До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Ідеал, заздрість і неспроможність

Ідеал, заздрість і неспроможність
Джерело матеріалу:

Часто наші страждання створюються відчуттям своєї неспроможності. Але що означає «відбутися»? Виникає фантазія, яка виглядає дуже реалістично: все могло б бути і краще. Можна було здобути освіту краще, стати найкращим професіоналом, вибрати професію цікавішу або кориснішу, в професії досягти більш високої позиції. Те ж і в особистому: можна було мати більше і краще близьких відносин, вибрати чоловіка і батька моїх дітей кращим, бути відчутно кращим батьком, другом, просто людиною кращою.

А ще й соціальна мережа сипле на ці нарцисичні рани сіль самопіару з соцмереж і особливо з інстаграма. Ось же виходить у них всіх бути супер-матір'ю безлічі дітей і кар'єру побудувати, і фігуру зберегти, як в 20. А я і лайноматір, і кар'єри немає, і фігуру краще не демонструвати. А мій однокласник, однокурсник дійшов до міністра, ви його часто по «ящику» бачите, і дружина у нього молода і красива, і ще купа тіток, і діти відмінні від трьох шлюбів, і виглядає на 10 років молодшим за мене. А я лузер, навіть ледве дістався до топ-менеджера, і з тітками не щастило, і діти всі в мене. Ну не важливо, що потрапляв до російського списку Форбс, до світового ж так і не потраплю ніколи.

Звісно, легко побачити за цими фантазіями про інше життя жадібність, заздрість і невдячність долі, та й собі. Склянка своєї долі весь час бачиться недолитою.

От грекам було простіше: вони знали, що доля не тільки від них не залежить, а навіть боги на неї вплинути не можуть, сплетена вона парками, і змінити її не вийде. Тобто відбудешся в будь-якому разі — вони сплетуть твою долю. Індуїстам і буддистам теж непогано. Знаєш, що в цьому житті пожинаєш карму, посіяну в минулому. А зараз засіваєш лан радостей, проблем і обмежень свого майбутнього життя.

Який же рецепт порятунку від тиранії думок про неспроможність, ну крім як стати давнім греком, індуїстом чи буддистом?))

  1. Якнайближче пізнати інших. Багаті теж плачуть. Заздрість може зберігатися тільки на дистанції. Головний і чарівний ефект терапевтичної групи — у всіх проблеми, більш того, у всіх ті ж [самі] проблеми. Тоді розумієш, що ховається за ідеальними фасадами Інстаграма: бажання сховати свої рани, свою природну неспроможність не тільки від інших, але і від себе.
  2. Контролювати жадібність. Жадібність прожити за одне життя безліч життів. Я вже писав пост на прикладі Марії Кюрі, що не можна без шкоди для дітей повністю віддатися науці. Доводиться обирати або, якщо поєднувати, не дивуватися, що одне заважає іншому і призводить до браку спроможності в кожній сфері.
  3. Прийняти свою долю як саме те, що повинно було статися, відбутися і реалізуватися. Ця доля схожа на інші й індивідуальна. Як кожен лист дерева або метелик схожі й не схожі на своїх побратимів.
  4. Вийти за обмеження власного «Я». Робота заздрості можлива, якщо я штучно відділяю себе від інших людей, якщо не вважаю їх собою. [Необхідно] побачити внесок своєї долі в загальний простір розвитку людства, з усією її незграбністю, помилками і нереалізованістю.
  5. Зрозуміти, що за робочою та особистою неспроможністю Персони, тобто машкари колективної психіки, часто лежить неспроможність усвідомлення. Для мене спроможність досягається не зовнішньою соціальною спроможністю, а включеністю в життя, в відчуття його потоку, краси і постійних трансформацій.

А що для вас означає відбутися, і як виходить не турбуватися про неспроможність?

Станіслав Раєвський,
психолог

+2
138
RSS
18:23
+2
Я оптиміст, для мене склянка завжди наполовину повна _сміюсь
Однак час від часу навіть у мене виникає пустопорожня досада: щось колись можна було зробити і краще… Днями спілкуючись з другом Анатолієм в лічці, я написав саме про це.
Отож розміщую статтю професійного психолога на цю тему — як припинити потік думок про власну неспроможність.
А ніяк ці думки не припинити. Завжди буде відчуття недосконалості. Колись почула фразу: «Жах. Мені вже 25, а я ще нікому життя не врятувала. Як жити далі?»
На мою думку, це все виникло через пропаганду американської мрії, що кожен може стати мільйонером. І радянська ідеологія теж доклалася, бо «кожна кухарка може країною керувати».
Ні, припинити ці думки можна, якщо усвідомити реальний стан речей. Особливоце стосується наступного положення:

Прийняти свою долю як саме те, що повинно було статися, відбутися і реалізуватися. Ця доля схожа на інші й індивідуальна. Як кожен лист дерева або метелик схожі й не схожі на своїх побратимів.

Але для цього потрібно, перепрошую, увімкнути мозок і зробити певні аналітичні зусилля. А це не всім хочеться робити, далеко не всім…
19:10
+2
Написано, що доля не залежить ні від людей, ні від богів: її творять парки. Хто це такі ПАРКИ?
20:43 (відредаговано)
+1
Парки — це персонажі давньоримської міфології, які відповідали давньогрецький мойрам.

Парка Нона — пряде нитку життя (відповідає мойрі Клото).
Парка Децима — визначає довжину нитки життя (відповідає мойрі Лахесіс).
Парка Морта — перерізає нитку життя (відповідає мойрі Атропос).
_соромлюсь
Загалом-то, парки (мойри) — це богині, просто вони мають особливий статус і місію, в яку не можуть втручатися навіть старші боги…
_соромлюсь

Наскільки я розумію, в слов'янській міфології існували не три, а лише дві богині — Доля та Недоля:

Хоча іноді до них додають ще й Мокошу — тоді богинь виходить також три:
Мокош, Доля і Недоля:

Випадкові Дописи