До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Анатолій ВИСОТА: ЯЛИНКА-19 (1, 01.2019)

Анатолій ВИСОТА: ЯЛИНКА-19  (1,  01.2019)

У нашому саду в Красному росте красуня-ялинка. 

Їй років з 10 і вона досягає 5 метрів. Колись її нам передарували сусіди Корнієнки — у них двір і сад невеличкий. Якось я подивився на нашу красуню, що росте вона якось ніби незвично...

       Все навколо нас випадково?

Я вже давно прийшов до думки, що все навколо нас є АКТОМ ТВОРЕННЯ, тобто задумане і створене Творцем, а не появилося випадково із хаосу. І деякі речі, з якими ми стикаємося повсякденно, колись такими не були. Сьогодні 1 січня 2019 року і я вітаю світочан і всіх читачів СВІТОЧА із цим святом! А чого це раптом рік починається серед зими? Чому його не прив'язали хочби до зміни пори року або до якоїсь астрономічної події, наприклад, до ЗИМОВОГО СОНЦЕСТОЯННЯ? 

Колись у давній Україні новий рік починався весною. Про це свідчить щедрівка ПРИЛЕТІЛА ЛАСТІВОЧКА.  Чого це початок доби у нас припадає на опівночі, а не схід Сонця?

       Подарунки

Я бачу, що ялинка росте, простягаючи свої гілочки до неба.  І пригадую, на листівках ялинку зображують з опущеними до землі гілками. А може наші онуки правильно намалюють ялинку? І от перед новим роком я прошу наших онуків зробити мені подарунок: намалювати мені ялинку. Першою відгукнулася Настя — наша київська онука. Свою ялинку вона намалювала за кілька хвилин. 

Як її навчили, так вона й намалювала. Інтернет підказав мені, як саме учать дітей малювати ялинку: 

Другий подарунок я отримав з Лівану — це намалювала ялинку наша найстарша онука: 

Це дуже патріотична ялинка, бо виконана в жовто-блакитних кольорах нашого прапора та ще й увінчує її наш Герб Тризуб. Найстарший наш онук із Києва мабуть дуже спішив, бо в нього ялинка вийшла синьою: 

Із опущеними донизу гілочками. Мій онук (у третіх) з Трипілля Славко Висота не забув і про подарунки для мене, які він сам мені передає: 

Найменша наша онучка Юля з Лівану не полінувалася намалювати для діда ялинку та ще й за подарунки не забула: 

Цікаво, що наші ліванські онуки малюють ялинку, схожою на кедр на ліванському прапорі: 

Онука Настя прислала мені малюнок із кількома ялинками: 

Тут опущені ялинові гілки компенсовані НЕБЕСНОЮ ДОРОГОЮ. Відгукнулася на мій заклик і Оля Лелека — наша юна світочанка. В неї ялинка намальована правильно, бо гілочки тягнуться до неба: 

   Придивившись, можна помітити  на ялинці вгорі ліворус синичку, а праворуч і нижче снігура. Оля єдина розмістила на ялинці крім іграшок ще й живих пташок.  

Для чого спотворювати?

Не лише ялини, а й інші дерева мають гілки, спрямовані вгору до Сонця, до неба. А зображують ялину з похиленими донизу вітами...Є такий вираз: «опущені руки», «похилена голова». Вони означають, що такій людині нема чого рипатися, бо все марно, все пропало. 

Дивитися собі під ноги, звичайно, важливо, щоб йдучи, не впасти. Але інколи треба підіймати очі і руки до неба, до Сонечка, хочби ранками. І тоді будеш йти по Землі надійно.

Хай же буде! 

+7
372
RSS
16:06
+3
Вітаю всіх світочан і гостей сайту з Новим Роком! Хай буде вам на ДОБРО!
17:42
+3
Дуже цікаве дослідження щодо зображення ялинки, це щось пов'язане з психологією! Чи не так?
17:59
+3
Ялинку малюють з опущеними донизу гілками, бо «ялинка» асоціюється з «різдвяною/новорічною ялинкою», Різдво та/або Новий Рік — зі снігом, а під тягарем снігу гілки прогинаються донизу:






Так само прогинаються донизу ялинкові гілки під вагою іграшок — саме у новорічної ялинки! Отож зображення на кшталт:
Ялинка
— цілком правомірні.
11:53
+2
Дуже слушне зауваження
18:33
+3
Якби ж то так було, друже. Це пояснення, здається, поверхневе. Снігу влітку нема. Іграшок теж. Дерева простягають свої гілки вгору до неба, щоб витримати тяжіння до землі. Цікаво, як зображували ялинку давні люди, коли не святкували новий рік?
18:46 (відредаговано)
+2
Я ж тобі описав асоціативний ряд:
ялинка -> новорічна ялинка -> ялинка в снігу -> ялинкові гілки донизу
Це так само, як стандартні асоціації, що виникають у переважної більшості людей:

  • фрукт — яблуко
  • птах — курка
  • поет — Пушкін/Шевченко

І таке інше…
Ніхто не каже, що не буває інакше. Але у переважної більшості людей «ялинка» асоціюється з Новим Роком, з 1 січня, з зимою… Звідси й гілки донизу.
_вибачаюсь
19:23
+4
Отакої! Цікаво, що про мій малюнок сказала мама: оскільки синичка на верхній гілці, для мене важлива державність, а снігур трохи нижче означає, що й праві сили зайвими не будуть _вибачаюсь
19:26
+3
На мою думку, асоціації більше спрацьовують з дорослими. А діти безпосередні, малюнок йде з підсвідомості, відобржаючи бачення світу, як відображення бачення батьків.
Анатолій Висота, цікаве спостереження.
Пам'ятаю про Ваше прохання. Люба приїде, попрошу, щоб намалювала. Самій цікаво подивитися на результат.
Дякую. З Новим роком!
19:46 (відредаговано)
+2
Дорослі «навчають» дитину, як малювати «правильно», в дуже ніжному віці. Дитині потрібно мати неабияку впертість, щоб зображувати щось по-своєму — не так, як показали «правильно». А так… У мене є ціла колекція ескізів «правильних» малюнків:

І т.ін.
Тут все добре… за виключенням «стандартизації» образів.
_вибачаюсь
Але всюди є як переваги, так і недоліки!

UPD. А ось інші приклади — «домальовування» по крапочках:
ДомалюйДомалюйДомалюй
20:00
+2
До речі, художники вигадали спеціальні вправи, що дозволяють здолати отакі шаблони! Це блокноти, на кожній сторінці яких є, приміром, отакий малюнок, що потребує завершення:
Домалюй
А ось деякі результати:
ДомальовкаДомальовкаДомальовкаДомальовка
20:58
+3
Тимур вжив поняття:СТАНДАРТИЗАЦІЯ ОБРАЗІВ. Оце і є ключ до розуміння, чому люди сприймають щось не так, як воно виглядає насправді. Може для тих, ХТО саме й займається отією стандартизацією, важливою була установочна асоціація: ОПУЩЕНІ ГІЛКИ — ОПУЩЕНІ РУКИ.
Може для тих, ХТО саме й займається отією стандартизацією

А хто саме займається стандартизацією образів?! Де ця «світова закуліса»?!
Я бачу те, що бачу. Мене особисто викинули з НО за що?! За те, що я насмілився «пропагувати хуцпу» як позитивну якість особистості. Я справді наполягаю на тому — бо на мою думку, для людини дуже важливо вміти робити по-своєму, а не як усі:
Хтось шукає ЗНАННЯ, живе дивакувато, вибивається з натовпу, на кого показують пальцем, захоплюються,..., але для неї це не важливо, вона рухається до БОГА, складає свій ПАЗЛ СВОГО ЖИТТЯ!

Озираючись в своє минуле, я бачу маленького хлопчика, обуреного мальованою історією в «Веселих картинках», де діти під час космічної екскурсії «покаталися на кільцях Сатурну». Це був один із штампів, один із стандартних образів, посилено нав'язуваних дітям тоді… Відштовхнувшись від цього мого обурення, далі я бачу бажання розповісти історію так, як я її бачу. А далі лежав шлях письменника… Причому дивно, що приблизно в тому ж віці мама розповіла мені про Куренівську трагедію… Дивний збіг!
_стежу
Отож я стверджую, що без хуцпи — без мого персонального нахабства бачити світ не таким, як усі, не таким, як мені нав'язували, я не став би письменником. Саме за це К. викидає мене з НО.
Про що це свідчить?!
НО — це ресурс для виховання справжніх українців. Там навіть вже «віртуальний монастир» зорганізували… Але я бачу, що з НО викинули мене — того, хто закликав бути не як усі! Отже, висновок: мета К. — виховання покірливих істот, які не здатні спротивлятися навіюванню чужої волі…
Якби ж це обмежувалося НО…
Але щось подібне я бачу скрізь і всюди!!! Отже, скрізь і всюди виховують покірливих істот — бо з ними легше жити… Бо такій істоті легше нав'язати свою волю!.. А потім люди починають хапатися за голову й бідкатися, звідки береться «сіра інертна маса, якій нічого не треба»… Й вибудовувати теорії про «світову закулісу»…
_вибачаюсь
Але ж самі люди це й роблять!.. А потім на кого нарікати?! Виходить, що на себе…
21:38 (відредаговано)
+3
Тимуре, де вона є та «світова закуліса», трудно відповісти. Вона вправно маскується людськими діями, але не має метою творення комфортного життя на Землі. Це ж видно неозброєним оком. Додам, що дехто вказує на «світове масонство» або на «світове юдейство». Але це, щоб збити нас із вірного сліду.
Я чомусь думаю, що аби побачити «світову закулісу», багатьом варто… подивитися в дзеркало!!! Бо так, як людина сама собі зіпсує все життя — так їй ніхто інший не зіпсує життя…


_сміюсь _сміюсь _сміюсь
21:12
+3
Наш ліванський зять, прочитавши допис, пропонує завершити його закликом: треба завжди йти вперед і прагнути вгору.
Прекрасний заклик! Але для цього треба мати сміливість (мужність, нахабство — потрібне підкреслити _сміюсь ) бути не як усі + вміння не здаватися.
11:57
+3
Дзеркало, люстерко- ось і відповідь на щастя чи нещастя! Починай з себе!
14:58
+2
Тимуре, за вікіпедією ХУЦПОЮ називають зверхнахабну поведінку єврея. І як це в тебе проявлялося, коли ти хлопчиком-заїкою таївся, записуючи щось про КУРЕНІВСЬКУ ТРАГЕДІЮ?
А хіба рішення 5-річного хлопчика обдурити власну матір — це не надмірне нахабство?! А свідоме рішення не лякатися всемогутнього КДБ, якого боїться не те що мама, але навіть тато — це не надмірне нахабство?! Оце і є хуцпа в чистому вигляді — надмірне нахабство й залізна впевненість, що ти досягнеш своєї мети й дізнаєшся правду про ті події також від інших дорослих, не потрапивши в «довгі руки» спецслужбістів, які розстріляли твого власного діда…
_вибачаюсь
Різниця в тому, що євреї вкладають в слово «хуцпа» як позитивний, так і негативний сенс, що залежить від контексту, а неєвреї — виключно негативний.
17:42 (відредаговано)
+2
Друже, ти пообіцяв мамі забути про те, що вона розказала тобі про Куренівку-1961. Це звичайний обман, до якого вдаються діти щодо батьків. А от коли б тебе запідозрив КДБ, то ти б викручувався як міг. І це було б нахабством і зухвалістю, але без ніяких ЗВЕРХ. Нахабство і зухвалість проявляються з позиції сили, іноді уявної. Ні того, ні іншого у малого хлопчика не було й близько.
В такому випадку, у нас різне поняття про «силу/слабкість», як і про «позицію сили/слабкості». Бо з моєї точки зору, на самостійне 12-річне розслідування проблеми Куренівської трагедії, на наступне 9-річне обмізковування інформації, співставлення між собою отриманих відомостей, розробку фабули майбутнього роману, а також на подальшу 3-річну роботу з написання твору, включно з відновленням по пам'яті першого варіанту рукопису, випадково знищеного мамою, слабачок просто не здатен. Ти уяви весь обсяг роботи — хай він і розкривався поступово!..
01:48 (відредаговано)
+2
Зверхнахабство і зверхзухвалість — основа ХУЦПИ, мають одноразове (періодичне) застосування. Це емоційні сплески. Систематична і наполеглива багаторічна робота юного Тимура по втіленню давньої мрії: описати Куренівку-1961, відбулася насамперед завдяки внутрішній СМІЛИВОСТІ (таємно пішов проти всіх!), підкріпленій талантом і працездатністю. Тут ХУЦПИ не було й близько.
І вас вітаю з Новим Роком, Анатолій Михайлович!!! Цікаво підмічено! Хоча є такі різновиди ялинки, які дійсно опускають свої віти до низу.
12:11 (відредаговано)
+2
Друже Сергію, дякую тобі за добре слово. Мабуть не лише мені хотілося б побачити ялинку, яка росте із похиленими до землі вітами. Ти сам таке бачив? А може ще хтось бачив таке?
Я постараюся сфотографувати таку ялинку. Фото надішлю))
Як і обіцяв, фото ялинок, в яких нахилені віти до низу.
11:49
+2
Друже Сергію, верхні гілки ялин нахилені до неба, а нижні під вагою хвої нахиляються вже до землі.
Але ж, як бачиш, нижні гілки таки нахилені до землі! Це можна інтерпретувати так, що в «дитинстві» (молоді верхні) гілочки тягнуться до сонця, але з роками «старі» (нижні) гілки під тягарем «проблем і досвіду» (хвої) тягнуться до землі…
_вибачаюсь

Випадкові Дописи