До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Заручники жалості

Заручники жалості
Джерело матеріалу:

Як хочеться іноді дати слабину, сховатися десь, де ніхто і ніщо не зможе нам докучати — хочеться тепла, затишку, захищеності, і… щоб пожалів хтось, часто жаліємо самі себе. Знайоме? Ну, тепло, затишок, розслаблення — це майже завжди тільки на користь, а як щодо жалості? Вона Вам навіщо?

Чи задавалися колись таким питанням — навіщо мені жалість? Якщо ні, раджу поміркувати на цю тему, якщо так — ось вам додаткова інформація до роздумів. Жалість визначається як співчуття.

Вдумайтеся, жалість не має на увазі ніякої дії, ніякого вектора — тільки якийсь акт приєднання до негативу (страждання — це ж негатив). Коли ми жаліємо самих себе, ми приєднуємося до вже наявного негативу всередині себе, тим самим підсилюємо його, подвоюємо — і знов запитання НАВІЩО...

Насправді, жалість може дати нам дуже і дуже багато. Головне, розібратися, що саме, і що ми з цим робитимемо. Отже, перше і найочевидніше, що може подарувати нам жалість — приголомшливу можливість нічого не робити, нічого не міняти, не змінюватися самим.

Процес змін, самовдосконалення, а також перекладання ідей і думок на наступний логічний етап — реальні справи, вчинки, може бути достатньо болісним, неприємним і складним. Часто ми самі не усвідомлюємо, що намагаємося всіма можливими способами уникнути цього.

Жалість до себе — відмінний спосіб «прикритися» від негараздів. Адже, коли мені себе шкода — мені треба витратити свої сили не на справи і зміни, а на те, щоб відновити внутрішній баланс, гармонію. А далі готове чудове виправдання для самого себе і оточуючих — у мене не лишилося сил для <...>, адже, я витратив їх на відновлення свого внутрішнього світу.

Наступним логічним етапом, другим відмінним подарунком від жалості стає можливість зняти з себе або не брати в принципі відповідальності за свої вчинки, свої емоції, свої думки і нарешті, за своє життя.

Так складно буває самому собі зізнатися в тому, що все, що відбувається на нашому життєвому шляху, залежить не від когось, а від нас. Залежить від того, чи зуміємо ми «зловити момент», чи зможемо зробити крок, чи захочемо побачити або почути, або наважимося змінитися...

Коли в повній мірі усвідомлюєш свою повну залежність від самого себе, стає вкрай незатишно в перший момент, лячно, приходить відчуття розпачу — адже єдиний, хто реально може вплинути на те, що відбувається зі мною — я сам.

І якщо ми піддаємося цьому миттєвому пориву, страху перед невідомістю, за яку ми самі несемо відповідальність — дуже простим способом втекти стає жалість до себе. Ну, важко ж весь цей вантаж на собі тягнути, і чому я, саме я маю це робити? Ох… бідний я, нещасний, і ніхто мені не допоможе, ніхто ж бо з мене мої «наплечники» не зніме — як же жити далі, коли насті-і-ільки важко!

Наступним цілком логічним даром жалю до самого себе є можливість не звертати увагу, ігнорувати справжні, серйозні завдання, які зараз перед Вами стоять або просто «видні на обрії». Нехай це стосується професійних завдань, особистих цілей, питань здоров'я і навіть щастя — так просто сховатися від їхнього виконання за жалістю до себе.

Треба записатися у фітнес-клуб — ах, бідна я нещасна, тричі на тиждень працювати над собою до знемоги… Потрібно зробити терміновий звіт, який допоможе просунутися по роботі — але у мене і без того стільки завдань на сьогодні, що й без того зітхнути вільно не можу… і таке інше і тому подібне, за Вашим особистим списком.

Ну, і останній в списку, але чи не перший за значенням бонус від жалю — можливість отримати горезвісну підтримку, тепло, прояви любові від оточуючих. Як же не пожаліти бідолашного хлопчика / бідолашну дівчинку, йому/їй же настільки важко. А якщо замислитися, у чому суть тих «теплих» почуттів, які проявляють до нас в результаті жалості?

Фактично, отримуючи такі прояви «любові» до нас — ми зайвий раз, вже ззовні (що часто для багатьох навіть важливіше внутрішнього) отримуємо підтвердження перших трьох пунктів «меню», які надає нам жалість до себе. Вам потрібна така підтримка? Вам потрібно таке тепло? Чи не ілюзія це? Чи не та це рожева хмара, що складається з нічого і закриває нам наш справжній шлях в життя?

Якщо підсумувати і подивитися на ситуацію, знявши «рожеві окуляри», то вийде наступне. В результаті жалості до себе ми отримуємо: почуття безсилля, слабкості, відчуття того, що ми вже здалися і ніколи не піднімемося знов.

Як наслідок, почуття тривожності (а потім задаємося запитаннями — «і що це мені настільки тривожно?», «звідки це відчуття наближення лиха?»), агресія (ну а як ми найчастіше реагуємо, коли розуміємо, що зробити вже нічого не можна) тощо. А далі, слідуючи логічним ланцюжком, приходять стрес, напруженість, хронічна втома, постійне відчуття напруги. Все це спричиняє ряд хвороб, хронічних, як правило (депресії, проблеми з шлунково-кишковим трактом, зниження імунітету, часті застудні захворювання та ін.).

Існує як мінімум три позитивні альтернативи жалості до себе — до речі, ми дуже часто плутаємо, приймаючи жалість до себе за одну з цих чарівних «паличок рятівничок». 


Варіант перший: любов до себе.

Тема любові до себе стала в нашому суспільстві вже чимось вкрай повсякденним, сприймається дуже просто — ну як же себе можна не любити? А між тим, я, наприклад, знаю всього пару-трійку людей, які насправді вміють любити себе, своє життя і все, що до нього додається.

Що таке любити себе? Це означає знати себе, розуміти себе, відчувати себе — а, отже, бути готовим зробити для себе вчинок. Нехай цей вчинок здійснити іноді лячно, іноді болісно, іноді здається, що на нього забракне сил, часу, вміння.

Який вчинок Ви зробили для себе? Ми дуже часто не робимо таких вчинків, а тільки мріями їх називаємо. І ще: найчастіше справжньою причиною не зробити такий вчинок є жалість до себе.


Варіант другий: прийняття себе. 

І прийняти себе не означає пожаліти! Прийняти — означає віддавати собі звіт в тому, які ми, що з нами відбувається і дозволяти самим собі бути такими. Вирішувати із задоволенням, насолоджуючись процесом, розуміючи, що тільки ось такий Я зможе, зуміє.

Приймати — означає бачити плюси і мінуси, вміючи при цьому вірно розставляти пріоритети, йти вперед і не шкодувати ні про що. Приймати себе — означає бачити свої слабкості, знати свої сильні сторони. І замість того, щоб жаліти себе і давати собі можливість бути безвідповідальним, приймати всю свою відповідальність за себе на себе — і, головне, отримувати від цього безмірне задоволення.


Варіант третій — зуміти прислухатися до себе, почути свої бажання, свої потреби, свою сутність. 

І знову за це вміння ми вкрай часто видаємо жалість до себе. Прислухатися до себе — це не означає піддатися бажанням нічого не робити, нічого не відчувати, нічого не думати, а потім шкодувати про не зроблене. Часто почути себе — означає почути свої страхи і побоювання, а потім побачити їхню абсурдність. Це складно, але результат того вартий. Почувши себе, ми зможемо не втрачати з виду свої цілі, свої мрії, знайти нові надії, побачити нові перспективи.


Підбиваючи підсумки, хочу розповісти про найрозповсюдженіший логічний ланцюжок, що виникає при відповіді на запитання «Навіщо мені жалість до себе?». Жалістю до себе я можу викликати жалість до мене оточуючих, тобто відчути себе у відносно безпечних умовах, розслабитися. Жалість оточуючих найчастіше викликає та роль жертви, яку я на себе в цей момент приміряю.

АЛЕ! Тільки-но я займаю роль жертви, [як] окрім тепла, співчутливих слів і емоцій від людей, я отримую ще й свою агресію. Адже у жертви завжди є завдання захищатися, а отже виражати агресію. Чи потрібен Вам такий супутник — агресія? Чи хочете ви лютитися на весь світ і на кожного окремо (в тому числі й на себе)?

Був у давньоруські часи такий вислів «Жалкие Вы мои» (прим. перекладача: через важко передавану гру слів, що втрачається при перекладі, залишаю вислів мовою оригіналу) — при цьому слово «жаліти» означало не співчувати, а швидше любити, давати те, чого людина потребує — почуття захищеності й відсутність необхідності зараз щось робити.

У повсякденному житті ми чомусь дедалі частіше стали відмовлятися від такого прояву любові від ближніх і від самих себе. Можливо, нам варто згадати таке значення слова «жалість» і користуватися ним? І дозволити й собі, й іншим піклуватися про Вас, приймати цей дар з вдячністю і щастям?

Анастасія Платонова

+3
166
RSS
13:55
+2
Найцікавіше те, що я себе ніколи не жалів — бо це нераціонально…
17:38
+2
З жалю до себе починається злива НАРІКАНЬ.

Випадкові Дописи