До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Свобода бути собою

Свобода бути собою
Джерело матеріалу:

Бути самим собою — здавалося б, що [може бути] простішим?
Ага, а ви спробуйте.


Коли ваш сусіда загрозливої зовнішності знімає в літаку черевики і простягає в ваш бік свої діряві шкарпетки з гострим присмаком пармезану, зізнайтеся, що ви робите? Прикидаєтесь, що спите, обурено пересідаєте на вільне місце або біжите ябедничати стюардесі? Або говорите, спокійно і чітко: «Мій пане, ваші ноги смердять, взуйтеся або залишіть приміщення»?

Більшість мовчить в ганчірку, бо завжди стрьомно зв'язуватися з таким «мілордом». Йому тільки ваших повчань бракувало, от хто все життя робить, що хоче. Він прогинається тільки перед тими, хто здатен закотити у відповідь таку істерику, що він сам, скавучачи і накульгуючи, побіжить ховатися в туалеті. Однак і його, і якусь його нерозділену жертву, яка слова не скаже та ще й мінералки піднесе, об'єднує нездатність адекватно виражати себе.

У всього цього такі довгі вуха, що тут багато питань хотілося б задати батькам. Я б взагалі штрафувала за фразу на адресу дитини: «Як тобі не соромно!». Навіть коли дитина хоче пописяти в квітковий горщик на дитячому святі, її треба відволікти і швидко сконструювати альтернативи, а не кричати, роздуваючи щоки: «Ідіоте, ти що робиш!» Бо спочатку дитя описяється від страху і приниження, а потім виросте або хамом, або розмазнею, і з мріями про вільну людину доведеться знов зав'язати на невизначений час.

Може, це і непомітно з першого погляду і неочевидно для нас самих, але ми, як автомобіль запобіжниками, нашпиговані найрізноманітнішими обмеженнями. Ми називаємо це обачністю, обережністю, вихованням, хорошими манерами, а потім на кожному кроці говоримо і робимо не те, що хочемо, а те, що нам здається правильним, вигідним і безпечним (поки хтось інший знімає свої смердючі капці в літаку).

От ви не ловили себе на тому, що присягаєтесь, ніби вам смачно, коли насправді жуєте гидоту?

Що ви все зрозуміли, коли вам ні біса не зрозуміло?

Що вам страшенно цікаво, тоді як ви позіхає від нудьги?

Що ви все ще хочете жити разом, коли насправді давно мрієте про свободу і нове життя?

Я ловила.

І ось мені цікаво, де в цьому насильстві над собою закінчується виховання і розрахунок і починається страх видатися таким, який ти є, і назвати речі своїми іменами?

Було діло, я якось потрапила в халепу на одній вечірці. До мене за стіл підсів спритний дженджик, оцінив ситуацію і без вступів почав описувати мені своє життя, якраз з моменту зачаття. До моменту його появи на світ, я вже була непритомна. Розуміючи, що попереду мене чекають ще років шістдесят цієї бондіани, я змилася в туалет.

Піти і пересісти я не могла і наступні дві години тільки й робила, що металася між рідким милом і столом. Звісно, я сподівалася, що за час моєї відсутності кровосмок знайде собі нову жертву. Дзуськи! Безтурботно посміхаючись, він зустрічав мене, про всяк випадок повторював останню фразу, закріплюючи пройдений матеріал, і знов запускав cвою волинку.

Так ми і проводили свій час, він — безцеремонний балабол і я — ганчірка. Гарні манери, боязнь осуду і що там ще отруїли мені вечір. Воно того варте?

Ні, культура і виховання, це, звісно, прекрасно. Ми всі давно перестріляли б одне одного, якби не домовилися про деякі правила. І мій сусіда і той, із шкарпетками, можливо, були б набагато кмітливішим, якби я полоскотала їх стволом свого Бенеллі. Але насильство — це пастка, замкнене коло, з якого дуже складно вибратися.

Насильство підступне і всюдисуще, і скандал і мордобій — це тільки видимі верхівки айсберга. Воно, як отруйний невидимий газ, проникає в стосунки людей і труїть, труїть, перетворюючи людину на залякане і вічно готове зірватися в істерику крольча. В результаті на рівному місці накопичуються неадекватні реакції.

Я нещодавно шукала Сбербанк в районі Застави Ілліча. На третьому перехожому я вже і сама засумнівалася, чи говорила я: «Вибачте, не підкажете?..» — або гаркала, спльовуючи під ноги: «Так, тварі, я не зрозумів, де тут у вас банк?» Від мене шарахалися, я металася по району, поки мені не трапилася мила дівчина, яка все пояснила, трохи проводила і ще рукою на прощання помахала.

Тепер мене особливо тішать випадкові діалоги між незнайомими людьми: «Який у вас капелюх кльовий!», «А ви бачили, яку ілюмінацію на бульварах влаштували?». Мені здається, чим частіше і охочіше люди вплутуються в подібні необов'язкові балачки, тим сьогодні краще для всіх. Це не декоративні дрібниці, це потреба в новому вільному і миролюбному спілкуванні без напруги, побоювання і страху нарватися на чиюсь грубість чи осуд.

В кінцевому рахунку, це питання внутрішньої сили, спокою і впевненості в собі. І, щоб показати або відчути себе вільним, зовсім не обов'язково роздягатися до трусів в громадському місці або грубіянити у відповідь на запитання: «Як справи?». Але і невміння висловитися на захист своїх інтересів тут теж крайність.

У мене є один знайомий, який, коли його соромлять і з жахом запитують: «Як, ви не знаєте, хто зняв «Таємничу пристрасть»???», — не моргнувши оком відповідає: «Поняття не маю». Йому пускають пил в очі, розповідаючи, на яких курортах Аруби відпочивали, він слухає, киває, а потім каже: «Ой, а у мене в Перхушково такий кріп в цьому році вродив, ви не уявляєте!»

Він розуміє, що не є ідеальним і не збирається нікому нічого доводити та щасливим чином намацав середину між спалахами люті й звичкою нікого не турбувати своїми бажаннями. Коли йому дме з вікна, він говорить: «Так, дме, давайте закриємо», а не: «Ні-ні, все прекрасно, нічого, що у мене вуха задубіли, не хвилюйтеся!»

Це якось більше нагадує здорове спілкування, яке знімає градус нахабства і пристосуванства й дозволяє людині частіше бути самою собою, а не іграшкою чужого свинства і своїх страхів.

Бо одні все соромлять, пускають пил в очі й залякують, а інші лютяться і писяються від страху.

А в Перхушково тим часом такий кріп колоситься...

Етері Чаландзія

+4
173
RSS
04:34
+2
Не люблю текстів, в які намертво впаяні російські топоніми! Але цей текст все ж таки надто добре висвітлює проблему лицемірства сучасного суспільства. Тому ризикну.
07:21
+2
Концентрат допису в таких словах: не бути іграшкою чужого свинства і своїх страхів.

Випадкові Дописи