До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Коли ви думали, що я не дивився

Коли ви думали, що я не дивився
Джерело матеріалу:

1. Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, що ви повісили мій перший малюнок на холодильник, і я негайно захотів намалювати інший.

2. Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, що ви нагодували безпритульну кішку, і я дізнався, що правильно бути добрим до тварин.

3. Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, що ви зробили мій улюблений пиріг для мене, і я дізнався, що невеликі речі можуть бути дуже особливими речами в житті.

4. Коли ви думали, що я не дивився, я почув, що ви прочитали молитву, і я дізнався, що є Бог, з яким я міг завжди розмовляти, і я вчився довіряти Богу.

5. Коли Ви думали, що я не дивився, я бачив, що ви приготували страву і віднесли її другові, який був хворий, і я дізнався, що всі ми повинні допомагати і піклуватися один про одного.

6. Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, що ви витрачаєте свій час і гроші, щоб допомагати людям, у яких нічого немає, і я дізнався, що ті, у кого щось є, повинні допомагати тим, у кого немає нічого.

7. Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, що ви турбуєтесь про наш будинок і про все у ньому, і я дізнався, що ми повинні дбати про те, що нам дане і що нам важливе.

8. Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, як ви ставитеся до своїх обов'язків, навіть коли ви не дуже добре почуваєтесь, я зрозумів, що повинен бути відповідальним, коли виросту.

9. Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, як сльози текли з ваших очей, і я дізнався, що іноді деякі речі можуть завдавати болю, і це нормально — плакати.

10. Коли ви думали, що я не дивився, я опановував більшість уроків життя, які я повинен знати, щоб бути хорошою людиною, коли я виросту.

11. Коли ви думали, що я не дивився, я дивився на вас і хотів сказати:
«Мамо і тато! Дякую за всі речі, що я бачив, коли ви думали, що я не дивився!»

©Світлана Коміссарова

+4
249
RSS
16:32
+2
Вплив людини на людину відбувається щосекунди. І навіть тоді, коли нема візуального контакту. Ось Тимур пише книгу, колись хтось її прочитає й почухає потилицю…
18:00 (відредаговано)
+3
_стежу І не кажи, друже! _стежу
Мені буває дуже-дуже дивно дізнаватися, хто читає мої книжки і як на них реагує. Ось свіжий приклад. Одній із значно більш розпіарених, ніж я, українських письменниць порекомендували почитати роман «До комунізму залишалось років п'ятнадцять-двадцять». Типу того, що «почитай, що там Тимур накропав, коли ще був в сучасній українській літературі ніким і звали його ніяк».
_соромлюсь
Я закинув їй книжку «Апокаліпсис по-київськи» на цьогорічний Книжковий Арсенал. Ось що вона написала мені в лічку на Фейсбуці в липні:

Але я читач повільний, бо маю можливість тільки потроху на ніч і то зі самком, а не бігом-кругом.
Уже дійшла до того «сумашедшего» з гітарою… Трохи заскочена альянсом реального та вигаданого, бо чомусь вважала, що то документально-реалістичне _посміхаюсь Але це інтригує. Читаю далі! _посміхаюсь

А оце вже в серпні:

Нарешті я повернулася домів, брала з собою книжку Вашу, щоб уже ніщо не відволікало. _посміхаюсь
Дуже несподіваний для мене твір, тому читалося повільно, дуже багато розмов, образів, думок, різних планів, тож поки що перетравлюю… Ніяк не могла подумати, що Ви оберете для опису тих часів і тої трагедії такий ракурс.
Але як же важко було, мабуть, це все писати… Чомусь я ніяк не могла позбутися думки про автора, який все те через себе пропустив...

І оця ремарка після деяких моїх ретроспективних пояснень:

Навіть не знаю, що й сказати, хіба що — є тема для нового роману про хлопчика, його обіцянку забути і історію створення цього роману...

Повторюю, це реакція зрілої досвідченої письменниці, яка має розвинену фантазію й може уявити що завгодно. Вона така сама «Золота письменниця України», як і я — отже, сумарний наклад її книжок теж перевищив 100'000 примірників. Отже, популярна…
_не_знаю
І тим не менш, вона вже кілька місяців перебуває в стані «розпатланих почуттів», кілька місяців «перетравлює» прочитане. І досі не може уявити, як все це зібрав і склав до купи маленький радянський хлопчик, а написав звичайний радянський юнак…
_стежу
Розумієш, друже?.. Коли цей мій твір дивує читачів — це одне. Але коли він так само б'є наповал письменницю, яка перебуває в одній зі мною «ваговій категорії» — це дещо інше. І от цього вже я сам збагнути не можу.
17:33
+2
От тільки дуже часто діти бачать, що дорослі декларують на словах одне, а на ділі роблять зовсім інше. І це називається лицемірством. І лицеміри часто-густо досягають видимого успіху. Хоч і страждають від свого ж лицемірства…
_шкодую
Діти бачать все. Є така приказка:«Скільки дитину не виховуй, вона все одно буде схожою на тебе, тому виховуй себе».

Випадкові Дописи