
+2
Моєму татові теж «пощастило». Його розстріляний батько, за моїми прикидками, повинен був мати звання від капітана до полковника. Але від цієї людини й сліду не лишилося — у т.ч. в сім'ї. Його вітчим загинув на Фінській війні механіком-водієм танку — отже, в мирному житті він був трактористом-механізатором. Мама мого тата (моя українська бабуся) все життя працювала в квітництві, що в Лісниках під Києвом — там в начальстві були якісь люди, котрі знали, ким був її перший чоловік. Але вона все життя пропрацювала на землі. Тата теж привчила «тримати голову якнайнижче». До того ж, він все життя допомагав і матері, й молодшим сестрам.
_шкодую
Наймолодша з сестер (моя тітка) жила з матір'ю (моєю українською бабусею) в кімнаті 2-кімнатної комуналки на Куренівці. Нічого схожого на «бібліотеку» там навіть віддалено не було — так, саморобна книжкова поличка… До того ж, половину з її вмісту складали мої книжки — густо помальовані олівцями, подерті й понівечені. Батьки періодично відбирали у мене і книжки, й іграшки та везли туди, пояснюючи, що я мушу поділитися з двоюрідними братами. Все, що потрапляло до них — безнадійно псувалося. Іноді мені щось повертали, іноді ні…
_шкодую
А от мені тато книжки купував, ще й які! Коли народився я, мама сиділа зі мною в декретній відпустці, тато отримував 90 радянських рублів на місяць, з них ще виділялася допомога його матері й сестрам. Був ще мій єврейський дідусь — полковник у відставці. Але на фронті він завів, як тоді казали, ППЖ, від якої мав дитину, сплачував їй аліменти на повен зріст, потім також матеріально допомагав. А після смерті дружини (моєї єврейської бабусі) завів собі коханку, до якої навідувався аж до третього (останнього) інфаркту. Коротше, дідові було, куди витрачати гроші… І в принципі, це його особисті справи.
_не_знаю
Я до того, що жили мої батьки злиденно. Я пам'ятаю, що їхня вечеря могла складатися з тюльки, хлібу, цибулі й чаю з цукром. Тим не менш, тато цілеспрямовано збирав для мене книжки! Більша частина «Библиотеки приключений» початку 1960-х років чекала того часу, коли я піду до 4-го класу, тоді була видана мені на прочитання. Те ж стосувалося «Черных звезд» Володимира Савченка й іншої фантастики в твердій палітурці: ці книжки двоюрідним братам на Куренівку не віддавалися ні під яким виглядом, це було для мене! Були також деякі дитячі міні-серії, які я читав до школи і в початковій школі: 5-томник Корнія Чуковського, 4-томник Аркадія Гайдара, 5-томник Лева Кассиля… Як і видані окремими томами оповідання Біанкі, оповіді Бажова, ці книжки теж з дому не виносилися. І це теж батько для мене добув. Кондовий «пролетар», син кондової селянки, ага…
07:34 (відредаговано)
+3
У кожного своя доля і свій світ широкий — хіба ж це не так? Із книжок в нашій хаті був КОБЗАР. Частину з нього, наприклад, поему УТОПЛЕНА наша мати знала напам'ять. У 14 років ми з братом Олександром обмінялися подарунками — він мені книжку ГОЛОВА ПРОФЕСОРА ДОУЕЛЯ, а я йому. Зате у 15 років я зробив етажерку. На ній стояли підручники, лежали газети й журнали й кілька книжок. Усі шкільні канікули, а потім і студентські я був на заробітках. На всі дні народження рідним я купував і дарував книжки.

Випадкові Дописи