До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Швидкість Олеся Бердника

Швидкість Олеся Бердника

Олесь Бердник в повісті «Поза простором і часом», написаної аж в 1957-му році, зробив цікаве зауваження. Причому, цікаве як на той давній час, так і на наш, більш досвідчений. Який є дещо пихатим з тієї своєї досвідченості. Звучало зауваження так: «Обмежені швидкості можуть бути тільки в обмеженому Всесвіті». Привіт Ейнштейну.

Залишимо поза увагою те, що в своїй творчості О.Бердник поводився, м’яко кажучи, вільно з багатьма фізичними уявленнями. Переходячи, до певної метафізики. Яка, всередині минулого століття на теренах України та іншої радянської Євразії не віталася. А саме слово «метафізика» часто-густо було просто лайливим.

Але річ не в гіпотезі українського автора в існуванні поза межами Всесвіту Метавсесвіту, який сучасні науковці називають Мультиверсом. І який на сьогодні став уже, в кращому вигляді, надбанням фантастичної масс-культури.

Мені невідомо, чи розглядалася взагалі ця ідея фантастами й візіонерами на час написання О.Бердником своєї повісті. («Множинні світи» Демокрита або «психічне пересування» на кшталт застосованого Е.Гамільтоном у «Зоряних королях» не рахується, бо йдеться не про езотеричні мандри.) На теренах згаданої Євразії такі думки, навіть в матеріалістичному ракурсі, могли розглядатися, як гіпотеза про можливість існування потойбічного світу. З усіма політичними наслідками, що випливали зі зневіри у «реальності, даної нам у відчуттях».

Втім, сміливість українського фантаста полягала не в цих політичних нюансах, не в модерному ставленні до метафізики давніх, а в іншому. В тому, що він одним з перших звернув увагу на поняття «швидкість» як на фундаментальне наукове явище, що може порушити обмеженість нашого Всесвіту. Який, до того ж, в колективній свідомості середини минулого століття вважався вічним та нескінченним.

Дійсно, що пов’язує між собою головні атрибути матеріалістичної світобудови – час і простір? Саме швидкість руху. Це елементарно видно навіть з фізичної одиниці її виміру – метри (простір) на секунди (час). До речі, перший великий метафізик європейського континенту – Аристотель, розглядав у своїй «Фізиці» не Природу, як таку, а саме рух. Який, невід’ємно пов’язаний з нею та, повторюсь, зі швидкістю.

Що ж стосується саме Природи, то в ній уся еволюція людства може розглядатися не як еволюція технологічна чи соціальна, а як еволюція збільшення швидкості його, людства, пересування. Усі інші технічні та соціальні зрушення є лише інструментами для цього. Біологічний біг первісного мисливця змінюється на його симбіоз з конем. Потім – з першими наземними механізмами: велосипедами та автомобілями. Потім – з літаками. З космічними апаратами. Швидкість яких сьогодні фундаментально обмежена лише якістю хімічного палива, завтра – швидкістю світла.

Але ж така обмеженість, за Олесем Бердником, може існувати лише в обмеженому всесвіті. Таким саме чином, як літаки, наприклад, не можуть існувати, в сенсі пересування, за межами планетної атмосфери. Чи не так?

І ще. Пришвидшення руху поступово, наче зустрічним вітром світобудови, зриває біологічні матеріали з його носіїв, лишаючи технологічно-речовинні. Здається, що подальше збільшення швидкості пошматує і їх, залишивши, умовно кажучи, якісь електромагнітні та квантові поля, кидаючи і їх далі, у вакуумну піну простору. А потім? В якому вигляді Розум пірне вже крізь неї, випірнувши в новому Всесвіті? Чи таки знов у своєму, але кардинально зміненому надкосмічними швидкостями? От в чому питання.

Адже збільшення швидкості при розширенні простору має на увазі зменшення часу. 

+2
144
RSS
Згадалося
19:08
+3
_чудово Вітаю з першою публікацією на Світочі! _чудово
19:17
+3
Дякую. Буду читати.
21:18
+2
Звучало зауваження так: «Обмежені швидкості можуть бути тільки в обмеженому Всесвіті». Привіт Ейнштейну.

Мені невідомо, чи розглядалася взагалі ця ідея фантастами й візіонерами на час написання О.Бердником своєї повісті.

Мені здається, що не розглядалася.

І ще. Пришвидшення руху поступово, наче зустрічним вітром світобудови, зриває біологічні матеріали з його носіїв, лишаючи технологічно-речовинні. Здається, що подальше збільшення швидкості пошматує і їх, залишивши, умовно кажучи, якісь електромагнітні та квантові поля, кидаючи і їх далі, у вакуумну піну простору. А потім? В якому вигляді Розум пірне вже крізь неї, випірнувши в новому Всесвіті? Чи таки знов у своєму, але кардинально зміненому надкосмічними швидкостями? От в чому питання.

А оце вже Ціолковський з його ідеєю переходу людства в «енергетичну» форму існування. Щоправда, подорожі Всесвітом з надсвітловими швидкостями вимагатиме переходу в якусь іще невідому нам форму…
_стежу
22:30
+3
Так, Тимуре, я хотів торкнути «променеву людину» російського поляка Ціолковського _посміхаюсь Але вирішив не ускладнювати короткий текст.
22:22
+2
Ну добре:
— в обмеженому просторі і швидкість обмежена (С — з цим можна погодитися;
— у необмеженому просторі і швидкість не обмежена )С;
А як бути з тим, коли розміри простору наближвються до нуля? Вроді й швидкості мають наближатися до нуля. Насправді коли простір стискається до розмірів атома, швидкість електронів наближається до С = 300 000 км/с.
22:46
+3
Цікава, до речі, думка. Але, річ в тому, що коли кажуть про «швидкість електронів», то, наскільки я розумію, мають на увазі швидкість електромагнітної хвилі у просторі. А от щодо швидкості електрону всередині (!) атома, то я якось не розглядав цього саме з цієї точки зору. Треба буде подивитися. Хоча електрон, загалом-то, як на мене, в цьому сенсі (сенсі «внутрішності») є просто хвильовою функцією. Чи має функція швидкість? Може, це просто таке зручне математичне утворення й не більше того?
22:56
+3
Кажуть 2,22×10^6 м/с _посміхаюсь fphysics.com/raschety-na-primere-atoma-vodoroda А отут, коли вони по дроту біжать, їх равлик обганяє. Тобто, це стосовно відносності відстаней та швидкостей mydiscoveries.ru/s-kakoy-skorostyu-dvigaetsya-elektron
08:49 (відредаговано)
+3
Олексію, електрон має подвійну природу: він разом і матеріальне тіло, і хвиля (коливання простору). Як і людина. Люди про себе думають і дбають насамперед, як про тіло, забуваючи, що життя тіла забезпечує Дух. Як ти уявляєш, що це таке?
15:02
+2
Ну, мені ближче таке уявлення: людина — частка, людство — хвиля _посміхаюсь

Випадкові Дописи