До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

16 містичних історій з життя

16 містичних історій з життя
Джерело матеріалу:

Напевно, багато хто з нас хоч раз в житті потрапляли в дивні ситуації, яким важко придумати логічне пояснення. Як правило, в такі історії важко повірити, але сміливі користувачі «Подслушано» і «Пикабу» не стали мовчати й поділилися ними з нами.

***

Якось сиділи за столом, і зайшла мова про релігію. Мама з упевненістю видає фразу: «Ось в моєму житті нічого не сталося такого, щоб я повірила в Бога». І в цей момент з гучним звуком вилітає з пляшки корок. З пляшки з коньяком.

***

Була зовсім маленькою, ще не вміла говорити, але постійно белькотала якусь нісенітницю «нявкотливими» звуками. Звучало все досить мило, і батьки на пам'ять записали мій монолог на касету. Я вже встигла і школу закінчити, й інститут східних мов, до яких відчувала давній потяг, а нещодавно відкопала в старому мотлоху цю касету і вирішила послухати. Серед усього цього белькотіння були доволі ясно помітні фрази японською мовою, в яких я молила японську богиню Інарі — захисницю воїнів — уберегти мого чоловіка.

***

Серед ночі нас з чоловіком розбудив син з подряпаним обличчям, який плакав і говорив, що ледь-ледь нас розштовхав. Виявилося, що лопнув шланг, по якому газ йшов, і ми б задихнулися, якби не дитина. Коли всі заспокоїлися, почала обробляти його подряпинки і запитала, як він примудрився так сильно обличчя поранити. Він розповів, що мирно спав, тут хтось стрибнув йому на груди і гострими кігтями почав дряпати щоки, а від болю він прокинувся, відчув дивний запах і побіг нас будити. Ніяких звірів не тримаємо через алергію, але ким би воно не було, дякуємо!

***

Була за кордоном, мені там розповіли про невеличкий спорожнілий замок, що знаходиться неподалік. Поїхала подивитися на нього, а там зустрів милий дядечко в старомодному одязі, який провів чудову екскурсію, поводив по всіх кімнатах і розповів про всі перекази й легенди, пов'язані з цим місцем. Але він забув згадати про місцевого привида, яким був сам. Адже після повернення в готель мені сказали, що екскурсії є там тільки в певні дні й екскурсовод — жінка, а весь інший час замок закритий і стороннім туди ніяк не потрапити.

***

Моїй бабусі наснилися її батько з матір'ю, ніби йдуть вони втрьох, як в дитинстві, тримаючись за руки. Бабуся, розуміючи уві сні, що вони давно померли, запитує: «Як вам живеться там?» На що її батько відповів, що в цілому добре, тільки стала дуже мерзнути голова і йому потрібен капелюх. Наступного дня бабуся відправилася на цвинтар з новим капелюхом і побачила, що на могилі батька в районі голови вирита кротом велика яма. Все-таки щось там існує...

***

Довелося мені поїхати з другом — водієм автобуса — в нічний рейс. Сталося так, що наприкінці рейсу залишилися без пасажирів. Ця міжміська поїздка ознаменувалася тим, що ми раптом помітили на узбіччі шосе зупинку, якої раніше там не було. На зупинці стояли люди. І друг, замість того, щоб забрати їх, вдарив по газах. На моє резонне запитання, мовляв, чому так, він прошипів, що пояснить потім.

Краще б не пояснював. На тому місці й справді колись була зупинка, але якось п'яний водій КамАЗа врізався в неї з найжахливішими наслідками.

А одного разу новенький водій зник з траси. Його автобус просто стояв на тому місці з відчиненими дверима, порожній і тихий. Негласна інструкція водіїв тих місць: не зупинятися.

***

Вкладала вчора 6-річного сина спати. Казку йому вже прочитала, на ніч поцілувала, виходжу з кімнати, питаю: «Тобі світло вимикати або нічник залишити?» Каже тихо: «Яка різниця, пітьма все одно не піде». І тут ще в сусідній кімнаті від протягу вікно зачинилося. Спала в підсумку разом з сином. І з каганцем. І зі святою водою.

***

Часто забуваю телефон в автівці. Цього разу прийшла додому, переодяглася в піжаму, одягла капці, вже зібралася відпочивати, але дивлюся, телефону немає. Дзвоню з домашнього дізнатися, чи то вдома лежить, чи то в автівці. Трубку зняли з 2-го гудка. Неприємний голос підлітка називає мій номер і просить залишити повідомлення після сигналу. Я в ауті. Дзвоню 2-й раз, трубку знімають майже одразу, чутна якась музика і дихання, але мовчать. Біжу на вулицю, знімаю автівку з сигналізації. Лежить телефон, а там 2 пропущених...

***

Купили стару хату на околиці села. Якось залишився в будинку ночувати з 2-річним сином. Час добігає до півночі, поклав його спати в дальній кімнаті, сам пішов в туалет. Сиджу, чую в кімнаті сина тупіт, думаю, прокинувся, мене шукає. Щоб не злякався, кричу: «Синку, я тут, в туалеті!» Чую, біжить у мій бік, добіг до рогу перед туалетом і зупинився. Кличу його знов, мовчить. Одягаю штани, виходжу — немає нікого, а син як спав в ліжечку, так і спить.

***

Працювала в літньому дитячому таборі. Щоночі дівчинка з мого загону вилазила у вікно і кричала, що її кличуть на поле. Було дуже лячно, і ми з напарницею щоночі заспокоювали і вкладали її. Потім з'ясувалося, що на полі колись був старий цвинтар, а це далеко не перший випадок, коли діти-лунатики повторювали ці дії.

***

Сьогодні мій 5-річний син сказав мені, що коли він сидів у мене в животику, то бачив, що я поїла багато солі й у мене захворіли нирки. Потім ми лежали з ним в лікарні, мені робили штрикання, і я плакала. А він сидів у животику, і йому було мене дуже шкода. Я була в шоці, адже справді, коли я була вагітна ним, захворіли нирки, я лежала в лікарні і плакала. Не знаю, що це і звідки він це знає. Ніколи йому про це не розповідала.

***

Увечері виїхав до Ростова за кермом. О 4 ранку назад повертався в Москву. Другу добу не спав, тому вирубало. Зупинитися і поспати було ніколи, бо в цей день потрібно було встигнути на роботу. Розплющую очі від того, що мене хтось дуже ніжно по голові голубить. Піднімаю голову — авто акуратно припарковане на узбіччі, ключі в правій руці. Усвідомив, що заснув за кермом. Вийшов на вулицю, трусило немов осиковий лист. Досі не розумію, що мене врятувало.

***

Все життя живу в Санкт-Петербурзі. Коли була маленькою, то років з 3-х стала бачити в своїй кімнаті маленьку дівчинку. Ми гралися, її звали Вірою. Вона говорила, що дуже голодна і хоче їсти. Я щодуху бігла на кухню, хапала їжу і несла їй. Коли поверталася, її ніколи не було. Років в 13 розговорилася з сусідкою-бабусею, і вона розповіла, що під час блокади в нашій квартирі від голоду померла ціла родина й їхню дочку звали Вірою. Минуло понад 20 років, а я пам'ятаю все, що розповідала мені моя маленька подружка...

***

Переробила всі справи по дому, вирішила сходити прогулятися з дочкою. Пограли в пісочниці, покаталися на гойдалках. Думаю, а чи не піти нам в торговельний центр, який знаходиться від будинку в декількох кілометрах. Йдемо вже хвилин 10. Повз нас повільно проходить незнайомий мужик, пильно на мене дивиться і, принюхуючись, раптом злостиво крізь зуби цідить: «Курку на плиті вимкни». У мене ступор, шок. Пригадую, що і справді залишила курячий суп на плиті. Побігла додому, озираючись і трусячись, а мужик сів у трамвай та й поїхав.

***

Затрималися обидва з дружиною на роботі, забрали 5-річного сина з садка останнім. Чекали, що засмутиться, а він веселий з кубиками грав.

— Ти не засмутився, що сам залишився?

— Ні, ми грали, поки вас чекав.

— З вихователькою?

— Ні, з хлопцями.

— Так… Хлопців же всіх мамусі й татусі забрали.

— Та ні ж, з тими хлопцями, з іншими, які в садку завжди живуть!

***

Передісторія. Є у мене товариш, мужику 35 років. Сім'я, 4 синів. Служить за контрактом на посаді водія спецтехніки. Але є у нього фобія одна, яку він і не приховує. Боїться він усякої нечисті, навіть байки не любить на такі теми слухати. Можу, каже, у вогонь кинутися, якщо треба, з висоти зістрибнути, а ось всяку потойбічну фігню боюся.

Так ось, поїхав він у відрядження. По дорозі заїхав до якогось там родича переночувати. А тут саме дружину цього родича до пологового будинку забирають, другу [дитину] народжувати. А перша дитина — дівчинка 4-х років. Ну, родич до дружини з речами, а дочку залишає з моїм товаришем. Вони повечеряли, казки почитали, і він її спати уклав. Серед ночі прокидається від сміху дівчинки. Йде до неї в кімнату, а вона сидить на ліжку, грає[ться]. На запитання, чому не спить, відповіла, що грає[ться] з дідусем. Волосся заворушилося всюди, де воно є. Він почав уточнювати, з яким таким дідусем вона грає[ться], на що дівчинка відповіла: «Он із тим!» І показала в порожнечу. Мій товариш, недовго думаючи, дівчинку схопив — і в пологовий будинок. Родич був трохи в шоці.

+2
200
RSS
15:51
+2
Вирішив вас трішечки містикою побавити _сміюсь
19:56
+2
Це оповідки, схожі на казки. А потрібні свідчення: ім'я, час і місце події і її свідки. Щоб можна було перевірити. Хто дослідник, той залишить і телефон для зв'язку.
Фольклористи працюють саме з таким матеріалом! _не_знаю
Гарні історії, люблю такі, але зі мною ніколи нічого містичного не трапляється. _сумний
Ви просто не помічаєте _сміюсь
15:35
+3
Цієї ночі не могла заснути через те, що чула постороннє дихання в кімнаті. Зауважую те, що батьки і молодша сестра давно вже спали! Не знаю що думати і що робити. Такий випадок не вперше.
Насамперед, треба помолитися. _ангел
19:06
+3
Увімкнути ярке світло в кімнаті. Якщо «постороннє дихання» після цього не зникне, значить просто причувається.
07:13
+2
Ми не самі — це раз. Дещо з того світу до нас таки доходить. А щоб точно дійшло, про це турбуються АО.

Випадкові Дописи