До Гармонії - Разом!      Детальніше про сайт

Революційний цикл — РКД

Революційний цикл — РКД

Ще торік у листопаді до 5-річчя початку Євромайдану з’явилися статті під типовими заголовками, найпромовистішим з яких був: «Як Революцію позбавляли Гідності». Така прикмета дуже промовисто засвідчує посилення в сучасному суспільстві настроїв на кшталт «фффсьопропало». З іншого боку, багато хто продовжує мріяти про «сильну руку» при владі, про «українського Піночета» — себто, про вітчизняного диктатора. Але «оптимісти» (себто, адепти «перемоги») стверджують, що це неможливо… бо бути такого не може в принципі!

Хто з них має рацію, а хто не має?! Давайте розберемося.

Зробити це тим паче потрібно, що в радянській традиції такий напрям історичної науки, як «історичний структуралізм», визнавався «буржуазним ухилом», а отже, ніякі теорії циклів в історії не вважалися серйозним знанням. А отже, ні про які революційні цикли, повторювані раз-у-раз, теж не йшлося.

Між іншим, не безпідставно: адже для радянської системи це тягнуло… скажімо так — не вельми приємні наслідки. Однак всьому свій час: дійдемо і до СРСР!..

Революція — кращий вихід з поганої ситуації

Відома за радянських часів пісня стверджувала: «Есть у революции начало, нет у революции конца!» ©

Ясна річ, з природою не посперечаєшся. А тому все, що має початок — має також кінець… Тим не менш, певна рація в цій пісні була. І полягає вона в тому, що революція іноді нагадує маятник, який розгойдати важко — але не менш важко і зупинити. Тому революційні події можуть послідовно, раз-у-раз повторюватися, аж поки на якомусь етапі нарешті не завершаться.

Точніше, з урахуванням специфіки предмету, революція нагадує не стільки гойдання маятника, скільки обертання по колу. Або по спіралі — враховуючи ту обставину, що поступово, з кожним витком ситуація в революціонізованій країні все ж таки змінюється. Хоча… не завжди на краще.

Загалом-то, революція в будь-якому разі — це справді не фунт родзинок. Революція — це поламані долі та/або гори трупів. Муки і жах. Кров і смерть. І недарма вище керівництво сучасної Росії настільки панічно боїться самого «привиду» революційних потрясінь.

Все так — от тільки є одне «але»!..

Полягає воно в тому, що революція — це все ж таки кращий вихід з поганої ситуації. Бо альтернатива є ще гіршою: повна деградація народу і країни, втрата державності, поглинання вщент «згнилої» території іншими, більш успішними сусідами. Тоді як революція, попри всі супровідні негативи, дає хоч якийсь шанс на краще майбутнє.

Біг по «колу/спіралі» революції

Один революційний цикл виглядає наступним чином:


Революція Контрреволюція Диктатура


Таким чином, революція органічно породжує протидію — контрреволюцію. В свою чергу, контрреволюція зупиняється диктатурою.

А от вже диктатуру може змести нова хвиля революції! Таким чином, революційні цикли можуть повторюватися неодноразово:


РКД РКД РКД


Щоб зрозуміти суть революційного циклу, розглянемо один приклад, який повністю вивчався в радянській школі. Принаймні в мій час (1970-ті роки).

Велика Французька революція (1789 рік)

Аристократичний лад у Франції XVIII століття стримував розвиток французької буржуазії та капіталістичних відносин. Ця суперечність і визначила наступні події.

  • Революція

З базовою фазою Великої Французької революції асоціюються такі події, як скликання королем Генеральних штатів, створення Національної асамблеї, розграбування арсеналу Дому інвалідів, штурм і взяття Бастилії, ухвалення Декларації прав людини і громадянина тощо. Аж до гільйотинування короля Луї XVI на початку 1793 року.

  • Контрреволюція

В принципі, обриси контрреволюції почали вимальовуватися ще восени 1792 року, коли сталася т.зв. «вереснева різанина» — масове вбивство священиків-відмовників, запідозрених у контрреволюційній діяльності, та правопорушників у паризьких в’язницях. Але остаточно контрреволюція набрала силу в 1793 році, що пов’язано з т.зв. партією жирондистів. Для її придушення була запущена остання фаза циклу…

  • Диктатура

Точніше, Великий терор, уособлений революційними трибуналами, які за допомогою гільйотин пролили ріки крові. На чолі Великого терору встав Максиміліан Робесп’єр, він же Непідкупний. Який у підсумку був і сам страчений на гільйотині влітку 1794 року.

Одним з вагомий результатів першого революційного циклу у Франції стало встановлення Першої Республіки. Зараз наявна П’ята Республіка — отже, не вдаючись в надто дрібні деталі, стає очевидним, що за останні 200 років Франція пережила (приблизно, туди-сюди, кругом-бігом…) щонайменше 4 цикли РКД в різних формах.

Однак не станемо зупинятися на далекій Франції та подіях позаминулого й минулого століть. Краще перенесемося ближче до України…

Російська Лютнева революція (1917 рік)

Знов-таки, вкрай закостеніла станова структура російського суспільства початку ХХ століття стримувала розвиток капіталістичних відносин в тогочасній Російській імперії. Справу вирішило втягування країни в І Світову війну «перпендикулярно» інтересам російського суспільства: імперія вибухнула…

  • Революція

З базовою фазою російської Лютневої революції 1917 року пов’язані такі події, як усунення від влади російського імператора Миколи ІІ, скасування станової структури суспільства — Табелі про ранги, прихід до влади Тимчасового уряду тощо.

  • Контрреволюція

З російською контрреволюцією складніше. Більш того, її нібито й не було… Якщо тільки не визнати, що російською контрреволюцією стала… в радянській термінології — Велика Жовтнева соціалістична революція, а в сучасній — Жовтневий переворот восени 1917 року!!! Але давайте будемо правдиві й визнаємо, що розгін більшовиками Установчих зборів у січні 1918 року, зачистка політичного поля, увінчана встановленням єдиновладдя РСДРП(б) — ВКП(б) — КПРС, Червоний терор і, нарешті, встановлення НЕПу як «контрольований відкат до капіталізму» аж надто відгонять контрреволюцією, що перемогла…

  • Диктатура

А потім прийшов товариш Сталін. З одного боку, він влаштував велике «кровопускання» когорті контрреволюціонерів — новій більшовицько-чекістській «партійній еліті», яка розжиріла на награбованому колись у «грабіжників-капіталістів», обросла дачами, предметами розкошу і т.ін. З іншого боку, у вогні Великого терору 1937-1938 років «згорали», здавалося, всі без особливого розбору — і свої, й чужі… Це не враховуючи інших, не таких масштабних актів винищення населення Радянського Союзу. Як і масових депортацій до Сибіру і Казахстану. Як і ув’язнення в концтаборах і тюрмах ГУЛАГу.

Сталінські репресії настільки знекровили, перелякали і, перепрошую, видресирували «нову історичну спільноту людей — радянський народ», що СРСР успішно простояв при мінімальних соціальних потрясіннях аж до свого розпаду в 1991 році. Власне, цей розпад наскрізь прогнилої радянської неоімперії саме і є наочною ілюстрацією того, яка доля очікує на державу БЕЗ рятівної революції…

Російська Революція на зламі тисячоліть (1991 рік)

З одного боку, в пізньому СРСР (1970-ті й особливо 1980-ті роки) почала складатися напівлегальна, напівпідпільна система криміналітету, яка точила ікла на «нічийне» народне добро. Наявна компартійна система заважала їм почати грабунок країни — отже, була приречена на усунення. Чи можна було ліквідувати КПРС, водночас залишивши Радянський Союз?.. Питання спірне. Принаймні на зламі тисячоліть крах партії потягнув за собою і крах всієї радянської імперії. А також визначив характер встановлених капіталістичних відносин — спосіб «довирішення» завдань Лютневої революції 1917 року…

  • Революція

Реакцією на горбачовську Перебудову стала спроба встановлення диктатури ГКЧП. Очевидними є дві речі: (1) Горбачов здійснював свою Перебудову як мирну, «гандійського» типу революцію, а (2) спроба встановлення диктатури ГКЧП перестрибувала контрреволюційну фазу — а тому не була сприйнята майже ніким. Все це вилилося в серпневі 1991 року барикади в Москві, в подальший розпуск СРСР на підставі «параду суверенітетів» колишніх союзних республік та Біловезької угоди, у створення СНД як форми «цивілізованого розлучення» новоутворених демократичних країн і т.ін. Але в результаті колись напівпідпільний «дикий» капіталізм в Росії повністю легалізувався.

  • Контрреволюція

Російська контрреволюція почалася з розстрілу московського «Білого дому» танками, стоячи на одному з яких, Єльцин виголосив знамениту промову. Олігархічна контрреволюція тривала в 1993-1999 роках і змінилася новою диктатурою — на відміну від ГКЧП, тепер вже цілковито закономірною.

  • Диктатура

Новітня російська диктатура розпочалася з приходом до влади Путіна в 1999 році. Триває досі. Одна з найхарактерніших рис путінської диктатури — тотальний терор проти свого населення (влаштовані ФСБ вибухи будинків, захоплення заручників та ін.), проти олігархів (Ходорковський, Березовський, Гусинський та ін.), зачищення політичного поля від опонентів, агресивні війни з сусідніми країнами, міжнародний тероризм та ін.

Підбивати підсумки російській Революції на зламі тисячоліть ще надто рано, оскільки етап путінської диктатури досі не завершився. Отож перейдемо нарешті до українських справ безпосередньо.

Українська буржуазно-демократична революція (1917-1918 роки)

На початку ХХ століття Україна була частиною Російської імперії, тому перед українським народом стояли два завдання: не тільки трансформувати тогочасну станову структуру суспільства, вибудувану за російським зразком і вмонтовану в імперську структуру, але й національно-визвольна антиімперіалістична війна.

  • Революція

Органічна вписаність України в Російській імперії визначила мінливий хід УБДР: Цетральна Рада проголошувала то самостійність, то загравала з петроградським Тимчасовим урядом і висловлювалася проти «замірів самовільного здійснення автономії України до Всеросійського Учредительного Зібрання»… аж поки всі крапки над «і» не розставив Четвертий Універсал. Втім, Центральна Рада діяла не надто успішно, що спричинило перехід революційного циклу в нову фазу…

  • Контрреволюція

Поза сумнівом, встановлення гетьманату Скоропадського потрібно розглядати як контрреволюційний акт не тільки тому, що він скасував владу Центральної Ради. Булаву гетьману Скоропадському вручили крупні землевласники, які отримували назад свої земельні наділи. Це означало не тільки відкат назад у вирішенні надважливого земельного питання. Разом із Скоропадським на українські терени повернувся старий поміщицький стан в тому вигляді, який він мав за часів Російської імперії. Це визначило невідворотність наступної фази революційного циклу…

  • Диктатура

Директорія Петлюри повторювала лише назву французької Директорії кінця XVIII століття, але не її суть. Український диктатор Петлюра виявився надто м’яким, лагідним… і навіть «оксамитовим», щоб на теренах України навести лад «залізною рукою». В підсумку затиснута між більшовицькою РРФСР та панською Польщею, знекровлена війнами Україна припинила самостійне існування на довгі десятиліття.

Випещена російськими більшовиками УСРР/УРСР стала однією з засновниць оновленої та перелицьованої імперії — Радянського Союзу. Українська єліта була міцно вплетена в союзну. Тому наприкінці ХХ століття перед українським народом постало потрійне завдання, наполовину подібне до того, що стояло на початку ХХ століття: (1) злам влади КПРС, (2) запровадження ринкових капіталістичних відносин і (3) національно-визвольна антиімперська боротьба…

Українська студентська Революція на граніті (1990 рік)

Оскільки всевладдя КПРС ще не було подолане, а СРСР все ще боровся за місце під сонцем, Революція на граніті мала обмежений характер, а її плоди (Незалежність України) відділені в часі від самих протестів.

  • Революція

Тим не менш, розхитуванню режиму і встановленню Незалежності в наступному 1991 році Революція на граніті точно посприяла. Отже, хоча все виглядає так, нібито Незалежність «впала на голову» українцям сама й нізвідки — це все ж не зовсім так.

  • Контрреволюція

Обмежений характер Революції на граніті вплинув як на «дикунський» характер українського капіталізму, так і на тотальність контрреволюції — і на повну відсутність люстрації, і на швидке відродження лівацьких партій (КПУ, СПУ, ПСПУ), і на вседозволеність місцевих рекетирів, і на здачу національних інтересів президентом Кравчуком (відмова від ядерної зброї, нерівноправний поділ Чорноморського флоту СРСР, база РФ у Севастополі та ін.).

  • Диктатура

Правління «червоних директорів», висуванцем яких став президент Кучма, являє собою зразок м’якої, лагідної, «оксамитової» української диктатури на зламі тисячоліть.

Таким чином, український революційний цикл РКД-2, запущений Революцією на граніті, в загальних рисах являв собою подобу революційного циклу РКД-1, запущеного УБДР 1917-1918 років. Різниця між ними полягала в тому що Україна на зламі тисячоліть не зазнала зовнішньої агресії. Це дало змогу запустити третій за загальним ліком цикл РКД…

Українська Помаранчева революція (2004 рік)

«Оксамитова» диктатура Кучми супроводжувалася таким цікавим процесом, як злам соціальних ліфтів на межі тисячоліть. Унеможливлюючи приток «свіжої крові» на верхні рівні державної влади, «оксамитовий» диктатор Кучма, очевидно, намагався підстрахуватися від різноманітних «палацових» інтриг. Пішов би він на «заслужений» відпочинок чи лишився б на третій строк — «нові мармизи при владі» йому були не потрібні. Тим не менш, «консервація» ситуації спричинила наступні зміни.

  • Революція

Помаранчева революція 2004 року насправді була українською Фрондою в класичному розумінні: боротьбою «еліт» на тлі тотального тріумфування народних мас. В підсумку Фронди «дніпропетровські» перемогли «донецьких» і влаштувалися при владі. Інших результатів годі було й чекати…

  • Контрреволюція

Під час Фронди народ мусить тріумфувати й радіти, бігати і їздити на машинах з помаранчевими прапорцями, чіпляти помаранчеві бантики на дверні ручки, на груди, на сміттєві баки й на хатніх тваринок  — іншої ролі для нього не передбачається. Отож розчарування народу результатами Помаранчевої революції виглядає трохи дивним: справді, окрім «веселого карнавалу», ніхто людям нічого не обіцяв. А те, що «дніпропетровські» грабували Україну… Так вони ж і не вміли робити нічого іншого! І вчитися не збирались.

  • Диктатура

Диктатура Януковича стала не стільки відповіддю на народні сподівання («донецькі» нічого особливого не обіцяли народові так само, як і «дніпропетровські»), скільки реваншем «донецьких» за програш в українській Фронді 2004 року.

Намагаючись копіювати російського диктатора Путіна, український диктатор Янукович теж спробував концентрувати владу в руках одного сімейства. Але робив це настільки бидлячими методами, що мимоволі запустив революційний цикл РКД-4…

Українська Революція Гідності, або Євромайдан (2013-2014 роки)

Енергію черговій українській революції додав зовнішній тиск з боку Росії та вже доволі погано замаскована спроба утворити СРСР-2.0 — новітню імперію. Звісно, без України ця імперія не зможе існувати достатньо довго. Звідси й російський інтерес до заволодіння нашими територіями в будь-який спосіб.

  • Революція

Євромайдан вибухнув як відповідь на чергову витівку диктатора Януковича — різке розвертання на 180° в питанні євроінтеграції України. Розвивався як народний протест і проти диктатури «хама» Януковича, і проти втручання Росії в українські справи.

  • Контрреволюція

Відлік чергової української контрреволюції почався із вбивства Сашка Білого — з 24 березня 2014 року. Цей етап триває й досі.

  • Диктатура

Диктатура в рамках революційного циклу РКД-4 поки що не встановлена.

Підсумок

Таким чином, підбивати підсумки циклу РКД-4 ще неможливо через його незавершеність. Можна лише констатувати, що на теренах України мали місце наступні революційні цикли, останній з яких досі не завершений:


[РКД-1 (1917-1918)] … РКД-2 (1990) РКД-3 (2004) РКД-4 (2013-2014)


Що буде далі?..

Невідомо.

Річ у тім, що так звана нова українська «еліта» втратила найменшу можливість самостійно, на свій розсуд трансформувати країну, а також «мандат довіри» з боку українського народу. Завдяки консервації тієї «еліти» українським «оксамитовим» диктатором Кучмою виходу з такої ситуації не існує, окрім часткової втрати суверенітету України. Отож все впирається в проблему, хто здійснюватиме зовнішнє керування. До останнього часу таких кандидатів троє:

  • — Росія
  • — США
  • — ЄС

Однак від початку ХХІ століття Європейський Союз розрісся настільки, що має неабиякі внутрішні проблеми. Брекзіт став яскравим підтвердженням цьому.

США нібито керували процесом з часів Помаранчевої революції, однак американський ставленик Ющенко обгидився в очах українського народу настільки потужно, що в 2010 році зовнішнє управління перейшло до Росії.

Проте й її зовнішнє управління в 2010-2013 роках не призвело ні до чого доброго, окрім Євромайдану. І в 2014 році знов настала черга США протегувати Україні…

Отже, встановлення чергової української диктатури (або її відсутність) від українців не залежить. В принципі, ще позаторік хтось із політологів писав, що «заокеанські друзі» можуть перетворити на чергового українського «оксамитового» диктатора… Порошенка! За основу вони брали південнокорейський сценарій: спочатку «сім’я» Порошенка «патрає» всіх інших українських олігархів, а потім американці виймають всі «тельбухи» з самого Порошенка.

Поки що зрозуміло одне: Україну необхідно вичистити від олігархічної кучмівської «консерви» — але дотримуватися при цьому прав власності й інших західних цінностей. Завдання це аж надто складне і для старої національної «еліти» давно вже непідйомне. Бразди правління цим процесом найближчим часом перебуватимуть або в руках американців (у яких виходить «ліпити» держави на кшталт Південної Кореї), або в руках росіян (у яких виходить «ліпити» держави на кшталт КНДР). Керуватиме процесом лідер контрреволюції Порошенко або «оксамитовий» диктатор Порошенко, або хтось іще — невідомо.

І останнє: українському народові в цій ситуації точно не позаздриш! Але якщо вже проґавили шанс на проведення люстрації та інших кардинальних змін в 1991-1992 роках — то тут нічого не вдієш! Раніше треба було перейматися цими проблемами. А тепер вже пізно. Давно вже пізно…


Від автора: Перепрошую за слабке обґрунтування моїх поглядів, чому ті чи інші історичні події потрібно кваліфікувати як революцію, контрреволюцію чи диктатуру. Я був змушений пройтися «галопом по Європах» через відносно великий, нехарактерний для Світоча обсяг матеріалу.

+2
201
RSS
21:12
+2
Отже, моя думка наступна: якщо попереду на нас чекає диктатура (навіть традиційно м'яка, «оксамитова» — як і бувало в Україні) — це нормально. І навпаки, мене здивує, якщо в цьому циклі ми уникнемо диктатури…
_не_знаю
06:38 (відредаговано)
+1
Встановленням порядку давно пахне в Україні. Насамперед треба позбутися від внутрішніх ворогів. Критерієм тут може бути відповідь на питання:
— ти за Незалежну і Соборну Україну?
— хто для тебе Московія — ворог чи союзник?
Це не словами треба доводити, а конкретними справами. Час для слів скінчився наприкінці 2013 року. _сильний

Випадкові Дописи