До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Ярлики успішності й НЕуспішності

Ярлики успішності й НЕуспішності
Джерело матеріалу:

Ні, не існує, розумієте, ніяких шаблонних критеріїв для людей. І натяки на лінь, неспроможність, дурість і безталання мене дратують. Це моральні ярлики, що заганяють людей в пастки сорому і провини. З яких вибиратися ще складніше. І мені, мабуть, треба зупинитися, бо гнів мій нескінченний. Але як же мене ось це ось все дратує!


Зараз полетять помідори. Червоні. Але я скажу. Мене бісить це тотальне розділення людей на діяльних і бездіяльних. Ці нескінченні ярлики успішності й не успішності. Ці заклики про дупу і диван. Мене дратують! Історії про успішних людей, які наперекір бурям і стрілам йшли, повзли, лежали в бік цілі. Перемогли, обтрусилися і знову побігли. Не ві-рю.

Це «мотиваційні» розповіді з дуже вибірковою оповіддю — висвітлити, що потрібно [і] промовчати про те, що не в тему. Це завжди напівправдиві історії. Ось прекрасна історія про Коко [Шанель], наприклад. Виросла в монастирі. Велика розумниця, не сиділа не очікувала, а боролася — і гляньте, що вийшло. А в інтерв'ю про себе Коко говорить: «Легенда живе довше, ніж правдива історія; реальність така дрібна, і люди завжди віддаватимуть перевагу замість неї прекрасному паразитові, ім'я якому — уява».

Я психолог і бачу багато талановитих, розумних, цікавих людей. Вони пишуть вірші, вишивають картини, малюють портрети, роблять приголомшливі фотографії, печуть торти, захоплюються садівництвом. Але не будують кар'єр. 

По-перше, вони не хочуть. Але навіть собі не можуть в цьому зізнатися. Це соромно. А має бути стадно. Бо в світі змагань, порівнянь і призів, твій талант і ти цілком оцінюються за рівнем доходу. Решта не береться до уваги.

По-друге. У людей різний емоційний старт. Не матеріальний, а емоційний. Різний і закладений не тільки в дитинстві. Різний баланс прибулої/вибулої енергії. І різний емоційний «залишок». Ті, хто дійсно може вставати і робити, давно вже встали і роблять. У них опор більше, ніж болю. Внутрішніх або зовнішніх. І обставин, і людей, які опинилися поруч. Це не применшує їхніх заслуг. Але пояснює. І розвінчує міфи про Мюнхгаузенів.

Бісить навішування ярликів і відповідальності на людей, позбавлених внутрішнього ресурсу. Людей, енергію яких жеруть психологічні захисти, що виснажують відносини, нескінченний стрес, як правило, навіть не усвідомлюваний. Люди з посттравматичним синдромом, про який вони знати не знають, але живуть з почуттям провини і сорому, за свою якусь там нереалізованість, по якій їх міряють діяльні антилопи.

Мене дратують міркування про силу волі. Немає ніякої сили волі. І ліні ніякої немає. Воля зростає на внутрішніх емоційних ресурсах. І тільки так. Або на шкоду їм.

Мене дратують знайки, умійки і встигайки, разом з їхніми гаслами.

«А ось я взяла себе в руки!»
Сідайте — п'ять. Отже, в руках була сила.

«Я стала працювати з психологом»
Прекрасно, отже, були на нього гроші й інформація, де знайти професіонала, а не папугу. 

«Мені попалася стаття, й я змінила своє життя»
Вам пощастило, зерно впало в підготовлений ґрунт. 

Я можу наводити нескінченні приклади. Тому, що немає, не існує, розумієте, ніяких шаблонних критеріїв для людей. І натяки на лінь, неспроможність, дурість і безталання мене дратують. Це моральні ярлики, які заганяють людей в пастки сорому і провини. З яких вибиратися ще складніше.

І мені, мабуть, треба зупинитися, бо гнів мій нескінченний. Але як же мене ось це ось все дратує!

Norvalade Tatiana

+2
223
RSS
18:22
+3
Можливо, авторка в чомусь і не права… Однак в тому, що з успішності, вимірюваної до того ж грішми, у нас зробили цілий культ — сумніватись не доводиться.
Гарна стаття для тих, хто навіть думати не хоче щоб встати з ліжка.
00:38 (відредаговано)
+2
Якщо маятник відтягнули ліворуч — він має гойднутися і праворуч на таку ж саму відстань.
_не_знаю
Якщо різноманітні коучі понавигадували мотиваційних технік — рано чи пізно мав би з'явитися психолог, який би сказав: «Усі мотивації туфтові, живіть, як хто хоче, не відриваючи дупи від дивану...»
13:04
+2
Але про емоційний ресурс сказано правильно.
06:13
+2
Зара серед молоді дуже поширено рекомендування друг другу книг і авторів які «прорвалися» на вершечок успіху… Трясця, чому мене заїдає скептицизм? Завжди йду шукати в мережі як живе(жив і закінчив) автор того чи іншого рекомендованого твору.
Результати тих пошуків іноді просто пригнічують.
авторів які «прорвалися» на вершечок успіху…

Тут варто зважати, що ті, хто дістався вершини успіху — це неймовірні везунчики. А ще пан Тимур виставив на Світоч гарну статтю з цього приводу.
14:45 (відредаговано)
+1
Це не стаття, а відео про «помилку тих, хто вижив» _соромлюсь
Якщо ж вести мову саме про статті, виставлені мною, то їх багато, зокрема:

А ще оце відео в розвиток теми піраміди Маслоу:
Піраміда Ділтса
_стежу
Як бачите, тема дуже непроста й розлога.
15:23 (відредаговано)
Трясця, чому мене заїдає скептицизм? Завжди йду шукати в мережі як живе(жив і закінчив) автор того чи іншого рекомендованого твору.

Бо Ви вже доросла жінка, ото й усе! Ви знаєте, що слава — це дим… А молоді люди цього не знають і (чого гріха таїти) часто-густо знати не хочуть.
_шкодую
Та чого там на молодь усе списувати?..
От, наприклад, завдяки тому, що ми з дружиною згадали в "Книзі Спустошення. 1939-1945" Чернівський бій, повністю викреслений з радянської історіографії того, що колись бундючно іменувалося «Великою Вітчизняною війною радянського народу проти фашистської Німеччини», а тепер називається значно скромніше — Німецько-радянською війною (одним з локальних військових конфліктів в рамках ІІ Світової війни), то громадськість Сумщини дуже зраділа! Вони видали на-гора першу письмову рецензію на цю нашу книжку (і таким чином, на нашу епопею як таку!), а також придбали й публічно засвітили декілька примірників цієї книжки.
А далі що?!
_здивований
А далі нас із дружиною запросили приїхати на Сумщину та виступити перед місцевою громадськістю. Але коли я повідомив, що ми — два інваліда, які живуть на українські пенсії й у яких нема особистого транспорту… у сумчан був шок! Вони були свято впевнені, що письменницьке подружжя Тимур і Олена Литовченки має власну автівку, на якій роз'їжджає Україною.
Зовсім як брати Капранови на своєму зеленому «вухані-ЗАПОРОЖЦІ»:

А коли я попрохав їх, щоб місцеві «багаті буратіни» (а там є заможні депутати) скинулися нам хоча б на квитки від Києва до Глухова й назад — весь їхній ентузазізьм вмить здувся. І навіть скайп-конференцію з нами досі не провели!.. А все тому, що в їхньому уявленні «справжні письменники» повинні мати свій особистий автотранспорт, яким би вони роз'їжджали Україною…
_вибачаюсь
Отож навіть цілком дорослі люди (не тільки юнаки) мають не надто відповідне реальності уявлення про письменницькі статки…
19:08 (відредаговано)
+2
А ще, за великим рахунком, згадана Вами молодь погано уявляє, хто такий письменник.
_сміюсь
Бо в їхньому уявленні, письменник — це такий собі "альфа-самець" на верхівці суспільної піраміди, який лише те й робить, що пожинає оберемки слави, які можна конвертувати в гроші… у величезну купу грошей, за які можна все життя купувати собі… красиве життя!..
Еволюція письменника
Насправді ж «письменник» — це такий діагноз. Це хвороба, яка в суспільстві чомусь вважається шляхетною. В основі будь-якого письменника лежить пристрасть до графоманії — тому «письменник пише… бо не може не писати». Різниця між графоманом і Майстром полягає в тому, що писанина графомана не цікавить нікого, окрім нього самого, тоді як творіння Майстра зачіпають таємні струни в душах тисяч і навіть мільйонів людей.
_вибачаюсь
Згадані Вами молоді люди цього не знають, не розуміють, не здогадуються про це… От і все.
_вибачаюсь
Можливо, в тому їхнє щастя. Бо вони не враховують, наприклад, що великий український письменник Іван Нечуй-Левицький, автор невмирущої, улюбленої багатьма поколіннями українців «Кайдашевої сім'ї» помер в добу Першої Української Республіки (2 квітня 1918 року) — себто, при настільки українській владі, яка тільки була можливою на той час! — в Дегтярівській богадільні (у «шпиталі для самотніх») без догляду…
02:29 (відредаговано)
+1
До речі, на тему прагнення молоддю успішності за будь-яку ціну є дуже весела короткометражка — "Selfie Cat":


_сильно_сміюсь _сильно_сміюсь _сильно_сміюсь
Класний мультик.

Випадкові Дописи