До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Михайло Уманець вважає, що Україна перетворила ЧАЕС у «порохотяг»

Михайло Уманець вважає, що Україна перетворила ЧАЕС у «порохотяг»
Джерело матеріалу:

Зупинка блоків АЕС потягне великі витрати з українського бюджету. Україна закрила Чорнобильську станцію і втратили 3 блоки, перетворили її в порохотяг, який висмоктує гроші з бюджету. І це чекає на будь-які закриті блоки.

Про це в ефірі програми «HARD з Влащенко» на телеканалі ZIK розповів екс-директор ЧАЕС Михайло Уманець.

Він вважає, що закриття блоків потягне за собою великі витрати на їх утримання.

«Ми закрили Чорнобильську станцію і втратили 3 блоки, перетворили її в порохотяг, який висмоктує гроші з бюджету. І це чекає на будь-які закриті блоки», – підкреслив пан Уманець.

За його словами, без продовження строку експлуатації атомних блоків нам взагалі нічого не світить.

«Через 5 років ми – банкроти. Продовжили 4 блоки ВВР 1000 – це більш потужні блоки, пробували продовжити на 15 років, але продовжили лише на 9 років. Але під час цього – не виконали одну технологічну операцію, на якій наполягають як головний конструктор, так і науковий керівник, тобто Росія», – зазначив пан Уманець.

Гість студії розповів, що Росія може вимагати зупинки 4 блоків на правах головного конструктора і наукового керівника. Або можуть забрати свої гарантії з експлуатації їх на міжнародному рівні.

«Зупинка 4 блоків з 15 – це жах, це буде катастрофа. Але якщо ми на цю зупинку блоків не підемо, вони озвучать свої вимоги на міжнародному рівні. І це не пов’язано з 1994 роком чи сьогоднішніми стосунками з Росією – це право головного конструктора й наукового керівника. І вони заявлять перед міжнародною спільнотою, що заберуть свої гарантії з експлуатації наших блоків», – наголосив екс-директор ЧАЕС.

Нагадаємо, що 5 жовтня у Прип’яті на території Чорнобильської АЕС офіційно відкрили сонячну електростанцію Solar Chernobyl – 1 МВт.


Михайло Уманець, екс-директор ЧАЕС, у програмі HARD з Влащенко:


З журналістського блокноту


Обирати — то вже обирати…

Проблему створення власного ядерного палива Українi не завадило би вирiшувати дещо швидше — адже 50% електроенергiї в нас генерується саме на АЕС. Тому можна тiльки вiтати Постанову КМУ вiд 17.08.2002 р. “Про сприяння розвитку i дiяльностi спiльного українсько-казахсько-росiйського пiдприємства з виробництва ядерного палива”. Але чи можна пiсля цього вважати проблему свiжого ядерного палива вирiшеною?..

Адже ще в червнi з'явилася iнформацiя про постачання на Пiвденно-Українську АЕС експериментальної партiї з 6 касет свiжого ядерного палива, виготовленого в США компанiєю “Вестiнгауз”. Отже, США i РФ розпочали змагатися за надто ненадiйний український ринок збуту СЯП. Чому ненадiйний? Бо без розробки власної Енергетичної стратегiї на перiод до 2030 р. вiтчизнянi фахiвцi навiть не в змозi вiдповiсти: а чи потрiбне нам ядерне паливо взагалi? Не можна ж виключати, що насамкiнець на найвищому рiвнi буде ухвалене рiшення про згортання ядерної енергетики та замiну її потужностей тепловими, вiтровими або гiдроелектростанцiями.

Справдi, за роки незалежностi всi давно вже звикли до рiзких змiн стратегiчного курсу та законодавчої бази. То чом би й нi?! Українська ядерна енергетика давно вже стала заручницею полiтики, а вiдтак долю половини вiтчизняної генерацiї часто-густо вирiшують не фахiвцi, а необiзнанi в питаннях паливно-енергетичного комплексу полiтики. Вiд iменi народу та для його блага, ясна рiч…

* * *

Жоден iз серйозних фахiвцiв-атомникiв нiколи не заявляв про необхiднiсть побудови в Українi замкненого ЯПЦ, оскiльки економiчна доцiльнiсть такого рiшення надто вже сумнiвна. Поки що в Українi реалiзованi лише три ланки ядерно-паливного циклу:

  • — видобуток уранової руди;
  • — її переробка;
  • — генерацiя електроенергiї на АЕС.

Тож в нас наявнi всi можливостi для побудови т.зв. розiмкненого ядерно-паливного циклу. При цьому двi найнебезпечнiшi та найдорожчi за обсягом необхiдних iнвестицiй ланки ЯПЦ на територiї України не реалiзовуватимуться, а саме:

  • — збагачення уранового концентрату iзотопом U-235;
  • — переробка вiдпрацьованого ядерного палива задля видобутку цiнних елементiв (плутонiю та iнших).

Для цього як з точки зору ядерної безпеки, так i забезпечення економiчної ефективностi доцiльно використовувати виробничi потужностi iнших держав. Зокрема, це можуть бути росiйськi заводи оборонної промисловостi, давно вже недовантаженi у зв'язку iз конверсiєю.

Що ж до розiмкненого ЯПЦ, то в нас наявнi всi можливостi для його подальшого розвитку. В Українi наявнi поклади цирконiєвої руди, а також iснують досить непоганi дослiдно-промисловi технологiї з виробництва цирконiю. З iншого боку, iз створенням ССВЯП фактично почалася реалiзацiя ще однiєї ланки розiмкненого ЯПЦ — “обкатка” власних тимчасових сховищ вiдпрацьованого ядерного палива.

* * *

Проте як пiдготовчi, так i кiнцевi процеси, попри всю їхню важливiсть, не можуть заступити центральних ланок ЯПЦ: виробництва палива та генерацiї електроенергiї на АЕС. I якщо з наявнiстю працездатних ядерних блокiв, з проведенням ремонтних кампанiй i т.iн. в Українi поки що все бiльш-менш в нормi (звiсно, так триватиме лише до 2010 р., коли дiючi блоки почнуть виводитися з експлуатацiї в плановому порядку — але то вже тема окремої розмови), цього нiяк не можна сказати про виробництво свiжого ядерного палива.

Задля вирiшення цiєї мети ще у 1995 р. був оголошений тендер на вибiр партнера по створенню спiльного пiдприємства з виробництва свiжого ядерного палива, в якому був би задiяний наш багатющий науково-технiчний, сировинний, промисловий потенцiал — особливо це стосується програми виробництва українського цирконiю. За результатами тендеру у лютому 1996 р. був оголошений переможець — ним стало Росiйське акцiонерне товариство “ТВЕЛ”. Оскiльки в Українi зосереджено бiльше половини свiтової кiлькостi реакторiв ВВЕР-1000, для “пiвнiчного сусiди” наш ринок є надзвичайно привабливим. Третiм партнером по створенню спiльного пiдприємства стала казахстанська компанiя “Казатомпром”, де мають виготовлятися так званi “таблетки” — одна зi складових СЯП. Фiнальну збiрку палива намiчено здiйснювати на пiдприємствах РФ.

Що стосується вартостi української частини проекту iнтеграцiї цирконiю у виробництво свiжого ядерного палива, то на сьогоднiшнiй день для першого етапу цього проекту вона становить близько 550 млн. грн. При своєчасному надходженнi грошей в обумовлених обсягах, перший етап цiєї програми можна виконати до кiнця 2005 р. Чи є завеликими суми, якi потрiбно вкласти в розвиток цирконiєвого виробництва заради отримання готових СЯП? Очевидно, нi. В той же час кошти на фiнансування проекту можна чекати хiба що просто з неба! I це при тому, що на рiчну держпiдтнимку однiєї тiльки вуглевидобувної галузi з Держбюджету витрачаються мiльярднi суми. Є й iще одна перевага проекту у порiвняннi з держпiдтримкою шахтарської працi: вкладенi у цирконiєве виробництво грошi повернуться назад, а не будуть “проїденi” в якостi дотацiї до зарплатнi.

Здається, залишається тiльки реалiзувати такий привабливий проект… Але тут Україна традицiйно показала себе далеко не з кращого боку. Якщо росiйська й казахська сумiжники працювали нормально, то наш учасник “паливного трикутника” досi перебуває майже на вихiдних позицiях.

* * *

За час, що минув, українськi атомники намагалися подолати всi “принади” так званого енергоринку i героїчно кидалися грудьми на вмiло розставленi нашими чиновниками рогатки. Зате Казахстан виконав свою частину угоди, повнiстю опанувавши необхiднi технологiї, налагодивши виробництво “таблеток”. А росiйськi вченi, конструктори та технологи взагалi встигли провести докорiнну модернiзацiю проекту. 21-22 березня цього року в спiльному пiдприємствi “УкрТВЗ” (м.Київ) навiть вiдбулася презентацiя нового, вдосконаленого палива для реакторiв ВВЕР-1000, в якому подолано багато недолiкiв, що мали мiсце у попереднiх зразках. Сьогоднi всi презентованi види палива опробовуються в умовах як дослiдно-промислової, так i промислової експлуатацiї на Балаковськiй, Нововоронезькiй та Калiнiнськiй АЕС (РФ).

Бiльш того, останнiм часом курс України можна охарактеризувати як “небезпечний розбрiд i хитання”. Справдi, спочатку ми визнаємо РАТ “ТВЕЛ” переможцем тендеру i створюємо власне СП “УкрТВС”, потiм несподiвано заявляємо про експерименти з паливом американської компанiї “Вестiнгауз”, потiм видаємо кабмiнiську вказiвку про пiдтримку троїстого українсько-казахсько-росiйського проекту… Хiба ж так ведуться пошуки надiйного партнера?! Чи це — окремий випадок нашої славетної “багатовекторностi”?..

Звiсно, обирати потрiбно найдешевший проект. Але ж цiна на американське СЯП ще взагалi неузгоджена! До того ж, на вiдмiну вiд троїстого проекту, не зовсiм зрозумiло, хто i на яких умовах збагачуватиме уран та здiйснюватиме переробку вiдпрацьованого “американського” ядерного палива? Чи потрiбно розгортати цi небезпечнi виробництва в Українi, яка i без того є техногенно перевантаженою? До того ж, якщо ми перейдемо на споживання палива вiд компанiї “Вестiнгауз”, кому буде потрiбне виробництво українського цирконiю, яке ми нiбито збираємося налагодити?..

На превеликий жаль, цi запитання поки що лишаються без вiдповiдi. Поки що — бо зараз Україна, умовно кажучи, женеться за двома “зайцями”: росiйським i американським. Але ж недарма народна мудрiсть вчить, що при цьому легко впустити обох. То невже ми прагнемо отримати такий от, з дозволу сказати, результат?!

Обирати — то вже ж обирати…

Тимур Литовченко —
для газети «Атомник України» (2002 рік)

Коментар

Михайло Уманець, Генеральний директор СП “УкрТВЗ”:

— Чому наша ядерна енергетика стабiльно працювала протягом усiх 10 рокiв незалежностi? Чому саме АЕС приймають на себе все бiльшi навантаження, не зважаючи навiть на втрату чорнобильських блокiв? Бо Росiя ще жодного разу не перекривала нам “атомну задвижку”! Ми платили — росiяни стабiльно постачали нам ядерне паливо. I постачають досi. А тепер уявiть, що близько 50% потужностей українського енергокомплексу раптом опиняться без палива… Розмiрковуючи сьогоднi про можливi негаразди в атомнiй енергетицi, всi мають чiтко розумiти: в такому разi в усiй нашiй економiцi запанує лихо! В цьому й полягає вiдповiдь, чи потрiбне нам власне ядерне паливо.


Довідка

Уманець Михайло Пантелійович(нар. у 1937 році) — радянський і український інженер-енергетик, атомник, лауреат Премії Ради Міністрів СРСР (1978).

У 1987-1992 роках — директор Чорнобильської АЕС.

У 1998-2000 роках — 1-й заст. міністра — голова Держ. департаменту України з питань ядерної енергетики.

У 2001-2003 роках — генеральний директор спільного українсько-російсько-казахського підприємство з виробництва ядерного палива «УкрТВС».

Державний діяч України.


Від автора публікації:з Михайлом Уманцем я стикався, спочатку працюючи головним спеціалістом прес-служби Мінпаливенерго в 2000 році, а потім як власкор по Києву і трьох областях України газети «Голос Донбасса» та стрінґер тижневика «Атомник України». Отож можу запевнити, що в царині української енергетики навряд чи є фахівець більш високого рівня, ніж він. Було дуже приємно побачити, що він і досі живий та зберігає громадську активність.

Станом на 2002 рік для «Голоса Донбасса» (редакція знаходилася в Луганську) я готував матеріали російською мовою, для «Атомника України» (редакція знаходилася в Будинку профспілок на Майдані Незалежності в Києві) — українською. Мій архівний матеріал був написаний українською — отже, писався саме для «Атомника України». Порівнюючи матеріали ZIK за 2018 рік і мійза 2002 рік, можете зробити висновок, наскільки просунулося питання за ці роки...

+2
145
RSS
15:54
+2
Дніпровський каскад гідроелектростанцій за часів товариша Сталіна планувався в якості захисного бар'єру проти наступу сухопутних військ НАТО на Росію: в разі виникнення реальної загрози такого наступу було достатньо підірвати греблі та/або дамби всіх шести українських ГЕС, щоб створити вздовж всієї течії Дніпра суцільну смугу завалів і руйнувань комунікацій між обома берегами Дніпра. При цьому значних руйнувань мали зазнавати такі важливі міста, як Київ, Дніпро(петровськ), Запоріжжя, Херсон та ін. Також могло утворитися цунамі, яке завдало б удар по Туреччині.
В подальшому ця «гідравлічна» захисна смуга була посилена «ядерною» захисною смугою: в разі одночасного підриву блоків усіх українських АЕС (треба врахувати, що їхня система так і не була доповнена Кримською АЕС) більшість території України мала би бути вкрита суцільною смугою продуктів радіоактивного розпаду, яку НАТОвське наземне ударне угрупування не могло б подолати.
На превеликий жаль, умовна «кнопка» від українських АЕС і досі знаходиться в руках Кремля. І це питання таки треба вирішувати.
15:57
+2
Власне, ця публікація є відповіддю на коментар друга Анатолія
20:44 (відредаговано)
+2
Дякую, друже Тимуре. За час із 2002 року Московія стала нам ворогом. І лиш чекає на слушний час, щоб залишити Україну без половини електроенергії. Як я розумію: потужність сонячної ЕС на Чорнобильській АЕС = потужності 1 енергоблоку тої ж АЕС?
Ні! Потужність одного енергоблоку = 1000 Мват! А потужність СЕС = 1 Мват

Випадкові Дописи