До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Брати і давати: вчимося дотримуватися балансу

Брати і давати: вчимося дотримуватися балансу
Джерело матеріалу:

Канатоходець впевнено пройде над прірвою, якщо жоден кінець його жердини не переважить. Дотримання балансу, пошук золотої середини, почуття міри — це те, чому потрібно вчитися, про що потрібно мріяти, чого потрібно прагнути. Це вміння балансувати між протилежностями, гармонійно поєднувати різні почуття, підходи, прагнення і стилі поведінки. Врівноважена людина має набагато більше шансів зробити розумний вибір, побудувати відносини, прожити благополучне життя.


Один з ключових моментів — це вміння тримати баланс в системі «брати — давати». Перекіс в будь-як з боків може спричинити серйозні порушення в сім'ї, на роботі, в бізнесі, в житті… Людина ризикує зірватися в прірву самотності, відчаю і сумних запитань, на які відповіді буде шукати (і не завжди знаходити) безсонними ночами. Тому давайте терміново підіб'ємо «баланс» в нашій життєвої бухгалтерії, проаналізуємо «прихід» і «витрату» — енергії, сил, емоцій… Спробуємо чесно встановити собі «діагноз», а потім системно і послідовно почнемо змінювати себе на краще (всі ми не ідеальні), так само наполегливо тренуючись в балансуванні, як це доводиться робити еквілібристам.

Даємо більше, ніж беремо

Більше віддавати — це постійно дарувати свою любов, турботу, час, дарунки… Допомагати, підтримувати, служити, обслуговувати, прислужувати… Віддавати, роздавати, розбазарювати, пускати за вітром свої почуття, здібності, таланти, енергію… Жертвувати собою, своїм часом, своїми інтересами, своїм життям...

А ще — це більше прощати, багато чого «не помічати», приховувати невдоволення, з чимось миритися, дозволяти щодо себе негарні вчинки.

Здавалося б, роль того, хто вічно дає і не думає про себе, красива і шляхетна. Але чому ж доля таких людей найчастіше непроста, чому їхні зусилля не завжди цінуються, сім'ї часом руйнуються, а невдячні партнери йдуть до «звичайних», а то й зовсім до стервозних? Причина в тому, що супутника життя поступово починає пригнічувати відчуття «неоплатного боргу» щодо свого «благодійника», йому не хочеться почуватися «поганим», хочеться скинути з себе тягар невисловленої й невираженої подяки.

Найсумніше, що «дарувальник» спочатку міг багато отримувати у відповідь, але не вмів, не хотів чи не вважав за потрібне приймати. Можливо, щоб в свою чергу, не бути боржником, впиватися відчуттям своєї ідеальності або ж роллю жертви, зусилля якої не цінують? Як би там не було, він розучився приймати, а навколишні відвикли давати.

Вогонь не горить сам по собі, він вимагає підживлення. Й якщо в багаття ваших почуттів ніхто не підкидатиме полін відповідних почуттів і турботи, то скорботний підсумок у вигляді купки попелу неминучий… Все закінчиться спустошенням, розчаруванням і питаннями: навіщо? Заради кого? Заради чого?

І навпаки: беремо більше, ніж даємо

Зовсім не обов'язково, що той, хто постійно бере — це розважливий егоїст і підлий споживач, який паразитує на любові, увазі та співчутті з боку найближчого оточення. Це може бути просто недолюблена в дитинстві людина, чия посудина любові ніяк не наповниться: скільки почуттів і уваги їй не даруй — все засмоктує чорна діра невирішених психологічних проблем. А може, це милий інфантильний симпатяга, нещодавній кумир всієї родини, який так легко і весело приймає загальну увагу, що на нього (спочатку) і сердитися не виходить? Або ж він перейняв модель батьківської сім'ї, в якій або мати була в ролі примхливої королеви, або батькові прислуговувала вся жіноча частина сімейства? Найгірше, що такі люди рідко усвідомлюють те, що з ними щось не так. Адже звичка більше брати і менше давати натомість травматична як для самої людини, так і для її оточення. Баланс порушений. Відносини під загрозою. Потрібно щось робити.

Кілька порад по темі

Не залишайте без реакції будь-які прояви щодо вас — ні хороші, ані погані. Це як пінг-понг або теніс: кожен пропущений м'яч є кроком до програшу. І якщо це повторюється занадто часто, гра зіпсована, невдоволення партнерів зростає, перспективи сумнівні.

Якщо вам зробили щось приємне, дайте відповідь трохи більшу, ніж отримали, якщо щось неприємне або погане — трохи меншу. Але при цьому зовсім не обов'язково діяти дзеркальним чином, відповідаючи на грубість грубістю або на подарунок подарунком. І подяка, і невдоволення можуть бути виражені десятками різних способів.

Не вмикайте «внутрішній калькулятор», за допомогою якого ви вестимете облік хороших і поганих вчинків щодо себе, прораховуючи реакцію. Набагато важливіша загальна психологічна установка, почуття й інтуїція, які підкажуть правильні дії.

Не намагайтеся бути «хорошою/хорошим», стримуючись і не реагуючи на байдужість і негатив щодо себе. Ви не отримаєте за це нагороди, ніхто не оцінить ваших зусиль. Мало того, що ви заохочуєте щодо себе негарну поведінку, так ще й навантажуєте людину почуттям провини.

Реагуючи на негативні прояви, ніколи не дійте під негайним впливом. Уникайте відчуття «помсти», «відплати», «розплати», «покарання». Реакція — це всього лише озвучування ваших почуттів, вашого ставлення до ситуації, це проведення і фіксація меж допустимого.

Вчіться приймати любов, вдячність, турботу, подарунки, компліменти… Не знецінюйте зусилля інших зробити вам щось приємне. Реагуйте на все радісно і сонячно. У людини, яка вас обдаровує або дякує вам, має залишитися світлий «післясмак» від спілкування з вами

Вчіться віддавати — у всіх сенсах. Демонструйте любов, виявляйте повагу, проявляйте увагу, цікавтеся справами і почуттями інших, допомагайте по дому близьким, підстраховуйте на роботі колег. Дякуйте — словами, подарунками, своєчасної допомогою, добрими справами. Жертвуйте кошти на потреби знедолених.

Не відкладайте «на потім» благі зміни в своєму житті. Не чекайте віддалених можливостей — розібратися в собі, знайти психолога, почати нове життя з понеділка або після Нового року. Починайте просто зараз, дрібними перебіжками просуваючись до своєї мети.

Дивіться на дотримання балансу «брати — давати» в найширшому сенсі. Вчіться смиренно і з вдячністю приймати від життя, Бога і людей все, що вам дається, і хороше, і погане. Не журіться про те, чого поки немає. І при цьому з радістю діліться зі світом своїми талантами, здібностями, ідеями, мріями, матеріальними та енергетичними ресурсами.

Наші ресурси

Віддавати можна лише те, що маєш. Тому потрібно знати, звідки черпати сили, чим підживлювати свою любов і прихильність до довколишніх. Звісно, у кожного свої джерела, переваги, алгоритми відновлення і способи відчути приплив сил і енергії. При цьому важливо залишатися в пошуку, експериментуючи з різними видами активностей і змушуючи себе випробувати щось досі незнайоме і поки незвичне. Якщо в молодості відчуття розрядки і поновлення могла подарувати бурхлива вечірка, то з віком це може бути тихий вечір з улюбленою книгою або старим фільмом. І оскільки все суто індивідуально, зупинимося тільки на загальних моментах.

  • Вчіться приймати любов, вдячність, турботу, подарунки, компліменти… Не знецінюйте зусилля інших зробити вам щось приємне. Реагуйте на все радісно і сонячно. У людини, яка вас обдаровує або дякує вам, має залишитися світлий «післясмак» від спілкування з вами
  • Самодисципліна. Вчасно заряджайте свої «енергетичні батареї». Не доводьте їх до повної розрядки. І точно так само регулярно витрачайте накопичений енергетичний запас. Як брак енергії, так і її надлишок можуть спровокувати хворобливі стани.
  • Визначеність. Ставте цілі, будуйте плани, дивіться вперед. Якщо не виходить розписати життя на роки наперед, напишіть план на день, тиждень, місяць.
  • Завершеність. Невелика закінчена справа, вчасно виконаний пункт плану, реалізований маленький етап великої справи — все це подарує приємне відчуття заслуженого відпочинку.
  • Успіх. Хваліть себе самі та підштовхуйте до цього довколишніх. Приймайте похвалу легко, з гідністю і вдячністю.
  • Любов до себе. Багато спіть, дозволяйте собі відпочивати, тіште себе подарунками, ласощами, приємними дрібницями.
  • Приємні контакти. Спілкуйтеся з позитивними людьми, природою і тваринами.
  • Атмосфера в домі. Мінімум речей, порядок, комфорт, простір і чистота.
  • Рух. Подорожі, фізичні навантаження, спорт, танці, прогулянки.
  • Інтерес до життя. Книги, фільми, хобі, майстер-класи, виставки, концерти, театри.

На що витрачається надто багато енергії?

Заряджаючи наші батарейки, потрібно пам'ятати про ті діри, в які витікає наша енергія. Перелічимо основні.

  • Несформульований для себе сенс життя: відчуття безглуздості існування, марна (за суб'єктивним сприйняттям) робота...
  • Туманність перспектив: відсутність життєвого плану, незакінчені справи, нестримані обіцянки, нереалізовані плани, незавершені стосунки...
  • Невлаштованість: відсутність порядку в житті, домі, справах, голові… Бруд, захаращеність, накопичування, завали «потрібних» книг і «цінних» предметів...
  • Психологічні проблеми: пригнічені емоції, образи, страхи, тривоги, болісні сумніви, почуття провини...
  • Поступки перед совістю: ігри з законом, брехня, приховування правди, лицемірство, інтриги, маніпулювання, самообман, спроби здаватися іншою людиною...
  • Складні відносини з грішми: борги, кредити, хвороблива економія, відчутні жертви заради заробітку...
  • Будь-які перевантаження: фізичні, емоційні, інформаційні, шумові. Занадто багато людей навколо, суєта, неможливість побути на самоті. Непосильні справи, непідйомні починання, надмірні зобов'язання...
  • Будь-які надмірності й залежності: переїдання, зловживання алкоголем, наркотики, трудоголізм, статева нестриманість, інші шкідливі звички і хворобливі пристрасті.
  • Відсутність нових вражень: рутина, одноманітність, пасивність, малоактивний спосіб життя, похмурість і передбачуваність найближчого оточення...
  • «Енергетичні вампіри»: спілкування з важкими, складними, токсичними людьми, після контактів з якими псується настрій і хочеться чи то плакати, чи то піти когось вбити, то чи хильнути чарчину...

У повсякденному житті постійно доводиться балансувати між «пере-» і «недо-». Кепські як недостатні, так і надмірні навантаження; як переїдання, так і недоїдання; як пересичення людьми, так і фактична самоізоляція; як перевантаження інформацією, так і брак нових вражень. І так у всьому. Мудрість — це врівноваженість і усвідомленість, уміння у всьому знаходити суть, баланс, золоту середину.

Віддаємо добро в добрі руки...

Баланс «брати — давати» не замикається на відносинах між окремими людьми. Рівновага вищого порядку діє в масштабах роду, соціуму, всього людства. Так, діти, при всій їхній подяці й намаганнях оточити батьків увагою і турботою, ніколи не зможуть повною мірою відплатити їм за працю і самопожертву. Але кожен має можливість передати свою любов вже своїм дітям або тим дітям, які присутні в їхньому житті. Так само й учень назавжди залишиться в неоплатному боргу щодо своїх вчителів. І єдина можливість зберегти загальний баланс — це передати естафету далі, ставши для своїх юних друзів або молодих колег наставником і мудрим порадником, легко і радісно ділячись своїми знаннями і досвідом.

На жаль, не завжди вдається віддячити належним чином тим, хто колись нам допоміг, надихнув, підтримав, а іноді й врятував… Але не варто сумувати: ми завжди можемо передати добро і любов зовсім іншим людям, які в свою чергу понесуть їх далі — й тоді баланс буде збережений в масштабах всього людства.

+2
200
RSS
04:44
+2
Важливо не просто передавати добро далі, а… не передавати злого!..
08:44
+2
Повчальна стаття. Здоров'я людини та й сама людина є результатом постійного балансування кожної секунди. Як ось температура тіла.
Єдине, про що тут не сказано — то це про Божу підтримку. Бо якщо на поставлені звище цілі ти витратиш «зайві» зусилля та енергію, то це вже діло Всемогутнього — в який спосіб наситити тебе силою й енергією, щоб ти продовжив свою місію. Отже, виконуючи Божу волю, людина дістає у своє розпорядження практично невичерпне (з людської точки зору) джерело сил та енергії…
Господь Бог не ЦК КПРС. Він не похвалить за перевиконання плану, і п'ятирічку за три роки у нього не виконаєш.
Так, Господь Бог — не ЦК КПРС, а тому Він вимагає не перевиконання плану і виконання п'ятирічки за чотири (а не за три, до речі!) роки, а… «стрибків віри»:


_вибачаюсь На них також потрібні сили й енергія. _вибачаюсь
В фільмі про Індіану Джонса це дуже точно показано.
16:21
+2
Оскільки усі люди вмирають, то
— або вони всі не виконали своє призначення на Землі і тому позбавлені підтримки Всевишнього;
— або їхнє призначений на Землі вже виконане, і тому подальша підтримка їхнього життя Всевишнім стала недоречною.
Скоріше друге:

їхнє призначений на Землі вже виконане, і тому подальша підтримка їхнього життя Всевишнім стала недоречною.

Людина — істота апріорі обмежена в своїх можливостях, тому покладати на необмежені завдання недоречно. Отже, на людей покладаються апріорі обмежені завдання, після виконання яких їхні душі повертаються додому.
_вибачаюсь
Звісно, на цю тему краще міг би розмірковувати друг Олександр Білий: адже «філософія межі» — це його парафія… Однак він вже 4 місяці не з'являється на Світочі, отож замість нього доводиться філософствувати мені…
16:37 (відредаговано)
+1
Гарно сказано про естафету передачі добра.

Випадкові Дописи