Анатолій ВИСОТА: ЯЛИНКА-19 (1, 01.2019)

У нашому саду в Красному росте красуня-ялинка. 

Їй років з 10 і вона досягає 5 метрів. Колись її нам передарували сусіди Корнієнки — у них двір і сад невеличкий. Якось я подивився на нашу красуню, що росте вона якось ніби незвично...

       Все навколо нас випадково?

Я вже давно прийшов до думки, що все навколо нас є АКТОМ ТВОРЕННЯ, тобто задумане і створене Творцем, а не появилося випадково із хаосу. І деякі речі, з якими ми стикаємося повсякденно, колись такими не були. Сьогодні 1 січня 2019 року і я вітаю світочан і всіх читачів СВІТОЧА із цим святом! А чого це раптом рік починається серед зими? Чому його не прив'язали хочби до зміни пори року або до якоїсь астрономічної події, наприклад, до ЗИМОВОГО СОНЦЕСТОЯННЯ? 

Колись у давній Україні новий рік починався весною. Про це свідчить щедрівка ПРИЛЕТІЛА ЛАСТІВОЧКА.  Чого це початок доби у нас припадає на опівночі, а не схід Сонця?

       Подарунки

Я бачу, що ялинка росте, простягаючи свої гілочки до неба.  І пригадую, на листівках ялинку зображують з опущеними до землі гілками. А може наші онуки правильно намалюють ялинку? І от перед новим роком я прошу наших онуків зробити мені подарунок: намалювати мені ялинку. Першою відгукнулася Настя — наша київська онука. Свою ялинку вона намалювала за кілька хвилин. 

Як її навчили, так вона й намалювала. Інтернет підказав мені, як саме учать дітей малювати ялинку: 

Другий подарунок я отримав з Лівану — це намалювала ялинку наша найстарша онука: 

Це дуже патріотична ялинка, бо виконана в жовто-блакитних кольорах нашого прапора та ще й увінчує її наш Герб Тризуб. Найстарший наш онук із Києва мабуть дуже спішив, бо в нього ялинка вийшла синьою: 

Із опущеними донизу гілочками. Мій онук (у третіх) з Трипілля Славко Висота не забув і про подарунки для мене, які він сам мені передає: 

Найменша наша онучка Юля з Лівану не полінувалася намалювати для діда ялинку та ще й за подарунки не забула: 

Цікаво, що наші ліванські онуки малюють ялинку, схожою на кедр на ліванському прапорі: 

Онука Настя прислала мені малюнок із кількома ялинками: 

Тут опущені ялинові гілки компенсовані НЕБЕСНОЮ ДОРОГОЮ. Відгукнулася на мій заклик і Оля Лелека — наша юна світочанка. В неї ялинка намальована правильно, бо гілочки тягнуться до неба: 

   Придивившись, можна помітити  на ялинці вгорі ліворус синичку, а праворуч і нижче снігура. Оля єдина розмістила на ялинці крім іграшок ще й живих пташок.  

Для чого спотворювати?

Не лише ялини, а й інші дерева мають гілки, спрямовані вгору до Сонця, до неба. А зображують ялину з похиленими донизу вітами...Є такий вираз: «опущені руки», «похилена голова». Вони означають, що такій людині нема чого рипатися, бо все марно, все пропало. 

Дивитися собі під ноги, звичайно, важливо, щоб йдучи, не впасти. Але інколи треба підіймати очі і руки до неба, до Сонечка, хочби ранками. І тоді будеш йти по Землі надійно.

Хай же буде!