Після снігопаду
Джерело матеріалу:
Притча невідомого походження
Якось вночі в провінції, де розташовувався монастир, пройшов сильний снігопад. Вранці учні, продираючись буквально по пояс в снігу, зібралися в залі для медитацій.
Учитель зібрав учнів і запитав:
— Скажіть, що нам потрібно зараз робити?
Перший учень сказав:
— Слід помолитися, щоб почалася відлига.
Другий припустив:
— Потрібно перечекати у своїй келії, а сніг нехай іде собі, як іде.
А ще інший сказав:
— Тому, хто пізнав істину, має бути байдуже — чи є сніг, чи нема його.
Учитель мовив:
— А тепер послухайте, що я вам скажу.
Учні приготувалися вислухати найбільшу мудрості. Учитель обвів їх поглядом, зітхнув і мовив:
— Лопати в руки — і вперед!
Запросили керівництво авіаційного університету в невеличкий політ. Усі порозсідалися в літаку зручненько. Тоді їм кажуть:
— Панове, цей літак сконструювали та зібрали студенти вашого університету.
Усі підхопились і в паніці вибігли назовні. Всередині залишився тільки один професор. Його запитують:
— А чому ви не вибігли з літака?
Професор відповідає:
— Я знаю своїх студентів; він навіть не злетить.
Потім технологи поставили перед конструкторами завдання — розробити іншу установку під інший технологічний процес. Конструктори взяли за основу перший проект і модернізували його — бо так працювати простіше. Цей проект також лишився на папері… Потім ситуація повторювалася знов і знов. Перший «паперовий» проект став базовим, на його основі розплодилося ціле сімейство знов-таки паперових проектів.
Як раптом технологи таки вирішили замовити виготовлення «в залізі» базової установки для ЕПП титанових відходів! Отут і стався скандал… Виявилося, що установку… навіть неможливо зібрати належним чином через те, що окремі вузли, розроблені окремими конструкторськими групами 186-го відділу, тривіально не стикувалися між собою… А ті, які вдалося зібрати — не працювали належним чином!..
Скінчилося все плачевно: все керівництво 186-го відділу (від начальника до конструкторів проектів) було депремійоване й відправлене на експериментальний завод разом з підлеглими. Приміщення відділу наполовину спорожніло. Відряджені на завод в три зміни (!!!) виправляли всі креслення «по місцю» й передавали виправлені варіанти колегам, які в авральному порядку вносили виправлення в модернізовані на папері варіанти…
Коротше, коли виготовили «в залізі» одну-єдину базову установку, почалося справжнє пекло. А до того відділ ударно працював багато років поспіль, всі отримували зарплатні та премії, малюючі на папері проект за проектом. Як виявилося — абсолютно нежиттєздатні!..