Ведмідь і вчений

Християнська притча

Один професор біології не вірив в Бога, завжди заперечував Його [існування] і студентів своїх навчав так само.

Якось він гуляв лісом. Зайшов досить далеко і не помітив, що навколо виявилася непрохідна гущавина. Раптом з-за кущів виліз величезний страшний ведмідь. Професор побіг, але запнувся і впав. Звір швидко наздогнав його і притиснув всім тілом до землі. Підняв свою величезну лапу, щоб вдарити вже намертво. І тут біолог раптом почав благати Бога:

— Всевишній, допоможи мені!

І сталося диво: час ніби зупинився — не чути ні шуму вітру, ані співу птахів. А величезний страшний звір став немов статуя нерухомим. З небес почувся голос:

— Ти ніколи не вірив в існування божественних сил і завжди говорив, що Я не існую. Ти навіть до церкви ніколи не ходив. І тут раптом звертаєшся до Мене по допомогу? Це означає, що ти увірував і став християнином?

Професор замовк. А потім через пару хвилин відповів:

— Говорити про те, що я тепер став вірянином, я не буду. Це неправда, а обманювати я не звик. Я хочу попросити тебе зовсім про інше. Якщо Ти такий всемогутній і все можеш, тоді зроби так, щоб цей моторошний і лютий звір, який хоче мене з'їсти, вчинив по-іншому — як справжній вірянин, християнин.

— Добре, Я виконаю те, про що ти Мене просиш, — була відповідь.

І раптом все стало так, як було раніше. Все навколо знов ожило: зашумів ліс, заспівали птахи, подув вітерець. А величезний звір раптом зробився спокійним. Професор зрадів і вирішив, що на цьому все — ведмідь його тепер відпустить. Але де там! Звір склав свої лапи разом, немов зібрався помолитися, і раптом тихо мовив, звівши голову до неба:

— Мій день, Господи, був дуже важким! І я вдячний Тобі за цю скромну їжу, яку Ти мені сьогодні дав.