До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Знехтувані Я

Знехтувані Я
Джерело матеріалу:

Ми є певною сумою уявлень про себе, поведінкових схем, емоцій і реакцій. Частину з них ми добре знаємо і співвідносимо з нашою особистістю, частину усвідомлюємо погано, а частину повністю виключаємо і не хочемо про них знати. Ми відкидаємо їх наявність у себе. Це і є ті самі знехтувані «Я».


Щоразу, коли звучить пропозиція робити в житті те, що хочеш, а не те, що хочуть від тебе інші, деяка кількість народу лякається. «Та ви що! Це якщо кожен робитиме те, що йому хочеться — настане хаос! Люди будуть грабувати, вбивати, ґвалтувати, блювати за столом і… взагалі. Цивілізація зникне».


Бажати і робити те, що бажаєш

Напевно, для цих громадян звучатиме дивним, але переважна більшість людей не жадають вбивати, ґвалтувати і грабувати. І навіть перспектива безперешкодно блювати за столом їх не дуже приваблює.

Але насправді, практично кожен має власний набір подій, які оцінюються як певний еквівалент особистісного апокаліпсису. Може це все звучатиме менш драматично, але для конкретної особистості це звучатиме дійсно лячно. Якщо раптом зі мною станеться… то це буде просто пекло і кінець усього.

Звідки в голові береться матеріал для конструкції ймовірного пекла для себе самого? Переважна більшість інформації надходить з так званих «відкинутих Я».

Ми є певною сумою уявлень про себе, поведінкових схем, емоцій і реакцій. Частину з них ми добре знаємо і співвідносимо з нашою особистістю, частину усвідомлюємо погано, а частину повністю виключаємо і не хочемо про них знати. Ми відкидаємо їх наявність у себе. Це і є ті самі знехтувані «Я».

Коли особистість дитини починає розвиватися і міцніти, то в процесі малюк пробує тих чи інших дій, конструює схеми і моделі поведінки і потім дивиться, як на них реагує світ. Щось із цих спроб приймається світом. Частина ж категорично забороняються батьками, як непотрібні, жахливі, ганебні. Але не треба вважати, що тут батьки — головні лиходії. Іноді схему забраковує безпосередній досвід дитини, який показує їй, що вона дуже неправа і більше ніколи-ніколи так не потрібно робити.

Але хоч як крути, багатьох аспектів ніяк не позбутися. Наприклад, людям властива агресія, сексуальність, егоцентризм тощо. Тут не тільки річ в певній поведінці, але ще і в емоціях, прив'язаних до них. Проте зла розгальмована й егоїстична дитина — зовсім не те, що хоче бачити її сім'я. Її вчать не тільки не проявляти цих якостей, але й пригнічувати та карати їх. Саме придушення і покарання — ключові моменти утворення знехтуваного «Я».

Але знаєте, всі ці речі, як-от егоцентризм, агресію, сексуальність та ін. неможливо викинути на смітник. Це частина суті людини. І це не весь список якостей, який може виявитися не під масть. [Є] маса речей, поведінкових моделей і якостей, які недобре показувати.

Крім того, якщо мозок навчився щось робити, то він вже не може розучитися. Те, що дитина надбала, треба прилаштовувати до навколишнього світу, адаптувати до реальності, створювати з цього інструмент. Це єдиний шлях, за яким від схеми буде користь. Але в переважній більшості люди ухвалюють рішення зачинити все до бісової матері та зробити вигляд, що такого ніколи не було.

Ось уявіть, що якусь схему, якої неможливо позбутися, закрили в темному місці в клітку. Прив'язані до неї емоції накопичуються. Вся ця психічна структура постійно намагається вирватися на свободу, але людина її всіляко запихує назад. В цілому кожен має невеличкий звіринець всередині себе, де в клітках сидять наші відкинуті «Я» й тихенько звіріють. Чим більше їх затискати в клітинах і відкидати, тим вони зліші й тим більше хочуть вирватися на волю.

Але не треба думати, що настільки все загрозливо і що у вашій психіці зростає сонм чудовиськ, які одного разу влаштують заколот. Звичайна людина свою звірину підгодовує і навіть гуляти випускає, але робить вигляд, що вона начебто зовсім і не хазяїн цих тварюк. Ну, це ж ганьба таке у себе тримати, та й покарати за це можуть.

Як можна випустити тваринок погуляти в рамках закону? Сни, наприклад — там вони що хочеш можуть робити. Що з них візьмеш? Це ж сон! Фантазії, залучення до мистецтва. В бік патології — нав'язливі думки, залежності (якщо випив, то можна і побіситися), істеричні розлади і функціональні психози.

Попри те, що все настільки складно, і людина заперечує у себе наявність певних якостей, стан вимагає якоїсь взаємодії та опрацювання. З цієї причини люди намагаються увійти в контакт зі своїми знехтуваними «Я» й полегшити свій стан. Але як говорити з тим, чого насправді немовби й нема? Тут потрібна велика майстерність і ментальна еквілібристика.

Ганебний внутрішній зміст вимагає регулярного покарання. Так було заведено від самого початку відкидання. Погані «Я» потрібно ненавидіти, зневажати і всіляко знущатися над ними. Але як же себе покараєш і як же з собою попрацюєш, якщо ти не бачиш, що в тебе є ці якості?

А для цього існує психологічна проекція. Побачив щось в навколишньому світі схоже на свою звірину — осуди й покарай! І вислови все, що там у тебе на підсвідомості накопичилося. І звіряток вигуляєш, пар випустиш і нічого тобі за це не буде. Адже вони ж не твої й карати тебе нема за що! Ну і зітхнути спокійно після такого вигулу можна: «Яке ж щастя, що насправді у мене такого немає».

Наприклад, любиш добре і багато поїсти, але це страшна ганьба бути «жирною свинею» і ти все життя довбаєш себе за те, що небайдуже дивишся в бік тістечок? Ну, раз у раз зробимо вигляд, що насправді на тістечка ти дивишся з ненавистю! Ти ж не можеш їх любити, як «жирні свині». Але ось тим, «целюлітним» ти можеш висловити все те, щоб сказала своїй «внутрішній любительці солодощів», якої у тебе начебто й немає.

Ще один своєрідний спосіб взаємодії зі своїм знехтуваним «Я» — боротьба за щастя іншої людини або просто взаємини з людьми, які вам не до душі або неприємні. З приводу першого випадку вже неодноразово говорилося і обговорювалося. Не знаємо ми, як зробити іншого щасливим, переробити його в правильний бік і заподіяти йому стовідсоткове добро.

Є громадяни, які ніби цілеспрямовано організують навколо себе систему виправлення і покарання й набирають в друзі та знайомі людей, які підлягають кардинальній переробці. Насправді носій добра намагається виправити своє знехтуване «Я». Та оскільки знову ж людина впевнена, що у неї якості, викорінюваної з інших, немає, то працювати вона може тільки так.

Що ж стосовно іншого варіанту, то часто люди живуть, працюють або навіть товаришують з людиною, у якої маса дратівливих і неприйнятних якостей. Це може бути огидний начальник, або подруга чи бойфренд, які вічно «кидають». Але багато років поруч з ними, з постійними стогонами і криками, ну до чого ж вони бридкі люди. Отак як про мишей, які їдять кактус. Погано, жахливо, але все одно не йдуть і не кидають.

Деякі прекрасно знають, що їх використовують, ними маніпулюють, їх кинуть при першій нагоді, але продовжують спілкування з деяких абсолютно невиразних причин. Типу, а раптом «людина все зрозуміє і виправиться?» Навіщо чекати цього дивного дива, не зрозуміло. Більш того, ця неправильна людина регулярно доводить свою неправильність на ділі.

А тепер уявіть, що вам пропонують робити те, що ви хочете. Ваша звірина в клітинах стрепенулася і відчула запах свободи. І ви самі відчули якесь ворушіння та звуки зі свого звіринця. Й отакий жах… ви розумієте, що з несанкціонованим виходом звірини ви не впораєтеся! Це дійсно буде кінець вашого суб'єктивного світового порядку — апокаліпсис.

Це, до речі, не жарт. Так дійсно може бути. Ваше знехтуване «Я» може вирватися і почати гратися від душі на волі, сіючи руйнування. Тому ніяких різких рухів на кшталт «свободи пригнобленим». Перш ніж перейти до справи, потрібно знати нюанси.

Не все, що хочеться вашій звірині, дійсно хочеться вам. Згадайте, що кожна людина — [це] сума «Я». Крім того, ваші тваринки жили на самоті й втратили зв'язок з реальністю. Іноді, величезний людожер, як в казці «про кота в чоботях», може перетворитися на маленьку мишку. Хочете вбити маму? Стривайте. Можливо, робити тут — всього нічого.

Мама, можливо, забороняла вам відчувати гнів щодо неї, навіть тоді, коли була причина бути нею незадоволеною. Наприклад, вас напихали манкою. А за роки ув'язнення в підсвідомості «Я» призабуло про манку, проте пам'ятало, що над вами чинять насильство і потрібно захищатися від агресора. Ви виросли, набули певний досвід, який поступово почав трансформувати вашу «манну образу» в щось якісно нове. А оскільки часто мами, які забороняють гнів щодо них, продовжують свою практику навіть вже після того, як діти виростають, ситуація все більше і більше емоційно накручується.

Але річ у тім, що набагато ефективніше сказати мамі «вистачить вже каші», ніж скоїти вбивство матері. Коли людина виявляє в собі те саме знехтуване «Я», то вона відчуває масу негативних почуттів. Це зрозуміло, оскільки «Я» саме й відкидалося через його неприйнятності. Тут теж потрібно сильно загальмувати з розвитком паніки на тему «невже це я? Та не може бути!» Згадайте про людожера і мишку.

Кожне жахливе і негідне на ваш погляд бажання часто виростає з дитячої емоції, невпевненості, образи. Так само, як у Пєчкіна вся капосливість утворювалася через відсутність велосипеда.

В цілому тема знехтуваних «Я» дуже серйозна, і я вкрай не рекомендую проводити самостійні розкопки. Але робота з фахівцем приносить достатньо значущі результати. Виявляється, що бажати і робити те, що бажаєш, не рознесе вашу особистість на друзки, а навпаки наповнить життя новими фарбами.

Наталя Стілсон

+2
89
RSS
19:37 (відредаговано)
+2
Ось вона — синхронія в усій красі! Пару днів тому я відібрав парочку статей на переклад для розміщення на Світочі. Докладно не читав — просто глянув «по діагоналі», що та як. І заходився завершувати 1975 рік епопеї…
_добре
Як раптом вчора друг Анатолій ненав'язливо розпочав зі мною міні-диспут на дуже цікаву тему. Там все зводиться до вміння людини працювати з власною підсвідомістю. Я послався на матеріал про «тінь» Білосніжки. Але друг Анатолій диспут згорнув так само швидко, як і розпочав… А сьогодні я завершив 1975 рік, взявся за переклад наміченої статті… Як раптом опаньки — а вона ж на ту саму тему! Про роботу з підсвідомістю!!!
_здивований
Звісно, стаття про «тінь» Білосніжки краще написана, але даний матеріал подає альтернативну точку зору на ту саму проблему.
_чудово
Тільки з одним не згоден: авторка каже в заключному абзаці:

я вкрай не рекомендую проводити самостійні розкопки.

На жаль, в дитинстві мені ніхто не підказав, щоб я не працював самостійно з власною підсвідомістю.
_сміюсь
Отож я взявся працювати самостійно — й нічого, все добре! Усі ці огидні створіння, як виявилося, ще й як піддаються дресурі. А деякі насправді аж надто симпатичні й корисні. Тому з останнім абзацом я не згоден категорично! Лізти в свою підсвідомість, працювати з власними знехтуваними «Я», з усім цим «звіринцем» — дуже навіть корисно! Не кажу вже, що цікаво…
На жаль, в дитинстві мені ніхто не підказав, щоб я не працював самостійно з власною підсвідомістю.

Коли ви були дитиною, в Києві мабуть ще жодного психолога не було.
Ага! А вирішувати проблеми з власним «звіринцем» було потрібно. І до дорослих не звернешся — бо тебе тривіально не зрозуміють…
Точно. Так і жили всі люди до кінця 19 століття, поки дідусь Фройд не придумав психоаналіз. _шкодую
21:19
+2
До речі, порозумітися з власним «тіньовим звіринцем» допоможе знаменитий епізод Євангелія від Івана:

А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!..

Це означає, що ті, до кого звертався Ісус, прекрасно усвідомлювали існування «апокаліптичного звіринця» у своїх душах. Нагадаю, що цей епізод мав місце аж 2000 років тому…
_здивований
Між тим, авторка розкриває тему статті таким чином, нібито Євангелія від Івана не існує в природі. А могла б на нього послатися хоча б заради пристойності…
00:09
+2
Я розумію звідки і чому появився оцей допис. Переробити людину і заподіяти їй 100 %-не добро. І про «мамину кашу» зрозуміло. А загалом стаття корисна і її варто не тільки прочитати…
00:19 (відредаговано)
+1
Однак особливість цього матеріалу — в абсолютно помилкових методах роботи з власним «підсвідомим звіринцем»! Пригнічування, покарання — замість розуміння і прийняття…
_шкодую
Так лише виховується лицемірство, а не розвивається особистість!
Як можна випустити тваринок погуляти в рамках закону? Сни, наприклад — там вони що хочеш можуть робити. Що з них візьмеш? Це ж сон! Фантазії, залучення до мистецтва.

Це називається — сублімація. З неї народилося усе мистецтво світу й більша частина науки. Люди, які не мають внутрішнього звіринця відкинутих «Я», творити не можуть.
В романі Ліона Фейхтвангера «Гойя, або Тяжкий шлях пізнання» це описано як «терапевтична творчість». Там лікар Хоакін Пераль радить художникові Франсіско Гойї малювати «злих духів», які його відвідують. Так Гойя створює серію гравюр «Капрічос», в якій заголовною є «Сон розуму породжує чудовиськ»:

Випадкові Дописи