До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

​Людина, зріла версія

​Людина, зріла версія
Джерело матеріалу:

Що потрібно людям у старості.

Кожна стадія життя пов'язана з іншими завданнями і потребами, — говорить американський психолог p розвитку людини Ерік Еріксон. У віці немовляти потрібно спочатку навчитися довіряти і любити інших — тоді домінує потреба у близкості. У дитинстві розкривається відчуття індивідуальності, вивчаються свої власні думки та емоції, освоєння самоконтролю. Підлітковий вік — це час шукати ідентичності, будувати незалежність, шукати відповіді на питання: хто я, хто я можу бути? У зрілому віці людина повинна навчитися в основному інтимності і відповідальності. Коли настає старість, можна нарешті зібрати плоди свого життя, зрозуміти його мету і сенс. Але досвід пізнього віку також приходить разом з відчаєм, в якому людина в першу чергу бачить мінливість долі і крихкість життя. Від зіткнення між відчаєм і цілісністю, сенсом і безсенсовністю народжується мудрість. Еріксон описує її як неупереджений інтерес до життя перед обличчям самої смерті.

З біологічної точки зору період старості означає природне і незворотне накопичення внутрішньоклітинних ушкоджень в організмі і втрату внутрішнього балансу організму. Зростає рівень захворюваності різними соматичними та психічними хворобами, значно зростає ризик деменції з її багатою та водночас обтяжливою симптоматикою. З психологічної точки зору, старість пов'язана зі зміною соціальних ролей і поступовою втратою найближчих родичів, друзів і знайомих. Цікаво — про це мало хто знає — старіння характеризується індивідуальною динамікою, яка значною мірою піддається контролю.

• • •

Хоча ніхто не може повністю зупинити старість, кожен має вплив на її перебіг як себе, так і у своїх родичів. На відміну від інтуїтивного мислення, цей період не обов'язково означає лише виродження або застій. Розуміння потреб літніх людей вимагає погляду на їхній вік не тільки з точки зору дефіциту, але перш за все з точки зору адаптаційних стратегій для того, щоб боротися з фізичними та психологічними змінами, пов'язаними зі старінням. І гуманітарні, і медичні науки все частіше підкреслюють, що в цей час метою не повинно бути абсолютне здоров'я та відсутність недоліків, чого зрештою неможливо досягнути, але вміння адекватно впоратися з ними. Багато вчених відзначають, що старість може бути однозначно позитивним етапом життя, в якому людина набуває нових знань, досягає емоційної стабільності, реалізує свій потенціал і, відповідно, досягає задоволення від життя. Кларк Тіббіттс, американський геронтолог, створив одну з найбільш універсальних класифікацій потреб літніх людей. Хоча вона й бере свій початоок з 1960-х і 1970-х років, вона має чітку підтримку в сучасних гуманітарних і соціальних науках. Найбільш важливими потребами людей похилого віку, зазначених Тиббіттсом, є — всупереч переконанням, що старість — це період пасивності — виконання соціально корисної діяльності та пов'язане з нею визнання. Двадцятирічні довготривалі дослідження, проведені в Нідерландах під керівництвом Леї Еллвард з Кьольнського університету, показали, що чим більше соціальних ролей відіграють літні люди, і чим більша соціальна мережа, в якій вони функціонують, тим меншим є ризик депресії і серйозних соматичних захворювань, а отже і смерті, і ще більш задовольними стають показники соціального функціонування. Важливо відмітити, що кожна додаткова роль, за винятком тих, які зазвичай можна віднести до людей похилого віку (подружжя, батька, діда), значно сприяє продовженню років життя респондентів. Іншими словами: бути активним сусідом, колегою і членом волонтерської організації — це кожен раз близько п'яти додаткових років життя і кращі показники психічного і фізичного здоров'я. Крім того, фізичні обмеження, пов'язані зі старістю, не є суттєвою перешкодою для реалізації таких потреб.

Дослідження, проведене в 2014 році Томасом Мортоном з Університету Ексетера в рамках програми «Вік 2.0», про шляхи та закономірності Інтернет-комунікації, характерної для людей похилого віку, свідчать про те, що навіть 90-річні можуть задовільняти свої соціальні потреби за допомогою соціальних мереж. Активне використання Facebook означало для респондентів збільшення задоволеності ролями та соціальними контактами, незалежно від їх інтелектуального рівня та соціально-економічного статусу. Соціальна та фізична активність є основним чинником, який захищає суб'єктивне почуття щастя людей похилого віку, а надання їм мотивів для дій є одним з основних елементів політики охорони здоров'я в цій віковій групі. Пенсіонери, крім того, самі хочуть бути активними. З дослідження «Сучасні пенсіонери. Польща 2017» 40% респондентів заявляють про своє бажання розвиватись на пенсії. У той же час, лише близько 20% дітей знає про таку потребу своїх батьків.

• • •

Не слід демонізувати старіння, тобто, що в т.зв. певному віці кожна людина має слабшу пам'ять і труднощі з логічним мисленням. Це не так, що старість неминуче призводить до погіршення когнітивного функціонування. Хоча це припускають майже всі. Необхідно реально оцінити рівень когнітивного функціонування близьких пенсіонерів. Як показують емпіричні дані, погіршення когнітивного функціонування у різних людей може бути дуже різним.

Згідно з обширним аналізом даних, дослідники, що працюють під керівництвом Інса Фейнкохля з центру молекулярної медицини Макса Дельбрьока, людський мозок є надзвичайно спеціалізованою машиною, яка в старості здатна активувати так званий когнітивний резерв, що дозволяє активувати запасні з'єднання нейронів. Умовою його існування, однак, є не стільки когнітивна стимуляція в старості, скільки інтелектуальні зусилля, які людина докладала протягом усього життя. Інакше кажучи, в старості отримуємо відсотки з того, що було зроблено раніше. Більше того, багато когнітивних процесів, що відбуваються в центральній нервовій системі, здаються досить стійкими до дегенеративних процесів, що відбуваються в старості. Дослідження, проведене Ельхононом Голдбергом з медичного факультету Нью-Йоркського університету, Джейсона Брантда з центру медицини Джонса Хопкінса або Джулі Сноуден з Центру нейрофізики у Манчестері, свідчать, що в старості емоційна пам'ять про події і процесуальна пам'ять (обумовлює виконання таких дій, як велоспорт) підлягають лише незначним змінам, і довготривала пам'ять, яка є складом знань, накопичених за всі роки, і запис важливих подій з минулого, часто залишається повністю незмінним. Тільки в невеликої частини літніх людей відбуваються такі патологічні зміни в мозку, що вони призводять до деменції. Проте вік є лише одним з багатьох факторів ризику. Більш важливими в етіології тяжких когнітивних порушень у літніх людей є травми голови, гіпертонія і серцево-судинні захворювання, діабет або хронічна ниркова недостатність.

• • •

Старіння — це специфічний стиль сприйняття реальності, який не обов'язково є наслідком дегенеративних змін, але є наслідком набуття досвіду. Дослідження Марка Вітманна та Сандри Ленхофф, що вже стали класичними, показали, що за відчуттями у 80-річному віці останні 10 років пройшли набагато швидше, ніж такий самий період у випадку 30-річної людини. Коли чийсь дідусь чи бабуся каже, що події кількарічної давності сталася вчора, то вони дійсно можуть мати таке відчуття. Врахування цього при спілкуванні з літньою людиною є необхідною умовою для гарного спілкування з нею.

На думку Вітманна і Ленхофф, старість також пов'язана з набагато меншим відчуттям і впливом тиску часу. Люди похилого віку вважають за краще робити речі повільно, але точно, вони не можуть ефективно поспішати, коли ситуація очевидно потребує цього. Тому вони потребують терпіння оточуючих. Вони мають сильну потребу — і здатність — бачити безперервність часу. Функціонування в передбачуваному, організованому середовищі, в якому події відбуваються типовим чином забезпечує їх безпеку. Тільки тоді вони здатні осягнути високий рівень тривалості «я», як відчуття того, що вони є однією людиною, незважаючи на змінні життєві події та обставини. Це надзвичайна майстерність, що становить своєрідний дар старості. Вона полегшує переживання кінця свого існування і зменшує страх смерті. Вона дозволяє успішно давати собі раду з характерними для старості втратами, включаючи втрату близьких родичів або втрату власної фізичної привабливості. Вона сприймається як природний наслідок часу, який проходить безперервно.

• • •

Пенсіонери також повинні відчувати спадкоємність у відносинах і в усіх можливих сферах життя. Дослідження показали, серед іншого, що умовою для кращого одужання старшої людини є задоволення її потреби у стабільності та передбачуваності у спілкуванні з лікуючим лікарем, незалежно від розміру особистої мережі підтримки літньої людини. Безперервність поколінь також є важливою в цьому питанні — кожен новий член сім'ї — це зниження ризику депресії, особливо у найдавніших членів родини. Вже більше десяти років вчені намагаються відповісти на питання, що визначає відчуття щастя людини, як об'єктивно, так і суб'єктивно, на певних етапах життя. Переважна більшість досліджень свідчить про те, що людина відчуває себе щасливою, коли дарує собі задоволення. Чи шукають його старші люди? Відповідь на це питання не здається такою простою. Дані, представлені в престижному американському журналі «Journal of Hapiness Studies», показують, що люди похилого віку визначають своє психологічне благополуччя насамперед як спосіб уникнення негативних переживань. Тому щастя є для них відсутністю хвороби або інших неприємних життєвих обставин. Незважаючи на те, що молодь представляє гедоністичний підхід до життя, приділяючи особливу увагу безпосереднім методам отримання задоволення, літні люди мають потребу в переживанні подій достатньо добрих. Як зазначає Лаура Карстенсен з Стенфордського університету, психологічне благополуччя для старших людей становить, в першу чергу, емоційна рівновага, а не якийсь надзвичайно інтенсивний досвід. Варто не турбувати їх новим досвідом і сюрпризами. Тим більше, що з точки зору досліджень, проведених канадськими дослідниками під керівництвом Джеффрі Нікола з університету острова Ванкувер, емоційний досвід сприймається літніми людьми як більш інтенсивний і довший, ніж у молодих людей. Повернення до такої емоційної рівноваги для них вимагає більших зусиль саморегуляції та більше часу

• • •

На думку Кларка Тібіттса, особливо важливою потребою людей похилого віку є прийняття іншими їхніх способів переживання світу. Дослідження доктора Олександри Ясільської з університету SWPS відзначило, що в старшому віці в людях переважають негативні емоції. То чи можна взагалі бути щасливим у старшому віці? Виявляється, що цей емоційний негативізм не обов'язково означає страждання для людей похилого віку. Страждання для них — це перш за все нездатність проявляти емоції. Дозвіл на незадоволення або радість є запорукою, як добрих відносин з іншими, так і емоційної рівноваги. Одним словом, стара людина повинна сміятися, плакати, насолоджуватися і гніватися — як і всі інші.

+2
49
RSS
Поки перекладала цю статтю, зрозуміла, що польські науковці використовують надто довгі реччення. Переклад вийшов кострубатий. Може колись я його поправлю. _соромлюсь
19:37
+2
А нічого. Стаття цінна. Людина у поважному віці справді чіткіше бачить крихкість життя .
13:22 (відредаговано)
+2
Ця стаття заповнює прогалини моєї вищої освіти. Як соціальним педагогам, нам викладали вікову психологію. То від немовлят до 18 років було досить багато інформації, а от про дорослих і особливо про літніх людей, про їхню психологію не було геть нічого.
А в мене зараз пішов період, коли друзі звертаються за порадою, що робити з постарілими батьками. Та я й сама живу з мамою, якій вже 73 роки.
В мене вже кілька таких статей назбиралося. Певно треба їх відкласти в окрему папку.
13:44 (відредаговано)
+2
Моїй тещі 90. Вона почуває себе краще, коли корисна нам — дітям і онукам. От почистить бурячок, морквину, начистить картоплі і вже їй Добре. У листопаді-18 вона була просто щасливою, коли майже кожного дня рубала малою сокиркою хмиз. Нарубала більше 50 в'язок. Недавно ми спалили останню в'язку в пічці-каміні Мілано-2. А тепер вона чекає, коли розтане сніг у саду, щоб дорубати хмиз. Цим і живе.
13:47
+2
Для друга Тимура: подивись під цим кутом зору на постійні спроби своєї матері Жанни бути чимось корисною для вас.
16:43 (відредаговано)
+2
Божечки! Та я знаю і розумію всі мотиви маминої поведінки! Як казав Коров'єв: «Теж мені біном Ньютона» © Біда лише в тому, що я не можу погодитися на ту принизливу соціальну роль, яку вона мені прагне нав'язати. Можливо, якби не моя сила волі (чи віслюча впертість — як полюбляв висловлюватися покійний тато), то я б і погодився… Але це має супроводжуватися паралельною відмовою від виконання мого призначення на Землі. Я на це піти не можу й не піду нізащо!!!
_ангел _дідько _ангел _дідько _ангел _дідько _ангел
І загалом, друже, прошу зрозуміти от що. Ми перебуваємо в Інтернеті — це така система, коли найменше сказане тобою слово здатне спричинити бурю на протилежному боці Землі. «Ефект метелика» — зовсім не пустопорожня асоціація! В таких умовах я змушений дуже пильно «фільтрувати базар», щоб не нашкодити собі та своїм близьким + виконати моє призначення на Землі, як я сказав вище. Деякі аспекти моїх з мамою стосунків — вони саме з цієї категорії. Повідомити про них навіть тут, у вузькому колі світочан — це все одно, що виступити по ТБ в прайм-тайм. Річ не в тім, що серед вас є «дзвонарі», які рознесуть усе скрізь. Навпаки!!! За мною приховано стежать недоброзичливці й заздрісники, бо в мережевих диспутах вони час від часу (1) намагаються змішати мене з лайном та водночас (2) нарікають на те, що на мене дуже важко «нарити компромат». Останнє досягається за рахунок того, що я «фільтрую базар».
_соромлюсь
Щодо тебе, друже… Я би тобі, можливо, й розповів усе в лічці. Але був випадок, коли при зустрічі з моєю мамою ти кинув одну фразу, яку тобі не слід було їй говорити. Про що я тебе просив… Згадай, що я ледь-ледь заспокоїв тоді маму, сказавши, що певні речі ти міг дізнатися не від мене, а обхідними шляхами… Ти зробив це ненавмисно, але після того я не можу поговорити з тобою на 100% відверто. Лише на 98%. І в ці 2% входить саме та інформація, яка може дуже сильно нашкодити мені, мамі й нашій сім'ї! А також вплинути на виконання моєї місії на Землі. Ну, от скажи чесно: навіщо мені вішати на тебе цей тягар?!
_соромлюсь
Отож давай-но краще зачекаємо чогось одного:
— або коли хтось із нас помре (або я, або мама);
— або коли ми удвох дістанемося до професійного лікаря на консультацію (до психолога чи психіатра);
— або коли мама заткне мене до психіатричної лікарні (вона колись грозилася);
— або коли ВВХ**ло скине на Київ термоядерну бомбу (теж варіант);
— або взагалі чогось непередбачуваного.
Поки що ми з перемінним успіхом йдемо по першому варіанту, це тягнеться вже 42 роки — ну, то й нехай собі тягнеться. Я й більше витримаю. А мамі я не господар, вона має свободу волі поводитися так, як вважає за потрібне. Але я також маю право не приймати тієї ролі, яку вона мені силоміць нав'язує.
P.S. У кожної людини є своя «тінь». Треба мати мужність витягнути свою «тінь» з підсвідомості… й або домовитися з нею по-доброму, або приголубити, або прийняти. Це дуже добре описано в матеріалі Чорна «тінь» Білосніжки. Я навчився спокійно працювати з власною «тінню» ще на початку письменницького шляху. Мені це нескладно.
_дідько
Однак, на відміну від мене, мама її власну «тінь» не сприймає абсолютно!!! 42 роки тому я мав змогу побачити її «тінь» в усій огидності. А також зрозуміти, чого мамина «тінь» прагне. Я це знаю… проте мама не знає і знати не хоче! Вона хоче, немов дитинка — бути ідеальною. Це означає відкидання нею її «тіні».
_дідько
Я з цим двічі експериментував: видавав мамі пару разів інформацію з розряду її «тіньової». Чим це скінчилося?.. Мама раз і назавжди заборонила мені говорити про ці речі. А це ж лише незначні «тіньові» елементи! А що станеться, коли я покажу мамі її «тінь» в усій огидності в цілому?! І як після цього мені самому з мамою поводитися?! Я лише можу припустити, що її реакція буде на порядок жахливішою. Аж до самогубства. Бо якщо вона не витримує слабшої правди… де гарантія, що витримає всю?!
_не_знаю
В принципі, мама, як жінка, не зобов'язана мати мужність. Але я чоловік, мужність — це моя парафія. Тому нехай краще мама щодня тицяє в ті рани, які колись завдала мені, нехай щодня намагається зруйнувати мою сім'ю — я це витерплю, витягну мовчки, але не повішу на неї правду про її власну огидну «тінь»!.. Не дочекаєтесь…
17:25
+2
Друже, та якщо ваші відносини з матір'ю на рівні життя і смерті, то це так далеко до людяності. І прості поради, зокрема й мої, тут ні до чого. Вибач, що відірвав від понад-важливої роботи.
Та не те ти кажеш, не те!!! Якраз ти й міг би щось мені порадити. Але ти навіть віддалено не розумієш, про що я можу розказати, а я не знаю, наскільки ти здатен зберігати таємницю…
_шкодую
А щодо «на рівні життя і смерті» — то це зовсім не обов'язково. Не обов'язково вбивати, можна просто розчавити в людині волю до життя… Я через це декілька разів проходив — навіщо мені повторно робити це?!
_шкодую
Або ж скалічити… Коли мені хотіли праву ногу відрізати, то мама була дуже навіть «за». І мені на цей рахунок мізки промивала, щоб я погоджувався. От хто був «проти» — то це Олена! Тільки завдяки її впертості мама повезла мене в Інститут ортопедії, де мої ноги запротезували.
_стежу
Отже, смерть не обов'язкова! Достатньо, наприклад, умовити мене на ампутацію правої ноги. Потім, щоб мама краще про мене піклувалася — забрати мене до себе на Троєщину. А там увімкнути на повну режим «турботливої матусі», яка не дає синочку зайвий раз напружуватися, яка йому варить, вбирає за ним і загалом «тягне лямку». І всі задоволені!!! А що я в таких умовах навряд чи зможу писати?.. І що перестану бачитися з дружиною та дочкою?.. Це не враховується — аби лише мама отримала мене в своє повне розпорядження!!! Вона вже отак все розпланувала…
_вибачаюсь
Як бачиш, в такому розкладі всі живі! Ніхто не вмирає! Й на думку мами — всі щасливі! Особливо я, її любий синочок!!!
20:09
+1
Друже, не треба мені нічого розповідати, що є таємним. Живи, будь здоровим і працюй, виконуючи свою місію на Землі.
Хай же буде!

Випадкові Дописи