До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Як боротися зі страхами

Як боротися зі страхами

Усе розпочалося з допису Дзвінкої Сопілкарки «Непотрібне закреслити» — простий спосіб позбутися від поганого в житті. А точніше, з коментаря Bojko — тієї його частини, де йшлося про страх. Мені закортіло трохи уточнити його вислів, трохи додати свого (бо психологією таки цікавлюсь і розбираюсь у ній, звісно, не на рівні професорів, але побутові питання вже цілком можу вирішувати).

Тож, розглянемо питання страху. Загалом страхи можна поділити на дві основні групи — раціональні (страх висоти, вогню, гострих предметів) та ірраціональні (страх перед павуками чи метеликами, замкненим простором, публічними виступами). Межу між цими двома групами неможливо зробити чіткою, оскільки за різних обставин одна й та сама фобія може бути як абсурдною, так і цілком розумною та навіть доцільною. Скажімо, боятися павуків на наших широтах, де зустрічаються здебільшого так звані «часики», та боятися їх в Африці чи Австралії, де водяться цілком небезпечні представники цього виду — абсолютно різні речі.
Певна, що в кожного з нас є як раціональні, так і ірраціональні фобії (візьмемо звичайні умови, за яких ніхто не їде до Африки, а спокійно живе в себе вдома, працює та займається звичними справами). Раціональні страхи — цілком нормальне явище, оскільки їх функція полягає у захисті людини від різноманітних небезпек. Гадаю, ніхто не хотів би позбутися фаєрфобії: адже вона справді має сенс. Однак у той же час соціофобія є страхом ірраціональним, який не рятує, а заважає багатьом людям мати повноцінне життя. З подібними фобіями необхідно боротися.
Джон Арден, якого я вже згадувала — це американський психолог, який є автором 11 книг з психології. Одразу зізнаюсь, я не геній, який читає зі швидкістю 20 000 слів за хвилину, а тому за плечима маю лише одну його книгу — Rewire Your Brain. Проте вона варта уваги, оскільки містить багато порад на повсякденне життя (наприклад, чим треба харчуватися, щоб створити умови для покращення своєї пам'яті). Однак, оскільки стаття не присвячена конкретно книзі, не будемо зациклюватись на ній. Лише зауважу, що вагому частку своїх знань в області психології, зокрема й про страхи, я почерпнула в його праці.
Тож, повернемося до ірраціональних фобій. Єдиним правильним шляхом до їх подолання має бути крок до них. Себто, якщо ви боїтеся людей, варто частіше бувати поза домівкою, в людних місцях; якщо маєте страх перед публічними виступами, маєте проявляти ініціативу, коли з'являється можливість виступити перед великою кількістю людей. Однак хочу зауважити: що б ви не робили, у вас нічого не вийде, якщо ви не вирішили для себе, що хочете позбутися страху. Потрібно зрозуміти, що, крім вас, цього ніхто не зробить, бо більше це нікому не потрібно. І, якщо ви хочете жити повним життям, то маєте самостійно йти до цього. Це найперший крок — усвідомлення. Після цього зникає сприйняття себе як жертви, адже раніше ситуації керували вами, а тепер ви вирішили взяти все під власний контроль. Ще одне: неможливо зробити когось щасливим примусово, а тому не намагайтеся наполягати на тому, щоб ваші близькі чи друзі позбавлялися своїх страхів, навіть якщо фобії сильно псують їм життя. Кожен має дійти до цього самостійно. А якщо ви когось примушуватимете, то… людина почуватиметься жертвою. Вашою.
Наступний крок — вихід із зони комфорту. Потрібно зробити те, чого сильно боїтесь. При цьому варто одразу продумати, як саме все це відбуватиметься. Тобто, якщо готуєтесь до виступу, варто повністю осягнути матеріал, який викладатимете, прокрутити в голові можливі запитання та підготуватися до відповідей на них. Крім того, для виступу варто обрати тему, яка цікава самому. Таким чином матимете можливість зосередитися на правильному поданні матеріалу. Тобто, ви дбатимете про те, щоб слухачі сприйняли інформацію, і ваш мозок припинить перейматися з того приводу, як вони сприймають вас.
Далі потрібно лише повторювати від часу до часу свої дії, тому що міцність нейронних зв'язків (читайте — звичок) залежить від частоти повторювання дій. Пам'ятайте, що для формування звички потрібно рівно три тижні, після чого вже звичні дії виконувати стане значно легше.
Ну і наостанок зауважу, що всі фобії людини мають одну й ту саму причину. Ми завжди боїмося втратити контроль. Стосовно цього мені нічого сказати, але, гадаю, читачам цікаво буде поміркувати на цю тему.
+5
316
RSS
20:42
+3
Можливо, в цьому контексті Вам буде цікаво почитати статтю "Страх і злість: шлях до співпраці". _чудово
15:26
+4
Дякую, зацікавив момент із візуалізацією страху як маленького беззахисного створіння. Треба над цим подумати
А чого тут думати?! Просто візуалізувати, та й годі!..
_дідько
Щоправда, я в аналогічній ситуації свій страх вбив, а труп його замурував…
15:58
+4
Але сама ідея цікава, знаєте, з чисто літературної точки зору _браво
Йой, та ви прям як Едгар По _здивований суворо, суворо…
Северус Снейп
Або перетворити страх на сміх.
Хіба хочеш?! Мусиш!!!
_не_знаю
Це був 1968 рік, я був 5-річним радянським хлопчиком. Страх в нашій сім'ї культивувався. Мого діда з батькового боку розстріляли разом зі Станіславом Косіором, тілоохоронцем якого він був. Отож мій тато все життя боявся, що рано чи пізно «органи» нашу сім'ю знайдуть і всіх нас розстріляють. Цей страх гриз тата все життя, що в підсумку спровокувало трансмуральний інфаркт в 54 роки і смерть в 63… Моя мама боялася всього, чого не треба… просто тому, що на тлі справи ЄАК і справи «лікарів-отруювачів» вищим радянським керівництвом на чолі зі Сталіним була розігнана колосальна хвиля державного антисемітизму, яка спала далеко не одразу. А це саме мамині шкільні роки… З точки зору єврейської мішпохи, заміж мама вийшла «неправильно» — за українця Івана. Маму (мою бабусю) вона втратила в 19 років, перебуваючи при надії…
Коротше кажучи, життя ще замолоду кардинально побило моїх батьків, тому вони боялися кожен по-своєму — але боялися разом… І цим своїм страхом намагалися заразити мене: щоб я був зразковим радянським хлопчиком, в усьому найкращим, але покірливим водночас. Десь так…
І от уявіть: в один прекрасний день мама відвідувала могилу свого тата (мого дідуся), взяла мене з собою на цвинтар, по дорозі показала могилу глави Київського міськвиконкому Давидова — одного з безпосередніх винуватців Куренівської трагедії, в якій 13.03.1961 дивом не загинув мій єврейський дідусь, від могили якого ми йшли. Розповіла пошепки про весь цей жах — виговорилася… Але слідом за тим негайно настрахала мене:
— Синку, забудь про все щойно почуте! Бо як не забудеш — пробовкнешся, тоді нас усіх заарештує КДБ і розстріляє!!!
І змусила заприсягнутися, що я про все це забуду…
І от що мені було робити?! Послухатися маму? Це означало піддатися страху, яким батьки заразили мене навмисно для мого ж блага — щоб всі ми вижили. І я щоб вижив також. Але за радянських часів з кожної праски трубили про подвиги радянських людей, а на подвиг здатен лише безстрашний… Отож у мене настав розрив шаблону: як можна бути готовим на подвиги (безстрашним) — і водночас боятися КДБ???
А не послухатися маму… Ну, як же може зразковий 5-річний радянський хлопчик не послухатися маму і тата?! Він же не буде зразковим…
_стежу
Отож думав я, думав… І в підсумку зрозумів, що не зможу забути про Куренівську трагедію! І для початку мені треба як слід в усьому розібратися самотужки, вже без мами. Розпитати інших дорослих про це жахіття. Причому розпитати настільки обережно, щоб не притягнути увагу того КДБ, який може всіх нас розстріляти. Навіщо мені це було?! Я не знав точно. Знав лише, що зрозумію, навіщо воно, розпитавши якусь більш-менш вагому кількість дорослих і співвіднісши між собою різні свідчення.
Але той самий огидний страх, яким заразили мене батьки, заважав мені неймовірно! Я був всього лише 5-річним зразковим хлопчиком, який опинився сам-на-сам з масштабною проблемою. Ніхто й нічого не міг мені підказати. Насамперед батьки, а тим паче інші — бо «сексотом» КДБ міг виявитися хто завгодно… І звісно ж, у мене під рукою не було книг з психології Джона Ардена.
_сміюсь
Тому я вчинив просто: вирвав із себе той самий страх, який і справді виявився сірою огидно-слизькою грудкою, потім відніс кого подумки до закинутого підвалу, що вів від флігелів нашого будинку до розташованого по сусідству Флорівського монастиря, подумки знайшов вільну комірчину, там зарізав цей свій страх, подумки викопав для нього яму, скинув цю зарізану тварюку туди, залив могилу цементом, згори присипав землею, потім замкнув двері комірчини, подумки замурував її ззовні, подумки вийшов з підвалу, кинув ключик від комірчини в темряву через ліве плече й забув дорогу до замурованої комірчини…
_не_знаю
Отак я позбувся страху на все життя. Лише потім я второпав, що страх може бути корисним — але було запізно: відшукати дорогу до замурованої комірчини я б не зміг при всьому бажанні! Довелося привчати себе бути обережним і обачним, постійно контролювати кожен свій крок, прораховувати мінімум по 3 варіанти розвитку кожної ситуації мінімум на 2 кроки наперед… Тут мені стала в нагоді звичка до нелінійного планування — до нього я дійшов теж дитиною трохи з інших міркувань (бо мама мала звичку несподівано «навішувати» на мене різноманітні побутові завдання, щоразу руйнуючи мої плани на день). Але для хлопчика, який вбив свій страх, така навичка дуже навіть згодилася.
06:23
+4
Гарі Поттер _плачу _закоханий обожнюю _закоханий
Я теж. Щороку на Різдво передивляюся всі частини. Це у мене замість "Іронії долі" та «Сам удома».
18:14
+1
не проти обговорити цю тему в приваті? мені здається, нам обом буде що сказати _посміхаюсь
20:46
+3
А ще є таке чудове оповідання Олександра Гріна, як «Гнів батька»я його вивісив на Світоч у власному перекладі. Отож з будь-яким власним страхом можна вчинити так само, як Том Берінг вчинив з «Гнівом» свого батька — просто вбити його! Причому чим молодший вік того, хто це зробить — тим легше вбити власний страх!
15:36
+4
Гарний переклад!
Наскільки зрозуміла з того коротенького опису й ілюстрацій, то була статуетка індійського бога?
Так, то була якась індійська статуетка, авжеж!
16:00
+4
Ех, шкода її… Індійці вміють красу творити _закоханий
08:08
+3
Гарна аналітична стаття. Дякую, Олю. Страхи бувають індивідуальні, з якими можна ще якось боротися. А є й колективні. В Московії люди були спалили себе, боячись кінця світу. А є ще й страхи цілого народу. Приклад євреїв. Їхній МЕГАСТРАХ змусив до розсіювання по всій Землі.
09:47 (відредаговано)
+1
Приклад євреїв. Їхній МЕГАСТРАХ змусив до розсіювання по всій Землі.

_здивований
Та ну?! Давніх євреїв тисячоліттями силоміць виганяли з обіцяної їм землі загарбники та поневолювачі, починаючи з Вавилонського полону.
18:16
+3
З біблії: будете ходити й боятися шелесту листя.
Ну то й що?! В даному разі ти успішно видрав цитату Лев. 26:36 з контексту та перекрутив її. А поза контекстом залишив дуже важливі та принципові речі:
1. Це станеться, «коли ви не будете слухняні Мені» + «будете ходити проти Мене» — себто, за умови, якщо євреї вперто і тривалий час не дослухатимуться до Всемогутнього і Його заповідей;
2. «А вас порозпорошую поміж народів, і вийму за вами меча, і стане Край ваш спустошенням, а міста ваші будуть руїною…» — це зробить Всемогутній, а ти звалюєш все на "МЕГАСТРАХ" (?!) — бо на твою думку, саме він «змусив до розсіювання по всій Землі»; а отже, ти успішно викинув Всемогутнього з Біблії — на твою думку, єврейського Бога не існує, натомість ти вписуєш «мегастрах»;
3. Наприкінці глави є дуже важлива обіцянка — обіцянка припинення цього стану: «Я пам'ятатиму їм заповіта з предками, що Я вивів їх з єгипетського краю на очах поган, щоб бути їм Богом. Я Господь!»
_вибачаюсь
Звідси висновок:
— якщо євреї не слухатимуться Всемогутнього — перетворяться на наполоханих істот, яких Всемогутній (а не «мегастрах» — не плутай наслідок з причиною!) розпорошить по інших землях руками ворогів їхніх;
— якщо євреї слухатимуться Всемогутнього — все виправиться.
Отже, фундаментальний принцип свободи волі нікуди не дівся! А ти цей принцип ігноруєш, видираючи цитату з контексту. А також успішно викидаєш Всемогутнього з Біблії.
03:56
+3
Тимуре, фактом є, що Єгова (Бог Всемогутній і Заздрісний!) поселив у душах євреїв МЕГАСТРАХ, спустошив їхню землю і змусив до розсіювання по всьому світі.
04:19 (відредаговано)
+1
Я знаю, що в твоїх очах це виглядає саме так. Добре, що ти хоча б частково повернувся до біблійного контексту. Але й вимагати від тебе більшого теж нема сенсу… Біблія — це явно не твоя книга, ти просто не розумієш, що і (головне) навіщо там написано.
_не_знаю

UPD. Є такий принцип, що зустрічається в Торі кількаразово — зокрема, тут:

Не додавайте до того, що я вам наказую, і не зменшайте з того, щоб виконувати заповіді Господа, Бога вашого, що я наказав вам.

Ти вперто пишеш "МЕГАстрах", хоча в Книзі Левіт написано чітко — «полохливість». «Страх» і «полохливість» — це вже не одне і те саме. А ти, до того ж, з простого «страху» робиш «МЕГАстрах». Ти додаєш, друже, коли Всемогутній просив чітко: «Не додавайте». З яких міркувань ти робиш те, чого просили не робити?! У мене є версії, але я не хочу в них навіть закопуватися — бо ціную наші з тобою дружні відносини.
_не_знаю
А читати тобі лекцію на тему, чому з «полохливих» євреїв діаспори не варто робити «мегабоязких»?.. Навіщо?! Я вже все сказав в матеріалі "Недооцінка". Зрештою, як переоцінка, так і недооцінка шкідливі. Тим не менш, ти робиш невірну оцінку. Ну що ж… роби! Втримати від помилки я тебе не можу. Мабуть, поганий з мене друг, якщо я погано пояснюю настільки прості речі!..
12:30
+3
Мегастрах в розумінні того, що страхом опановано цілий народ.
Отож і втретє поспіль ти пройшовся ланцюжком накручування (додавання):
полохливість -> страх -> мегастрах
_не_знаю
Вже втретє поспіль ти додав те, чого немає в Торі, хоча в Повтор. Зак. 4:2 та інших аналогічних місцях написано: «не додавайте» і «не зменшайте».
_не_знаю
Можеш робити це і вчетверте, і вп'яте, і вдесяте, і вп'ятдесяте — нічого не зміниться: ти бачиш написане, читаєш написане — але не розумієш написаного! Це не тому, що у тебе недостатні розумові здібності, просто Біблія — не твоя книга. Тому ти вважаєш себе в праві вільно додавати до неї або відкидати з неї. В підсумку у тебе виходить НЕ Біблія, але тебе це не обходить.
_не_знаю
Ну що ж, продовжуй в тому ж дусі! Не ти перший. не ти останній.
19:41
+3
Хай, друже, останнє слово буде за тобою.
15:38
+4
Моя мама каже в подібних випадках «гуртове — чортове», і я з нею повністю згодна. Щоб не було зайвих проблем, варто думати про себе, замість переймати чиїсь звички абощо
15:39
+2
Дякую за цю статтю. Багато нового прочитав для себе. І не знав, що та можна боротися із переляками-страхами.
18:16
+2
у коментарях запропонували ще декілька дієвих способів, один з них навіть виявився новим для мене _посміхаюсь

Випадкові Дописи